Золота Рада

Майбутній депутат-мажоритарник витратить на своє обрання в середньому 2-3 мільйони доларів. Загальний кошторис витрат на вибори всіх кандидатів і партій впевнено перевалить за мільярд "зелених".

Експерти продовжують гаряче сперечатися про те, яким майбутній парламент виявиться за своєю політичною орієнтацією - провладним, опозиційних або "болотистих". Проте всі вони згодні в одному: обрана 28 жовтня 2012 Верховна Рада стане найдорожчою в українській історії. За вартістю її "народження". Справа тут не тільки в загостренні політичної боротьби. А й у тому, що спосіб обрання Ради тепер принципово відрізняється від того, яким він був у 2007 і 2006 роках. Крім списків партій, на вибори йдуть кандидати по мажоритарних одномандатних округах. Це означає, що крім великої, телевізійно-білбордовской битви між 6-8 найбільшими політичними силами, в країні розгорнеться ще 225 локальних, але дуже кривавих боїв. У кожному з яких буде 2-3 основних претендента на перемогу і десяток-два допоміжних. Кривавими (дуже будемо сподіватися, що в переносному сенсі слова) ці бої будуть тому, що в мажоритарному окрузі місце переможця тільки одне. Ти або пан, або пропав. Тому в багатьох випадках кандидати намагатимуться буквально зжерти один одного. Даруючи виборцям видовища, а разом з ними дуже часто і хліб.

Як випливає з відповідей опитаних автором політтехнологів і політологів, в середньому перемога по мажоритарному округу обійдеться в 2-3 мільйони доларів. Природно, ці цифри будуть в рази відрізнятися в залежності від регіону. Найнижча вартість виборів в глухих сільських округах, найвища - в столиці. Однак це правило не без винятків. У самому "забитому" районі можуть зареєструватися кандидатами декілька "грошових мішків". Якщо крім них на окрузі виявиться ще й сильний ідеологічний кандидат - наприклад, який-небудь відомий опозиційний політик, "вкладення" в виборця для "панів мішків" доведеться робити серйозні.

На думку політтехнолога Дениса Богуша, мінімальна сума, яка потрібна для перемоги - 200 тисяч доларів. Це - гроші, без яких не можна розраховувати на щось, навіть якщо у тебе в кишені є всі інші козирі - популярність, авторитет, організаційний і адміністративний ресурси. Якщо ж хоч чогось з названих речей бракує, мінімальна планка автоматично піднімається до 500 тисяч у.о. І те, акцентуємо, - мінімальна.

"Незважаючи на всі наші кризи, без наявності цих сум просто неможливо перемогти", - зауважив Богуш. Якщо ж на горизонті з'являються суперники з грошима, планка швидко зростає до відміток 1, 2, 3 мільйони доларів і вище.

І все ж в областях багатьом кандидатам "з головою" може вистачити і мільйони доларів. Чого не скажеш про столицю. Тут середня вартість виграшу прогнозується на рівні 5-7 мільйонів доларів, на окремих округах ця сума може досягти 10-15 мільйонів.

А що робити, якщо ти - "серйозний чоловік" (де-небудь на Печерську інші й не "водяться"), тобі неодмінно треба в Раду, а твій суперник почав нахабно засипати округ грошима, купуючи всіх і вся на своєму шляху. Тільки відповісти йому тим же самим, влаштувавши на окрузі "аукціон щедрості". На жаль, на жаль, при нашому продажному електораті (вибачте, співгромадяни, але це - правда!) Такий розвиток подій дуже навіть реально.

"По-перше, кандидату доводиться витрачатися на те, щоб здійснити ті чи інші необхідні дії, по-друге, на кожному окрузі є грошові конкуренти, - зауважує політтехнолог Богуш. - Щоб виглядати переможно, потрібно кидати адекватні суми. Або замінювати якимись ідеями. Або якимись іншими ресурсами. Організаційними (скільки у тебе є людей), інформаційними (можливості використання мас-медіа), особистісними (наскільки здатний сам кандидат їздити по округу, а не зіграти на Гаваях), технологічними (чи є у тебе люди, які вміють все організувати), адміністративними (наявність доступу до влади) ".

