Розгляд справи Гонгадзе почалося з протистояння феміди і журналістів
9 січня в столичному Апеляційному суді репортери змушені були проривати охоронний заслін.
Не так давно Віктор Ющенко в бесіді з представниками суддівського корпусу висловив побажання: "Ми повинні повернути все, що було втрачено за останні роки. Це незалежність судової гілки влади, статус, повагу, законність ".
Хороші слова, суперечці немає. Але чи дослухається до них Феміда? 9 січня окремі її представники (випадково чи спеціально - ще питання) зробили все, щоб показати себе в очах вітчизняних і зарубіжних журналістів з найгіршої сторони.
8 цей день на лаві підсудних київського Апеляційного суду були обвинувачені у вбивстві журналіста Гонгадзе - колишні офіцери міліції. Призначивши справу до слухання на 9 січня, тобто на вихідний день, суд таким чином ніби дав зрозуміти, що для нього це - найголовніше і принципове розгляд. Деякі мої колеги думали, що підготовка до нього велася самим ретельним чином, що були враховані навіть найменші промахи минулих років, що голова Верховного суду України і керівник Державної судової адміністрації зроблять все можливе, щоб засідання проходили без сучка і задирки. Адже це - самий резонансний процес! Ось і глава держави вважав за потрібне одного разу помітити: "Я звернувся до Апеляційному суду міста Києва, щоб засідання було відкритим. Громадськість повинна знати, що відбувається в суді ".
9 січня я приїхав до будівлі Апеляційного суду на Володимирській о дев'ятій ранку. Черговий міліціонер у турнікета вже кипів від обурення: "Я втомився пояснювати - ніякого засідання сьогодні не буде! - Твердив він. - У суду - вихідний ". Як же так? Адже провідні телеканали країни повідомили, що розгляд неодмінно відбудеться.
Через дві години я знову навідався до суду і застав там десятки журналістів, яких не впускали в будівлю. Виявляється, процес все-таки стартує сьогодні. Але в маленькому залі, де йде слухання, всі журналісти не поміщаються. Тому велено пропустити лише представників трьох інформаційних агентств. Чому тільки трьох? І яких агентств? За якими критеріями відбувалася ця дивна акредитація? Ясна річ, репортери сильно обурилися. Але до кого апелювати в Апеляційному суді? До охоронцям?
Через п'ять хвилин у натовпі над головами зметнувся аркушик паперу. Невже пропонують записуватися всім, хто прибув? Раптом пройшов слух, що телевізійників будуть запускати в зал по одному, по черзі і тільки на п'ять хвилин, щоб зняти картинку. Хтось з операторів голосно викрикнув: "Сказали, щоб особи підсудних ми не знімали". Хто про це розпорядився - невідомо. Коли хлопці з телекамерами рушили вперед, фоторепортери дружно кинулися слідом, а за ними і вся натовп обурених, прорвавши захисний редут, виявилася в судовому залі. Мільйони телеглядачів бачили це.
Суддя Ірина Григор'єва заявила, що напружена атмосфера заважає їй продовжувати процес. Проте представники ЗМІ ні в яку не захотіли звільняти маленький зал. Суд адже йде у відкритому режимі. Де ж тоді прозорість, відкритість, гласність судового слухання, про які говорила влада?
Протистояння ЗМІ та Феміди тривало. І підсудні теж нервували, закривали обличчя руками. Ніяково відчувала себе і вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе, яка сиділа в якомусь метрі від підсудних. Це сусідство було їй дуже неприємно, про що вона і сказала журналістам.
Шкода, що ніхто з керівників суду навіть не спробував розрядити ситуацію. Але ж можна було б ... Того дня всі зали будівлі пустували, тому при бажанні розгляд можна було б перевести в більш відповідне приміщення. Могли попросити зал в сусідньому обласному суді.
Зрештою і Верховний Суд міг би надати свою територію для цієї мети. Адже проходив же там рік тому цивільний судовий процес "Ющенко - Янукович".
Знає судова практика та виїзні засідання. Скажімо, кілька років тому в одному з київських кінотеатрів влаштували судове слідство над членами бандитського угрупування, що проходила у справі "Топ-Сервісу". Або, приміром, Скнилівська процес. Спочатку розгляд велося в клубі військової частини. Там суддя не на словах, а на ділі подбав про імідж судової системи.
Мені важко зрозуміти, чому справа Гонгадзе стартувало так ганебно. Може, панове начальники від юстиції, знаючи про маленькому залі, хотіли перестрахуватися? Скажімо, побоювалися, що окремі депутати перетворять цей захід у передвиборчу пропаганду. Або зіграло свою роль бажання, щоб процес висвітлювався тільки з "потрібних позицій"?
Хотілося б, щоб ця подія стала предметом найпринциповішого розгляду у Верховному Суді (можливо навіть з оргвисновками). За великим рахунком, в ситуацію міг би втрутитися і Віктор Ющенко. Адже це ж його "підставляють" служителі Феміди!
Невже промовчить і Державна судова адміністрація? Якщо в Києві немає відповідних залів для належного відправлення правосуддя, то що зробила для виправлення ситуації згадана адміністрація? Як відреагує на це Мін'юст?
Ясно одне: подібне не повинно повторитися. Цього хочемо ми, журналісти. Влада ж - собі на умі. Наступного дня, 10 січня, ніхто з вищих посадових осіб країни жодним словом не обмовився про свавілля в Апеляційному суді. Невже і наступне засідання у справі Гонгадзе буде таким же цинічним і зневажливим по відношенню до ЗМІ?
Леонід Фросевича, "Киевские Ведомости"