Про бутони, квіточки та ягідки
Для того щоб розібратися в схемі утворення, дії та розподілу прибутку в "РосУкрЕнерго", потрібно глибоко вдихнути, запастися терпінням і видихнути після прочитання тексту. Ми, в свою чергу, постараємося, спираючись на документи, якими володіє редакція газети "Дзеркало тижня", максимально спрощено пояснити ці заплутані схеми.
Отже, компанія Rosukrenergo Aktiengesellschaft зареєстрована в швейцарському кантоні Цуг (Zug). І зараз ми зробимо першу карб , запам'ятавши, що, згідно кантонального законодавством, компанії, котрі реєструються в цьому кантоні, платять договірний фіксований податок . Про його розмірі при реєстрації власники компанії домовляються з місцевою владою, встановлюючи фіксований обсяг. Цей обсяг може становити 30, а може - 3 млн. швейцарських франків, як домовляться. Розміри прибутку, одержуваної підприємством і його акціонерами, не впливають на обсяг податкових платежів.
Йдемо далі. Засновниками "РосУкрЕнерго" (РУЕ) стали:
По-перше, компанія Raiffeisen Investment, зареєстрована в Австрії за адресою Tegetthoff-strasse, 1, 1015 Wien. По-друге, громадянин Австрії Вольфганг Путчек. По-третє, ще один громадянин Австрії Йорг Віндбіхлер.
Ці панове спільно з "Райффайзен Інвестмент" прийняли рішення про акціонування "РосУкрЕнерго" . Було випущено 1000 акцій. За однією дісталося Путчеку і Віндбіхлер, решта за собою зберіг "Райффайзен Інвестмент". І що ж засновники "РосУкрЕнерго" роблять з цими акціями? Вони їх передають двом австрійським холдингам . Перший холдинг називається Centragas ("Центрагаз"), другий - Arosgas ("Аросгаз"). Обидва холдинги, очевидно, за випадковим збігом обставин, зареєстровані за тією ж адресою, що і засновник "РосУкрЕнерго" "Райффайзен Інвестмент", а саме: Tegetthoffstrasse, 1, 1015 Wien.
Цей нюанс не є кримінальним, як і організація кожної з ланок росукренергівський ланцюга. Він просто вказує на вибудовування всієї схеми з єдиного центру.
А тепер зробимо ще одну карб: за австрійським законодавством, холдинг, зареєстрований в Австрії і не займається бізнес-діяльністю на території цієї країни, податком не обкладається ...
Рішенням засновників "РосУкрЕнерго" 500 акцій цієї швейцарської компанії передано холдингу "Аросгаз" і ще 500, включаючи дві акції Путчека і Віндбіхлер, - компанії "Центрагаз". Таким чином, акціонерами "РосУкрЕнерго" стають не просто два австрійських холдингу, а компанії, що утворюють ці холдинги . Саме вони є одержувачами прибутку, що видобувається "РосУкрЕнерго". Обидва холдинги утворені безліччю офшорних компаній і, можливо, приватних осіб. Переліком офшорних компаній, документально підтвердженим, редакція "Дзеркала тижня" не має. Втім, назви яких-небудь "Систем Лтд.", Зареєстрованих на Віргінських островах, Антигуа, Кіпрі, у Панамі чи Делавері, не скажуть нам нічого, але саме за цими компаніями стоять реальні власники і реальні отримувачі прибутку "РосУкрЕнерго" . Їх імена або імена довірених людей, на яких зареєстровані офшори, відомі лише реєстратору, у якої знаходиться реєстр акціонерів "РосУкрЕнерго". Тільки йому на сьогоднішній день із сторонніх осіб відомо, чи входять в австрійські холдинги компанії, що належать Семену Могилевичу, Дмитру Фірташу, Володимиру Путіну, Юрію Туманову, Юрію Бойко, представникам нової української влади або їх родичам.
