Спочатку трохи про емоції. Хоча насправді їх було море - і у Вашингтоні, і в Чикаго, і в Бостоні. Тепло і дружньо усміхнений Буш, не відриває від Ющенка очей (ну хіба тільки для того, щоб пустотливо підморгнути українським журналісткам). Невимушено спілкуватися з Лорою Буш перша леді України, що змусила здригнутися від однієї лише думки, що на її місці могла б виявитися селекціонерша наколотих апельсинів. Шалено аплодують російські журналісти. Радісний Рамсфелд, Чейні в помаранчевій краватці, конгресмени і сенатори, без кінця переривають виступ українського Президента оплесками, причому шість разів - стоячи, розмахуючи помаранчевими хустками і підлягає скандуючи "Ю-щен-ко!" Перед початком його виступу і після нього. А потім шикуються в чергу за автографом і спільним фото (яке згодом може досить придатися на виборах тим з них, в чиїх штатах живе чимало українців). Самі ж американські українці зустрічали Ющенко бурхливим радістю - і тягнули, тягнули руки, щоб доторкнутися до героя помаранчевої революції.
Були і сльози - на очах Віктора та Катерини Ющенко після відвідування в Бостонської клініці п'ятирічної Насті Овчар, яка винесла з вогню свою дворічну сестричку. Втирали сльози і багато хто з присутніх в Бальному залі чиказького готелю "Палмер Хаус Хілтон", де перед виступом Ющенка членам Чиказької ради з закордонних справ і української громади був показаний дуже емоційний і пафосний короткометражний фільм "Помаранчевий листопад".
Були почесні нагороди - "Мужня особистість" від Фонду бібліотеки ім. Джона Кеннеді, вручена Віктору Ющенку дочкою 36-го американського президента Кароліною Кеннеді, і нагорода від Національного демократичного інституту США, подана головою його ради, колишнім держсекретарем США Мадлен Олбрайт. А також багато квітів, компліментів і овацій, овацій, овацій ...
Цей візит був названий тріумфом Ющенка і тріумфом України не тільки членами української делегації, а й американської та європейської пресою. Одним з головних його досягнень учасники переговорів називають абсолютно нову тональність і атмосферу спілкування, що виникла під час численних зустрічей у Вашингтоні. Наприклад, міністр оборони Анатолій Гриценко порівняв її з тією атмосферою, що давно вже існує у відносинах Києва і Варшави - "теплою і відвертою". А міністр економіки Сергій Терьохін зауважив, що хоча в англійській мові і немає слова "ти", але вже приблизно на п'ятій хвилині зустрічі Ющенка і Буша в риториці президентів чулося саме "ти". "Все було дуже демократично, без менторства і тиску, ми розмовляли як рівноправні партнери", - засвідчили практично всі учасники переговорів з української сторони.
Цей візит, без сумніву, може стати початком дійсно стратегічного партнерства між нашою країною та Сполученими Штатами Америки. Основою якого і Вашингтон, і Київ бачать "просування свободи і безпеки".
Помаранчева революція стала надбанням не тільки українців. Для багатьох народів вона може служити надихаючим прикладом того, як мирно і без найменшого насильства досягти успіху в боротьбі за свої зневажені права. Саме в цьому унікальність нашої революції (що ще раз довели, наприклад, події в Киргизії, та й у цивілізованій Європі масові акції протесту часто відбуваються з катастрофою вітрин і підпалом автомобілів). І для Сполучених Штатів цей факт надзвичайно цінний. Свого часу Кондоліза Райс та Річард Чейні стверджували, що "холодну війну США виграли на ідеологічній основі". Сьогодні перемога демократичної революції в Україні стала новим прикладом, який Америка буде активно використовувати і в Лівані, і в Афганістані, і в Іраку, і в інших точках планети, де з'являються паростки демократії. США бачать в Україні нового потенційного регіонального лідера, здатного сприяти безпеці та просуванню демократичних цінностей в регіоні. Тому цей успіх буде не тільки успіхом України, а його провал вийде далеко за її межі. "Якщо демократичний процес в Україні провалиться, наслідки у сфері економіки, політики та безпеки для США, Європи та демократичних реформаторів можуть бути важкими. Якщо ж Україна залишиться на демократичному шляху і прозахідною траєкторії, позитивні наслідки будуть далеко виходити за межі регіону, включаючи всі трансатлантичне суспільство ", - йдеться в документі" Насичення порядку денного США-Україна. Підтримка помаранчевої революції ", поширеному напередодні візиту В.Ющенко сенатським Республіканським політичним комітетом. А на думку голови ради директорів Міжнародного республіканського інституту сенатора Дж.Маккейна, висловленого ним в інтерв'ю українським журналістам, стратегічне партнерство США і України полягає в тому, що "ми разом надихнемо інші країни слідувати демократичним шляхом".
