Блог | Зв'язкові Путіна. Хто веде діалог між Україною і Росією

Продовжують обговорюють фото Олексія Венедиктова і Дмитра Пєскова, які мило розмовляють на жвавій московській вулиці. І будувати різні конспірологічні версії.

Дехто припускає, що редактор "Еха Москви" привіз до Києва команді Зеленського неформальне послання від президента РФ Володимира Путіна про межі можливого компромісу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. А з Києва в Москву – реакцію на нього.

Не беруся оцінювати достовірність цих прогнозів, але можна сказати точно: Венедиктов дійсно входить в список коротких і надійних ланок комунікації між Путіним і Зеленським. Між Венедиктовим і Путіним – тільки Дмитро Пєсков (який точно більше, ніж просто прес-секретар) і хтось із найближчих помічників Володимира Зеленського. А іноді – при особливо важливих обставинах, головний редактор "Еха .." може розраховувати і на особисту зустріч з російським президентом.

З'явився ж цей канал зв'язку, швидше за все, після публічної відмови Зеленського використовувати в ролі посередника між Кремлем і Банковою Віктора Медведчука. Тому терміново знадобився новий посередник – надійний, але не такий "зашкваренний" як свій кум.

Ще одна перевага каналу комунікації з участю Венедиктова – його неформальність: через нього можна вкидати будь-які (навіть самі божевільні) ідеї. Адже якщо нічого не вийде (або стане надбанням громадськості завчасно) – то який зиск із журналіста? У нього ж ні повноважень, ні статусу, ані відповідальності...

В історії, до слова, можна знайти багато прикладів, коли необтяжені причетністю до держави журналісти або інші "вільні художники" (адвокати) використовуються для вирішення різних складних питань державного значення.

Але навряд чи Венедиктов зараз привіз з Києва якісь серйозні домовленості. І тим більше, якщо було б дійсно щось важливе, то він не став би це передавати Пєскову, так ще й посеред вулиці. Швидше за все, йде вивчення ситуації – як в цілому по Україні, так і по Банковій. І господарям Кремля потрібна не тільки інформація від своїх спецслужб, які формують Путіну папочки з аналітикою для ранкового читання, а й альтернативний погляд на ситуацію. Заодно і перевірити свої джерела на адекватність (уявляю, як спітніли деякі генерали, підписи яких стоять на аналітичних довідках Путіну побачивши фото Пєскова і Венедиктова).

Читайте: "Привіз Венедиктов": стало відомо про секретне послання Путіна Зеленському

Але крім такого неформального каналу комуніцкації є й інші, більш формальні. Перерахую лише найважливіші.

Перший канал – це особистий контакт між першими особами. Але його поки немає, Путін і Зеленський обмежилися лише телефонними переговорами. Та й техніка в наш високотехнологічний час може і підкачати – в світі є достатньо охочих (і володарів таких технічних можливостей) послухати чужі розмови.

Другий канал – глави адміністрацій українського і російського президентів.

Історично так склалося, що відносини між Україною і Росією ведуть особисто глави АП. При Кучмі з української сторони цим займався Віктор Медведчук – так власне він і познайомився з майбутнім російським президентом Путіним, який працював тоді в Кремлі.

У 2004 році Україна в Росії "вів" Дмитро Медведєв. До речі, саме він несе відповідальність за провал російської політики на українському напрямку – це з його подачі підставили Путіна, відправивши кілька передчасних привітань Януковича з перемогою під час "Помаранчевої революції".

Встановленим в той час особистий контакт Медведєв-Янукович став і причиною відкритої допомоги Росії останнім на доленосних президентських виборах в 2010 році. Нагадаю - місце президента РФ тоді "грів" саме Медведєв, Путін же пересиджував в уряді. І хоча за рік до цього Путін розраховував на президентство Юлії Тимошенко (звідси і знамениті "газові договори" 2009 року зі ній), для Медведєва поставити президентом України саме Януковича було способом реабілітуватися за свій провал в 2004 році. Що в підсумку і вийшло.

Читайте: Українці пробачать Росію за вбитих Героїв? Венедиктов зробив цинічну заяву

За інформацією того ж Венедиктова, зараз канал комунікації АП-ОПУ курирують Антон Вайн (з російської) та Андрій Богдан (з української сторони). Але так як сфера відповідальності вони мають дуже широка – є ж ще купа внутрішніх питань, то безпосередніми виконавцями є: Дмитро Козак з боку Кремля, а від Банкової – колишній кінопродюсер, а зараз помічник президента Андрій Єрмак.

Дмитро Козак відомий як давній соратник Путіна – керував його передвиборним штабом. Він також автор "плану Козака" щодо врегулювання ситуації в Молдові в 2003 році – документ передбачав перетворення Молдови в "асиметричну федерацію", де Гагаузія і окуповане РФ Придністров'я повинні були отримати особливий статус, з можливістю блокувати законопроекти, небажані для автономій (нічого не нагадує ?). Але тоді план був зірваний США в останній день перед підписанням. Тепер же у Козака майже вийшло взяти реванш – Росія стала повноправним учасником домовленостей зі США і ЄС щодо створення молдавського уряду, куди вдалося запхати політсилу проросійського президента Ігоря Додона.

Козак також курирує економічний напрямок роботи Росії з окупованими нею територіями в Україні (Крим і ОРДЛО).

Міжнародна діяльність Дмитра Єрмака спливає поки тільки в контексті того, що він – найближче коло Володимира Зеленського, може замінити Вадима Пристайка на посаді заступника голови ОП з міжнародних питань. Адже раніше Олена Зеркаль відмовилася працювати під керівництвом Богдана.

Читайте: "Хр*н із ним, забули!" Венедиктов зухвало висловився про Крим, приїхавши до Києва

Третій канал – Тетяна Москалькова і Людмила Денисова, які займаються обміном полоненими. Але вони працюють по команді і під загальним керівництвом АП РФ-ОПУ.

Є ще й четвертий канал, який Венедиктов не назвав – дипломатичний. З російського боку це заступник міністра закордонних справ Григорій Карасін, з української – Руслан Демченко. Цікаво, що коли глава МЗС Андрій Дещиця вирішив звільнити Демченка з посади заступника міністра, то особисто Карасін дзвонив в Київ і просив його залишити – щоб залишити канал зв'язку з Москвою. В результаті Демченка перевели в АП і зараз Зеленський перепризначив його помічником президента, він курирує Мінський процес.

Решта рівні комунікації або знижені (немає послів у обох країн), або знаходяться в заручниках у управлінського хаосу нової української влади, тому поки не заслуговують на увагу. Хоча зовсім не виключаю, що є (або налагоджуються) та інші, ще більш таємні канали комунікації. І публічний скандал Зеленський-Клімкін тому підтвердження: міністра просто не повідомили про наявність якихось своїх домовленостей з росіянами.

Так що ця глава україно-російських відносин не закінчена і продовжує писатися в реальному режимі часу.