І тепер третій карб. Діяльність офшорних компаній і відповідно їх прибуток податком не обкладається . Таким чином, ми з вами бачимо результат продуманого ланцюжка tax-free. Множинні офшорки, що належать реальним господарям "РосУкрЕнерго", податки не платять, утворені ними два холдинги в самій Австрії комерційної діяльності не ведуть, бо Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Росія, Україна і низка країн Європи, в які "РосУкрЕнерго" поставляє газ, в "Австровенгерскую імперію" РУЕ і ЄТГ не входять. А в швейцарському кантоні Цуг місцева влада радіють умовному, фіксованому податку, який не залежить від прибутку. Ось у кого треба вчитися "енергозбереження"! При цьому зауважимо, що прибутки "РосУкрЕнерго" обчислюються мільярдами доларів США, відповідно сотні мільйонів податків недоотримують бюджети ресурсних країн, а саме тих, які живлять компанію або своїми сировинними, або транзитними потужностями. Україна і Росія - лідери в цьому ряду.
Прибуток, що отримується "РосУкрЕнерго" в пропорції 50 на 50, розподіляється між холдингами "Центрагаз" і "Аросгаз". Ви ж пам'ятаєте, що саме цим холдингам було передано по 500 акцій "РосУкрЕнерго". У якій пропорції ці 500 акцій розподілені всередині холдингів між компаніями, заснували "Центрагаз" і "Аросгаз", - невідомо. Тобто, скільки отримує кожен з власників офшору, знають тільки всередині кожного з холдингів. Але "Дзеркалу тижня" відомо, хто саме представляє дані холдинги і вершить розподіл. У розпорядженні редакції опинився протокол зборів акціонерів, на якому головував один із віце-президентів "Газпромбанку". На цьому зібранні було прийнято рішення про створення координаційного комітету з управління компанією. Холдинг "Центрагаз" повинні представляти Юрій Бойко, Ігор Воронін, Вольфганг Путчек і такий собі пан Шелтер-Джонс. Цікаво, що на момент прийняття рішення про те, що пан Бойко представляє "Центрагаз", він обіймав посаду голови НАК "Нафтогаз України" і був держслужбовцем, оскільки одночасно обіймав посаду першого заступника міністра палива та енергетики. Отже, будучи чиновником, Бойко не мав права представляти інтереси жодної комерційної компанії. З цим фактом уже давно належало розібратися на основі Закону "Про корупцію". Тим більше що, за даними "ДТ", в архівах НАК "Нафтогаз України" відсутній геть-небудь документ, уповноважує пана Бойка на входження до координаційного комітету з управління "РосУкрЕнерго".
"Центрагаз" умовно прийнято вважати "українським" холдингом, "Аросгаз" - "російським". І не умовно. Згідно згаданого протоколу засідання акціонерів, компанію "Аросгаз" представляють заступники голови правління РАТ "Газпром" Олексія Міллера: Комаров, Акімов, Рязанов. Компанію їм склав керівник газпромівської "дочки" Олександр Медведєв. Ось такий австрійський холдинг.
Уповноважені представники обох холдингів утворюють певний законодавчий орган. Особи ж, які символізують "виконавчу владу", уповноважені, зокрема, ставити підписи під договорами, що закріплюють угоди за участю "РосУкрЕнерго". Виконавчими директорами РУЕ є Чуйченко і Пальчиков. Саме вони поставили свої підписи під газовою угодою, підписаною Україною в Москві 4 січня. Пан Чуйченко тісними узами, за даними російської "Независимой газети", пов'язаний з ФСБ. А пан Пальчиков і зовсім примітна особистість. І в даній ситуації мова не стільки про його яскравою біографії, де ім'я Могилевича зустрічається через пропозицію, а про те, що саме пан Пальчиков був виконавчим директором компанії "ЄвралТрансГаз" (ЄТГ). Побічно цей факт поряд з іншими дає підставу сприймати "РосУкрЕнерго" як наступницю ЄТГ.
Нагадаємо, що за фактом прихованої контрабанди газу ще в 2005 році Службою безпеки було порушено кримінальну справу, у зв'язку з чим в неофіційному київському офісі компанії ЄТГ було проведено обшук, в ході якого виявилися вилученими закордонні паспорти, виписані не тільки на невідомі прізвища, а й на осіб, чиї фотографії зберігаються в особистих справах кучмівського керівництва НАК "Нафтогаз України". Документи, вилучені при обшуку, проведеному, зрозуміло, вже за нової влади, дозволили слідчим констатувати: "РосУкрЕнерго" є наступницею "ЄвралТрансГазу" і працює приблизно за тими ж схемами, тільки масштабніше.
