Блог | Путін прорахувався, або Наша справжня незалежність

Наша справжня відновлена незалежність почалася рівно п’ять років тому. Україна як незалежна держава з’явилася на картах світу у 1991 році, але саме у морозні місяці зими 2013-2014 років постала українська політична нація.

Ще не встигнувши оплакати загиблих на Майдані, ми зіштовхнулися з найбільшою загрозою нашій державності – спершу прихованою, але від того не менш жорсткою, а потім відкритою агресією Російської Федерації. Агресія не була результатом спонтанного рішення, реакцією на події в Києві. Це була добре спланована операція. Давно підготовлений "силовий" сценарій, що, як дамоклів меч, нависав над Українською державністю.

У 2014 році ми ще не були певними, чи зможемо вистояти. Чи вдасться нам зупинити брутальну агресію країни, яка вирішила нас задушити у своїх "братських обіймах"? Але Владімір Путін прорахувався. Він думав, що Україна є слабкою та роз’єднаною. Він ще з Мюнхена 2008 переконував західних лідерів, що держава Україна є "failed state" та австрійська вигадка, демонструючи сторічні ілюзії російського шовінізму.

Читайте: Майдан: не дай Бог, чтобы пришлось повторить

Але Україна виявилася сильною, міцною державою. Її сила в людях – витривалих, самовідданих, свободолюбивих, готових боронити свою країну. Мова йде про професійних військових та добровольців, які зі зброєю в руках стали на шляху ворога, про волонтерів, які ризикували власним життя, про лікарів, які добровільно йшли працювати у зону бойових дій. Мова йде про кожного. Хто продовжував ходити на роботу, а на вихідні розмальовував свій паркан у синьо-жовті кольори та жертвував гроші на допомогу армії. Впевнена, ми вистояли тоді та стримуємо апетити агресора останні п’ять років завдяки нашій єдності та вірі в Україну. Саме завдяки позиції десятків мільйонів українців план Путіна щодо розколу України, створення так званої "Новоросії" провалився. Ми здивували світ. Ми продовжуємо його дивувати.

Читайте: ''Вставай, б*ндера!'' - наша війна триває! Слава Україні!

І ще один момент, в якому Путін прорахувався, – це позиція міжнародної спільноти. Ми вдячні за підтримку та допомогу, яку отримуємо від світу, за однозначну позицію щодо суверенітету і територіальної цілісності України. Спроби Кремля добитися скасування та пом’якшення санкцій зазнали поразки. Навпаки, Рада ЄС одностайно підтримала запровадження "азовського пакету" санкцій. Як засвідчило засідання РБ ООН, Росія перебуває в міжнародній ізоляції. Захід не має сумнівів, що "лідери" самопроголошених республік є не більше, ніж маріонетками Кремля. Захід не має сумнівів, що саме Росія саботує виконання Мінських домовленостей. Чотири роки ми продовжуємо наполягати на виконанні базових речей, закладених у Мінську, – припинення вогню, розведення сил, обмін заручниками. Натомість, Росія лише розширює наступ, намагаючись фактично анексувати Азовське море.

Читайте: Пять лет прошло с того страшного дня...

Ключовим для збереження та нарощення тиску на Кремль є наша внутрішня єдність та рішучість. Від початку російської агресії ми розуміли, наскільки нерівними є наші сили. За останні роки ми суттєво наростили свої м’язи – і дипломатичні, і військові. Але головне – ми виявили, що російський Голіаф зовсім не такий невразливий, як може здаватися. За підтримки наших партнерів – країн-членів НАТО – ми продовжуємо зміцнювати наші Збройні Сили. Ми вчимося ефективно протидіяти російським інформаційним операціям, кібер-атакам. Досвід України у протидії гібридним загрозам вже детально вивчають країни ЄС та НАТО. Ми навчилися ефективно опонувати росіянам на міжнародних майданчиках від ПАРЄ до ООН. Викривати їхню брехню та маніпуляції. Маємо бути сильними. Рональд Рейган колись сказав: "Ми зберігаємо мир завдяки своїй силі; слабкість тільки провокує агресію".