Правда, подібні наміри вже викликали бурхливу реакцію в деяких столицях. Спільна декларація президентів Ющенка і Буша містить наступний абзац: "Ми зобов'язуємося співпрацювати в підтримці реформ, демократії, толерантності та поваги до всіх спільнот, а також мирного вирішення конфліктів у Грузії і Молдові та підтримувати просування свободи в таких країнах, як Білорусь і Куба". МЗС Білорусі одразу висловив "здивування цим фактом", в Гавані українському послу була вручена нота протесту (наступного дня Віктор Пащук помер від серцевого нападу), а знаходиться в ці дні в Києві офіційна кубинська делегація демонстративно перервала візит.
"Якщо ми хотіли демократії і відстоювали її у себе вдома, то не повинні мовчати, коли демократії позбавляють інші народи, тим більш дружні Україні", - так пояснив "ДТ" згадка у Спільній декларації Білорусі та Куби український міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Чому саме ці дві країни згадуються в заяві Ющенка і Буша? Тому що ці держави знаходяться під спеціальним моніторингом ООН, яка щороку готує доповіді про ситуацію з правами людини в цих країнах. Крім того, нагадав Б.Тарасюк, Україна давно прагне брати участь у процесі підготовки заяв Євросоюзу у сфері зовнішньої політики, у тому числі і в питаннях прав людини. А ЄС у своїх заявах вже неодноразово піднімав питання про порушення прав людини на Кубі і в Білорусі.
Так, ми дуже вдячні кубинському народу за надану допомогу, за лікування українських дітей, постраждалих від чорнобильської аварії, але саме тому ми також бажаємо допомогти друзям, тому що вважаємо свободу і демократію одними з найголовніших цінностей. У коментарі прес-служби МЗС України кажуть, що Україна високо цінує відносини дружнього співробітництва, що встановилися між Україною та іншими державами світу, включаючи Білорусь і Кубу. При цьому наша країна виходить з того, що "справжні друзі завжди можуть відверто говорити про існуючі проблеми". "Розвиток демократії, повагу і захист основних свобод і прав людини є наріжним каменем діяльності нової української влади у внутрішній і зовнішній політиці, - сказано в документі. - З цікавістю і співпереживанням ми спостерігаємо за розвитком демократичних процесів в будь-якій країні ".
Але насамперед, зрозуміло, Україна повинна продовжувати демократичні реформи у себе вдома - про це йшлося практично на всіх зустрічах під час візиту В.Ющенка до США. І Сполучені Штати будуть дуже уважно відслідковувати ці процеси, жорстко реагуючи на найменші відхилення від обраного в дні помаранчевої революції курсу.
Для Вашингтона було важливо почути запевнення В.Ющенка з трибуни Конгресу про те, що "нова влада не допустить адміністративного тиску на парламентських виборах наступного року" і що "їх чесність і прозорість будуть забезпечені, нічого іншого не дозволить сам народ". "Ніхто не сміє вказувати журналісту говорити те, що потрібно владі. Монопольний поділ українського медіа-простору між двома-трьома родинами буде подоланий ", - заявив Ющенко. Він також запевнив американський уряд і Конгрес у тому, що "перед законом відповідатимуть не лише виконавці, а й організатори та замовники" вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. "Наше першочергове завдання - гарантувати незалежність судової влади. Наша мета - утвердження в Україні верховенства права ", - викликав черговий шквал оплесків український Президент. Тепер найголовніше, щоб його слова втілилися в реальні дії нової української влади.