При створенні "РосУкрЕнерго" формально не були порушені закони ні Росії, ні України (якщо, звичайно, не загострювати увагу на антикорупційному законодавстві, яке може бути застосоване до окремих осіб, які займають за сумісництвом державні пости). Водночас схема роботи компанії, безумовно, є тіньовою, оскільки спрямована на виведення серйозних коштів за кордон. Причому засобів, потенційним одержувачем яких міг і повинен був стати бюджет. Візьмемо, наприклад, російський. Питається в задачці: чи міг транзитом туркменського газу для України по території Росії займатися сам "Газпром"? Міг, але цей транзит по ряду чиїхось міркувань був переданий "РосУкрЕнерго". Зрозуміло, розмір транзитної ставки є комерційною таємницею, похованої в договорі між "Газпромом" і "РосУкрЕнерго". Однак газовикам відомо, що туркменський газ в Україну РУЕ поставляла за внутрішньоросійськими тарифу на транзит . При цьому Україна платила більш високу ставку, але вже не "Газпрому", а "РосУкрЕнерго". Таким чином, це перше місце, в якому російський бюджет втрачає мільярдну суму. Розрахунок з "РосУкрЕнерго" проводився газом. У минулому році приблизно 13 млрд. кубометрів Києвом було віддано за транзитні послуги не російській, а швейцарської компанії "РосУкрЕнерго". Цей газ був реалізований в Європі по настільки милим "Газпрому" ринковими цінами . І що бюджет Російської Федерації отримав від цієї реалізації? Зрозуміло, нічого. Всі гроші осіли на рахунках акціонерів РУЕ.
Крім того, прийнято вважати, що компанія "РосУкрЕнерго" створена для розширення обсягів експорту російського газу до Європи . З цією метою "Газпром" за нікому не відомими цінами (а за деякими даними, відпускна ціна добувачів може перебувати в районі 33 дол за тисячу кубометрів) відпускає "РосУкрЕнерго" газ, який швейцарська компанія реалізує в Європі. Куди йде прибуток, з якого ніхто не платить податки? Правильно, в офшори, за якими стоять приватні акціонери компанії. Таким чином, "Газпром", а відповідно, і російський бюджет, втрачає багатомільярдні прибутки. На користь кого? На користь тих, хто дозволив створити схему, при якій потенційно державні кошти виводяться за кордон.
На даний момент керівництво "Газпрому" заявило про те, що має намір розібратися із засновниками "РосУкрЕнерго". Дуже добре. Напевно, когось замучила совість і стало за державу прикро. А може бути, причина в іншому? Наприклад, в тому, що на не особливо помітну компанію "РосУкрЕнерго" після того, як вона опинилася в епіцентрі "врегулювання" газового конфлікту, так злякалися Європу; після того, як вона стала практично монопольним постачальником азіатського газу все в ту ж Європу, звернула увагу ФАТФ - міжнародна організація з боротьби з відмиванням грошей? Днями, за офіційно непідтвердженою інформацією, до швейцарського адвокату, що утримує реєстр акціонерів "РосУкрЕнерго", навідалися місцеві правоохоронці з рішенням суду, що передбачає передачу всього списку акціонерів, включаючи процес розкриття бенефіціарів - імен тих, хто стоїть за офшорними компаніями. Адвокат не може не виконувати рішення місцевого суду ...
Не виключено, що саме ці дії ФАТФ, а точніше, тих держав, які замовляють музику в цій організації, підштовхнули "Газпром" до необхідності зробити ті заяви, які були озвучені. Цікавість Держдуми також зіграло свою роль. Крім того, в Росії розуміють непрогнозованість ситуації в Україні, яка є, в особі своїх найталановитіших і "кручених" громадян, акціонером "РосУкрЕнерго". Отже, можна припустити, що Росія, настільки незграбно привернувши увагу до РУЕ, захоче спішно змінити вторинних і реальних засновників та акціонерів компанії, замінивши їх офіційно-державними.
