Правоцентризм: операція "Реанімація"?

Юрій Костенко заговорив про створення об'єднаної правої партії. В якості об'едінянтов політик назвав свою Українську народну партію, Народний Рух України Бориса Тарасюка, партію "За Україну!" В'ячеслава Кириленка і "Нашу Україну" Ющенко-Наливайченко.

Партія буде формуватися не під вождя (справді, назвіть серед націонал-демократів хоч одного гідного вождя!) І не під соціальні протести (розцінки на платну масовку нині високі, а за свої інтереси люди виходять на вулицю аж ніяк не під прапорами націонал-демократів ). Мета об'єднання - "серйозна і непопулярна програма реформ".

І оскільки УНП поки не в змозі вирішити цю задачу самостійно, вона змушена ініціювати об'єднання правих партій - Народного Руху, "Нашої України" та "За Україну!".

Суб'єкти заявленого об'єднавчого процесу поки що обережні, так чи інакше дистанціюючись від рішучих висловлювань Костенко. Однак ніхто з них поки не заявив, що переговори про об'єднання не ведуться.

Варто згадати, що не далі як місяць тому сам Костенко спростовував створення об'єднаної опозиції з УНП, НУ-НС і "Батьківщини" у Верховній Раді. Що правда то правда, "Батьківщина" в Костенко не зацікавлена. З усіх фігурантів об'єднавчого процесу з найменшим ентузіазмом до нього ставиться НРУ - унаслідок того, що Борис Тарасюк орієнтується на Тимошенко і, по всій ймовірності, саме на неї покладає передвиборні надії. Близнюки НУ і "ЗУ!" Більш оптимістичні, але нічого конкретного і від них поки ніхто не чув.

Власне, націонал-демократи говорять про об'єднання не в перший раз. Однак з часів розколу старого Народного Руху, успішного об'єднання так жодного разу і не вийшло. Осколки Руху - УНП і НРУ періодично говорили про необхідність возз'єднання, але далі декларацій справа не пішла. Потім на горизонті з'явився Ющенко, і навколо "месії" зібралися, але зовсім не об'єдналися всі націонал-демократи. Проте їх стелею виявилися ситуативні передвиборчі союзи.

Помаранчева революція стала одночасно тріумфом і кінцем правоцентристського єдності, яке виросло саме на грунті націонал-демократичної ідеології. Політична практика впевнено вбивала клин між колишніми соратниками. Ідейно невиразний бур'ян Тимошенко, метання між правоцентристською і лівоцентристських популізмом, визрів на цьому благодатному грунті, а потім розцвів, мімікріруя під класичну європейську ідеологію "народництва". На цій ниві паслися і встають на ноги новачки на зразок Яценюка і Гриценка.

Туди ж, в жирний бурозем Майдану, були висаджені і паростки правого радикалізму, які Ющенко і компанія дбайливо удобрювали дурними байками про національної винятковості та іншими висівками, яких вдосталь в голові будь-якого націоналіста. Ці паростки потяглися до сонця і зараз колосяться електоральними успіхами ВО "Свобода", молодіжної популярністю "Тризуба" та інших радикальних націоналістичних груп.

Націонал-демократія, подібно до "батюшки-Леніну" з пісні Єгора Лєтова, зовсім всохла і розклалася на цвіль і на липовий мед, поступившись політичне поле правоцентристам-народникам з БЮТ і праворадикалам-націоналістам зі "Свободи". Сама ж стала стрімко занепадати. Це стосується всіх націонал-демократичних сил України - і УНП, і НРУ, і НУ, і її клону "За Україну!", І опинилася нині в іншій пісочниці УРП "Собор".

Сьогодні націонал-демократам нічого запропонувати виборцям. Завдяки Ющенку національна свідомість хутірського розливу у більшості українців викликає втомлений скепсис. Соціальними протестами завідує і сяк справляється БЮТ. А що стосується "непопулярних реформ", заради яких, якщо вірити Костенко, і затівається чергове об'єднання націонал-демократів, то з реформами ім. Тігіпко їм все одно змагатися слабо. Адже непопулярні реформи від влади - це коли людям стає погано. А непопулярні реформи від опозиції - це що? "Пустіть нас до влади, ми зробимо вам ще гірше!"?

