Кириленко: для російського пітона Україна – аперитив

У другій частині інтерв'ю "Обозревателя" з віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних питань В'ячеславом Кириленком читайте про майбутнє україномовних квот на радіо та телебаченні, розвиток кінематографа в країні та процес деколонізації України.

У першій частині говорили про плани Росії відібрати "Євробачення-2017", ризик провокацій під час конкурсу, дефіцит квитків та багато іншого.

- Радіостанції вже адаптувалися до україномовних квот?

- Адаптувалися. Спочатку був період прихованого саботажу, коли або знаходили сумнівної якості продукт, або ставили одне й теж саме. Зараз це поволі проходить, бо вони зрозуміли, що це незворотній процес. Квоти ж будуть тільки збільшуватися. Цього року вони сягнуть 30% (усього-на-всього), наступного – 35%, а там побачимо. Може, радійники самі почнуть просити збільшити.

Читайте: "Дружили" з Росією 360 років": відомий продюсер пояснив необхідність квот на українську музику

У будь-якому випадку музична індустрія відреагує так само, як відреагувала 10 років тому кіноіндустрія на впровадження обов’язкового дубляжу, чим я теж займався. Тоді також багато хто казав, що глядачів не буде, що каси не буде, що "все пропало". У результаті каси пішли вгору, а україномовні переклади подекуди просто блискучі.

- На україномовний дубляж ходять, бо він переважно якісний, і як правило, якісніший за російський, а от україномовний пісенний продукт не завжди.

- По-перше, з цим можна сперечатися. Це суб'єктивно. По-друге, а що є такі, у кого він завжди якісний? Середньозважено наш продукт удвічі, утричі якісніший за пересічний російськомовний контент.

Поки в нас лише одна винятково україномовна радіостанція. Думаю, буде більше найближчим часом. Як раз у цьому я оптиміст. Інколи на деяких радіостанціях, які я слухаю регулярно, чую молоді невідомі гурти з блискучими композиціями. А на початку введення квот на цих радіостанціях крутили тільки відомі гурти.

Тобто музична індустрія неодмінно відреагує як ринкове середовище. Вони самі вже шукають виконавців, продюсерів, композиторів. Через півроку-рік це буде звичним явищем. У нас же багато пісенних талантів.

- Якщо перейти до сфери телебачення, коли ви очікуєте прийняття закону про квоти на TV у другому читанні?

- Це ж парламент вирішує. Вони хочуть це зробити відносно швидко.

Читайте: "Треба бути якісними": Скрипка назвав головну проблему після введення квот на українську музику

- Відносно швидко це коли?

- На цій сесії точно. Враховуючи, що ще один пленарний тиждень, а потім велика перерва, то, напевно, це може відбутися в травні. Але, якщо комітет розгляне всі поправки швидше, то це може бути й квітень місяць.

- Голоси є? Чи це ще проблема?

- У першому читанні були.

- Це ще нічого не означає.

- Щодо телеквот дискусія була значно спокійніша.

- Чому це?

- Тому що вся негативна енергія пішла на радіоквоти, а вони показали себе добре. Правда, спротив все одно буде. Поки є офіційна позиція проти квот лише одного телеканалу. Неофіційно, думаю, з десяток проти.

Читайте: Екстрадиція "Інтера": чи відбудеться зміна власників телеканалу Фірташа

- Офіційно проти "Інтер"?

- Так. Це була публічна заява.

- Ми ж розуміємо, що політичні групи, які контролюють певні телеканали, які орієнтуються на певну аудиторію, можуть чинити величезний спротив. Набагато більший, ніж чинили радійники. За радіо стоять набагато менші гроші та набагато менш впливові люди.

- Будемо підключатися, якщо буде великий спротив.

- І що ви будете робити?

- Будемо переконувати телевізійників. Цей законопроект, доля якого повністю в руках депутатів, не суперечить передвиборчим програмам ані БПП, ані тим більше "Народного фронту". Не суперечить позиціям "Самопомочі", Радикальної партії, "Батьківщини". Тобто голосів уже з надлишком, якщо вони всі проголосують.

Звісно, якщо телелобісти підключяться, то під час голосування почнуть зникати депутати. Таке вже бувало. За радіоквоти ми проголосували після трьох розглядів і після дуже напружених дебатів. Зараз, думаю, також буде складно.

