Через санкції Куба втратила $ 1 трлн, а Іран зайнявся бартерної торгівлею

Через санкції Куба втратила $ 1 трлн, а Іран зайнявся бартерної торгівлею

Вторгнення російських військ у Крим викликало жорстке засудження з боку Організації Об'єднаних Націй, а також Європейського союзу, США і ряду інших країн. Вони обіцяють застосувати щодо Росії та її керівництва різнопланові санкції.

"Обозреватель" проаналізував, які країни вже стикалися з подібними санкціями, і до чого це призвело.

Найбільш одностайними на світовій арені були санкції проти Ірану. Їх застосували Рада безпеки ООН, США, ЄС, Канада, Австралія, Південна Корея і Японія, починаючи з 1950-х років, більшість з них діє до цих пір.

Переважно йдеться про економічні обмеження та ембарго на військові товари, а також обладнання, яке могло бути використане для виготовлення ядерного або будь-якого іншого виду зброї.

Само собою, не обійшлося без заморожування рахунків Ірану в банках США, в яких знаходилися іранські авуари і золоті запаси, це призвело до зниження курсу національної валюти країни. Крім того, США заявили про намір ввести санкції проти країн, що інвестують в економіку Ірану більше 20 млрд доларів, що призвело до зниження інвестицій, а також змусило Іран проводити зі своїми партнерами бартерні угоди, коли іранські нафтопродукти обмінювалися прямо на товари країн-партнерів.

Крім того, США і ЄС оголосили бойкот іранським нафтопродуктам, що істотно позначилося на доходах країни, основним заробітком якої є експорт нафти.

Економічні, політичні та візові санкції ЄС і США застосовували також до Білорусі, Сирії та Лівії. Ці санкції були націлені, в першу чергу, на керівництво цих країн, яку звинувачують у порушенні прав і свобод людини і нехтуванні принципів демократії.

Відповідно, застосування таких санкцій призвело до ізоляції лідерів цих країн і близьких до них посадових осіб, а також до їх особистих економічним і іміджевих втрат на світовій арені. Статус найвпливовішої людини планети або номінанта на Нобелівську премію миру їм вже явно не світив.

Окремо варто відзначити санкції США проти Куби. Незважаючи на засудження Організацією об'єднаних націй, Штати не відмовляються від застосування жорстких економічних санкцій проти Куби вже більше 50 років.

Ці санкції завдають острову не тільки колосальні економічні збитки, які доходять вже до трильйона доларів, але також призвели до ізоляції Куби та її 10-річному виключенню з Організації американських держав.

Отже, потрапити під дію санкцій, особливо санкцій США, - справа зовсім не вигідне і вкрай збиткове, навіть якщо в надрах держави знаходяться величезні запаси енергетичних ресурсів, як у Ірану.

Для того, щоб розібратися в тому, що і як може втратити Росія, викликавши обурення геополітичних мастодонтів, варто більш детально проаналізувати кожен з випадків застосування санкцій до згаданих країн.

Іран

Санкції проти Ірану забороняють експорт в цю країну атомної, ракетної і значної частини військової продукції, прямих іноземних інвестицій у газову, нафтову та нафтохімічну промисловість Ірану, експорт продукції тонкої нафтопереробки, а також будь-яких контактів з армією Ірану, банками і страховими компаніями, фінансові транзакції і співпраця з морським флотом Ірану.

Рада безпеки ООН вводив і оновлював санкції проти цього государтсва в 2006, 2007, 2008 і 2010 роках.

Крім того, в 2007 році санкції проти цієї країни ввів Європейський союз, його чиновники називають ці санкції найжорсткішими в історії ЄС. Ці санкції встановили обмеження для Ірану у зовнішній торгівлі, фінансовій сфері, енергетичному секторі і технологіях, встановили заборону на страхування і перестрахування європейськими страховими компаніями держави Іран і належать Ірану приватних компаній. Таким чином, ЄС фактично повністю відмовився від співпраці з Іраном в тих сферах, в яких ця країна зацікавлена ??найбільше (енергетика і технології).

У цьому зв'язку варто згадати заяви деяких європейських чиновників про готовність при необхідності відмовитися від російського газу. Прикладом здатності ЄС до подібного кроку в енергетичній сфері є Іран, який зазнав багатомільярдні збитки від втрати європейських ринків.

