Реаніматори корупції

Закони - ніщо, підзаконні акти - все! Цю бюрократичну віртуозність блискуче продемонстрували зміни до Положення про автоматичну систему документообігу суду, які з подачі Ради суддів України і за згодою голови Державної судової адміністрації звели нанівець боротьбу з корупцією серед служителів Феміди.

Що дає автоматизована система документообігу суду (АСДС)? Вона рубає корупцію під корінь. На стадії призначення судді. Для розгляду конкретної справи. Воно надходило б до нього без участі голови суду. З волі електронного жеребу. А значить, ця система позбавляла і можливості лобіювання зацікавленої особи в певному результаті справи через служителя Феміди

Судочинство: технологічно і економічно

Це Положення було розроблено відповідно до вимог прийнятого в минулому році Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Його затвердили рішенням Ради суддів (26 листопада 2010, № 30). Воно стосується судів загальної юрисдикції. І мало вступити в дію на початку цього року.

У Положенні чітко позначені очевидні плюси: воно "забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями". Це досягається за рахунок дотримання "принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді ..., з урахуванням завантаженості, спеціалізації, а також вимог процесуального закону".

АСДС - це безпаперова технологія. Наявність електронного документообігу спрощує життя громадянам в отриманні інформації про стан розгляду справ, у яких вони є учасниками процесу. Централізоване збереження судових рішень, вироків, постанов, наказів і т. д. покликане зменшити черги в судах, а значить, зберегти час і вберегти нерви як простих громадян, так і працівників канцелярій, помічників суддів. За великим рахунком АСДС - це технічна і технологічна революція у вітчизняних судах з далекосяжними юридичними наслідками. І не тільки. Реєстрація та розподіл вхідної кореспонденції, внутрішніх документів, здійснення контролю за етапами їх проходження як на стадії судового розгляду, так і при передачі іншим інстанціям, - все це не тільки технологічно для суддів. Воно економічно для країни! Але ще - що не менш важливо - є дієвим інструментом для захисту прав громадян. Бо в кінцевому підсумку будь головуючий в суді, суддя-доповідач, голова або секретар судової палати завжди зможуть відслідковувати в режимі реального часу процесуальні стадії, готовність і об'єктивність розглянутих і розглянутих справ і приймати своєчасні рішення. Ця внутрішня прозорість в роботі судових інстанцій повинна усунути: а) волюнтаризм керівників судових органів; б) тяганину і ні чим невиправдану бюрократію з боку суддівського корпусу (в згадуваному законі про судочинство істотно скорочуються терміни розгляду позовів, скарг, апеляцій); в) безправ'я громадян у пошуках-проханнях підсумкових судових документів (електронні копії судових рішень зберігатимуть в Єдиному держреєстрі).

Рада суддів Раді не товариш

Однак над Положенням почали згущуватися хмари. За рішенням Ради суддів (голова Ярослав Романюк) і погодженим з головою Державної судової адміністрації (ДСА) Русланом Кирилюком 24 грудня 2010 в документ було внесено зміни. Пункт 3.7. несподівано відкриває очевидну корупційну лазівку: протокол автоматизованої системи розподілу справ "роздруковується за потребою за клопотанням осіб, які беруть участь у судовій справі ...". Тобто, підсудний, його адвокат заздалегідь можуть дізнатися: до кого треба підійти, скільки потрібне рішення буде коштувати і кому слід передати ... Іншими словами, цим маленьким зміною зберегли доступ до справи (і тілу) для тих, хто може і зацікавлений вирішувати судові справи за допомогою популярного у нас "альтернативного законоположення": дали хабар - і восторжествувала справедливість!

Справжнім дощем, змивали корупційні сліди в судочинстві, стали нові зміни Ради суддів і ДСА (№ 4 від 21.01.2011р.). У них виключаються підпункти 3.4.2., 3.4.3. (Пункту 3.4.), Підпункт 3.7.1. (Пункту 3.7.), А також додатки № 2, № 3, № 4 до Положення про АСДС.