- Є небезпека, що із введенням квот російськомовна аудиторія перейде на російські супутникові канали?

- Вона давно має змогу перейти на супутникові канали. Це питання вибору. Ми ж не можемо повністю обмежити громадянина в користуванні інтернетом чи іншими інформаційними джерелами. Хто хоче, і зараз дивиться російські канали. Це не так просто, як було раніше, - натиснув на кнопку й дивишся в телевізорі. Але якщо є принципове бажання, то знайти можна. Хто хоче, той вже давно там.

Читайте: "Рупор Кремля аплодує стоячи": ще один телеканал звинуватили в дискримінації українців

А українські телеканали, які не те що російськомовні, а проросійські, мають зрозуміти, що їх діяльність межує з чинним законодавством, вона на межі. Думаю, буде передбачений перехідний період, щоб телевізійники змогли переформатуватися. Гроші в них для того є. Бажання у декого нема, але після прийняття закону вибору не буде. Радійники отримали перехідний період десь 4 місяці.

- У випадку з телебаченням приблизно такий же термін буде?

- Поки дискутують у комітеті. Але в будь-якому випадку перехідний період для підготовки потрібен. Насправді далеко не всі телевізійники та радійники бачать проблему в квотах. Тут має місце інерція, у них просто не було потреби змінюватись. Але зараз очевидно, що треба відходити від багатолітньої політики вторинності відносно "старшого брата". Україна вступила в тривалий період деколонізації. Вона тільки зараз розпочалась, і декомунізація, яка є на фронтоні цієї справи, – малесенька частинка дуже складного процесу, який має назву деколонізація. Деколонізація – це повноцінний вихід на самостійний шлях розвитку згідно із цінностями вільного світу.

- Ви згадали про декомунізацію. Цей процес успішно йде в Україні?

- Запланованими темпами. Поки гарячі дискусії вщухнули. Але декомунізація дасть результат відчутного характеру через десятиліття. Це ж для поколінь наступних. А дискомфорт, який зараз у декого виникає, зникне. Хтось пам’ятає, як називалися вулиці за часів царської Росії в Києві? Лише києвознавці. Так само наступні покоління будуть знати лише вулицю Січових Стрільців, а не Артема і місто Горішні Плавні, а не Комсомольськ.

Читайте: Українізація vs декомунізація, або Чому ми втратили Донбас

- Ну Горішні Плавні й зараз усі знають. Але в країнах Балтії цей процес дав ефект не через десятиліття, а все ж таки через декілька років. Чому? Він був більш радикальним, більш своєчасним?

- Це ви точно сказали – він був більш своєчасний. Коли вони розпочали цей процес? Одразу після здобуття незалежності. Вони не зупинялись і не бігали назад у своїх пошуках. Оце головна проблема України. Саме тому деколонізація розпочалася тільки-но, а не 25 років тому. У балтійців вона почалася одразу, і вони отримали цілком закономірні результати – членство в ЄС і в НАТО. А альянс – це оборонний щит для цих невеликих країн. Це в тому числі результат декомунізації, а може й в першу чергу. Бо спочатку в головах відбуваються зміни, а потім вони відбуваються в економіці, у соціальній сфері, у правах людини тощо.

Балтійці, поляки, чехи, угорці не метушилися, а ми метушилися. Саме тому Україна стала на шлях повноцінної незалежності нещодавно і це одразу призвело до агресії. Бо Росія зрозуміла це й пішла у відкритий збройний наступ. У наших стосунках нічого не змінилося за 300 років. У них ніби цивілізації стало більше, реклама всюди висить, світло на вулицях, але вони так само йдуть зі зброєю та вбивають усіх "неправильних" – тих людей, які не відповідають їхнім поглядам. І це не тільки України стосується. Коли європейці починають нас трохи повчати, вони забувають, що апетит російського пітона дуже потужний, і Україна для нього лише аперитив.

Читайте: Декомунізація по-волинськи: на честь бійця АТО назвали вулицю

Для росіян Україна – це питання емоційне, але інтереси Російської імперії сягають далеко на Захід: країни Балтії, Польща, увесь східний пояс, який раніше був під Москвою.

- Вони всі захищені НАТО. Їм нічого боятися.

