Блог | Гра в патріотизм скінчилася. Держава повністю перейшла під правління антимайдану

Спочатку зелене воно ще хоч трошки загравало з патріотичним наративом. Бодай технологічно, бодай поверхнево – але воно принаймні намагалося враховувати почуття й очікування великого масиву майданних людей. Тепер же воно попливло настільки, що навіть не приховує свого занурення в тотальний антимайдан.

Верланов і Нефьодов (при різності ставлень до них) – це остання й найжирніша крапка в зачистці зеленкуватого "істеблішменту" під людей антимайдану. Всі ці "правильні люди" з першого фото хвальоної dream team (Данилюк, Рябошапка, сьогоднішні відставники) – за бортом. Ніякий це не був dream і ніякий не team. Реформаторські ширми, якими прикривалося зелене воно, впали додолу – і в повен зріст постав низькорослий антимайдан, нашпигований реакціонерами, які тріумфально повертаються на всі пости.

На закритому засіданні уряду, без обговорень і без звітів, без пояснень і без попереджень знімати з посад будь-кого по політичній статті ("звільнення без підстав") – таке можуть робити лише дві людини: путін у росії і Єрмак в Україні. Цю зловісну статтю, яка дозволяє без підстав із політичних міркувань зняти будь-кого будь-коли, "слуги народу" зумисне протягнули в закон, аби в майбутньому президент антимайдану міг зачищати владу під вимоги свого північносхідного патрона. Це нагадує "особое совещание", яке без присутності обвинуваченого виносило судові рішення в сталінські часи.

Мені глибоко все одно, хто там очолює митницю й податкову – тут важливі не прізвища, а символізм зачистки. Ці дві кормушки будуть віддані перевіреним кадрам системи. Рус-Єрмак подбає. Рус-Венедіктова прикриє. А насправді ж ніхто й не вимагав від наполеончика враз ставати супер-пупер-патріотом. Ніхто ж не очікував українських проривів від малоросійського нариву. Чекалося (були й такі, що чекали) лише на зелене світло для людей модерного, реформаторського, технократичного покрою. Тепер, коли останні неєрмаковські нерускі люди звільнені за політичною статтею в закритому режимі, а зелені сценаристи випускають на сцену грузинську мавпочку для відволікання уваги – є всі підстави констатувати факт двірцевого перевороту. Загравань із "правильними" середовищами більше не буде. Забавляння в патріотику скінчилося. Бобік здох. Держава повністю перейшла під правління антимайдану, і це – світоглядне рішення першого. Відкрито всі кадрові резерви старої школи. Критерієм потрапляння у владну обойму тепер буде приналежність до ідеології "какаяразніца", а також симпатія до доктрини братнього руского міра. Якщо ні – то апробована політична стаття "звільнення без підстав" чекатиме на своїх наступних жертв.

Філософія антимайдану як явища уй*бно-українофобного полягає в жовчному ставленні до подразників. Тому влада, ретельно вичищена від людей з іншого тіста, пішла на завершальну фазу своєї кристалізації. Вона вже не є зборищем відверто поганих і відверто нормальних. Вона вже не є сумішшю зерна і полови. Вона вже не є збірбогородицею. Вона починає бути відібраною командою професійних реваншистів. Відібраною ретельно, під чіткі завдання перевести країну в режим пом’якшеної раші. Це – вибір. Усвідомлений і світоглядний. Поки карантин, до 12 травня, антимайдану треба встигнути підзачистити ще й політичне поле опонентів – і залунає на майскіє празнічкі їхня улюблена гармошка, і замайорить георгіївська стрічечка, і дядя вова привітає по телефону, і короновірусна країна вкотре здригнеться від запитання в дзеркало: агов, ми ще тут?