Втім, питання до керівництва Росії з приводу розподілу вже отриманої швейцарською компанією прибутку можуть зберегтися. Правда, не відомо, хто їх Путіну задасть. Може бути, представники тих угруповань у ФСБ і "Газпромі", які були зело незадоволені появою, роллю і масштабами зростання "РосУкрЕнерго"? Може, ті люди, які не вважали, що "РосУкрЕнерго" має стати "перевалочною базою" Володимира Путіна від терміну до терміну? У сенсі - президентському. Може, ті люди, які передали українським політикам текст угоди, підписаної в Москві в ніч на 4 січня і який згодом вже українською стороною, зрозуміло, неофіційною, був викинутий в Інтернет? Одним словом, історія з "РосУкрЕнерго" може бути використана в російській внутрішньополітичній міжклановій боротьбі. Саме тому путінська частина "Газпрому" прагне якнайшвидше навести блиск щодо власної частки в компанії.
Українська частка - питання інше. Не всі люди, які володіють нею, перебувають при владі. Це - раз. Опозиція в Україні активна і спроможна - це два. Отже, вона може не тільки аналізувати інформацію, але й купувати її. Крім того, у Службі безпеки України вже накопичено достатньо велику кількість матеріалів, що дозволяють відкривати справи не тільки за фактом, а й проти конкретних персонажів.
За даними "ДТ", на початку цього тижня голова СБУ Ігор Дріжчаний уперше виявив інтерес до матеріалів Служби у справах, що стосуються ЄТГ і РУЕ. Виявилося, що група, яка йшла по сліду розкриття тіньових схем, що діяли на території України, розсіяна і давно не працює у справі. За даними "ДТ", Дріжчаний розпорядився зібрати її знову, але яку команду - "Лягай!" Або "В атаку!" - Отримають слідчі, нам не відомо.
Є підстави вважати, що особи, пов'язані безпосередньо з діяльністю РУЕ, розпочали активний переговорний процес зі своїми російськими візаві про надання їм громадянства РФ. Москва вже встигла заробити репутацію нової Касабланки, і під її крилом спокійно відчуває себе цілий ряд персон, за якими сумують статті Кримінального кодексу України.
При бажанні керівництва країни і можливостях Служби безпеки України історія з результатами і схемами діяльності "РосУкрЕнерго" могла б бути розплутати досить швидко. Один такий шанс вже опинився згаяним. Читачі пам'ятають, що "ДТ" у розділі "Влада" досить багато уваги приділяло компанії "РосУкрЕнерго", вказуючи ще півроку тому на ключову роль РУЕ в побудові відносин між Банковою і Кремлем. Але ми були далеко не першими, хто це зрозумів. Найпершим був той, хто ще під час виборчої кампанії привів Дмитра Фірташа до Віктора Ющенка. За деякими даними, цією людиною був Олександр Третьяков.
З Дмитром Фірташем, якого багато видань світу називають мозковим центром посередницької газової схеми, після призначення на пост прем'єра зустрічалася Юлія Тимошенко. Про що була розмова, нам не відомо. Можливо, з Фірташом намагалися домовитися, можливо - пригрозити. Але в кожному разі їх відносини з Тимошенко не склалися. Юлія Володимирівна, виходячи з міркувань, які вона позиціонує як боротьбу проти тіньових схем в країні, почала війну з "РосУкрЕнерго". Є думка, що цю компанію вона просто хотіла замінити "Ітерою". З цього приводу ми не можемо сказати ні "так", ні "ні". Але при будь-якому варіанті відповіді "РосУкрЕнерго" заслуговувала пильної уваги з боку Служби безпеки, оскільки Українська держава у зв'язку з діяльністю цієї компанії недоотримувала до держбюджету суттєві кошти. Зате ці кошти могли отримувати екс-чиновники. Треба думати, СБУ активно зайнялася РУЕ з подачі Юлії Тимошенко. Формально Юлія Володимирівна не мала права ставити завдання перед СБУ. Але з одного боку - її непорушний тандем з Турчиновим, з іншого - масштабність і ціна питання для скарбниці давали привід Службі зайнятися розслідуванням. Не забуваймо, що рішення про створення "РосУкрЕнерго" обговорювалося на зустрічі Кучма-Путін у червні 2004 року, що послужило предтечею офіційного липневого народження РУЕ. Тобто йшлося про залученість перших осіб країни, що давала привід Службі безпеки зайнятися цим питанням.
Створена під керівництвом новоспеченого заступника голови СБУАндрея Кожем'якіна слідча група почала роботу не з нуля. Дечим СБУ вже мала у своєму розпорядженні, оскільки попередницею РУЕ - угорською компанією ЄТГ - цікавився ще Ігор Смєшко.
