Засекречений процес

Винісши за рамки: "Чому?" І "Як?", Констатуємо: справа честі кандидата на пост № 1 у країні Віктора Ющенка, знайшло "друге дихання" за президентства антигероя Майдану. Вчора головному обвинуваченому у справі про вбивство Георгія Гонгадзе дочитали обвинувальний висновок. Потім будуть покази свідків, далі - дебати і судове слідство. І лише після виконання всіх цих процедурних норм, можна буде говорити про те, що суд по одному з найбільш резонансних справ в історії незалежної України виходить на фінішну пряму. Складність "маршруту", переважно штучні перепони на шляху - тема для окремої розмови ...

Колишнього начальника головного управління кримінального пошуку департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС України, генерал-лейтенанта Олексія Пукача затримали, нагадаємо, в результаті спільної операції СБУ і Генпрокуратури увечері 22 липня 2009-го. Заарештували Пукача в селі Молочки Житомирської області. Він у цьому селі представився Петром - відставним моряком далекого плавання. Про жінку, яка жила з ним, інформації вкрай мало. Відомо лише, що вона з Луцька і носить прізвище Загорулько. Вже після першого допиту екс-начальника "наружки" МВС в СБУ заявили, мовляв, Олексій Пукач підтвердив свою причетність до вбивства журналіста і сказав, що воно було, цитуємо, "не випадковим".

Тепер бекграунд. 22 жовтня 2003 генпрокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт Пукача, після чого той був затриманий і звинувачений у знищенні документів, що свідчили про стеження за Георгієм Гонгадзе в травні-липні 2000 року. Однак після того як у листопаді 2003 року Пукач був звільнений з-під варти Апеляційним судом Києва під підписку про невиїзд, він зник. На початку 2005-го йому пред'явили заочне звинувачення у вбивстві засновника і головного редактора "Української Правди".

За версією слідства, саме Пукач організував стеження за журналістом і керував групою офіцерів міліції (Валерієм Костенко, Миколою Протасовим і Олександром Поповичем), які викрали Георгія 16 вересня 2000 і вивезли його в поле поблизу села Сухоліси Київської області. Знову-таки за версією слідства, Пукач власноручно задушив журналіста і змусив співучасників мовчати про злочин, а потім, ймовірно, перепоховав тіло в лісовому масиві Таращанського району.

Раніше неодноразово висловлювалися припущення, що Олексій Пукач не міг діяти самостійно, без зв'язку зі своїм попередником на посаді начальника головного управління кримінального пошуку (а в той час - керівника апарату МВС України) Едуарда Фере. Він з липня 2003 року знаходився в комі, а в червні 2009-го, помер, не приходячи до тями. Примітно, що незадовго до смерті Фере, влітку того ж 2009-го у ДТП під Козятином (Вінницька область) загинув депутат Голосіївської райради, президент Федерації греко-римської боротьби України Володимир Кисіль, також фігурував у матеріалах справи Гонгадзе.

15 березня 2008-го Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Георгія Гонгадзе трьох колишніх працівників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС України: Валерія Костенка, Миколу Протасова і Олександра Поповича. Вердикт Феміди - позбавлення волі на строк від 12 до 13 років.

Судовий процес у справі Олексія Пукача проходить у закритому режимі. Журналісти, і, отже - суспільство дізнаються про деякі подробиці судового процесу переважно з вуст адвокатів потерпілої сторони: Валентини Теличенко (представляє інтереси дружини Гонгадзе - Мирослави) і Андрія Федура (адвокат матері Георгія - пані Лесі). Інтерв'ю пана Федура "Обозревателю" можна прочитати тут .

Сьогодні у відомому Печерському суді столиці розглядається справа, помінявши хід історії незалежної України. Зникнення Георгія Гонгадзе, нагадаємо, призвело до протестів журналістів, а в грудні 2000-го - до всеукраїнської акції "Україна без Кучми".

Як відомо, записи Миколи Мельниченка у кабінеті Леоніда Кучми залучені в якості речових доказів у справі про вбивство Георгія Гонгадзе. Загальна тривалість розмов в кабінеті № 1 України - більше 200 годин. І справа Гонгадзе, - запевняє Микола Мельниченко - лише крапля в океані "подвигів" архітекторів влади часів Кучми.

