Переговори зайшли в глухий кут: чи наважиться Порошенко на достроковий розпуск Ради

Пам'ятається, чверть століття тому прем'єр Леонід Кучма закликав парламент перетворити вітчизняну політику в мистецтво масштабних ривків.

Сталося інакше. Політика в Україні стала високим мистецтвом масштабних "кидків". Чинний гарант - не останній в цьому артистичному ремеслі. Тому будь-яку "ділову" пропозицію Петра Олексійовича офіційні партнери, тимчасові попутники і потенційні союзники сприймають з неабиякою часткою скепсису. Тим більше - в умовах небезпечноъ близькості майбутніх виборів.

"Порошенко домовляється з Яценюком і Аваковим про спільний список на парламентських виборах". "Порошенко домовляється з Тимошенко про обмеження президентських повноважень і її майбутнє прем'єрство в обмін на обрання його главою держави". "Порошенко домовляється з Бойком про спільну боротьбу проти Тимошенко". "Порошенко домовляється з Тимошенко про спільну боротьбу проти Гриценка". "Президент домовляється з Тимошенко ("Народним фронтом", "Опозиційним блоком") про дострокові парламентські (президентські) вибори". Et cetera. Тижня не проходить, щоб уми політично стурбованих обивателів не бентежили черговим слухом про чергові таємні переговори президента.

Прийняти будь-яку з цих чуток за чисту монету легко. Бо Петро Олексійович - суть купець, "терти" з усіма про все, щоб купити дешевше і продати дорожче, - його фірмовий стиль. Не здивуюся, якщо насельник Банкової, наприклад, піде на переговори з Коломойським про повернення "Приватбанку" в обмін на контроль над "1+1". Повірити важко хіба що в розрекламовані Тимошенко "терки" Порошенка з ватажками ОРДЛО. Хоча б тому, що будь-яке питання, пов'язане з Донбасом, залагоджувати доведеться не з якимось водевільним Захарченком, а з Путіним. А український президент для російського - не переговорник.

Читайте: У Росії немає "червоних ліній": Порошенко пояснив, чому в Україні війна

Йдеться про зрозумілу історію з неясними перспективами. Порошенко бореться за себе. Намагаючись залучити у свої ігри всіх. Але Петру Олексійовичу ніхто не вірить. Пам'ятаючи про колишні "кидки". І з Петром Олексійовичем все менше рахуються. Кожен новий рейтинг зменшує кількість бажаючих на нього ставити і готових в нього вкладати.

За наявною інформацією, головний порадник Порошенка за передвиборчим питань Ігор Гринів періодично рекомендував патрону не спокушати долю і зіграти в дострокові президентські вибори. Поки рівень довіри не впав до непристойного, а суперники не встигли розгорнути штаби.

Арсенал засобів, що використовуються діючими вітчизняними володарями для збереження себе біля керма, відомий, - PR, адмінресурс і підкуп.

PR. Гарант старанно перерізав стрічки і розвішував медалі, але, як показали закриті опитування, очок йому це не додало.

"Безвіз" вже відіграний як яскравий медіа-привід, потрібні свіжі вражаючі перемоги. Децентралізацію спритно "перепіарив" на себе прудкий прем'єр. Питання про введення миротворчої місії на Донбас відкладене на невизначений термін. Багато надій покладалося на томос про автокефалію Української Церкви, але Константинополь не поспішає з його оприлюдненням. Якщо раніше мова йшла про липень, тепер можлива дата оголошення благої вісті перенесена чи на серпень, то чи на вересень. І наскільки чітко буде прописана церковна незалежність Києва поки не дуже ясно. Згідно з різними соцопитуваннями, дана тема хвилює від 20 до 31% населення, що істотно менше очікуваного владою. Куди більше збуджує виборця перспектива скасування депутатської недоторканності. Але 300 голосів, необхідних для цього, в Раді поки не набирається. Не допоміг і виверт: президентський законопроект передбачає ліквідацію імунітету для нардепів наступного скликання. Однак більшість діючих парламентарів мріє про нову каденцію, а тому здійснювати "обрізання" не поспішає. Хоча президент не залишає спроб "дотиснути" їх.

Адмінресурс. Теж не все для президента райдужно.