Для підтримки демократичних реформ в Україні Джордж Буш пообіцяв виділити додатково 60 млн. дол Правда, раніше палата представників Конгресу при обговоренні бюджету вдвічі урізала цю суму. Але після тріумфального виступу Ющенко, цілком імовірно, конгресмени повернуться до цього питання. Як запевнив українських журналістів сенатор МакКейн, верхня палата американського законодавчого органу готова схвалити пропозицію президента Буша. Що ж до восьми основних пунктів, за якими підтримати Україну попросив американський уряд і Конгрес Віктор Ющенко, то, на думку Дж.Маккейна, "все саме розумне буде підтримано".
І, як можна з упевненістю стверджувати, найближчим часом буде скасована горезвісна поправка Джексона-Веніка, що дісталася Україні в спадок від радянських часів, коли СРСР перешкоджав еміграції євреїв. З тих пір пройшли десятиліття, первісна причина введення торгових обмежень давно в нашій країні вже не існує, але збереження поправки дозволяло "підв'язувати" до обговорення її скасування багато інших проблем - аж до імпорту в Україну американських курячих стегенець. В принципі, сама по собі поправка щодо нашої країни реально давно вже не діє, оскільки щорічно президент США тимчасово припиняв її дію. Але політично її збереження принизливо для України. З одного боку, скасувати поправку не давали надзвичайно впливові в США єврейські організації, які ратують за передачу єврейським громадам в Україні будівель колишніх синагог і відновлення старих єврейських кладовищ. З іншого боку, зберігаючи поправку, Конгрес залишав за собою і можливість економічно впливати на Україну, наприклад, під час обговорення питань, пов'язаних із СОТ, ринковим статусом та ін Крім того, на Капітолійському пагорбі у декого виникали побоювання, що скасування поправки для України викличе ревнощі у Росії, для якої цей документ, як прогнозують багато експертів, ще досить довго буде актуальним. Але як би там не було, сьогодні більшість і конгресменів, і сенаторів готові підтримати скасування поправки. У чому і запевнили українського Президента.
Що ж до Росії, то, наскільки нам відомо, відносини з нею обговорювалися на різних рівнях переговорів, але найбільше уваги цій темі було приділено на зустрічі президентів Ющенка і Буша. Американська сторона дуже зацікавлена ??у розвитку дружніх, взаємовигідних і безконфліктних відносин між Києвом і Москвою. У той же час у Вашингтоні чудово розуміють: найближчим часом ці відносини чекають великі випробування. Вашингтон бачить, що Кремль із здриганням і жахом усвідомлює: межі демократії невблаганно наблизилися до кордонів Росії. Вашингтон упевнений: Москва буде всіляко протидіяти подальшому просуванню демократії не тільки на своїй території, але і в Україні, вона буде "випробовувати на злам" нашу країну в усіх напрямках. Для американців надзвичайно важливо, щоб Україна гідно винесла це випробування і не звернула з обраного шляху. І Вашингтон дав зрозуміти, що готовий допомогти Україні вистояти. На різних рівнях, по різних напрямках і різними методами.
Адміністрація Буша також продемонструвала готовність всіляко підтримувати прагнення України вступити в НАТО. Джордж Буш на прес-конференції заявив прямо: "Я підтримую ідею приєднання України до Північноатлантичного альянсу". При цьому американська сторона вважає, що Україна повинна сама вибирати темп своєї євроатлантичної інтеграції і не прагне форсувати події. У спільному документі двох президентів сказано, що США підтримують пропозицію почати з Україною інтенсифікований діалог з питань членства (ІД) на зустрічі міністрів закордонних справ альянсу у Вільнюсі вже цього місяця. Звичайно, українській стороні хотілося б, щоб ми відразу ж приєдналися до Плану дій щодо членства (ПДЧ), оскільки нинішня співпраця України з НАТО в рамках підписаного ще на Празькому саміті Плану дій ширше і повніше пропонованого інтенсифікованого діалогу. З іншого боку, ряд експертів дуже позитивно оцінюють можливість початку ВД, оскільки вже навіть одна назва говорить про те, що це діалог "з питань членства". Крім того, цей шлях пройшли майже всі нові члени альянсу, і для України, переконані експерти, набагато краще йти вже второваним шляхом, що веде до лав блоку, ніж продовжувати співпрацю з НАТО в рамках різних хартій і планів, придуманих виключно для України і не передбачають членства.
