УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Кейс Катерини Кириленко: як використовувати звинувачення у плагіаті для особистих цілей і в підсумку попастися самій

Кейс Катерини Кириленко: як використовувати звинувачення у плагіаті для особистих цілей і в підсумку попастися самій

В кінці 2019 року Верховна Рада України ухвалила зміни до законодавства в галузі вищої освіти. Однією зі змін стало те, що за плагіат у наукових роботах зможуть позбавляти наукових ступенів і дипломів, хоча можливість цієї процедури була передбачена і раніше. Здавалося б, ініціатива хороша, однак її запросто можуть використовувати нечистоплотні люди у своїх далеко не наукових цілях.

Мабуть, найгучнішим українським кейсом у цій сфері стали звинувачення у плагіаті, нібито знайденому в докторській дисертації дружини ексвіцепрем'єр-міністра В'ячеслава Кириленка Катерини. Та історія довго викликала резонанс у ЗМІ причому, звісно ж, підтримувалася найчастіше саме сторона звинувачують, а не навпаки.

У чому звинувачували, коротко:

  • Нібито 30% роботи були скопійовані без жодних посилань на авторів;

  • Нібито в роботі знайшли 696 помилок;

Головним "нападником" на Катерину Кириленко стала Тетяна Пархоменко – колишня завкафедри культурології в Київському Національному Університеті Культури і Мистецтв (КНУКіМ). До слова, в цьому самому університеті працює і Катерина Кириленко – але завкафедрою філософії. Сама ж Пархоменко викладала, зокрема, філософію культури і, як повідомляють джерела, близькі до університету, колись хотіла зайняти місце Кириленко.

Характерно, що Пархоменко, яка досліджувала дисертацію Кириленко на предмет плагіату, комп'ютерну програму, за допомогою якої вона нібито перевіряла роботу, так ніде і нікому не надала, навпаки, всіляко публічно ухилялася від відповіді на це запитання. Колеги ж, які раніше працювали з нею, взагалі не змогли підтвердити її високий рівень володіння ІТ-технологіями. А вимоги Катерини Кириленко і деяких експертів надати програму, щоб порівняти її алгоритм з алгоритмами інших антіплагіатних програм, за якими перевірялася дисертація Кириленко перед захистом, так і залишилися без відповіді.

Катерина Кириленко і Тетяна Пархоменко

Після звинувачень Міністерство освіти і науки надіслало дисертацію на незалежну експертизу – в Харківський національний педагогічний університет імені Сковороди. Спершу в Харкові, а потім у Києві – на повторному розгляді дисертації в НУБіП – підтвердили, що в роботі Катерини Кириленко плагіату немає, а всі фрагменти тексту, які наводила як приклад плагіату Пархоменко, мають посилання на їхніх авторів у роботах, які виносяться Кириленко разом із дисертацією на захист.

Частина звинувачень Пархоменко стосуються традиційних тверджень, авторство яких встановити немає можливості взагалі. Наприклад, фраза з роботи Кириленко "культуру традиційно ділять на матеріальну і духовну" оголошується списаною з підручника. Частина аргументів Пархоменко взагалі не мають навіть подоби науковості. В обвинувальному листі, який Пархоменко надіслала до Харківського університету на ім'я ректора Харківського педагогічного університету ім. Г. Сковороди Івана Прокопенка є і такі звинувачення: "Кириленко називає дослідника Поскрякова жінкою, а він чоловік! Мовляв, він "Поскряков", а не "Поскрякова", як пише Кириленко!". На відповідній сторінці тексту автореферату Кириленко це прізвище вживається в родовому відмінку, в якому, за правилами української мови, і з'являється закінчення "а".

Взагалі характерно, що звинувачення Пархоменко не стосуються суті та змісту роботи Кириленко.

Аргументи, до яких вдалася Пархоменко на повторному розгляді роботи Кириленко на спеціалізованій вченій раді в НУБіП, як розповіли нам члени цієї ради, зводилися до закликів про зречення і покаяння, які стосувалися усіх присутніх.