Читайте: "Знищить економіку": Казарін розповів про небезпекк на прийдешніх виборах

Внаслідок децентралізації головними розпорядниками цього капіталу виявилися мери і керівники органів місцевого самоврядування. Вони ж, згідно з дослідженнями, перетворилися в найбільш ефективних передвиборчих агітаторів. Впливати на них так, як на глав місцевих адміністрацій, Порошенко не може. Але здатний тримати їх на гаку за допомогою прокуратури (ресурс Нацполіціі Банковій недоступний). Спосіб дієвий, але лише частково. Дострокові президентські вибори можливі тільки у разі добровільної відставки президента. З цього моменту його царствена карета перетворюється на гарбуз. В.о. глави держави стає спікер - не найлояльніший до Порошенка персонаж. А сам колишній гарант виявляється просто кандидатом в президенти, одним з багатьох. І нині як би лояльні до Петра Олексійовича Кернес, Труханов і іже з ними, можуть втратити належну чуйність стосовно громадянина Порошенка. Тим більше що (за деякими даними) чинний глава ГПУ активно трансформує прокурорський ресурс. Він перетворює його з механізму президентського впливу на інструмент підвищення власної ваги. Такий актив може виявитися вагомим аргументом в майбутніх переговорах про подальшу політичну долю Луценка. Який, як і раніше, вірить в себе і не дуже вірить в щасливу долю нинішнього патрона.

Про ступінь реального впливу глави держави на мерів можна частково судити хоча б на прикладі київського міського голови. За нашою інформацією, Петро Олексійович не так давно вимагав від Віталія Кличка публічно заявити про небажання брати участь у президентських перегонах і готовність підтримати Порошенка. Але поки не добився свого. При тому, що мова йде про формального соратника гаранта, зазвичай чуйного до прохань вождя. Більш того: люди близькі до градоначальника стверджують, що Кличко справді на планує висуватися в президенти, незважаючи на тиск частини свого оточення.

Читайте: Президентські вибори-2019: історик описав ідеальну кандидатуру

Підкуп. Так, в наших реаліях, штука зело дієва.

Але особи, визначені на роль касирів, вже сумніваються, чи варто давати стільки, скільки просять. Оскільки давати доведеться на ще не збитого, але льотчика, який пікерує. Крім того, окремі кандидати в президенти мають у своєму розпорядженні ще більшими ресурсами матеріального стимулювання населення. Москва, знаєте, не спить. Путін розкладає Фаберже в різні кошики.

Ще одним аргументом (і вельми вагомим), який утримує Порошенка від спокуси зіграти в дострокові президентські, є боязнь негативної реакції Заходу. Петро Олексійович розраховує, що в разі програшу, як мінімум Меркель і Туск, зможуть уберегти від неприємних наслідків, від зазіхань на його свободу і його бізнес. Не думаю, що він вже отримав подібні гарантії. Але схильний вважати: в разі різких рухів про можливе заступництво західних лідерів нинішній президент України може забути. Дострокові президентські вибори якраз і відносяться до розряду особливо небажаних викрутасів.

І, нарешті, останнє. Успіх операції при таких складних стартових умов можливий при наявності досвідченого начштабу. Глава АП Райнін на цю роль не тягне цілком очевидно. Секретар Радбезу Турчинов, найбільш очевидний кандидат на подібну посаду (наскільки відомо), знову відповів черговою відмовою.

Почасти через глухий кут, куди, схоже, остаточно вперлися переговори між Порошенком і "Народним фронтом". НФ все ще не розуміє, як йому злетіти на парламентських, але чим чіткіше падіння соратника по владній коаліції, тим менше хочеться думати про спільне політичне паріння. Крім того, і Яценюк, і Аваков Петру Олексійовичу відверто не довіряють. А він - їм. "Митна історія", ймовірно, стала точкою неповернення.

Читайте: Вибори-2019: українці назвали тих, хто пройде в Раду

Масла у вогонь, треба думати, могла підлити історія з погромом в харківській міськраді. 20 червня група надмірно активних громадян (за твердженнями місцевих журналістів, що мають відношення до Нацкорпусу), користуючись надмірною пасивністю правоохоронців, влаштувала невеликий бедлам. За нашими відомостями, міністр внутрішніх справ, який не відчуває сильної любові до харківського мера, проте неабияк здивувався, що його ресурс (службовий і громадський) хтось використовував без його відома. Експрес-розслідування вивело Авакова на потенційного замовника інциденту: зібрані ним відомості нібито вказували на главу АП Райніна (продовжує контролювати Харківську ОДА і після переїзду до Києва). Якщо це і так, то, швидше за все, колотнеча була особистою ініціативою Ігоря Львовича, який час від часу нагадує про себе Геннадію Адольфовичу. Але Аваков міг розцінити це як недружній акт адміністрації президента по відношенню до себе.

Як би там не було, останнє засідання "стратегічної дев'ятки" Аваков (як нам розповіли) покинув достроково, пославшись на важливі справи. На роздратоване питання президента, які справи можуть бути важливіші спілкування з главою держави, міністр з натиском повторив "важливі" і відбув. До слова, ще раніше з цієї ж наради пішов і прем'єр, також пославшись на зайнятість.

