Кінець Ющенка випередив його фінал

Вислухавши пропозиції Банкової, БЮТ і ПР взяли паузу для роздумів. Остаточного рішення про стратегію дій вони поки не прийняли. Біло-блакитні не впевнені, що дружба з Банкової так вже їм вигідна. У БЮТ сумніваються в доцільності спротиву неминучого.

Впирається "все в правове обгрунтування можливих сценаріїв поведінки. У юридичних департаментах двох найбільших політсил дим зараз стоїть коромислом. Поспішати особливо нікуди: підстав для розпуску Ради поки немає, законодавчої можливості одночасно провести дві абсолютно різні за параметрами кампанії - теж.

Теоретично, закон можна змінити. Практично, без досягнення політичних домовленостей цього не зробити. Адже на кону подвійних виборів - не тільки президентський, а й прем'єрську посаду.

Тимошенко волає до Європі

Найгірше з певністю справи йдуть в БЮТ. Тимошенківці зізнаються: атаки на ділі - не на словах, від Ющенка не очікували. Схильність Віктора Андрійовича радикально міняти власну позицію по десять разів на дню приспала їх пильність. Тільки вчора він пропонував переписати Конституцію, а сьогодні вже каже: під час кризи є заняття важливіші. Завтра гарант уже про референдум міркує. Хоч проводити його немає за що, та й неможливо (про що змушений Андрій Стрижак нагадувати).

- Раніше ми гадали: чого хоче жінка. Тепер зате зрозуміли, чого хоче Ющенко, - сміються бютівці. - Подвійні вибори - останній шанс для нього. Так він хоч в Раду влізти встигне, а інакше взагалі нікуди не потрапить.

Основний удар Банкової націлений на те, щоб скориставшись падінням рейтингу ЮВТ:

- Скоротити чисельність її депутатського загону;

- Раніше виставити з Кабміну і надалі туди не пускати.

Усвідомивши серйозність ситуації, в БЮТ провели оперативну нараду. Консультації тривали і вечорами - в елітних передмістях столиці.

Поки Тимошенко непохитна: поступатися вимогам Президента не можна. Просто тому, що Ющенко взагалі ніде і ні в чому не можна поступатися. Не приведи Боже, виборець подумає: вони помирилися, і в новій Раді знову зійдуться в коаліцію.

Все більше радників прем'єра твердять: краще ризикнути зараз, ніж до осені розгубити залишки колишнього рейтингу. Їх не чують. Вони повторюють голосніше: контратаки від БЮТ в СП не чекають. Якщо її вжити - команда Президента на якийсь період виявиться збитої з пантелику. БЮТ, таким чином, виграє час. Що для них зараз найважливіше. Стратегію дій можна визначити тільки після чіткого розуміння того, яке вона отримає юридичне обгрунтування і супровід. А з цим, через "казусу Портнова" нині проблеми.

Єдине, що поки встигли зробити "тимошенківці" - прозондувати грунт в Конституційному суді. Цьому присвятили кінець минулого - початок нинішнього тижня. Прозондировав, переконалися: турбуватися немає про що - беззастережно підтримувати Президента суд не має наміру. У тому, що стосується легітимності Кабміну - точно. КСУ вірний собі: як і раніше залишається слугою всіх панів.

Паралельно "сердечні" розгадали один з нехитрих маневрів Банкової. Про намір оскаржити дату виборів в офісі глави держави заявили відразу ж після прийняття ВР скандальної постанови. Проте, з самим поданням Ющенко тягнув більше тижня. Розрахунок простий: чим пізніше відправиш запит - тим пізніше отримаєш відповідь.

Виборчий процес до того часу буде в самому розпалі. "Скасувати" його на половині (елементарно - загальмувавши), куди простіше, ніж на початку. Бо можливостей саботувати неугодну кампанію в Кабміні предостатньо. Найпростіша - не виділяти фінансування.

Ще краще для Банкової - оскаржити вибори як незаконно проведені за фактом (якщо результат їх не влаштує).

У суперечці з радниками Тимошенко використовує ще один аргумент - можливість забезпечити вигідне для себе громадську думку за межами країни. Займатися даний напрямок за підсумками згадуваних консультацій доручили Григорію Немирі. "Перша ластівка" довго чекати не змусила. Нею стала заява пані Вольвенд (подруги ЮВТ): Європа, мовляв, сильно сумнівається в доцільності подвійних виборів унаслідок їх незаконність.

У БЮТ переконані: при необхідності зможуть добитися навіть того, щоб Старий світ відмовився від спостерігачів на кампанію надсилати і результатів її - невигідних Тимошенко, не визнав.