Але самими збитковими для Ірану стали санкції США. Їх причиною спочатку була недемократичність влади Ірану, а пізніше - агресія країни на світовій арені, а також спроби створити власну ядерну зброю. З 1950 років США оголосили бойкот іранським нафтопродуктам.

У 1979 році група радикально налаштованих студентів захопила американське посольство в Тегерані, при цьому 52 дипломата потрапили в полон. У відповідь на це США заморозили всі іранські авуари і золоті запаси у своїх банках, підірвавши тим самим економіку цієї країни.

Крім того, санкції включили в себе повну заборону громадянам і компаніям США вести бізнес в Ірані або брати участь у спільних підприємствах з іранськими компаніями. Американський уряд також піддало санкціям підприємства третіх країн, які порушують умови американського ембарго.

У 1984 році США заборонили міжнародним фінансовим організаціям видачу кредитів Ірану, а всім країнам було заборонено продаж зброї і всяка допомогу Ірану.

У 1996 році Конгрес США затвердив закон про нові санкції, в якому окрім іншого було зазначено, що будь-яка держава, інвестувати в енергетику Ірану більше 20 мільйонів доларів, буде також схильне американським санкціям, що передбачають позбавлення фінансової допомоги Штатів, а також заборону на діяльність банків і підприємств цих країн на території США.

Після того, як в 2005 році Іран заявив про намір розконсервувати програму зі збагачення урану, до американських санкцій приєдналися ЄС Канада, Австралія, Південна Корея і Японія.

На даний момент економічна співпраця між цими країнами та Іраном практично припинено.

Основними партнерами Ірану є Індія, Китай і Росія. Через заборону фінансових інвестицій у його економіку Ірану часто доводиться проводити бартерні угоди, змінюючи нафту на інші товари.

Завдяки великим запасам вуглеводнів Ірану вдавалося протягом досить тривалого періоду підтримувати свою економіку на плаву, незважаючи на санкції з боку США, але коли до цих санкцій приєдналися країни ЄС, ситуація в Ірані почала погіршуватися. Прогнози подальшого розвитку економіки цієї країни є невтішними, для того, щоб утримати рівень ВВП Іран практично повністю відмовився від субсидій для населення та економіки.

Крім того, відсутність торгівлі з більшістю розвинених країн світу призвело до дефіциту якісних медикаментів і товарів легкої промисловості.

Приклад Ірану свідчить про те, що санкції, введені відразу декількома ключовими гравцями світової економіки, можуть створити великі проблеми навіть для країни, що має величезні запаси енергетичних ресурсів. А Росія є саме такою країною, засновуючи своє світове вплив, в першу чергу, на газових запасах.

Білорусь

У 2004 році США почали вводити санкції проти білоруської влади у зв'язку з порушеннями прав людини в країні. Штати вимагали, щоб Олександр Лукашенко пішов з посади Президента Білорусі, яку він займає з 1994 року.

6 жовтня 2004 Палата представників Конгресу США одноголосно проголосувала за введення економічних санкцій проти Білорусі та її Президента.

Адміністрації США заборонено надавати Білорусії які-небудь позики, кредитні гарантії, страхові виплати, фінансування і будь-яке інше фінансове сприяння, а представникам США в МВФ, Світовому банку та інших міжнародних організаціях наказується голосувати проти надання будь-якого сприяння Білорусії.

Крім того, був складений список білоруських чиновників, яким заборонили в'їзд до США.

У 2001 році санкції проти Білорусі ввів Європейський союз, у зв'язку з недемократичною політикою "останнього диктатора Європи".

Європейські санкції передбачають заборону в'їзду на територію ЄС 158 білоруським чиновникам, в тому числі і Олександру Лукашенко, а також двом його старшими синам; заморожування рахунків білоруських чиновників у європейських банках; економічні санкції проти 243 осіб та 32 компаній з метою обмежити експортний потенціал компаній, пов'язаних з Президентом.

Застосування цих заходів призвело до ізоляції білоруського керівництва на політичній арені країн Заходу.

Економіка Білорусі виживає виключно за рахунок допомоги Росії. Точкові санкції проти білоруських підприємств відлякують західних інвесторів, внаслідок чого в білоруську економіку вкладає також тільки Росія.

А ось хто допоможе самій Росії, у разі введення проти неї подібних заходів? - Питання залишається відкритим, адже США і ЄС вже звинуватили Путіна в диктаторські замашки і порушенні прав людини. Більш того, Лукашенко ніхто не звинувачував у спробах порушити територіальну цілісність іншої держави, а також ряд міжнародних договорів, тому санкції проти Росії можуть бути більш жорсткими.