Вожді НФ все виразніше дають зрозуміти президенту, що говорити про спільні передвиборні плани неварто. Турчинов, головний ідеолог союзу Порошенка і "фронтовиків", формально залишаючись "при" главі держави, почав дрейфувати назад до Арсена і Арсенія. Тим більше що вожді НФ, підозрюючи його в надмірно активному заграванні з Петром Олексійовичем, почали трохи обмежувати його доступ до внутрішньої інформації і його вплив на прийняття внутрішньопартійних рішень.

Одним словом, шанси Порошенка завербувати Турчинова неабияк зменшилися. І бажання гратися в дострокові президентські вибори - теж.

Тим дивніше, що з недавніх пір глава держави (як передають близькі до нього люди) знову проявив інтерес до позачергової кампанії. На цей раз - парламентської. Ідея не нова, цим сценарієм давно лякали НФ і Гройсмана. Ініціаторами, наскільки можна судити, виступив не Гринів (він, як раз, кажуть, був проти), а Ігор Кононенко і Сергій Березенко, для яких потрапляння в парламент - завдання не менш, а, можливо, і більш важливе, ніж успіх боса в президентській кампанії.

Порошенко нібито позначив готовність зіграти в дострокові вибори в Раду. Але в те, що він ризикне це зробити, повірити складно. Бо завдання виглядає ще більш непідйомним.

Для початку нагадаємо про труднощі, описані вище, з піаром - сумно, з адмінресурсом - ненадійно, з начштабу кампанії - туманно. Та й Захід, що до дострокових президентських, що до дострокових парламентських поставиться без належного розуміння.

Але є і проблеми іншого порядку. Потрібні приводи - медійний і формальний. Медійним може служити зрив голосування Ради за новий склад ЦВК або (що більш ефектно) можлива відмова від ліквідації депутатської недоторканності. Формальним - розвал коаліції і неможливість сформувати нову протягом місяця або зрив пленарних засідань протягом 30 днів.

Де-юре коаліції немає давно, але де-факто вона успішно штампує закони і оголосити про її відсутність заднім числом буде важко. Це, по-перше. По-друге, про розвал коаліції повинен заявити спікер. Це його обов'язок, але що буде, якщо він нею знехтує? Та нічого, наша історія вже знала такі випадки. А те, що Андрій Парубій, висуванець НФ і партнер Гройсмана, не поспішатиме нічого оголошувати, - очевидно. По-третє, навіть якщо БПП вийде з коаліції, у Ради є місяць на формування нової. Місяць від заяви Парубія, яка невідомо коли буде.

По-четверте, переважна більшість і політичних сил, і окремих депутатів, в дострокових виборах не зацікавлена. А тому здатне зробити все, щоб засідання не зривати. Робота ВР після демаршу БПП в четвер - тому підтвердження. А якщо дуже треба - то і нову коаліцію склеять, хоча багатьом напередодні чергової кампанії оформляти офіційні союзи з явними ідеологічними противниками не сильно з руки. По-п'яте, потерпіти залишилося недовго - через тиждень ВР має піти на канікули.

Читайте: "На передовій все знають": Порошенко яскраво потролив Тимошенко

А президента підганяють строки. Тому що, за Конституцією, повноваження Ради не можуть бути припинені в останні шість місяців повноважень чинного президента. Тобто після 6 грудня 2018. А від президентського указу про розпуск до виборів має пройти два місяці. А від моменту формального розвалу коаліції до президентського указу у ВР є місяць на пошук нової конфігурації коаліції. А старт нової сесії - у вересні. Тобто, по суті, - або зараз, або ніколи.

Крім того, рішення президента про розпуск можна спробувати оскаржити - як це зробив БЮТ в 2008 році. Указ Ющенка про дострокове припинення повноважень Ради був юридично сумнівним документом, рішення Київського окружного адмінсуду - теж. Але спрацювало. А ще більш ефективно спрацював інший засіб. Кабмін Тимошенко просто не виділив коштів на позачергову кампанію і зухвала витівка Віктора Андрійовича накрилася величезним мідним тазом.

Для виділення коштів на проведення дострокових виборів потрібні відповідні рішення парламенту і уряду. Щось мені підказує, що домогтися цих рішень буде непросто.

А ще можна спробувати оскаржити законність дострокових виборів, посилаючись на нелегітимність ЦВК...

Одним словом, Петру Олексійовичу буде про що подумати в найближчі дні. На думки про ввіреній йому країні часу, схоже, не залишиться.