Блог | Путінська декорація

Критика співвітчизників і навіть товаришів із Соціал-демократичної партії не завадила колишньому федеральному канцлеру Ґергарду Шредеру обійняти посаду голови ради директорів російської компанії "Роснєфть". Здавалося б, колишній очільник уряду Німеччини вже давно інтегрований в російську систему представницьких органів. Він продовжує зберігати за собою посади голови наглядової ради, комітету акціонерів і ради директорів двох газотранспортних компаній "Газпрому" – Nord Stream AG і Nord Stream 2. Згода Шредера брати участь у будівництві "Північного потоку" теж викликала критику, але не таку жорстку. Хоча б тому, що газопровід, який ще до початку кризи в Україні повинен був значно обмежити можливості української ГТС, сприймався багатьма в Німеччині як питання стратегічної безпеки цієї країни. Саме так пояснював свою готовність очолити компанію сам Шредер, пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

Із "Роснєфтью" – зовсім інша справа. Це вже напевно не російсько-німецький проект. Це, можна сказати, особистий проект президента Путіна. Мало кому відома за межами Росії державна компанія "прославилася" після того, як поглинула розгромлену силовиками компанію ЮКОС Михайла Ходорковського. В Україні зараз люблять розповідати про "деолігархізацію". Але власність, як правило, відбирають на користь держави, яка стає всесильною і починає контролювати громадян. Так сталося і з ЮКОСом. "Роснєфть" стала однією з найвпливовіших нафтових корпорацій світу. Її голова правління, найближчий соратник Путіна Ігор Сєчін – один із господарів Росії. Про могутність Сєчіна говорить те, що колишній чекіст через роки після розправи над Ходорковським відправив у відставку і під арешт міністра економіки Росії Олексія Улюкаєва. Нібито в рамках боротьби з корупцією. У Росії антикорупційна активність теж в моді, тільки там головні "антикорупційні активісти" – Путін і Сечін.

Читайте: Кремль готовится к полному разрыву с Западом

Свої "схеми", своя декорація

У господарів Росії – свої "схеми", своя декорація. Присутність іноземця на чолі ради директорів найбільшої компанії путінського клану – частина цієї декорації. У Німеччині деякі вирішили, що заява про призначення Шредера – частина гри Путіна, який таким чином вирішив "покарати" нового лідера німецьких соціал-демократів Мартіна Шульца за антиросійські висловлювання і позбавити його шансу перемогти на виборах. Але ці висновки – як раз свідоцтво повного нерозуміння західними спостерігачами логіки існування російської влади. Путін ухвалює рішення, не звертаючи уваги на якісь там німецькі вибори. Якщо Сєчіну знадобився Шредер на чолі "Роснєфті" – значить, так тому і бути.

У цивілізованому світі голова ради директорів – особа, яка повинна контролювати правління. Шредер в "Роснєфти" уникне таких важких обов’язків. Єдина людина, яка контролює Сечіна – Путін. Обов’язок Шредера – задовольняти честолюбство "державних олігархів" і використовувати свої зв’язки на Заході для їхнього подальшого збагачення.

А ще бути символом морального розкладання окремих представників західної політичної і підприємницької еліти. Але це вже інша історія.