Бруд, брехня і кров: як ОПЗЖ на Донеччині бореться за перемогу на виборах

Виборчі перегони на місцевих виборах 2020 року за правом можуть конкурувати за лідерство у топі найбрудніших виборчих кампаній незалежної України. У хід ідуть найцинічніші провокації, найчорніший піар та найекзотичніші брудні технології. Однак навіть на цьому фоні деякі партії примудрилися виділитися. Так, намагаючись завоювати симпатії виборців на Донеччині, представники "Опозиційної платформи – За життя" вдаються не тільки до всього спектру маніпуляцій, а й організовують напади на власних партійців – з метою мобілізувати свій електорат. Про подробиці брудної боротьби ОПЗЖ за втрачені рейтинги – читайте далі.

"Перші ластівки" чорного піару ОПЗЖ: напади на офіси партії – чи були вони?

Перша гучна новина про напад на один з регіональних офісів "Опозиційної платформи – За життя" з’явилася ще влітку, задовго до старту передвиборчих перегонів. Наприкінці червня Донецька обласна організація ОПЗЖ заявила про напад на громадську приймальню партії у Краматорську, відкриту за кілька днів до того за участі народного депутата Наталії Королевської.

Якщо вірити заяві політсили, напад вчинили невідомі особи близько 2 години ночі 29 червня. Вони пошкодили вхідні двері, залили східці червоною фарбою, а на стінах залишили надписи на кшталт "Смерть ворогам!" та "Смерть російським окупантам!". У ОПЗЖ одразу ж звинуватили у нападі "радикалів", які, мовляв, не могли спокійно спостерігати за "високим рівнем довіри жителів Донбасу" до цієї політсили, через що й вдалися до акту вандалізму.

І чим ближчою ставала дата проведення виборів – тим частішими були напади.

Так, у ніч на 13 вересня невідомі напали на громадську приймальню ОПЗЖ у Кураховому. Нападники пошкодили вікна та двері офісу. Як і у Краматорську, тут місцеві представники ОПЗЖ миттю встановили, що винні "націонал-радикали", які злякалися стрімкого зростання рейтингів партії Віктора Медведчука.

А 30 вересня, наприклад, у лояльних до ОПЗЖ ЗМІ з’явилося повідомлення про напад на офіс партії у Маріуполі. Згідно заяви на офіційному сайті партії та коментарям кандидата у мери міста від ОПЗЖ Володимира Клименка, тут невстановлені нападники так само пошкодили будівлю – зокрема, побили вікна і залили фарбою стіни приймальні. Не обійшлося і без надписів: цього разу образ та погроз на фасаді було більше, ніж у Краматорську, на додачу до них з’явилася і нацистська символіка. "Родзинкою" стала підозра на замінування офісу, яка згодом не підтвердилася.

Подібних повідомлень у ЗМІ за останні місяці можна знайти чимало. І безумовно, повністю виключати існування людей, незгодних з політикою ОПЗЖ настільки, аби вдатися до подібних радикальних заходів, не можна. Інша справа – регулярність, з якою ці напади відбуваються, активне розганяння інформації про такі напади регіональним осередком ОПЗЖ, партійними "топами", проросійськими та російськими ЗМІ. Це, а також посилене формування громадської думки щодо того, що все це – наслідок страху опонентів перед високою підтримкою партії з боку виборців Донеччини – свідчать про можливе інсценування цих нападів з метою піару. Тим більше, що будь-яке повідомлення про будь-який напад не обходиться без згадок "радикалів", "націонал-радикалів" та "нацистської символіки", що є особливо дражливими для жителів Донбасу і можуть вказувати на маніпуляції з боку конкретної політсили.

Справи судові

У жовтні передвиборча активність ОПЗЖ сконцентрувалася довкола судів: на кандидатів від цієї політичної сили у Донецькій області почали активно подавати позови через білборди з обіцянкою "Відновимо економічні зв’язки з Росією". Зокрема, позивачі вимагали скасування реєстрації кандидатів у мери від ОПЗЖ.

Так, наприклад, один з позовів належить жителю селища Старий Крим поблизу Маріуполя Геннадію Миколайовичу Мацегорі. Він звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою скасувати реєстрацію кандидата у мери Маріуполя Володимира Клименка, а також списків кандидатів у депутати від цієї політсили через борди з обіцянкою відновлення економічних зв’язків з РФ. На думку позивача, така агітація порушує законодавство України і є не чим іншим, як закликом до ліквідації державного суверенітету України.

Аналогічний позов з вимогою зняття з виборів кандидата у мери від ОПЗЖ Павла Придворова було подано у Слов’янську. У цього кандидата відновлення економічних зв’язків з Росією прописане і на бордах, і у передвиборчій програмі.