За порушення прав і знищення громадян власної країни під санкції з боку ЄС і США потрапили лідери Сирії та Лівії.

Сирія

Санкції були введені в травні 2011 року з боку США, ЄС та Швейцарії проти режиму Башара Асада.

В рамках цих санкцій було арештовано або заморожені іноземні рахунки 129 осіб, включаючи Асада, і 49 фірм. Всі країни ЄС і США заборонили Асаду в'їзд, таким чином ізолювавши його від західного політичного світу.

Лівія

У відповідь на агресію колишнього лівійського лідера Муаммара Каддафі в лютому 2011 року Рада безпеки ООН прийняла резолюцію про введення міжнародних санкцій проти керівництва Лівії. Санкції передбачали ембарго на торгівлю зброєю з Лівією, заморожування рахунків лівійських політиків, заборону на в'їзд до держави-члени ООН Каддафі і його сім'ї.

Не можна чітко виділити наслідки санкцій в цих країнах, оскільки там і до їх введення була напружена політична ситуація, що призвела за собою військові зіткнення. У результаті комплексу цих факторів режим Каддафі був повалений, а в Сирії досі проходять протести і військові зіткнення прихильників і супротивників Асада.

З цих прикладів Росії, і зокрема, Путіну варто зрозуміти, що невиправдана агресія тягне за собою повну ізоляцію від західного політичного світу, яку Президенту Росії вже, до речі, обіцяв глава США Барак Обама. А зважаючи на бажання Путіна бути активним учасником і не останнім агентом впливу в світовій політиці, його плани від таких санкцій сильно постраждають.

Куба

Ще одним цікавим прикладом є економічна блокада Куби. Її варто розглядати з точки зору не стільки повного економічного ембарго, яке США застосовують до Кубі вже більше 50 років, скільки виходячи з того факту, що під тиском США Куба втратила членство в Організації американських держав.

Адже держсекретар США Джон Керрі вже заявив про те, що Росія може втратити місце в групі країн "Великої вісімки" через агресії в Криму. І в даному випадку, на відміну від Куби, Штатам навіть тиснути не доведеться, адже інші члени G8 вже заявили про бойкот саміту групи, запланованого на території Росії.

Санкції США щодо Куби були спрямовані на повну ізоляцію. Штати повністю припинили торгівлю з цією країною, а також заборонили своїм громадянам відвідувати острівна держава, порушникам цієї заборони загрожують тюремне ув'язнення терміном на 10 років і великі штрафи.

У 2000 році конгрес США прийняв рішення використовувати "заморожені" в США рахунки кубинської телефонної компанії "Empresa de Telecomunicaciones SA" для "компенсації жертвам кубинського тероризму". За кубинським даними, за час з 1964 по 1999 роки на цих рахунках повинно було накопичитися близько 120 млн доларів.

У березні 2012 року за ініціативою США Кубі було відмовлено в участі на VI саміті Організації американських держав, який повинен був пройти в квітні 2012 в Колумбії.

За офіційними даними уряду Куби, станом на початок грудня 2010 прямий збиток від економічної блокади склав 104 млрд доларів США (а з урахуванням знецінення долара по відношенню до золота в період після 1961 - 975 млрд доларів США), тобто на даний момент ці збитки вже повинні були перевищити трильйон доларів США.

Враховуючи те, що Росія не так залежить від американської економіки, як Куба, доставити їй незручності такого рівня Штатам не вдасться. Але ось виключити її з кількох престижних міжнародних об'єднань і нанести величезні економічні збитки США цілком в змозі.

Виходячи з історії застосування санкцій, кримська афера може привести до втрати Росією ринків збуту газу, і, як наслідок, до багатомільярдних втрат. РФ також може зіткнутися з виключенням з міжнародних організацій, а також з припиненням співпраці з міжнародними фінансовими установами. Особисто для Путіна агресія в Криму загрожує обернутися іміджевими втратами, втратою впливу на світову політику і держвізитом тільки в рамках Митного союзу, не кажучи вже про те, що глава Росії може втратити можливість використання своїх грошей, що зберігаються на рахунках іноземних банків. І добре, якщо США не вирішать пустити їх на компенсацію збитку від недемократичного поведінки Путіна.