На перший погляд розібратися в казуїстиці юридичних тонкощів простому смертному важко. Але якщо вникнути в суть і спробувати прочитати між рядків, то приходиш до дивовижних відкриттів. Про що свідчить підпункт 3.4.2.: "У разі колегіального розгляду судової справи судом до протоколу автоматично вносяться прізвища суддів, які входять до складу колегії, із зазначенням прізвища головуючого в суді та / або судді-доповідача". Цей пункт скасований. Для чого? Тому що є підпункт 3.1.6. А в ньому чорним по білому записано: "Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається (підкреслено - авт.) головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач ... ". І тоді друга частина цього ж підпункту (3.1.6.) - "Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач" - не працює. Тому, що в протокол, як випливає з підпункту 3.4.2. вже не внесуть "прізвищ суддів, які входять до складу колегії".

А це означає, що голова суду загальної юрисдикції зберігає свій статус-кво. Як це було до прийняття закону. Він, голова, призначає головуючого. Він, голова, призначає суддю-доповідача. Він по суті може вершити правосуддя руками свого підлеглого. Як це часто-густо відбувається сьогодні. Ні, останній може спробувати дотриматися букви і духу закону. Але якщо він стане на стежку війни з головою, його духу може і не бути на порозі нового судового засідання. А "буква" розпорядження (знову ж голови) може виявитися для рядового судді гірше вироку.

Про підпункті 3.4.3. мову можна не вести. Він автоматично летить у кошик "сміттєвого" судочинства. Читаємо: "При проведенні повторного автоматичного розподілу судової справи автоматизованою системою створюється новий протокол з відміткою" Повторне розподіл "і вказуються причини його проведення". Не буде ні повторного розподілу. Ні нового протоколу. Так Рада суддів вирішила! А Державна судадміністрація з цим погодилася ...

Відповідно, на думку вищих суддівських умів, відпадає необхідність у підпункті 3.7.1. "Наприкінці кожного робочого дня після завершення автоматичного розподілу справ роздруковується реєстр автоматичного розподілу судових справ (додаток № 4 до Положення)". З цього випливає, що не будуть дотримуватися і виконувати зафіксовані в графах реєстру нюанси, як то: "єдиний унікальний номер справи", "ПІБ особи, щодо якої в суд надійшло справу для розгляду", включаючи персоніфікацію "судді / суддів, яким розподілено справа "і" який здійснив розподіл ". А, власне, навіщо цей реєстр? Все в руках голови суду. Захоче - папочку зі справою покладет під сукно (на деякий час), через день-два віддасть у виробництво "потрібному" судді, визначить конкретну таксу за "вирішення питання по суті".

У цьому випадку і скасування формулярів-доповнень (№ 2 та № 3) - "Протокол розподілу справи між суддями (для місцевого суду)" і аналогічний для апеляційного та вищого спеціалізованого суду - служить лише німим докором нереалізованих намірів законодавців поставити шлагбаум на шляху суддів- хабарників. А з іншого боку, всі ці "новації" є "речовим доказом" корумпованості тих, хто залишив лазівки в системі судочинства і перебуває в очікуванні ходоків, спраглих позолотити ручку потрібного дядька в суді.

Це не помилка!

Який проситься громадський вердикт після проведеного аналізу "вдосконаленого" закону про судочинство та суддівському статусі?

Усі суди загальної юрисдикції, які розглядають справи в порядку адміністративного, кримінального чи цивільного судочинства (включаючи справи по адміністративних порушеннях) залишаються в руках - в прямому і переносному сенсі - голів цих судів. А не кожен з них (враховуючи не найкращий приклад глави Львівського окружного адмінсуду Ігоря Зварича) може сказати про себе сакраментальне: "цірукі Ніколи не крали".

При збереженні існуючого порядку розподілу справ ніхто не зможе упреждающе дати і по "липким" руками рядового хабарника в мантії. Нечистий на руку голова суду і страждаючий судопроізводственних "клептоманію" його підлеглий можуть спокійнісінько працювати в злочинно-покривательском тандемі взаємовигідних інтересів. Я тобі діло, так би мовити, дав, від тебе я чекаю нал ...

Ні, ну не виглядають всі ці новації Ради суддів і Державної судової адміністрації необдуманим рішенням або помилкою. Це не помилка - це умисел!