Блог | Інтерв’ю Зеленського програмі Axios: про що не сказав президент

Що не так з інтерв’ю Зеленського програмі Axios?

Треба віддати належне президенту Зеленському, адже телекамер і спілкування з журналістами він не боїться, які б непрофесійні сигнали не озвучував. Намагаючись бути "звичайною людиною", він забуває, що є Главою держави і Верховним головнокомандувачем ЗСУ. Тому подібні спілкування з пресою - це завжди про стратегічні візію і сигнали для світу. І саме в цьому аспекті інтерв’ю Глави держави не відповідає його статусу, дезорієнтує читача.

Залишимо без коментарів те, що сказав Зеленський для Axios, і звернемо увагу на те, що він не сказав, хоча як президент мав би:

- Жодного слова про візію розбудови стратегічного партнерства із США, а саме з цього починаються "нові підходи" до розвитку двосторонніх взаємин. Банковій варто було б зацікавити нову адміністрацію Україною і чому вона важлива для Вільного світу. Як і запропонувати "родзинку" відносин із США, наприклад укладення безпекового договору. Тоді б і роздумів про Будапештський меморандум не було б.

- Жодного слова про План дій щодо членства в НАТО. Закид партнерам у стилі "чому Україна ще не в НАТО?" виглядає фірмовим для команди Зеленського. Варто згадати про його запитання щодо "переліку вимог, аби стати членом ЄС", що приголомшило брюссельських друзів. Європейська і євроатлантична інтеграція починаються в Україні, а тому закид не за адресою. Показовим стало ігнорування Зеленським ювілейного саміту НАТО у Лондоні у грудні 2019.

- Жодного слова про посилення санкцій проти РФ. Добре, що Зеленський згадав про санкції. Погано в якому контексті. До замороження конфлікту вони не ведуть, а навпаки - наближають звільнення наших територій, стримують агресію і тримають Москву за столом переговорів. Саме час нагади про зміцнення санкційного фронту, до речі, як і застерегти проти розмов про повернення РФ до Сімки.

- Жодного слова про летальну зброю для України. У передвиборчій гонці Байден виступав за надання озброєння нашій державі. Влучні слова від Зеленського для американської аудиторії знайшли б відповідь не лише в США, а й серед інших партнерів України, у тій же Великій Британії, Канаді.

- Жодного слова про причини стагнації мирного процесу по Донбасу. Добре, що Зеленський нарешті починає визнавати помилковість своїх підходів про "подивитися в очі Путіна", "припинити стріляти", "достатньо провести Нормандський саміт і все вирішиться". Погано, що не пропонує чіткої стратегії звільнення Донбасу від окупантів, чим вводить в оману і суспільство, і партнерів. Так само він не сказав, чи узгодив з партнерами ініціативу про новий трек переговорів, паралельний Норманді.

- Жодних слів подяки Республіканській адміністрації США. Хай би яким "трішки злим" не був він на Трампа, слід визнати, що республіканська адміністрація зробила чимало для України. Від надання зброї до рекордних контрактів у торгівлі, від трансатлантичних санкцій до протидії Північному потоку 2. А з цього починається і двопартійна підтримка США.

- Жодного слова про запрошення Байдену відвідати Україну, включно з участю у саміті Кримської платформи. Це є ляпом як для системи пріоритетів Зеленського, який свято (хоча помилково) вірить, що до нього "ніхто не думав про повернення Криму". До речі, як і жодного слова не сказав Зеленський про те, де він сам був у момент окупації Криму.

- Жодного слова про протидію токсичним впливам на адміністрацію Зеленського. На Банковій не можуть не розуміти, наскільки чутливими у Вашингтоні є до таких питань, як кримінальне розслідування шахрайств колишніх власників Приватбанку, чи підсанкційними слугами-депутатами та проросійськими агентами впливу. Рекламою порталу "Дія", діджиталізації чи електронного документообігу ці питання не закриєш.

І наостанок. До будь-якого виходу в світ Главі держави слід ретельно готуватися. А надто коли йдеться про американський трек. Як актору, Зеленському відомо, що не всі дублі однаково вдалі навіть у кіно. У політичному житті, а тим більше для довірливих стосунків з керівництвом іншої країни, другого дубля просто може не бути. Чи історія з телефонною розмовою з президентом Трампом так нічому і не навчила?