Медведчук і Портнов: Таланти твої, Україно

Найближчі соратники Тимошенко наполягають: створюючи коаліцію з Литвином, вони цілком передбачали подібну реакцію Ющенка. Юристи блоку передрікали: Банкова не упустить шанс засумніватися в легітимності уряду, коаліції та парламенту. Правда, контрзаходів на випередження не робили - БЮТівці вирішили "подумати про це потім".

Зараз думати вже особливо нікому. Юридичним супроводом дострокової кампанії 2007-го займався в основному Портнов з товаришами. Так, близький до нього Володимир Пилипенко значився представником блоку в ЦВК. Сам Портнов, нерідко через посередників, страхував інтерес Тимошенко в Конституційному суді.

Логічно, в ситуації, що склалася, правове обгрунтування саботажу ініціатив Банкової доручити повинні були саме йому. Однак після конфлікту з Онопенко-Корнійчуком, Портнов добровільно відійшов від справ.

Перш, правда, попередивши про свій намір Турчинова.

Оскільки протестні випади Портнова в ЗМІ прозвучали ще раніше, в глибині душі він, мабуть, сподівався: керівництво таки втрутиться в ситуацію - віддасть перевагу "розрулити" її по-хорошому, ніж накопичувати внутрішні проблеми напередодні 2010-го. Окрім іншого, це саме керівництво не могло виключати варіанту, при якому портновці, вирішивши йти до кінця, заручаться підтримкою декількох регіональних осередків блоку. Поглибивши тим самим розкол.

Надії "сердечного" юриста не виправдалися. Вже про що вони з Турчинови говорили - відомо тільки їм двом, однак за фактом бесіди до активної життєдіяльності на користь партії та уряду Портнов вирішив поки не повертатися. Мовляв, якщо потенціалу компанії "Магістр і партнери" Блок вважає для себе достатнім - нехай спробує.

Ефективність старої, як світ, тактики, частенько використовуваної Віктором Балогою - впливати на шефа показовими "відлучкам" - ніхто не відміняв.

Медаль має ще й зворотний бік. Не секрет: Портнов і Медведчук - близькі друзі. І місце розташування першого в блоці не може не впливати на думку про Тимошенко і Ко другого. Тим більше, спочатку комунікатором між Віктором Володимировичем і Юлією Володимирівною виступав саме Андрій Володимирович.

Не можна сказати, що позиції Медведчука в БЮТ ослабли. Ні, швидше з першого плану він тимчасово відійшов на другий. Відійшов після того, як вони з Портновим (Винахідник хитрі юридичні формули анти-РУЕ) допомогли леді Ю вирішити газові питання. Тимчасово, бо Юлія Володимирівна ще планувала просити його про допомогу в ході президентської кампанії. Хоча б для організації потрібних зустрічей у Москві, де у "князя тьми і темників" все "схоплено, за все заплачено", і сам Путін у кумів.

"Віктор здатний домовитися про зустріч на будь-якому рівні. Варто йому сказати "так" - результат ми маємо через 24 години ", - твердив" Обозу "найближчий соратник Тимошенко ще в жовтні. Ще раніше, минулим серпнем, саме Медведчук влаштував Юлії Володимирівні рандеву з довіреними особами Путіна - братами Ковальчук. Щоб побачитися з ними, вона спеціально поверталася на континент, перервавши відпочинок на палубі яхти колишнього глави АП.

Звичайно, Портнов і Медведчук - НЕ сіамські близнюки, у кожного з них з ЮВТ свої стосунки. Тим не менше, питання про те, чи зможе Юлія Володимирівна тепер говорити з Віктором Володимировичем так само легко і вільно, як раніше, відкритий.

Яке Медведчук собі призначить "винагороду" - теж. Думки про те, чи бажає він повернення в українську політику, розходяться. З одного боку, йому і в Росії непогано. Історія з тостом на поминках Алексія ІІ - маленька, але вельми промовиста деталь. З іншого, моральна сатисфакція за 2004-й досі не отримана. Повернення можливе, залежить тільки - на який пост. Зрозуміло: рядовим кнопкодавом Віктор Володимирович не піде. Хоча нинішня ситуація дає йому непогані шанси вибирати не з того, що пропонують, а з того, що сам хоче.

Чи скористається він ним? Не факт. Принаймні, поки від політикуму Віктор Володимирович відсторонився - зосередився на творчості. Чи то невдалим жартом, чи то сумною констатацією прозвучала новина про те, що людина, в адміністрації якого президентом працював сам Кучма, взяв участь у шоу "Україна має таланти". Він, виявляється, вміє видавати "утробним голосом" специфічні звуки - наслідувати представникам флори і фауни.