Кандидат на позов відреагував заявою про те, що за намаганням зняти його з виборів начебто стоять "сили, які не бажають миру та економічного розвитку в Україні". І ще раз пройшовся по найбільшим больовим точкам прифронтового міста, висуваючи чергові популістичні заяви.

Як і у випадку з нападами на офіси, партійці ОПЗЖ активно педалювали тему позовів проти їх кандидатів, намагаючись сформувати для тих імідж найбільш незалежних, ефективних політиків, перемоги яких бояться старі політичні еліти. При цьому, жодного ризику, що згадані кандидати від ОПЗЖ зійдуть через ці позови з передвиборчої дистанції, не існує: чинне українське законодавство не передбачає процедури зняття кандидатів за позовами громадян з такою мотивацією. Тож у ОПЗЖ абсолютно спокійно могли розганяти істерію довкола спроб "політичних переслідувань" за допомогою судових позовів, мобілізуючи свій ядерний електорат і навертаючи на свій бік тих виборців, які ще вагалися з вибором.

До речі, при розгоні та популяризації цієї теми представниками ОПЗЖ знову ж таки дуже активно використовувалися теми "нацизму", збурювалася ворожнеча між жителями Донецької області та інших регіонів України та формувався імідж ОПЗЖ як єдиного бар’єру між "войовничими радикалами" та "мирними східняками".

А згодом на одному з телеграм-каналів з’явився скрін начебто з внутріпартійного чату ОПЗЖ. У зафіксованому на ньому повідомленні йдеться про те, що позови до кандидатів у мери від цієї партії – інспіровані самими представниками ОПЗЖ. Принаймні один з них. Згідно з повідомленням, одного з "позивачів" вже допитала поліція і він вже дав покази щодо причетності партійців ОПЗЖ до імітації "політичного переслідування" своїх кандидатів.

Наразі офіційної інформації з цього приводу немає. Однак абсолютна безглуздість і безрезультатність таких позовів за чинного законодавства є вагомим аргументом на підтвердження версії про спланованість цих позовів у ОПЗЖ.

Як ОПЗЖ фейкові протести сама проти себе влаштовувала

Новим витком розпалювання ворожнечі у і без того збуреному суспільстві стали "театралізовані вистави", влаштовані представниками ОПЗЖ для свого електорату. Саме про них згадується у злитому скріні партійної переписки. Адже у партії не придумали нічого кращого, ніж виводити під суди, які розглядають згадані раніше позови щодо реєстрації кандидатів від партії у мери міст, партійні пікети – і підсилати своїх же активістів, перевдягнених у форму полку Азов, щоб ті нападали на однопартійців.

15 жовтня під будівлею Донецького окружного адміністративного суду, де розглядався позов громадянина Мацегори щодо зняття з реєстрації кандидата у мери Маріуполя Володимира Клименка зібралися на пікет партійці ОПЗЖ. Туди ж прибули і "радикали" з прапорами "Азова" та "Правого сектора", які почали невеликі сутички з партійцями ОПЗЖ.

Втім, коли під будівлю суду прибули представники місцевого осередку партії "Національний корпус" – з’ясувалося, що люди з прапорами Азова та Правого сектора не мають жодного стосунку ні до цих підрозділів, ні до ветеранського середовища загалом. Після короткої і переконливої розмови з реальними ветеранами полку "Азов" провокатори зізналися, що виконували роль "радикалів" за вказівкою від партійних функціонерів ОПЗЖ. І що самі вони є членами партійних осередків цієї партії у інших містах.

У "Нацкорпусі" переконані: причиною рішення натравити одних партійців на інших є не що інше, як бажання спровокувати скандал задля набуття політичних балів та безкоштовного передвиборчого піару. Тим більше, що на відміну від попередніх тем, на цьому скандалі в ОПЗЖ не те що не піаряться – а зберігають з приводу звинувачень "Нацкорпусу" глуху мовчанку.

Перша кров?

Кульмінацією "брудних ігор" ОПЗЖ перед виборами стала подія, що трапилася трохи більше ніж за тиждень до дня голосування. 16 жовтня на кандидата від ОПЗЖ у мери Слов’янська Придворова було скоєно озброєний напад.

На відміну від нападів на офіси ОПЗЖ, цього разу зловмисник не чекав глухої ночі та відсутності зайвих очей. Чоловік з великим ножем вирішив напасти на кандидата від ОПЗЖ о 18 годині вечора, коли той зустрічався з виборцями на вулиці Богомольця у Слов’янську. Згідно офіційної заяви партії, життя Придворову врятували самі виборці, які зуміли зупинити і знешкодити нападника, та втримали його до приїзду поліції.

