Боса Савченко, Добкін "під кайфом" і Зеленський, що підморгує: головний фотограф Ради – про скандальні залаштунки політики
Верховна Рада України – це не тільки важливі законопроєкти та нудні обговорення. Часто робочий день парламенту запам'ятовується не ухваленим законом, а яскравим скандалом, конфузом чи просто цікавою подією.
Годинник за 35 тисяч доларів, скандальні листування нардепів і флешмоби викликають підвищену увагу в українців. І навіть у тих, хто мало цікавиться життям парламенту.
Що саме залишається в кулуарах Ради, чи погрожують нардепи за публікацію своїх знімків та скільки можна заробити за одне фото, OBOZREVATEL розповів фотограф Ян Доброносов.
Він відомий своїми яскравими знімками "босої" Надії Савченко, рукостискання Володимира Зеленського та Петра Порошенка, дивної поведінки Дмитра Добкіна, а також багатьма іншими.
– Чи реально фотографу з вулиці потрапити до парламенту?
– Думаю, що відразу зайти не вийде. Потрібна акредитація. Але якщо є прагнення та бажання, то, безумовно, є й можливість.
– Ви часто фотографуєте листування нардепів, деякі з них дуже скандальні. Чи були випадки, коли за злиті в мережу кадри вам прилітало (погрози)?
– Ох, цікаве запитання. За минулого скликання був такий момент, коли багато хто втратив інтерес до роботи Ради. Постійні поправки, нудні засідання тощо. Я ж вирішив знімати листування, кнопкодавство. Адже це популярні теми, які викликають ажіотаж.
Кілька разів були випадки з смсками. Але зараз є окремі фотографи, які тільки цим і займаються. Вони продають фото у ЗМІ, стежать за нардепами і приходять у Раду з дуже хорошими фотоапаратами. Випадок листування Богдана Яременка з дівчатами – яскравий приклад.
Чи прилітало мені? Бували різні ситуації, причому й неприємні. Було невдоволення, але я більш-менш публічна людина в кулуарах Ради, тому яскравих і відкритих погроз не було.
Пам'ятаю лише неприємний випадок із нардепом 8-го скликання Костянтином Павловим. Опублікував його листування з сином, де він жартував про "тьолочок", обговорював молокозавод у Трускавці. Після того, як виставив фото, нардеп підійшов до мене й сказав, що не дуже стежить за сином, який займається боротьбою. І він несподівано може приїхати до Києва і, мовляв, щось буде.
Але я, якщо чесно, не сприйняв це серйозно. Адже злості у нього не було. А за деякий час мені зателефонував директор того молокозаводу та подякував, що нарешті Павлови відстали.
– Чи бували ситуації, коли ви зробили сенсаційний кадр, але після розмови з його героєм відмовилися публікувати?
– Якщо чесно, то у мене є слабкість. Я фактично все виставляю у себе на сторінці. Звичайні кадри іноді видаляю, але загалом усе публікую. Хоча так, публікація в сучасному світі дуже багатоскладовий процес, суб'єктивний.
Був випадок, коли опублікував фото Юлії Тимошенко, на якому вона заплющила очі. Мені відразу написало кілька людей, що це негарно. Розумієте, буває тонкий і красивий "стьоб". А це погано вийшло. Трохи подумавши, я видалив кадр. Мені здається, це також було тонким стьобом.
– Хто з депутатів наживо набагато приємніший, ніж виходить на фото?
– Це суб'єктивно, але моя думка – Ірина Аллахвердієва.
– Хто дуже замкнений і не любить фотографуватися?
– У мене був поганий досвід з Іриною Венедіктовою. Коли викладав фото з нею, їй це дуже не подобалося. І певний час між нами була напруга, як мені здається. Зараз, нагадаю, вона стала генеральною прокуроркою України.
– Хто, на вашу думку, є найпростішим нардепом у спілкуванні та манерах?