Логічно припустити: активізація Медведчука залежить не в останню чергу від подальшої долі Портнова. Він поки що слід заповітам Воланда: нічого ні в кого не просить. Упевнений: самі прийдуть і все дадуть. Точніше, сама. Єдиний варіант примирення з Тимошенко - якщо вона особисто попросить його "повернутися в сім'ю".

ПР: з Яценюком нам вигідно співпрацювати ще в першому турі

Сама Банкова у вигодах затіяної авантюри теж сумнівається.

По-перше, в ЦВК вже готовий єдиний реєстр виборців. Тобто вдатися до найпростішого і дієвого способу фальсифікації - "голосування" "мертвих душ" не вийде. З тієї ж причини затрудняється запуск "каруселей". За допомогою одного тільки "вкидання" потрібний результат не "намалюєш".

По-друге, ясно, що подвійні вибори передбачають боротьбу не тільки за президентство, але також за прем'єрство. Ні на один з цих постів Секретаріат, зрозуміло, не претендує. Чого не скажеш про спроби просунути на них не чужого собі кандидата.

Про Януковича мова, звичайно, не йде. На президентській дистанції самі біло-блакитні пророкують йому, в кращому випадку, почесне друге місце. Зате у власному тріумфі на парламентських вони не сумніваються. Мінімальний поріг позначають 34-ма відсотками.

Тут до речі згадується фраза, сказана одним з лідерів регіоналів у 2007-му: "Які ж ми муд ... ки! Повірили Юлі, домовилися, що не станемо свої результати підтасовувати, ось вона нас і обставила! ". У сенсі: надалі розумніший будемо. Під "обставила" мається на увазі не кількісний показник - якісний. У ПР свято впевнені: популістські обіцянки на кшталт скасування призову, не кажучи про "Юлиної тисячі", принесли Тимошенко "близько 30% всіх голосів". "Коаліція БЮТ і НУ-НС стала можлива завдяки перевазі всього в 0,8% - три мандати!", - стверджував у вересні в інтерв'ю "Обозу" Борис Колесніков .

Подібним "компромісним" кандидатом цілком може стати Яценюк. Банкова і Липська, як ми раніше вже писали, схиляються до того, щоб зосередити свій інтерес на фігурі екс-спікера. Багато чого, звичайно, залежить від того, скільки він набере на парламентських, в якому саме форматі стане в них брати участь. Хоча вже зараз зрозуміло: скільки не набере - не завдяки власним зусиллям, скоріше - промахів опонентів. Арсенія Петровича чекає щаслива кулі, аналогічна випала Віктору Федоровичу в 2006-му.

Яценюк - президент, Янукович - прем'єр - кращий варіант, про який мріють ПР і СП. Для предметної його реалізації необхідно, щоб в другий тур вийшли Арсеній Петрович з Віктором Федоровичем, а Юлія Володимирівна "потонула" ще у першому.

Тут лідеру "Фронту змін" доведеться, звичайно, пособити. Біло-голубі не приховують: співпраця з Яценюком на рівні комісій, взаємодопомога спостерігачами вигідна їм вже в першому турі. Пояснюють: "щоб нас не кинули". На предмет "кидка" підозрюють не так навіть Тимошенко, скільки Ющенко. Який вже просто втомився натякати Яценюку на вакансію наступника.

Ну, а якщо Тимошенко не потоне? ПР подібна перспектива не сильно турбує. По-перше, вони впевнені: завжди зможуть з нею домовитися. По-друге, тоді біло-блакитні зосередяться на комплектації в Раді неформального конституційної більшості, здатного в будь-яку хвилину урезонити "зарвався" Гаранта початком процедури імпічменту. Якщо ще й Прем'єра свого поставлять - взагалі можна розслабитися. Порівнянність обсягу повноважень глави держави і глави КМУ Юлії Володимирівні чудово відомі.

Всупереч ситуативному збігом інтересів, розмовам про продуктивній співпраці ПР і СП, рівень недовіри між ними як і раніше дуже високий.

Тому-то регіонали більш ніж скептично ставляться до можливості підписання з Банкової таємної угоди про кооперацію у справі організації виборів, також - після самих виборів .

Такі пропозиції їм зараз наполегливо роблять у Секретаріаті. Адже заручившись підтримкою біло-блакитних, команда Ющенко вирішить половину всіх своїх проблем.

Скепсис ПР цілком зрозумілий. По-перше, жодне підписання не гарантує виконання самої угоди. Так, в 2007-му подібних письмових договорів Банкова і Регіони уклали цілих чотири! Ось тільки прем'єром все одно стала Тимошенко. А те, що жоден з чотирьох текстів досі не став надбанням громадськості - дурна випадковість, яку "Обоз" в самий найближчий час постарається виправити.