Читайте: Главный принцип России: ''как бы украсть''

На жаль, війна досі є частиною нашої щоденної реальності. І, на жаль, ми вже звиклися з нею. Вже не відчуваємо постійно гострої тривоги. Не стежимо постійно за новинами. Однак це зовсім не означає, що нам не болить. Як і долі сотень полонених українців, які утримуються на окупованих територіях чи у російських тюрмах. Це рана, яка постійно кровоточить. Вона водночас і стимулює, і стримує наш рух. Стимулює, бо не дозволяє забути, яку високу ціну ми заплатили і продовжуємо платити за можливість побудувати успішну європейську Україну, бути частиною вільного світу. Стримує, бо щоденна протидія агресії забирає моральні сили та значні кошти, які б могли вкладатися в економічне зростання, в наших дітей та батьків.

Війна виснажує. І сьогодні перед українським суспільством стоїть нова загроза. Від різних кандидатів та політичних сил чути обіцянки "миру", швидкого завершення війни. При цьому ці "мудрі" політичні лідери не розповідають, яким чином вони збираються досягти цього миру. Нам добре відома ціна, яку назве Кремль. Це українська незалежність, суверенітет, можливість самостійно обирати свій зовнішньополітичний курс. Ціною "миру" на російських умовах стане українська демократія. Звісно, ніхто прямо про це не скаже, знайдуть привабливе дипломатичне формулювання, але суть домовленостей цілком очевидна. Хочу наголосити, Росія зацікавлена не у нейтральній заможній Україні, а у підконтрольній збанкрутілій Україні. Ми бачили модель, яку Кремль готував для позаблокової України часів Януковича, з повністю контрольованою армією та силовими структурами. У такій Україні не було і не буде місця демократії, свободі, повазі до прав людини та добробуту.

Читайте: Что будет с курсом доллара перед выборами: на пороге масштабных рисков

Ціною неймовірних зусиль ми вирвалися із лещат русского міра. Ми розбудовуємо європейську Україну, поглиблюючи політичні, економічні, гуманітарні зв’язки з країнами ЄС та НАТО. Інтеграція України до НАТО та ЄС, закріплена тепер у нашій Конституції, є запорукою збереження української державності, побудови вільної економіки та ефективних суспільних інститутів. Це не мрія і не гасло, а конкретний план реформ, результатом яких стане зростання добробуту та безпека українських громадян.

Звісно, це дуже нелегкий шлях. Маємо реалізувати низку масштабних реформ, фактично, перебудувати країну. На цьому шляху не все йде як заплановано. Ми часто сперечаємося, дискутуємо. Однак це і є демократія. Ми віримо, що ми, українці, заслуговуємо кращого життя. Ми віримо, що найвища цінність держави – її громадяни. Ми віримо у плюралізм думок, а не диктат. Обираємо свободу слова, а не пропаганду. Ми віримо, що самі творимо свою долю. І мені дійсно прикро, що кремлівські технологи, як наприклад Сурков, у своїй недавній статті змогли переконати частину росіян, що "выбора у них нет". І тепер вони хочуть переконати нас, країни Заходу, що і у нас "выбора нет". Що наші цінності та принципи – це лише ілюзія та самообман. Кремль намагається подати путінізм як якусь нову ідеологію, а насправді, йдеться про добре знайомий нам культ особистості. Нічого нового Росія не пропонує.

Читайте: Что не так с тезисом ''в НАТО нас не ждут''?

Кремлівські очільники відкрито говорять про свої цілі. І я не вірю, що лише "мовний бар’єр" заважає деяким європейським лідерам усвідомити масштаб загрози. Нам треба чітко артикулювати, що Росія є стратегічною загрозою для всього євроатлантичного простору. Це дуже незручна правда. Росія прагне встановити свої правила гри не лише на європейському континенті, а й у всьому світі. І у цій грі немає місця для сильної, згуртованої об’єднаної Європи, як і для демократичної, незалежної України.

Дуже важливо у цей турбулентний виборчий і для ЄС, і для України рік не втратити розуміння, що є головним. Пам’ятати про цінності та принципи, які нас об’єднують. Без стабільної та успішної України неможлива стабільна та успішна Європа! Як сказав сьогодні у Верховній Раді України Президент Європейської Ради Дональд Туск: "Тільки той, хто солідарний з Україною, має право називатися європейцем. Той, хто готовий продати Україну, той продає майбутнє Європи".