– Найпростішою була Ольга Юзькова, вона з минулого скликання парламенту. Одного разу зустрів її на вулиці Грушевського після засідання. Стоїть на зупинці, чекає автобус. Це було незвично.
– Чи є у вас особисті уподобання, полюєте за всіма чи тільки за відомими людьми?
– Звісно, міра популярності політика відіграє роль. Перш за все тому, що ми працюємо через соцмережі. А що відоміша людина, то більше її подивляться. Але все ж намагаюся максимально надавати увагу, наскільки можливо, й іншим політикам. Є ті, кого викладаю собі на сторінку частіше за інших. Це Оксана Дмитрієва або Ольга Савченко. Вони підкуповують мене своєю статністю. Стилем, можливо.
– Хто найбільш фотогенічний український політик?
– Народна депутатка Ірина Верещук. Вона в моєму списку №1.
– Чи були випадки симпатії з народними депутатками? Чи, можливо, хтось із них пропонував зробити еротичну фотосесію?
– Правда, приємно працювати з депутатками-дівчатами. Скажу відверто – ніколи не робив і не робитиму окремо еротичні фотосесії політикам. Це саме по собі дуже дивно. Ось що справді хочу – створити власну школу репортажного фотографа. Мені здається, є чим поділитися.
– Який був найбільший гонорар за одне фото?
– 10 тисяч грн. Це було перед Новим роком. Мені подзвонив нардеп та попросив вирізати його фото з тих, що у мене є, і приклеїти до ялинки. Не думаю, що це коштувало 10 тисяч, але за дві години до опівночі, 31 грудня, я взяв ноут та зробив це.
– Які 2-3 кадри, на вашу думку, зробили вас знаменитим?
– Якщо чесно, думаю, що мені ще рости до слова "знаменитий". Мене знають у певному вузькому колі. Це політики і всі, хто навколо.
Стосовно фото. Це знімок двох дівчат у Раді, одна з яких показала в камеру середній палець. Кадр став скандальним, і їм заборонили вхід до Ради.
Також я би відзначив фото і відео дивної поведінки Дмитра Добкіна. Це теж стало популярним.
Ну, і фото Володимира Зеленського за трибуною парламенту, коли він мені підморгнув у камеру.
– Найризикованіший крок, який ви зробили, щоб отримати зразкове фото?
– Думаю, це було в АТО. У мене вийшло кілька дуже неспокійних ночей на блокпостах.
– Як розумію, ви в Раді бачили багатьох нардепів. На вашу думку, яке скликання парламенту найдоброзичливіше, найпростіше?
– Це теж дуже суб'єктивно, але поділюся. Кожен новий парламент більш дружній за попередній. Це моє відчуття, але це не зовсім про ефективність роботи зараз. А про дружелюбність... Зараз дуже молодий парламент, усі позитивні, в цьому щось є.
– Ви часто фотографуєте підбори нардепок, елементи речей, руки, ноги тощо. Вам це подобається чи вони просять вас?
– Подобається, звичайно. Але основна причина, чому знімаю деталі, – це дивляться і коментують. Моє завдання – зняти красиво.
– Яких світових лідерів вдалося сфотографувати? Хто найбільше сподобався?
– У мене є Ангела Меркель, Франсуа Оланд. Ще багато інших. Бував на різних міжнародних форумах. Але хочу розповісти курйозний випадок.
Одного разу в Польщі відбувався форум НАТО, просто на футбольному стадіоні. Мені вдалося зняти багатьох лідерів. Як глав країн, так і прем'єр-міністрів. І ось настала перерва, я відклав камеру й пішов до вбиральні.
Поки йшов туди, просто на мене вийшов Барак Обама з 4-ма охоронцями. Якби була камера, вийшов би цікавий кадр, але ні, я йшов із порожніми руками. Відтоді думаю, що зайвий раз краще ходити з камерою або хоча б із телефоном.
– Працюючи в Раді, часто можна побачити залаштунки політики. Що найбільше вразило? Чи були випадки, коли на камеру політик намагається вдавати святого і бідного, а в реальному житті ходить із охороною, їздить із кортежем?