Всі заступники Януковича готуються до звільнення

Подібно Блоку Тимошенко, Партія регіонів ще не вирішила, як жити далі. "Перезавантаження" їм дійсно вигідна, однак вони їй поки ніяк не сприяють. Більш того, фраза Януковича "ми готові підставити плече цієї влади", також - надання уряду "відстрочення до 14-го квітня", багато хто розцінив як підготовку до формалізації "ширки". Сумнівалися переконали слова Колесникова про ймовірність "широкої коаліції як 50 на 50".

Чомусь мало хто звернув увагу: друг Ахметова не уточнив, про який саме коаліції мова. Бо шансів у ПР і БЮТ немає ніяких. Правда, у ПР і НУ-НС їх ще менше.

Окреслити стратегію партії на найближчу перспективу утрудняються не тільки рядові нардепи - навіть ті, кого прийнято вважати лідерами.

Перші лають верховне керівництво за відсутність власної антикризової програми - їм нема про що говорити на ефірах. Технічно підготувати її нескладно, чому цього досі не сталося - незрозуміло. Ще незрозуміло, під яке сукно засунули "Розвиток України", презентовану фондом Ахметова рік тому.

Другі все не дочекаються формування фактичного штабу, початку роботи на місцях. Скаржаться: "підготовка до виборів взагалі не ведеться. В областях робота коштує. Добре ще, якщо керівник обласного осередку сумлінну - у нього "у господарстві" порядок. Але таких - одиниці ". З периферійними своїми відділеннями ПР чинить так само, як Віктор Ющенко з Народним союзом: "мені - рішення, вам - відповідальність".

Тоді як управління штабом на майбутніх виборах є без перебільшення питанням "життя і смерті". Для "груп впливу" - точно. Основних кандидатів на пост троє: Клюєв, Джарти та Колесніков. Перший кермував "тіньовим" штабом біло-блакитних в 2004-му, другий - в 2006-му, третій - в 2007-му.

Однак Лідера наявні варіанти не влаштовують. Давеча він ні з того, ні з сього заявив: керівництво кампанією має намір взяти на себе. Хоча навіть Чечетовим-Кисельовим зрозуміло: в запалі двох гонок одночасно перший номер списку, голова партії, ще і кандидат у президенти, відволікатися на штабну "текучку" фізично не зможе. Значить, передоручить її комусь із найближчого оточення. А ближче Льовочкіна у Лідера немає.

Ось і виходить: Януковичу небажані Клюєв, Джарти та Колесніков, їм трьом - ненависний Льовочкін і що стоїть за ним Фірташ. Коло замикається, підготовка до гонки затягується, партія слабшає.

Ну, а для того, щоб послабити саму "групу РУЕ" в ПР, запропоновано було провести локальну кадрову реформу. Саме: ліквідувати інститут заступників глави фракції, замінивши їх секретарями. Враховуючи, що замів у Януковича більше десятка, ініціатива аж ніяк не марна. Секретарями планувалося призначити п'ятьох: тих же Клюєва, Колеснікова, Єфремова, кого завгодно ще, тільки не Льовочкіна, що не Бойко і не Герман.

Фракція з ентузіазмом тему обговорила, проте далі цього не просунулася. Таким чином, статус-кво "групи РУЕ" залишився непохитний.

Замість епілогу

Всі президенти починають по-різному. Кінчають - однаково. Принаймні, в Україні.

За всією цією метушнею політикум якось "прогавив" п'яту річницю провалу кучмівської Конституції.

Ініціювавши її під завісу каденції, Леонід Данилович сподівався, таким чином, забезпечити собі пролонгацію повноважень. Хоча б часткову - за допомогою збереження "біля керма" близьких йому еліт.

Реалізація політреформи стала одним з головних базисів передвиборної платформи, сформованої тодішніми "більшовиками" під "єдиного кандидата" Януковича.

При тому, що реформу Кучма, на відміну від Ющенка, задумав задовго до того, як оголосив (влітку 2003-го). Тобто до прокладання "нового курсу" готувався ретельно. Того ж вимагав від наступника. Восени 2002-го, вибираючи нового керівника виконавчої влади, ключових претендентів формулював умова: забезпечення трьох сотень депутатських "за" нову Конституцію. Сергій Тігіпко, будучи реалістом, обіцяти нездійсненного не став. Хоча, саме його багато хто вважав найбільш оптимальним прем'єр-міністром. А Янукович пообіцяв. В результаті - пост високий зайняв, але слова не дотримав.

Відомо про "умови Кучми" стало тільки зараз.

8 квітня 2004-го "за" нову версію Основного Закону висловились 294 депутати. Торжеству кучмізму не вистачило всього нічого - шість голосів. Вважається, ця дата стала "початком кінця" епохи другого українського президента. Кінець третього глави держави випередив фінал його каденції.