Катерина Кириленко

Трохи пізніше, на засіданні Атестаційної колегії міністерства освіти, де розглядалася дисертація Кириленко (воно транслювалося онлайн і по суті стало вже четвертим захистом цієї дисертації), на запитання члена колегії, яким чином Пархоменко може підтвердити свою компетентність у темі, в якій опонує, вона відповіла, що просто вміє читати. Але якщо "письменна" універсальна експертка взагалі не компетентна у сфері, в якій опонує, про яку якість критики і справедливість звинувачень взагалі можна говорити?

Як Пархоменко в НАЗЯВО вкусила себе за хвіст

У 2015 році в Україні вперше обрали Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Однак через скандали у зв'язку з тим, що до його складу увійшли люди з "темним минулим" – плагіатом у своїх роботах і антиукраїнськими заявами – Агентство так і не запрацювало. У 2017 році новим законом "Про освіту" його повноваження були припинені, а принципи формування складу змінені.

Повернулася до роботи структура тільки у 2019 році, але з 2016 року в Секретаріаті Агентства, що так і не запрацювало, вже значилася і Пархоменко – на посаді в.о. керівниці відділу етики секретаріату НАЗЯВО. Весь цей час, до речі кажучи, справно отримуючи заробітну плату. Щоправда, вже влітку 2019-го вона спробувала вдарити по репутації трьох нових членів НАЗЯВО, однак, як це часто траплялося і раніше, звинувачення виявилися фейковими.

Так, 5 липня Тетяна Пархоменко опублікувала статтю "Совість вищої освіти: як плагіаторів найняли забезпечити якість науки". У ній вона висунула звинувачення у плагіаті трьом членам Національного агентства – Андрію Бутенку, Анатолію Гармашу і Олександру Длугопольському. Два з трьох кейсів після перевірки виявилися не плагіатом, а Анатолій Гармаш написав заяву про відставку, так що його справа після цього цікавити Пархоменко перестала.

Але ось сама Пархоменко раптово попалася. Річ у тім, що в ході розслідування комітет з етики НАЗЯВО вирішив перевірити всіх працівників – зокрема і Тетяну Сергіївну. І тут з'ясувалося, що вона і сама є плагіатором. Так, в її статті "Амбівалентність філософії сучасної освіти" за 2008 рік Пархоменко щонайменше 8 разів сплагіатила роботу "Філософія освіти та її концептуалізація у століття освіти" Сингаївської А. М. 2007 року випуску. Сам цей факт викликав безліч сумнівів у компетентності людини, який називає плагіаторами інших.

Плагіат у роботі Пархоменко

Колишні колеги Пархоменко по університету культури розповідали, що під час захисту своєї докторської дисертації сама Пархоменко була звинувачена у крадіжці частини матеріалів своєї дисертації у свого ж наукового керівника. Пархоменко ж наполегливо стверджувала, що керівник сам ці матеріали їй дивним чином чомусь подарував.

Цікава ще одна деталь: тематика докторської дисертації Пархоменко присвячена англо-американським філософським школам. Монографія Пархоменко на тему "Соціокультурний дискурс моралі (Сучасні англо-американські школи)", до речі, написана російською мовою вже в незалежній Україні і видана у 1995 році у Донецьку. Водночас сама Пархоменко, знов-таки як свідчать її колишні колеги, вільно не володіє англійською. Цікаво також, що іще на початку 90-х років допуск до матеріалів, особливо американської філософії, мали тільки представники спецслужб або їхні довірені особи, оскільки зарубіжні філософські тексти тоді були під ретельним наглядом ідеологічних відділів відповідних органів держбезпеки.

Дисертація Пархоменко

Хоча, ймовірно, для випускниці філософського факультету МДУ, куди взагалі за радянських часів було неможливо вступити без відповідних рекомендацій партійних органів і який закінчила Пархоменко, в цьому плані могли бути надані і деякі винятки.

На жаль, слід зазначити, що наукових робіт самої Пархоменко дуже мало і знайти їх у вільному доступі практично неможливо. Мабуть, вона все ж таки більше воліє писати про когось чи, можливо, від імені когось.

На прикладі цієї справи стає зрозумілим, що реалізація можливості позбавлення наукових ступенів насправді залишається досить маніпулятивною. Природно, плагіатори є, і, на жаль, будуть – і з цим потрібно боротися. Однак необхідно розробити механізми, які не дозволятимуть недобросовісним людям так чи інакше "заробляти" на необґрунтованих звинуваченнях, бо інакше країна просто отримає ще одну корумповану процедуру в системі освіти.