Чому спочатку ВД, а не відразу ПДЧ? З двох головних причин. По-перше, Сполучені Штати повинні враховувати думку деяких європейських союзників (ні для кого не є секретом, що це, перш за все, Франція, Бельгія, Іспанія, Італія, та й Німеччина), ще не свикшімся з думкою про неминучість майбутнього членства України в альянсі і не готових прямо зараз підписати з нею План дій щодо членства. З іншого боку, керівництво США добре розуміє і внутрішньополітичну ситуацію в Україні: як неготовність громадської думки сприйняти швидке просування в НАТО, так і бажання нинішньої опозиції скористатися суспільними настроями під час прийдешньої парламентської кампанії. На думку поінформованих джерел, приєднання України до ПДЧ може відбутися або в грудні 2005-го, або (і швидше за все) в першій половині наступного року, тобто відразу після парламентських виборів.
Поки ж Україна буде продовжувати демократичні, економічні і військову реформи. За словами міністра оборони Анатолія Гриценка, на зустрічах української делегації з вищим керівництвом США і на його зустрічах з керівництвом Пентагону, Ради нацбезпеки та Агентства допомоги у сфері безпеки говорилося про те, що найближчим часом будуть переглянуті існуючі двосторонні військові програми та проекти: все застаріле і непотрібне з них буде викреслено, нові пріоритети додані. Українцям надана можливість самим сформулювати завдання, які вони вважають найбільш важливими, і за якими буде основне співпрацю. На думку А.Гриценка, це стосується переходу українських ЗС на професійну основу, підготовки сил швидкого реагування, сержантського корпусу. Протягом двох тижнів у Києві мають бути підготовлені пропозиції української сторони, а вже в червні в Україну приїде делегація з Пентагону для узгодження спільних планів.
Напередодні візиту В.Ющенка до США деякі спостерігачі висловлювали побоювання, що рішення Президента Ющенка вивести український військовий контингент з Іраку може істотно затьмарити переговори. Однак і публічно на прес-конференції, і, як свідчили члени української делегації, на переговорах американське керівництво демонструвало повне розуміння цього кроку нового керівництва України. "Для Сполучених Штатів зараз головне - зберегти в Іраку український прапор. А він там залишається ", - пояснив А.Гриценко. На переговорах йшлося про те, що остаточний висновок українських військ з цієї країни може відбутися або до виборів в Іраку, або після них, але ні в якому разі не під час цього найважливішого події. Після чого український військовий контингент змінить український персонал, як військовий, так і цивільний. Це можуть бути військові інструктори, українські представники в штабі дивізії і національних сил, які забезпечуватимуть присутність України в Іраку і просування її інтересів. З цією ж метою, за свідченням Б.Тарасюка, в Іраку буде збільшено дипломатично-консульську присутність. На переговорах В.Ющенко підкреслював, що в зоні української відповідальності в Іраку з дев'ятого січня не було жодного інциденту, в даний час це один з найбільш спокійних регіонів країни. І там вже можна починати відновлювальні роботи, адже місцеве населення потерпає від відсутності водопроводу, каналізації. Це можливо силами українців, що мають величезний досвід роботи в Іраку ще з радянських часів. І початок цих робіт, на думку В.Ющенка, стане найкращим прикладом миротворчої політики.
Але що стосується надання Україні вигідних контрактів в Іраку, американська сторона, незважаючи на новий рівень і нову атмосферу відносин, як і раніше залишається вельми стриманою. На прес-конференції Дж.Буш ухильно відповів, що рішення про участь тієї чи іншої країни, надання того чи іншого контракту буде приймати суверенне уряд Іраку. Стриманий в цьому питанні на зустрічі з В.Ющенко і членами українського уряду був і віце-президент США Д.Чейні, до серця якого українцям ще потрібно підшукати особливий ключик, враховуючи той величезний вплив на політику США і прийняті американською адміністрацією рішення, яке має цей могутня людина. За нашою інформацією, обережно Чейні поставився і до закликів приїхали українців стимулювати прихід американських інвесторів в українську економіку, давши зрозуміти, що американський уряд не втручається в діяльність приватних компаній.
Водночас, саме в компетенції уряду США рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою, підписання двостороннього протоколу про доступ на ринок товарів і послуг та допомога при вступі до СОТ, а також відкриття американського ринку для українських товарів. Всі ці пункти містилися у виступі В.Ющенко в конгресі.