За звичкою, у ОПЗЖ миттєво заявили: попри тиск, погрози, а тепер ще й загрозу життю, їхній кандидат з виборчих перегонів не зійде – бо ж є "найрейтинговішим кандидатом" у Слов’янську, а відтак – не може зрадити інтересів своїх виборців.

І все би нічого, якби не реальна, а не проплачена різними політсилами, соціологія. Згідно з результатами опитувань, наразі пана Придворова у лідерах виборчих перегонів нема. Натомість за мерське крісло найімовірніше змагатимуться дві жінки: Неля Штепа, яку у першому турі виборів готові підтримати 29% містян, та Ольга Алтуніна з 27% підтримки. "Лідер" перегонів за версією ОПЗЖ Придворов наразі посідає аж 4 місце. І схоже, саме бажання за будь-яку ціну просунути свого кандидата у другий тур виборів мера Слов‘янська і змусило його однопартійців вдатися до таких ганебних маніпуляцій, як інсценізація замаху на вбивство.

Тож хочеться приєднатися до звернення ОПЗЖ до Нацполіції – і попросити правоохоронців дійсно ретельно та об’єктивно розслідувати цей "замах" і назвати конкретні прізвища його організаторів. Бо ж країна має знати своїх героїв.

Соціологія як мотив

Як вже зазначалось, лідерство у симпатіях виборців Слов’янська продовжує утримувати колишня очільниця міста Неля Штепа. Саме вона відсунула кандидата від ОПЗЖ на третю позицію, або й за межі трійки лідерів мерських перегонів у цьому місті. Тож версія, що саме намагання відвернути незворотній програш змусили ОПЗЖ саме в цьому місті вдатися до "замаху на вбивство" отримує переконливу мотиваційну базу.

У ряді міст Донбасу несподіваний електоральний прорив здійснив новий проект – політична партія "Порядок". Кандидати від цієї партії, яких виборці знають не за популістськими заявами, а за реальними справами, виявилися для жителів Донеччини переконливішими від сповнених нікому невідомими кандидатами списків ОПЗЖ. Розгромний програш за реальною соціологією чекає на кандидатів від ОПЗЖ в Краматорську, Покровську, Селідово, Добропіллі та ряді інших невеликих міст Донецької області. Тож принаймні один "напад на громадську приймальню – у Краматорську – у світлі цих рейтингів отримує нове забарвлення. Тим більше, що саме в цьому місті розгораються реальні баталії між чинним мером Панковим та самовисуванцем Гончаренком – і перемога кандидата від ОПЗЖ стає все примарнішою.

Маріуполь, який став плацдармом для чергових "політичних репресій" проти ОПЗЖ та їх кандидата, згідно соцопитувань, беззаперечне лідерство продовжує утримувати чинний мер та його команда.

Тож у непохитність електоральних симпатій донеччан до ОПЗЖ, схоже, вже не вірять навіть у самій партії. І небезпідставно.

Замість епілогу

Схоже, у ОПЗЖ – не дуже високої думки про інтелект власних виборців, якщо вважають, що спонукати останніх поставити позначку у бюлетені навпроти цієї політичної сили та кандидатів від неї, можна за допомогою настільки явних маніпуляцій та брудних технологій. "Напади" на офіси, від яких не виграв ніхто, окрім ОПЗЖ. Безрезультатні судові позови, які створювали безпрецедентний майданчик для піару партійців та кандидатів від "Опозиційного блоку – За життя". Ряджені "радикали", які при зустрічі з реальними ветеранами зізнаються, що належать до ОПЗЖ. І нарешті – "замах" на кандидата з дуже примарними шансами на перемогу. Складається враження, що у цій політсилі не зупиняться ні перед чим.

Наразі все частіше інсайдерські джерела та авторитетні ЗМІ повідомляють про домовленості керівництва партії з місцевими елітами, зокрема, на Донеччині. Згідно з цими домовленностями, виборчі списки партії у містах Донбасу наводнили "парашутистами". Так, у Донецькій області, як повідомляють місцеві ЗМІ, кандидати з інших міст, а то й регіонів, складають до 50% списків.

Зрозуміло, що жителі Донеччини, обираючи собі місцеву владу, не хочуть голосувати за тих, кого не знають – і віддають перевагу тим, кому проблеми конкретного району, міста чи села болять так само, як і виборцям.

І саме намаганням врятувати майже програні вибори і можуть пояснюватися істерики ОПЗЖ щодо "нацистів", "репресій" та "вбивств", якими послідовно супроводжується їхня виборча кампанія і які з наближенням дня голосування тільки набирають оборотів. Набирають настільки активно, що мимоволі викликають запитання: а на що здатні в ОПЗЖ у день виборів, коли переконаються, що намальовані купленими соціологами рейтинги та реальне волевиявлення виборців – це, як кажуть у Одесі, "дві великі різниці"?