– Мене нічого вже не дивує. За 10 років побачив багато. У Раді ж не тільки ухвалюють закони, а й просувають свої інтереси. Єдине, дуже побоююся, що до влади прийдуть проросійські політики.
– До роботи парламентським фотографом ви були оператором на одному з телеканалів, пройшли весь Євромайдан і десятки разів бували в зоні АТО. Розкажіть 2-3 найцікавіші випадки зі своєї практики.
– Для мене це була історія, кожен кадр. Розповім докладно, працював на той час оператором на одному з телеканалів. Скажу чесно – весь Майдан я був у центрі Києва, в будь-яку погоду та на всіх значних подіях був там із камерою в руках. Коли опускав її і віддавав своєму наступнику, відразу брав фотоапарат та робив знімки.
Дуже добре пам'ятаю, як після звільнення активістами Українського дому всі ЗМІ брали інтерв'ю на першому поверсі, знімали відео. Я ж у той час заліз на дах, спробував зняти вулицю Грушевського. Видерся нагору, і до мене відразу ж підійшли люди, які показали точки, де буквально кілька годин тому лежали снайпери МВС.
Ще пам'ятаю, як у снігу лежали набої 7.62, нестріляні. Пізніше вже читав коментар МВС із цього приводу. Було приємно, що у мене тоді була не просто технічна робота.
Тепер трохи про АТО. Коли вперше туди поїхав, дозволяв собі спілкуватися із солдатами, їсти польову кашу та витрачати час не завжди з користю. Коли вже їхав до Києва, десь під Харковом подивився свій фотоапарат.
Прийшло усвідомлення того, що це історія. А я, лопух, по-доброму не використав цей час правильно. Відтоді більше не дозволяв собі такого.
– Знаю також, що ви автор знаменитого відео знущань з Михайла Гаврилюка на Майдані у 2014 році. Ви спілкувалися з ним колись наживо? Адже це відео по суті зробило його нардепом.
– У мене була зйомка, під час якої ми з журналістом опозиційного на той час каналу потрапили у лігво "Беркута". Я пам'ятаю, що було засідання уряду, і після цього ми пішли не до редакції, а вниз, по вулиці Грушевського. Перед стінкою стояв "Беркут", і мені вдалося зняти, як роздягли людину, облили її водою і потягли до автобуса. Як ви знаєте, цією людиною був Михайло Гаврилюк.
Відео стало дуже популярним, і був великий скандал. Його відпустили.
Через деякий час у їдальні Верховної Ради я підійшов до нього і розповів про це. Просто так, без будь-якого наміру. І так, перед цим мені всі казали, що він не дуже тямущий чоловік.
Я ставився до цього зі скептицизмом, мовляв, не варто про людину так позаочі думати. Але з тієї розмови я зрозумів, що так, глибини мислення, м'яко кажучи, у нього немає.
– Чому кинули ТБ і як потрапили до Верховної Ради?
– Досвід фотографії у мене вже був. До того ж я часто крутився по роботі у Раді. Фотографував багатьох депутатів, ще комуністів застав у 2010 році. Час минав, у мене з'явилося кілька постійних клієнтів серед різних нардепів. На той час я вирішив щось змінити у своєму житті і почати працювати конкретно на себе.
Але, скажу так, це прийшло не відразу. Лише перші штрихи. Однак загалом у мене пішло 8 років на те, аби я повністю став фотографом.
Бліц-запитання:
– Петро Порошенко чи Володимир Зеленський?
– Гаррі Каспаров. І бажано, щоб він став президентом Росії. Тоді нам стане легше.
– Юлія Тимошенко чи Ірина Верещук?
– Однозначно Верещук.
– Бути фотографом президента – це пік очікувань?
– Думаю, що не для всіх це почесно. Адже хто і як це сприймає. Однак у будь-якому разі мені це було б цікаво.