У перелік основних витрат кандидата-мажоритарника входить реєстрація (обов'язкова рядок витрати, приблизно дві з половиною тисячі доларів), оплата роботи агітаторів, спостерігачів, членів виборчих комісій (якщо кандидат сподівається, щоб члени комісій хоча б не працювали проти нього), політтехнологів, політична реклама (білборди, листівки, сувенірна продукція, різні матеріали в ЗМІ - на телебаченні, на радіо, в газетах, а в столиці і у великих містах - ще й в Інтернеті), адміністративні витрати (задобрити місцеву владу), транспортні витрати (особливо в сільських округах). Крім того, для дуже багатьох кандидатів (як це, на жаль, не сумно) актуальна така стаття витрат, як підкуп виборця.

"Судячи з того, як ведуть себе найбільш прохідні кандидати в багатьох областях, роздача" пряників "на цих виборах вважається найефективнішим засобом агітації, - констатує політолог Іван Лещук. - Більш дурні ведуться на вмовляння недобросовісних політтехнологів, прес-секретарів та всяких помічників і викладаються на білборди, даючи своїй челяді заробити на відкатах. Попросту кажучи - поцупити у себе гроші, тому що користі від білбордів зазвичай мало. Більш розумні купують продуктові набори, шкільні підручники та інші необхідні народу речі. І народ, будьте впевнені, 28 жовтня їх віддячить сторицею ".

Якщо ми живемо за принципом "дай мені 50 гривень, і роби з країною все, що хочеш", охочих купити нас завжди буде предостатньо.

"Зазвичай ефективність такого використання грошей становить від 20 до 80%. Якщо зовсім по-дурному це робиш, то сотні людям роздав, з них 20 проголосують за тебе, якщо розумно - все 80 проголосують", - розповідає про особливості "матеріальної агітації" Денис Богуш.

За його словами, щоб стати переможцем, використовуючи підкуп, кандидату доведеться вбухати на цю справу від півмільйона доларів. Однак підрахувати в середньому, скільки відсотків витрат на яку статтю піде, вкрай складно, - упевнений Богуш. Пояснює: округу дуже різні. "У деяких районах Вінницької області немає місцевого телебачення. А в Одесі 35 каналів" - зауважує експерт.

Спробуємо підрахувати в цілому, у скільки обійдеться потенційному депутату висунення по мажоритарному округу. Дуже приблизно, звичайно. Якщо переможець вкінет в округ два мільйони доларів, то всі разом узяті його суперники витратять не менше. Або - не набагато менше. Виходить - десь 4 мільйони доларів на округ. Множимо на 225 (кількість мажоритарних округів) - і виходить вражаюча цифра в 900 мільйонів доларів.

Добре, припустимо, в якійсь частині округів розгорнеться ідеологічна дискусія, якась частина округів буде взята "чистим адмінресурсом" (результат "намалюють", і ніхто нікому нічого не дасть). Щоб нас не звинуватили в перебільшенні, заокруглюватимемо результат до півмільярда. Теж не мало. Хоча це - тільки мажоритарка.

Витрати партій на вибори за списками, запевняють експерти, будуть такого ж порядку. "Два основних учасника партійних виборів напевно витратять по кілька сот мільйонів доларів як мінімум, - вважає політолог Лещук. Загалом витрати на мажоритарку і на списки будуть приблизно однаковими".

Отже, мінімальних 500 мільйонів на мажоритарку, ще 500 мільйонів - на списки. Як не крути, мільярд. Якщо сюди ще додати 1 мільярд 200 мільйонів гривень офіційних витрат ЦВК (150 мільйонів доларів), загальний кошторис впевнено перевалює за мільярд "зелених". А якщо рахувати не по самому мінімуму, то й за два мільярди. Практично золота Рада виходить!