Власне, якби Костенко був до кінця чесний, він би визнав, що вся метушня з об'єднанням затівається заради виборів, а не заради непопулярних реформ. Майже напевно в новому законі про вибори до парламенту буде норма про заборону виборчих блоків. Жодна з нині діючих націонал-демократичних партій самостійно в Раду не пройде, навіть якщо біло-блакитний адмінресурс на час передвиборної кампанії і голосування розіб'є повний параліч. Схоже, Костенко і його однодумці розраховують, що у об'єднаної партії націонал-демократів шанси пробитися в парламент є.

Але шанси ці вельми і вельми примарні. І справа не тільки в заматеревшего "Батьківщині" і зміцнілою "Свободі", які не бажають ділитися. Біда в тому, що у націонал-демократів будь необхідність приймати рішення, вести організаційну роботу і активно діяти натикається на глибоко жіночу за своєю суттю потреба: "А поговорити?"

Говорити наші націонал-демократи не те щоб вміли, але любили завжди. Про долі українства, про зганьбленому українською мовою, про духовність і волелюбність українського народу, про імперський вплив, європейський вибір і демократичних перспективах ... Ця особливість була домінуючою в українській націонал-демократії завжди, а в особі президента Ющенка придбала навіть карикатурні риси. Багато в чому саме це зумовило низький рейтинг націонал-демократичних партій та їх імідж ідейних балакунів і відверто слабких політичних і державних менеджерів. Досить згадати міністерські каденції тих же Зайця, Кириленко і Тарасюка - не кажучи вже про таких кричущих прикладах як президентство Ющенка і СБУшний етап кар'єри Наливайченко.

Тому-то і заяви Костенко про чергову спробу чергового об'єднання старих правоцентристів можуть викликати ентузіазм хіба що у вузькому колі обмежених прихильників саме такий застарілою і нежиттєздатною політичної форми.

На думку експерта Центру Разумкова Юрія Якименка, перспективи об'єднання правоцентристів залежать від готовності їх лідерів до компромісу:

"Об'єднавчі спроби націонал-демократичних сил мають довгу і безрезультатну історію. Все починається з ініціативи, далі певний час триває об'єднавчий процес, який закінчується нічим. Сьогодні склалася така ситуація, що дрібні партії орієнтуються на потужні політичні сили. Наприклад, Рух Тарасюка сподівається на підтримку БЮТ. "За Україну!" Кириленко ще не визначилася куди податися.

Відверто кажучи, цим силам слід було б об'єднатися, щоб збільшити свої шанси на електоральну підтримку. Поодинці цим політичним силам нічого не світить. Занадто низька у них підтримка населення. За законом про вибори, участь в гонках можуть брати лише партії, блоки опинилися за бортом. Отже, об'єднання можливе за умови злиття партій. Знову-таки, за законом про партії, злиття партій може відбутися через саморозпуск політичних сил. Це основна організаційна перепона. За таких умов об'єднання політичних сил залежатиме виключно від готовності політичних лідерів йти на компроміс ".

А директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін в перспективу компромісу між націонал-демократами не вірить:

"В Україні за 20 років незалежності не було жодного позитивного прецеденту об'єднання політичних сил. Всі спроби політичних сил об'єднатися закінчуються скандалами, докорами, ворожнечею і претензіями, у тому числі і фінансовими. Тому нам рано будувати ілюзії і сподіватися на успішні об'єднавчі процеси. В українській політиці завжди виникає проблема фінансування і лідерів. Політики не готові йти на поступки і досягати компромісів ".

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик солідарний з колегами:

"Я не вірю в реінкарнацію НУ-НС. Можливе об'єднання Нашої України, "За Україну!", Руху та УНП нічого не змінить. Нових лідерів немає. Фактично, вони наступають на ті ж граблі, що "Наша Україна", коли створювала НУ-НС. Від перестановки доданків сума не змінюється ".

Так що, панове націонал-демократи, можете навіть не намагатися - мало хто вірить, що у вас хоч щось вийде. І це природно. Відбувається зміна персон, зміна векторів, зміна трендів і, як наслідок, зміна брендів. На зміну старим правоцентристам йдуть нові. Але про них ми поговоримо наступного разу.