А нам дано передбачити, як ім'я Ваше відгукнеться

Українські політики не втомлюються давати привід для роздумів своїм виборцям. На жаль, обговорювати часто доводиться не конструктивні дії, а ляпи і проколи. Відповідно - багато персонажів і події політичного життя в сезоні, що минає отримали нові, і часто дуже оригінальні прізвиська.

Розтратник - Віктор Ющенко. Президенту за останні місяці не вдалося досягти практично жодної наміченої мети. Ситуація в парламенті давно вийшла з-під його контролю, а відносини з урядом нагадують холодну війну. Прагнення провести новий етап конституційної реформи наштовхнулося на саботаж значної частини політикуму. Україна, всупереч запевненням керівництва країни, не отримала запрошення приєднатися до ПДЧ НАТО. Знайти спільну мову з новим російським президентом теж поки не вдалося, і новий раунд російсько-українських переговорів буде з виразним присмаком газу. Чи варто дивуватися, що рейтинг Віктора Андрійовича коливається на рівні 7-10% - саме стільки виборців, на думку соціологів, голосують за владу при будь-яких розкладах. Крім цього, Віктор Ющенко в колах західних дипломатів отримав малопочесне кличку - "лузер", ну а ті, хто розбирається у вітчизняній політиці, інакше як "кульгавою качкою" вже Віктора Андрійовича і не величають.

Жінка-гроза - Юлія Тимошенко. Самому енергійному українському політику стає тісно в рідних пенатах. Енергії Тимошенко вистачає не тільки на щоденну роботу без відпочинку (від літньої відпустки прем'єр відмовилася, а різдвяні канікули були ознаменовані початком виплат "Юлиної тисячі" вкладникам Ощадбанку), а й на розвиток багатовекторних відносин з партнерами нашої країни. Від того в діях прем'єр-міністра все частіше видно президентські акценти. Хоча БЮТ відмовився від ситуативного зближення з Партією регіонів на грунті побудови в Україні парламентської республіки, Юлія Володимирівна не збирається зменшувати обороти на шляху до влади. Вона явно націлилася на володіння всією повнотою влади в країні. Володіючи корисним для політика умінням вірити в те, про що говорить, лідер "сердечників" не звертає уваги на випади опонентів і пропозиції союзників. Недоотримане за президентською примхи вплив Тимошенко компенсує яскравими перфомансами для виборців. Останнє досягнення Кабміну - невдала спроба народних депутатів його звільнити, підтвердила вміння леді Ю знаходити спільну мову з різними політиками. Одне але. Занадто багато блискавок навколо. І якщо з Перуном Юлію Володимирівну ще порівнюють, то на популярного кіногероя Маклауда вона стає схожа все більше.

Мінер - Арсеній Яценюк. Перебування Арсенія Петровича в кріслі голови Верховної Ради мало нагадує приємне проведення часу. Він один з небагатьох в Україні, хто майже щодня бореться за допуск до свого робочого місця. Часто - безуспішно. Постійна напруга в сесійній залі позначається на його поведінці, і одиначка з парламентської президії починає говорити слугам народу неприємні речі. У відповідь колеги-депутати постійно нагадують перший серед рівних про те, що скільки людей - стільки думок, і всі необхідно враховувати. Тога миротворця Яценюку до обличчя куди більше, ніж сумовитий костюмчик партійного лідера. Злі язики вважають, що молодому політику саме час повернутися у виконавчу владу, але залишити неспокійне парламентська господарство не на кого. Тому головне на сьогодні завдання для спікера - не допустити помилки, здатної зіпсувати його політичні перспективи.

Хронічно німий - Віктор Янукович. Лідеру Партії регіонів не вдалося знайти себе в ролі опозиціонера. Нове розставання з прем'єрським кабінетом виявилося для Віктора Федоровича болючіше попереднього. У своєму прагненні повернутися у владу Янукович нерідко ігнорував норми політесу і відкритим текстом давав зрозуміти, як багато він готовий забути за можливість повернутися до урядового штурвалу. На жаль, політична кон'юнктура сьогодні працює не на його користь. Цікаво інше: "набрав у рот води" Янукович, якщо вірити соціологам, випереджає іскрометну Тимошенко у президентському рейтингу. Цей факт, безумовно, лестить самолюбству головного опозиціонера, але геть позбавляє його стимулів до політичної тренуванні.

Неваляшка - Леонід Черновецький. У столичного градоначальника чимало приводів відчувати себе головним героєм політичного сезону. Леонід Михайлович без еківоків погодився на проведення дострокових виборів у Києві і виграв їх, ще раз довівши, що ідеологія і фінанси - для прагматичних киян цінності різного порядку. Перемога над принциповим противником Юлією Тимошенко скрасила неприємний осад від давньої "чоловічий ляпаси" у виконанні Юрія Луценка (НУ-НС, як відомо, позбувся представництва в Київраді). Схоже, тільки меланхолійний склад характеру Черновецького утримує його від участі в майбутній президентській кампанії. Втім, ще не вечір, і непотоплюваний столичний мер в перспективі буде затребуваний. Якщо не в якості кандидата, то як розпорядник значного електорального ресурсу.

