UA_ЛОХ.RU
Нещодавно російські видавці здійснили в Україні блискучу спецоперацію: за десять днів "зрубали" близько мільйона гривень чистого прибутку, не заплативши в наш бюджет ні копійки. Та ще й звинуватили аборигенів, як ту унтер-офіцерську вдову: сама себе висікла!
Виглядало це так. У середині липня на книжкових базарах великих українських міст (насамперед - на київській Петрівці) з'явилися "новинки" від авторів-брендів: "Перший Меровінг" Дена Брауна і "Рокіровка" Б. Акуніна. Після тижня активних продажів поповзли чутки: фальшивки! Російська преса відреагувала пасивно. "Перший канал", короткий репортаж: "Видавці запевняють: це українське ноу-хау - пишемо за вас". Інтернет-портал NEWSru.com: "На Україні з'явився новий бізнес: книжкові підробки, що випускаються під ім'ям популярних авторів". "Известия" подали мікрокомментарій Б. Акуніна.
І все. І - тиша. Ніяких тобі повідомлень про судові позови, арешти тиражів. Навіть приваблива в даному випадку антиукраїнська риторика обмежилася "безневинними" фразами. А на десятий день операції згадані "новинки" миттєво зникли з розкладок і їх продавці не могли зрозуміти, яку ще "Рокіровку" і "Меровінгів" у них запитують ...
У першу чергу, погляньте на фігуру "постраждалого". Правами на "російського" Дена Брауна володіє московське "АСТ", фірма, що випускає близько трьох тисяч назв книжок на рік - це приблизно половина ринкового потенціалу всієї України. Оцінити фінансові зусилля "АСТ" важко через відсутність прозорої статистики. Але супутня інформація буває красномовною. Наприклад, відомо, що середній гонорар дебютної книги становить нині в Росії $ 600. Якщо навіть припустити, що "АСТ" друкує виключно новачків - це під два мільйони доларів на рік. Гонорар же в структурі собівартості книги - максимум 10%. Ясно, що гроші в цій фірмі орудують лопатою. Або інший натяк. Навесні департамент економічної безпеки МВС Росії порушив проти "АСТ" кримінальну справу, звинувачуючи у несплаті податків на три мільярди рублів. Одним словом, багата компанія. Таким чином, виникає просте запитання: який же це має бути українська "моська", яка насмілилася обгавкати такого російського "слона"?
Припустимо, фальшивки злагодив якийсь дилетант-самогубець. Якби вони друкувалися в Росії, наш "потерпілий" дізнався б про це ще на поліграфічній стадії - без варіантів. І тоді або придушив би дурня, знищивши копії, або прийняв спецоперацію і домовився про розподіл дивідендів. Ідея ж як не крути, дійсно геніальна - саме таким чином висловилася директор другого "постраждалого" видавництва, московського "Захарова".
Але в Росії друкувати ризиковано - якусь частину контрафактних копій друкарі обов'язково злагодили б "для себе", проект передчасно засвітився б на російському ринку, і зубасті московські журналісти не пройшли б мимо.
Таким чином, друкували, очевидно, у нас. Якщо нишком, то "АСТ" дізналося б про це в перший же день продажів - все-таки фірма контролює дві третини книжкових операцій в Україні. А далі - за описаним вище сценарієм: ультиматум про співпрацю. Якби не домовилися - усіх Леонтьєвих російського журналізму на нас спустили б, Черномирдін б щось веселеньке вже сказав, а, може, і Путін висловився б про вдосконалення українців у навичках "тирити" російські продукти.
Але - тихо. На сайтах "АСТ" і "Захарова" - ні звуку. Правда, на форумі останнього висить питання: що це за новий Акунін?! З'явився він на третій день спецоперації, але так і залишився без відповіді. Либонь, "гаспадін" Захаров подивився на нього, як той Жолдаков персонаж: "Читаю: можіть лі бити цивілізація без культури, а культура без цівілізації? Кому яке діло? ". Тому і обмежилися телефонними коментарями для трьох сонних видань з подальшою ретрансляцією за принципом Умберто Еко: "Стверджувати обман - гріх! Але обманно свідчити про те, у що ти сам віриш, це гідне заняття! "
Чи не зреагували москвичі навіть на контрверсії, озвучені під кінець шкандаль українськими медіямі. Думаю, "АСТ" таки побоювалося реакції українських силовиків. Тому й вело себе повністю за сценарієм Позаяка: "Колі добродій хоче срати, / ВІН танцювать не придатний вальс".
А побоюватися дійсно було чого. За засвідченню самого "Захарова", "старий" Б. Акунін розходиться зі швидкістю 10 тисяч копій за десять днів. Екранізація піднімає інтерес на порядок. А вихід новинки брендового автора - десь посередині: за декаду можна продати 50 тисяч. А у нас ще в запасі Ден Браун, пам'ятаєте? При таких тиражах собівартість книги - в межах 5 гривень. На Петрівці ж "Меровінг" йшов за 43 грн., А "Рокіровка" - за 36. Навіть за мінімальними припущеннями виходить - мільйон гривень чистого прибутку за десять днів. І все це - в чужій державі, на очах тамтешніх правоохоронних органів! Справжня бондіана!
Дилетант може запитати: але навіщо ж видавцеві різати свою золоту курку?! А ніхто і не ріже, тільки піарить. Світова статистика подібних шкандаль: фальшивка насторожує стосовно оригіналу на кілька днів, далі стрімкий - в два рази - зростання попиту на автора, що піддалося атентату.
Якщо ця витончена "конструкція, яка спирається на порожнечу" (Ф. Кафка) зайшла таки в українську голову, виконавець отримав хіба що половину виручки. Решта - замовникам. Плюс безкоштовна, з 200-відсотковою рентабельністю реклама справжніх Б. Акуніна / Брауна. А нам залишилася зіпсована папір в палітурках. Лоху - Лохово!
***
Тут телевізор мало не щодня рапортує: заведено кримінальну справу на чергового заступника облдержадміністрації за "нецільове використання бюджетних коштів" в сумі двохсот тисяч гривень! Ось собака: хапонул на "відкаті" тисяч двадцять! У кутузку його!
А що росіяни? "Які хлопці, хто їх бачив?" (М. Жванецький).
"Нема чого плакати, підемо поплескаємо" (В. Войнович).
"День"