За рішенням Тимошенко почалася тривала перевірка державних монополій. НАК "Нафтогаз України" була в цьому списку. Спочатку всі вважали, що достатньо буде місяця. Але для розбору завалів розкритих зловживань 30 днів виявилося недостатньо. Термін дії перевірки було пролонговано. Слідчі докопалися до багато чого, до дуже багато чого: від окремих крадіжок до системних зловживань. Вони були вже близькі до пред'явлення персональних звинувачень Юрію Бойко та Ігорю Вороніну. Проте слідство завершено не було з кількох причин: по-перше, Олександр Турчинов виявився лише наполовину головою Служби безпеки, своєю другою половиною він залишився політиком. І якщо інтереси слідства вимагали планомірної і тихої роботи, поєднаної з професійною координацією дій і ретельним документуванням доказів, то політичне єство прагнуло до оперативних і гучних викриттів, що швидше шкодило справі, ніж допомагало йому.
По-друге, новоспечений голова НАК "Нафтогаз" Олексій Івченко з кожним днем ??все більше дратувався присутністю перевіряльників в офісі НАКу. Розуміння масштабності інструмента, який дістався йому в руки, зростало з кожним днем, втім, як і компетентність органів у схемах використання цього інструменту (причому не тільки минулої командою НАКу). Скарги президенту на неможливість працювати в умовах багатомісячної перевірки частішали. Що стало однією з причин президентської заборони на втручання Тимошенко в діяльність НАКу.
По-третє, КРУ і СБУ перевірку НАКу, по суті, виробляли без підтримки прокуратури та МВС, чия допомога в ряді ситуацій їм була вкрай необхідна.
По-четверте, слідчими найчастіше виступали вчорашні студенти від СБУ, не мають досвіду не те що розплутування газових схем, але простого слідчого досвіду. Не був до цього особливо підготовлений і куратор слідчої групи - заступник голови Кожем'якін. Наприклад, обшуки, вироблені слідчими в адміністративних приміщеннях НАК "Нафтогаз України", відбувалися не одночасно, а з проміжком у два тижні. Що, природно, дозволило основним дійовим особам знищити суттєві докази, які проливали світло на багато аспектів діяльності екс-керівництва "Нафтогазу" щодо "ЄвралТрансГазу" і "РосУкрЕнерго", як наступника ЄТГ.
І нарешті, по-п'яте, півтора місяця Олександр Турчинов намагався доповісти президенту про стан розслідування у справі "РосУкрЕнерго". Нарешті, отримавши аудієнцію у президента в серпні, він був зустрінутий в дверях приймальні й у присутності кількох свідків отримав два ЦУ: "Припини стежити за моїми хлопцями" і "Припини сварити мене з Путіним".
Сьогодні Віктор Андрійович заявляє про те, що йому ніхто виразно не роз'яснив, що таке "РосУкрЕнерго", хто за ним стоїть і в чому полягають втрати України, пов'язані з діяльністю цієї організації. Президент лукавить. За даними "ДТ", близько 20 аналітичних записок, в яких містилося як прогнозування газової кризи, так і докладний опис діяльності "РосУкрЕнерго", були протягом 10 місяців спрямовані Службою безпеки главі держави. Але є питання: чи проходили вони через сито, яке охороняє дбайливо виплекані президентські уявлення про ситуацію з газом? А якщо проходили, то чи читав їх президент? А якщо читав, то чому не направив до НАК "Нафтогаз України" коротеньке доручення про надання йому повного пакету інформації про компанію, що грала чималу, а тепер відіграє ключову роль у забезпеченні України газом? По ідеї, отримуючи депеші СБУ, Віктор Андрійович повинен був звернутися до одного Олексію Івченку і сказати: "Слухай, тут СБУ весь час котить бочку на" РосУкрЕнерго ". Передай мені все, що в тебе є на цю компанію ".
