Блог | Децентралізувати санепіднагляд – це поставити під загрозу питання нацбезпеки в умовах пандемій!

Під час Години запитань до уряду уточнила у очільника Міністерство охорони здоров'я України Максима Степанова, чи брало участь його міністерство у розробці законопроєкту #4142 про громадське здоров’я, що був проголосований у першому читанні. Я його не підтримувала, адже законопроект суперечливий.

Децентралізувати санепіднагляд, це поставити під загрозу питання нацбезпеки в умовах пандемій! Ми мали б розуміти, що на органи місцевого самоврядування та господарські суб’єкти, точно не можна покласти функції санепіднагляду, як це передбачено в ЗП #4142, бо це означає фактично похоронити залишки того, що ще залишилося від СЕС, яку можна було поновити одним розчерком пера прем’єр-міністра, а Верховна Рада мала б модернізувати закони "Про санітарно-епідемічне благополуччя" та "Про захист населення від інфекційних хвороб", а не скасовувати їх.

Санепіднагляд має бути державною централізованою вертикаллю з відповідальністю та зрозумілою структурою. А не центрами громадського здоров’я, які займаються невідомо чим, під ширмою профілактики та попередження в часи пандемій.

Ось вам приклад чим нині займається і на що витрачає кошти Центр громадського здоров'я:

Центр громадського здоров’я України у 2021 році планує провести масштабне біоповедінкове дослідження про можливі ризики інфікування ВІЛ, гепатиту та сифілісу серед чоловіків, що мають секс із чоловіками. Відповідну закупівлю Центр оголосив в електронній системі Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-01-008093-a).

Але так бажають грантові організації, які більше зацікавлені в дослідженні таких інфекційних хвороб, ніж в ефективному подоланні епідемії.