Ентузіаст-закоперник - Віктор Балога. Шеф президентської канцелярії доклав чимало зусиль до підвищення рейтингу глави держави. Коефіцієнт корисної дії виявився не дуже високим, зате Віктора Івановича часто згадують у пресі. Опоненти - "незлим тихим словом", соратники по "Єдиному Центру" - переважно із захопленими інтонаціями. Часом створюється враження, ніби Балога задався метою коментувати кожне мало-мальськи значуще рішення уряду. Главі Секретаріату Президента приписують і сепаратні контакти з "групою Колесникова - Ахметова", які так і не вилилися в створення широкої коаліції. Чи не став офіційним лідером "єдиноцентристів" Балозі з вересня доведеться або підвищити ефективність своїх дій, або змінити місце роботи.

Правдоруб - Давид Жванія. Президентський кум через 3,5 року після драматичних подій вирішив оприлюднити власні версії того, що сталося з Віктором Ющенком. Виключно випадково, слід вважати, сплеск правдоруб збігся зі спробою президентського Секретаріату позбавити Давида Важаєвича українського громадянства. Жванії виразно вдалося вивести з себе Президента і завдати серйозного удару по кумівства як наріжного каменю української політики. У діях спонсора "Народної самооборони" проглядаються очевидні аналогії з поведінкою Бориса Березовського, тільки масштаб поменше і цілі простіше.

Матрьошка - блок НУ-НС. Створений в якості президентської надії і опори блок "Наша Україна - Народна самооборона" сьогодні більше нагадує матрьошку. На вигляд - яскраву і блискучу, але на ділі складається з декількох складових, тяжіють до самостійного життя. Якщо відкинути лідерів диванних партій, залучених в НУ-НС для масовості, то за рік практично кожен партійний вождь встиг відзначитися заявою на тему необхідності самостійного розвитку свого політичного проекту. Говорити про створення на базі НУ-НС єдиної пропрезидентської партії можуть тільки професійні оптимісти, та й називати пропрезидентської цю фракцію язик не повертається.

Хрестики-нулики - вибудовування губернаторів. Голови обласних адміністрацій стали розмінною монетою в протистоянні президента і прем'єра. Глава держави з завидною завзятістю захищає своїх намісників від прем'єрського гніву, а Юлія Тимошенко вишукує все нові і нові способи впливати на губернаторів. Компромісом стали селекторні наради, в ході яких Юлія Володимирівна роздає цінні вказівки і вимагає підвищити ефективність. Схоже на змагання з хрестики-нулики - хто швидше заповнить вертикаль ... Не дивно, що мало хто голови обласних адміністрацій ризикнули проігнорувати ініційоване Президентом захоплення альпінізмом, і не стали дертися на Говерлу. Як кажуть, "хто не з нами, той на ешафот".

Ідея-фікс - створення широкої коаліції. Після створення в грудні 2007 року коаліції демократичних сил привид її переформатування постійно бродив по парламентських кулуарах. Нічого дивного в цьому немає: БЮТ і НУ-НС мають у своєму розпорядженні мінімальним чисельною перевагою над не ввійшли в коаліцію фракціями, а ефективність голосування коаліціантів раз за разом підводить їх лідерів. Після демаршу депутатів Бута і Рибакова правляча коаліція і зовсім стала предметом гарячих обговорень, а оцінити її життєздатність зможе тільки Конституційний Суд. Зате у створенні широкої коаліції можливі варіанти: якщо НУ-НС і Партія регіонів з багатьох питань займають протилежні позиції, то у БЮТ з "регіоналами" більше точок дотику. Та й в українській політиці, як показує практика, можливі самі різні конфігурації.

Цирк на м'ячі - проведення Євро-2012. Після європейської футбольної першості на полях Австрії та Швейцарії стрепенулися і українці, яким разом з поляками належить приймати чемпіонат Європи через 4 роки. Правда, футбол так і не став національною ідеєю, всупереч численним обіцянкам. Єдине досягнення влади в плані проведення Євро-2012 - своєчасно умасленний президент УЄФА Мішель Платіні, який повернеться у вересні, щоб перевірити втілення почутих ним у Києві обіцянок в життя. Схоже, в законопроектах, які розробляються для підготовки країни до Євро-2012, варто узаконити поняття "відкат" - тільки тоді справа зрушиться з мертвої точки. Але якщо Україна втратить право на проведення чемпіонату Європи з футболу, наслідки можуть бути непередбачуваними.

Скороспілка-багатоніжка - "Єдиний Центр". Нашвидку скроєна і непоказний зшита нова партія підтримки Ющенка запам'яталася лише помпезно проведеним з'їздом, на який так і не вдалося заманити ні Президента, ні кого-небудь з політиків першого ешелону, за винятком ідейного натхненника "Єдиного Центру "Віктора Балоги. Темпи партійного будівництва та розвитку дозволяють порівняти новий політичний проект з курчам-бройлерів, якому швидко нарощують вагу, щоб потім відправити до столу. А кількість персон, основне вміння яких бігати з партії в партію, додає цьому проекту тільки ноги, голів там якось не спостерігається. А це може призвести до того, що ноги заплутаються, що частенько зустрічається з багатоніжками. Правда, самі "єдиноцентристи" подібний варіант розвитку подій з обуренням відкидають.