- Яка думка ви сформували, спостерігаючи з боку за процесом над Пукачем?

- Знаєте, суд у справі Пукача особисто я розцінюю, як плювок в обличчя українців. Чому? Тому що, судити під грифом "Таємно", робити секретними навіть прізвища ... Це взагалі - нонсенс. Однак зазначу, це проблема виникла не сьогодні. Цей маразм мав місце ще за президентства Ющенка. А безпосередньо - коли Юрій Луценко керував МВС. Саме тоді, нагадаю, Міністерство внутрішніх справ і дало гриф "Секретно". Висновок? Ми знову і знову наступаємо на граблі тих, хто при владі. Тих, хто переконаний, що після них - хоч потоп. І нехай Бог дасть здоров'я того ж Луценко скоріше вийти з в'язниці, але не дай Боже, суд над Луценком також матиме гриф "Секретно". Ми все-таки повинні рухатися до відкритого суспільства. Ні міліція, ні СБУ не повинні доводити ситуацію до маразму.

- Як вважаєте, справу Пукача - це три крапки (провідне до замовників) чи все-таки жирна крапка?

- Вважаю, що з тим, щоб зняти Януковича з посади президента України, необхідно зробити так, щоб на Пукачі справу і завершилося. Щоб була, як ви говорите, жирна крапка. А якщо на Пукачі справа завершиться, тоді, однозначно, можна говорити, що керівництво України приймає нас, вибачте, за бидло, з яким можна робити все, що завгодно. Що? Наприклад, закриті суди, в ході яких доводять, що не було в помині ніяких замовників. Але якщо ця влада спробує зробити з народу України бидло, вона не матиме права на існування.

- Уже сьогодні можна спрогнозувати рішення суду по справі Пукача. А що будете робити ви, після того, як суд озвучить свій вердикт, адже ваші плівки - речовий доказ у цій справі?

- Я буду ініціатором судового процесу, метою якого є позбавлення Кравченко, Пукача і всіх цих міліціонерів, які вбивали, душили, крали громадян України, військових звань. Кравченко, як відомо, має спеціальне звання генерала армії. І, до слова, міністр внутрішніх справ Луценко хотів зробити школу імені Кравченко ... Але не можуть вбивці носити такі звання, їх потрібно позбавити всіх звань і нагород! Цим буду особисто я займатися. І, в принципі, будь-який громадянин України може звернутися з подібним позовом до суду.

А взагалі, треба сказати, що справа Гонгадзе - це дуже маленький епізод у каскаді злочинів, які здійснювало вище керівництво України за президентства Кучми. Причому, підкреслюю, дуже маленький епізод. Однак зараз, наскільки мені відомо, сім'я Кучми заплатила великі гроші, і ...

- Кому?

- Оточенню Януковича, яке й намагається зараз спустити справу на гальмах.

- Проти вас відновлено кримінальну справу . Які новини в цьому напрямку?

- На превеликий жаль, я зараз не можу дізнатися, в чиєму провадженні знаходиться ця справа. Або, можливо, воно вже закрито? Чотири дні тому я звернувся до Генеральної прокуратури України з офіційним листом з тим, щоб мені відповіли на запитання: "У віданні, якого слідчого перебуває дана справа, якщо воно є?". ГПУ зобов'язана протягом 3-х днів повідомити мене. Мене ж ніхто не ставить до відома. Якщо мені ніхто нічого не повідомляє, якщо не проводяться слідчі дії, я приходжу до висновку, що кримінальна справа відносно мене, закрито. У всякому разі, це найбільш логічне пояснення ситуації. Однак зазначу, що офіційної відповіді я ще не маю.

Довідка "Оглядача"

31 березня нинішнього року ГПУ затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі за обвинуваченням Олексія Пукача за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 364 КК і ч. 3 ст. 166, п. п. "в", "i" ст. 93 КК України зразка 1960 року. Досудовим слідством встановлено, що обвинувачений, "будучи службовою особою, виконуючи накази і вказівки міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та інших посадових осіб, кримінальна справа щодо яких розслідується в окремому провадженні, у травні-вересні 2000 року перевищив владу і свої службові повноваження щодо громадського діяча Олексія Подольського та журналіста Георгія Гонгадзе і 17 вересня 2000 свідомо вчинив убивство останнього ".