Теоретично Олексій Івченко мав би натиснути кнопку в комп'ютері і роздрукувати для президента повну довідку, в якій повинні були міститися дані, надання яких обов'язково при укладанні контракту з іноземним контрагентом: статутні документи, банківські гарантії (а враховуючи обсяг поставок, гарантії першокласного банку), банківські довідки про платоспроможність компанії, список акціонерів компанії і довідку про перевірку всього цього для чогось існуючим департаментом безпеки НАК "Нафтогаз України". Але всього цього голова НАКу зробити не міг, бо цих даних в архівах НАКу немає і вони ніколи не запрошувалися у РУЕ при підписанні контрактів. Ні минулим керівництвом компанії, ні нинішнім. Можливо, Віктор Андрійович подібне завдання ставив перед Службою безпеки? Якщо це і було, то не відомо, в якій формі, оскільки ні до одного з компетентних у цьому питанні слідчих президентський запит не доводити, про що нам повідомило джерело в умовно діючої слідчій групі .
Слідство по ЄТГ і РУЕ загальмувалося ще на вильоті Турчиновського кар'єри. Причина не в Олександра Валентиновича, а скоріше в Юлії Володимирівні, яка, всіляко бажаючи не загострювати і без того складні відносини з президентом, тримала соратника за фалди. Після відставки Тимошенко і Турчинова слідство, по суті, виявилося замороженим. І знову-таки від політичної волі лідера країни, який зберіг за Конституцією контроль за Службою безпеки, залежить, в який бік воно розвиватиметься - занепаду чи світанку. І якщо російська сторона зараз замислюється над тим, як їй вичистити контрольований нею холдинг, і не виключено, що зробить це досить оперативно, то дії української сторони, яка не має єдиного центру прийняття рішень, передбачити складно.
Але все описане нами - це навіть не квіточки. Квіточки, на думку аналітиків від газу, здатних відірватися від "вошканья" з ціновим питанням, полягають ось у чому. Задумка росіян має кінцевою метою не тільки і не стільки особисте збагачення приватних акціонерів РУЕ чи дохід "Газпрому" від підвищення ціни газу для українських споживачів. "Не в цьому справа, барон, не в цьому справа". Багатьом, але далеко не всім з тих, хто приймає державні рішення, зрозуміло, що мета Росії - це контроль над газотранспортною системою України . Для її досягнення є ряд шляхів. Один з них може бути наступним: відповідно до рішення НКРЕ, НАК "Нафтогаз України" реалізує газ суб'єктам народного господарства фактично за цінами, збитковим для компанії, очолюваної Олексієм Івченком. По суті, НАК дотує навіть приватних промисловців і підприємців. Свій фінансовий баланс НАК регулював, отримуючи прибутки від реекспорту газу. З цього ж року угодою від 4 січня Україна не має права самостійно експортувати ні російський, ні туркменський газ. Більш того, за тим же угодою всередині України газ реалізовувати тепер буде СП НАКу і РУЕ. Отже, НАК повинен буде ділитися своїми надходженнями за проданий газ, і якщо не роздути ціни (що вкрай негативно позначиться на промисловості, чий експортний потенціал формує бюджет України), то НАК отримує серйозну дірку у власному бюджеті.
Йдемо далі. Днями агентство Fitch заявило про погіршення прогнозу рейтингу НАКу зі "стабільного" до "негативного". Теоретично, як стверджують експерти, це може послужити сигналом для кредиторів НАК "Нафтогаз України", і ті, в свою чергу, можуть зажадати повернення кредитних ліній, які були відкриті для української компанії в минулому році. Зрозуміло, ви пам'ятаєте про те, що в один із перших своїх візитів Віктор Ющенко освятив підписання кредитної лінії "Дойчебанка" НАКу. Обсяг - два мільярди доларів США (під вісім відсотків річних). Згідно з інформацією, отриманою "ДТ" у Нацбанку, ця кредитна лінія переуступлена факторові "Газпромбанку" ... За деякою інформацією, "Газпром" і його банк активно цікавилися й іншими міжнародними фінансовими зобов'язаннями НАК "Нафтогаз України". Якщо кредитори одноразово і скоординовано на підставі погіршення економічної ситуації в НАКу звернуться за поверненням кредитованих коштів, то, можливо, НАК змушений буде оголосити про банкрутство. У цій ситуації створюється комітет кредиторів, який визначає бажану форму відшкодування збитків. І як ви думаєте, що він може запросити? Правильно - трубу. Зрозуміло, транзитний газопровід не є власністю НАК "Нафтогаз" і не перебуває на його балансі. Це державне майно. Але якась проблема може полягати в тому, що гарантом відкриття кредитних ліній для НАКу був український уряд. Втім, Івченко це заперечує, але договір про кредитну лінію все ще ніхто не бачив.
