Російський історик пояснив, чому на Донбасі не спрацювала тактика Путіна

50,4 т.
Російський історик пояснив, чому на Донбасі не спрацювала тактика Путіна

Президент Росії Володимир Путін при плануванні військових операцій спирається на раптовість і блеф, а не на реальну силу, проте на Донбасі такий розрахунок себе не виправдав.

Таку думку в інтерв'ю сайту Postimees висловив російський історик Юрій Фельштинський.

"Якби Путін усвідомлював загальну слабкість Росії, він ніколи не пішов би на конфлікт із Заходом через Україну та Сирію. У тому-то й річ, що з точки зору Путіна блеф важливіший за силу, як у покері, де блеф виявляється важливішим, ніж сильні карти на руках. Усі реальні військові конфлікти Росія програвала: афганська війна, обидві чеченські війни з військової точки зору для Росії закінчилися поразкою", - зазначив історик.

"А ось марш-кидок в аеропорт під Пріштіною в червні 1999 року або захоплення Криму, де розрахунки будувалися винятково на тому, що ошелешені "противники" (в одному випадку англійці з американцями, які разом із російськими десантниками були миротворцями в Сербії, тобто друзями-союзниками; в іншому - українці, які вважали росіян друзями-братами) не стануть стріляти в російських десантників, бо це дикість якась вбивати людей - ось це по-путінськи", - пояснив він.

За словами Фельштинського, Путін вважає це справжніми військовими перемогами, заснованими на хитрості, рішучості, раптовості, психологічній непідготовленості супротивника до ведення військових дій проти "росіян".

"І в тому, і іншому випадку були відлиті медалі: "Учасник марш-кидка 12 червня 1999 року" і "За повернення Криму". Медалі "За повернення Криму" стали вручати вже 24 березня 2014 року, через декілька днів після захоплення, тобто відливали їх заздалегідь", - наголосив він.

Історик також зазначив, що в 1999 році Путін зробив для себе важливий висновок: американці з англійцями в "росіян" стріляти не готові. У 2008 році, під час вторгнення в Грузію, висновки 1999 року підтвердилися: американці не прийшли на допомогу Грузії, принаймні американські війська, що знаходилися в Грузії, грузинській армії допомогу не надали.

"У березня 2014 року при окупації Криму НАТО теж відмовилося втручатися в конфлікт, хоча підписаний у 1994 році стосовно недоторканності кордонів України Будапештський меморандум залишав місце для будь-якого тлумачення, аж до військового втручання НАТО. Переконавшись у тому, що Америка не буде військовим способом перешкоджати російській агресії проти України, Путін віддав наказ почати захоплення східної України (проект "Новоросія"). НАТО, як і передбачав Путін, не втрутилося. Одночасно почалося промацування повітряних кордонів країн Балтії, водних кордонів Скандинавії і навіть повітряних рубежів США (в Каліфорнії й Алясці )", - сказав історик.

"Але українці стали чинити опір; люди гинули тисячами; сотні тисяч біженців залишили райони військових дій. Почалася справжня війна, і Путін злякався афганського і чеченського варіантів. Не добившись нічого в континентальній Україні за межами Донецької та Луганської "народних республік", він заморозив проект "Новоросія" і вирушив у Сирію", - резюмував Фельштинський.

Як повідомляв "Обозреватель", Юрій Фельштинський також розповів, що для Володимира Путіна зараз на перше місце вийшов конфлікт із Туреччиною через збитий Су-24.

Росіяанексія КримуАТО на ДонбасіРосійсько-український конфліктЮрій Фельштинський