Блог | Безвіз: два уроки за два роки

Цього дня два роки тому мій робочий день розпочався на світанку на Центральному залізничному вокзалі Києва. Ми з командою, друзями із громадянського суспільства та журналістами проводжали перший "безвізовий" потяг на Перемишль.

Пам`ятаю, коли поїзд рушив, із натовпу на пероні почулося: "Цей ранок – наче великодній!" І це було справді так. Саме такі емоції тоді панували серед нас, адже здійснилася мрія багатьох небайдужих людей – українці здобули одну із трьох основоположних свобод вільної Європи – право вільного пересування континентом.

Через два роки після цієї події ми вже сприймаємо "безвіз" як даність. Здається, що він був завжди. Виснажливі черги і часто принизлива бюрократія так швидко забулися, що чути вже і зневажливе фиркання на адресу цього, безперечно, історичного здобутку. То що ми отримали з "безвізом"?

Мовою "сухих" цифр за два роки без віз, лише за наявності біометричного паспорта, кордон України з Європейським Союзом перетнули понад 2 мільйони 900 тисяч наших громадян. Із них літаками – 1 мільйон 14 тисяч людей. За другий рік дії "безвізу" кількість людей, які скористалися цією можливістю, зросла більше, ніж у 4 рази. При цьому страшилки про те, що українців масово повертатимуть на кордоні, лишилися у головах тих, хто їх безсоромно поширював. Хочу звернути увагу на вищенаведену цифру стосовно авіаперевезень, яка свідчить про цілу революцію, що відбулася за якихось 2 роки.

Читайте: Вернуться к реальности

Те, що колись здавалось недосяжною мрією і було неможливим через залізобетонну монополію однієї сумнозвісної авіакомпанії, – стало реальністю. В Україну прийшли міжнародні лоукости і навіть з`явилися свої! Зараз ви можете полетіти у понад 2 десятки європейських країн за ціною залізничного квитка до Одеси. І те, як стрімко зростає пасажиропотік українських аеропортів, свідчить про великий попит на такі польоти. А скільки ж у 2017-му нам довелося вислухати про те, що люди не будуть подорожувати!

Окрім літаків, до ЄС курсують нові комфортні потяги, один з яких – сполученням "Київ – Варшава" – американська телекомпанія CNN нещодавно включила до ТОП-10 найкращих нічних поїздів Європи.

Читайте: Тролінг країни: чому у Зеленського високий рівень підтримки

Попит породжує пропозицію, тому в західному напрямку їздить дедалі більше дешевих автобусів. Тут промовистим є оголошення про вихід на український ринок найбільшого автобусного лоукостера Європи – FlixBus. Зараз маршрути цього перевізника пролягають через понад 2000 населених пунктів у 29 країнах. Ми стаємо частиною об`єднаної Європи, і цей факт неможливо спростувати чи знецінити! Я пам`ятаю часи, коли з першої колії київського вокзалу під урочисту музику відправлявся лише потяг на Москву. Це був основний "почесний" маршрут. Торік уперше в історії на захід залізницею поїхало більше українців, ніж на схід. Москва перестала бути центром тяжіння. І це також неможливо переоцінити. Ідеться про титанічні зсуви у свідомості мільйонів; мільйонів, які на власні очі переконуються в безальтернативності нашого руху в ЄС. Бо Європа не може не надихати. Непривабливою вона буває лише в російських пропагандистських новинах.

Тому "безвіз" – це про щось більше, ніж просто подорожі. Мій знайомий нещодавно робив собі "біометрику" в новому паспортному сервісі і з невимовним захватом спостерігав, як тато з дитиною, забравши такі паспорти, ішов і говорив маляті: "А тепер просто виберемо дати і полетимо! Куди ти хочеш?" Тому "безвіз" – це свобода, за яку варто було боротися хоча б заради усмішки маленького незнайомого хлопчика, який скоро уперше в житті побачить світ.

Читайте: Что не так с тезисом ''в НАТО нас не ждут''?

Згадуючи ранок 11 червня 2017 року, я завжди пам`ятатиму два найважливіші уроки, які винесла з копіткої роботи над запровадженням безвізового режиму. Перший урок полягає в переконанні, що тільки важка праця багатьох людей, які щиро вірять у те, що роблять, здатна змінювати цей світ. У випадку з "безвізом" варто вкотре згадати професійну роботу людей з багатьох міністерств, роль народних депутатів, які змогли об'єднатися заради державницьких рішень, громадськості, яка тисла на владу і не давала відхилитися від курсу, і, звісно, Президента Порошенка, який взяв на себе відповідальне лідерство у складному процесі.

Другий же урок навчив слухати критику лише від тих, хто вірить в Україну і разом з тобою бачить її частиною вільного світу.