Реалізуючи цю чи яку іншу схему, Росія докладе колосальних зусиль для отримання контролю над українською трубою, бо не квіточки їй потрібні, а ягідки. А для того щоб їх розглянути, всупереч традиції потрібно не нагинатися, а злетіти. Злетіти вище четвертого поверху будинку на Банковій для того, щоб побачити анатомію Євразії. А, розглянувши, зрозуміти, що "горло" і Росії, і Європи знаходиться в одному і тому ж місці, і це місце називається Україна, а точніше - її транзитний газопровід. Питання тільки в тому, хто кого першим за це "горло" схопить: Росія - Європу чи Європа - Росію. Якби Європою керує не колективний розум, загальмований бляшками бюрократії, а оперативний, такий як в США чи Москві, то вона б давно зрозуміла і усвідомила або свою вигоду від дружби з Україною, або небезпека дружби України не з нею. У найближчі п'ять-сім років через Україну буде проходити 80 відсотків російського (і азіатського) експортного газу, який живить Європу. При запуску північного газопроводу обсяги будуть трохи перерозподілені, але хто сказав, що не виростуть і європейські потреби в блакитному паливі? Якщо Європа виявиться не готовою рішуче підтримати Україну і, перетягнувши її на свій бік, почати диктувати Росії європейські правила гри на газовому ринку, то Україну перетягне Росія. Москва описала Київ вістами капітально: відрізала від туркменського газу, нав'язала монопольного постачальника, закріпила на п'ять років розмір транзитної ставки і т.д. Тепер їй потрібна тільки труба. І тоді вже вона диктуватиме свої умови і країнам Азії, і країнам Європи.
Є експерти, які вважають, що Україна, у разі неусвідомлення Європою необхідності боротьби за енергетичне "горло", може укласти союз з Росією: "Ми у вас купуємо велике перевірене родовище газу (та у тієї ж" Ітери "), ви нам даєте квоту для поставок туркменського газу і забезпечуєте транзит з Азії і нашого родовища. Ми вам віддаємо 50 відсотків труби ". Що ми втрачаємо в цій ситуації? - Запитують експерти. І дійсно, що? Але різниця між європейськими правилами гри та російськими полягає в тому, що в Європі ці правила стабільні, у Росії - суб'єктивно мінливі. Якщо ви укладаєте договір з Польщею, то вас не цікавить, залишиться Квасьнєвський при владі чи ні. Якщо у вас існують договірні відносини з Німеччиною, то вам все одно - переможе Шредер чи Меркель. Але якщо ви укладаєте договір з російською господарюючою структурою, а тим більше монополією, то у вас немає ніякої гарантії, що замість Путіна прийде Дружков і все перепише по-своєму. Інструментів валом - від рішення уряду про радикальне підвищення податків, що стягуються з іноземних розробників російських надр, до закону Держдуми, що забороняє цих розробників і власників як клас.
Не можна скидати з рахунків ще один момент: як уже говорилося, карта світу добре проглядається з Білого вдома (не клонованого, а оригінального). Штати, за даними "ДТ", дуже стурбовані стратегічними наслідками українсько-російських домовленостей. Тому як вони - "теє-то, як його" - не гроші на офшорах від угоди вважають, а краще української влади усвідомлюють, в якому саме питанні роль України є воістину "ключовою для безпеки в Європі". Там дуже добре розуміють, що газ і нафта - це друга ядерна зброя, виходячи з чого вважають Росію двічі ядерною державою. Тому Америка сама не проти потриматися за євразійське "горло", і активізація ФАТФ в Швейцарії, про яку ми писали вище, у разі, якщо вона дійсно має місце бути ... Словом, нескладно припустити, хто привів в рух механізм міжнародної організації з боротьби з відмиванням грошей. Інформація, отримана внаслідок розтину реальних акціонерів "РосУкрЕнерго", здатна в разі розголошення дестабілізувати ситуацію якщо не в суспільствах, то в елітах ряду країн, де Росія стоїть на першому місці. Дуже хочеться сподіватися, що в ході розтину цієї інформації те ж саме не можна буде сказати про українську владу. Адже їй ще відбиватися і відбиватися від рук, які тягнуться до горла.