- Але і Україна не може лишитися на одинці з російським імперіалізмом, бо ми робимо не лише свою роботу. Ми захищаємо вільний світ. Але паралельно ми маємо проводити реформи й проводити деколонізацію. Усе це потрібно робити одночасно і в драматичні часи: багато внутрішніх викликів, дедалі більше дискусій у парламенті, невдоволення серед людей, 25% ВВП "відкушено" росіянами, нагнітання ситуації на Сході тощо.

- Ви згадали про зростання суперечностей у парламенті. А 14 квітня ж спливає імунітет уряду Володимира Гройсмана. Не станеться чергової політичної кризи?

- Україні треба уберегтися від кризи, але що станеться – ніхто не знає. На мій погляд, підстав для відставки цього уряду немає, однак в парламенті може трапитися все що завгодно. У нас же демократія. Уряд буде доводити свою позицію по всіх питаннях. Мабуть, нас чекає період складних дискусій у парламенті десь у травні, а потім продовжимо роботу.

- Нещодавно Рада таки прийняла довгоочікуваний закон про підтримку кінематографа. Там є дійсно революційні пункти, наприклад, введення рібейтів тощо. Проте закон не запрацює завтра. Як мінімум треба прийняти ще три допоміжних законопроекти, а це може затягтися на невизначений час… І коли буде ефект?

- Коли парламент ухвалить зміни до Митного, Бюджетного та Податкового кодексів, закон запрацює. Якщо не буде цих змін, то закон буде не зовсім повноцінним, бо ключові моменти не можна буде застосувати. Наприклад, ті ж рібейти (повернення частини кваліфікованих видатків).

У будь-якому випадку це дуже позитивний процес. Багато років займався цим питанням, і, коли я був депутатом, то закони про підтримку кінематографії зазвичай навіть до порядку денного не потрапляли. Усі ті, хто прямо чи приховано представляв п’яту колону, розуміли, що підтримка чогось такого змінить обличчя України, змінить ставлення українців до самих себе. Зараз це відбулося, хоча теж не без ускладнень. Будемо рухати цю справу спільними зусиллями.

Читайте: Українсько-німецький ко-продакшен в кіно: перспективи існують

Рано чи пізно цей закон запрацює, бо це також індустрія. Після дуже правильної й дуже запізнілої заборони 2014 року телевізійного контенту країни-агресора, наші знімають дедалі більше телесеріалів різної якості. Стрімко розвивається й велике кіно. Це означає, що процес незворотній, його просто треба підживлювати за допомогою економічних механізмів, які працюють в усіх нормальних, у тому числі східно-європейських країнах.

Цей закон не тільки пожвавить наше кіновиробництво, але й залучить сюди іноземного кіновиробника, який почне знімати свої картини тут, задіюючи наших людей, наші локації. Багато голлівудських фільмів знімають в Угорщині, Румунії, Чехії, Болгарії, тому що там дешевші локації, та є механізм економічного стимулювання проведення цих зйомок.

- Ну, все ж таки, які шанси, що вже в цьому році приймуть допоміжні законопроекти?

- Не можу сказати точно, але підстав не голосувати нема, тому що вже проголосований базовий закон. Раніше не хотіли голосувати ці закони, бо не було базового. Тому буду говорити з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм, щоб він підсобив у цій справі. Він дуже добре розуміє важливість цього закону.

- А як рухається справа із забороною пропагандистських книг із Росії?

- Коли ми тільки починали кампанію щодо підтримки урядового закону про обмеження доступу на український ринок книг антиукраїнського змісту, вже тоді кремлівська пропаганда почала потроху зникати з полиць. У грудні 2016-го парламент ухвалив цей закон, а минулого тижня уряд прийняв два важливих документи щодо порядку надання дозволів для ввезення книг із РФ, а також щодо вилучення продукції, яка поширюватиметься без дозволів.

Читайте: Чого Україні чекати від обмеження на ввезення книг з Росії?

В 10-денний термін Експертна рада при Держкомтелерадіо надаватиме імпортеру російської книги дозвіл або обґрунтовану відмову. Ця процедура буде безоплатною.

До речі, заборона російської пропаганди також стимулюватиме наші видавництва до опанування тих сегментів книжкового ринку, які дотепер на 100% були "під росіянами".

Як повідомляв "Обозреватель", Нацрада покарала ряд українських радіостанцій за порушення квот .