Президент підкреслив, що нова українська влада безпрецедентно відкриває український ринок, радикально зменшує митні обмеження. У відповідь на що очікує від США скасування обмежень для українських товарів на американському ринку. В.Ющенко закликав зробити це невідкладно.
Відмова американців визнати українську економіку ринковою обходиться нашій країні, за свідченням С.Терьохіна, в середньому в 200 млн. дол збитків щорічно. Попередні уряди з 2002 року не відновлювали спроб домогтися ринкового статусу і не подавали офіційних заявок уряду США. Напередодні візиту української делегації така заявка була підготовлена ??і передана С.Терьохіним міністру торгівлі США Карлосу Гутьеросу. Це вельми об'ємний документ, що містить опис різних сфер української економіки і дає можливість американській стороні оцінити її відповідність п'яти основним критеріям, викладеним у законодавстві США. Зазвичай подібні заявки розглядаються відповідно до чіткої юридичної процедурою 270 днів. Проте українська сторона сподівається, що нинішній процес буде коротшим як мінімум на 150 днів, якщо буде враховано попереднє розгляд цього питання.
Після зустрічі Ющенка з Бушем, С.Терьохін, натхнений її результатами, впевнено заявив, що у нього немає ніяких сумнівів у тому, що завдання з отримання ринкового статусу і підписанню двостороннього протоколу з США в рамках вступу нашої країни до СОТ, Україна виконає вже в цього року.
Незважаючи на початкове небажання американської сторони фіксувати в спільній заяві президентів небудь конкретні дати, нашої делегації, тим не менш, вдалося записати в документі наступне: "Сполучені Штати та Україна прискорять процес двосторонніх переговорів щодо приєднання України до СОТ в 2005 р.". На думку Б.Тарасюка, таким чином американська сторона взяла на себе досить серйозні зобов'язання. Хоча, безумовно, кінцевий результат буде залежати головним чином від України. Щоб вступ до СОТ дійсно відбулося цього року, Верховній Раді до кінця нинішньої сесії необхідно прийняти близько десяти законів - головним чином про лібералізацію ринку послуг (фінансових, страхових, банківських, аудіовізуальних), пом'якшити санітарні та фітосанітарні норми, скасувати експортні субсидії та ін Дуже позитивну роль в дні візиту відіграло прийняття парламентом у першому читанні поправок до закону про оптичні носії інформації. За свідченням американців, остаточне прийняття цього закону призведе до відновлення пільг згідно генеральної системі преференцій і припинення дії торговельних санкцій за незадовільну захист прав інтелектуальної власності.
Що ж до конкретних економічних проектів, інвестиційних пропозицій, то для цього під час візиту була підготовлена ??дуже родючий грунт. Після виступу Віктора Ющенка в Торговій палаті США залишився там спілкуватися з потенційними американськими інвесторами міністр економіки С.Терьохін був буквально завалений питаннями, з яких, за його визнанням, тільки три відсотки стосувалося перешкод і складнощів, що існують сьогодні в Україні, а 97% - були про те, які існують проекти, куди вигідніше вкладати гроші і як це можна зробити.
Плідні переговори пройшли з американським колегою і у міністра транспорту Євгена Червоненка, який також розповів про результативні зустрічах української делегації з керівництвом американських компаній "Юнайтед технолоджі компані Сікорскі", "Боїнг" і "Моторолла", на яких розглядалися конкретні напрямки можливої ??співпраці і майбутні спільні проекти.
У найближчі місяці в Україні приїде кілька американських делегацій - і урядових, і від приватних компаній, - для розвитку і поглиблення розпочатого у Вашингтоні діалогу. Не виключено, що до кінця року нашу країну може відвідати і президент США Джордж Буш, дуже чітко дав зрозуміти своїм українським співрозмовникам: Сполучені Штати готові підтримувати Україну, вони будуть її підтримувати і, можливо, навіть більше, ніж потрібно. Але тільки в тому випадку, якщо в Україні буде розвиватися демократія, в ній будуть вільні ЗМІ, верховенство права, незалежність судової влади, а майбутні парламентські вибори пройдуть у повній відповідності з усіма демократичними нормами. І найголовніше, щоб все це втілилося в реальність, а не залишилося на словах. Тому що в іншому випадку наше стратегічне партнерство також залишиться на словах, як це було всі попередні роки.