Дурь кожного видно була в прямому ефірі ...

Минув ще один сезон політичних ток-шоу

Коли я зізнаюся, що пишу огляди ток-шоу, то майже залізно першою реакцією слідують запевнення, що Шустер, Кисельов і інші разом узяті вже в печінках сидять, що все це туга несусвітня і що мій співрозмовник вже давно махнув на них рукою, ногою або ще чимось і перестав дивитися - собі дорожче. Далі слід набір посилань на епізоди з недавніх цих найбільш обридлих і викликають блювотний ефект ток-шоу ...

З'ясовується, що люди плюються, поливають, але одним оком таки стежать. Адже цікаво ж, чорт візьми! Тим більше що прямий ефір - славна штука. Ще Петро I вимагав "боярам в Думі говорити по ненаписаного, щоб дурь кожного видно була".

Свежеструганной дошки, фіранки на цвяхах

У минулому сезоні разом Савік Шустер та Євген Кисельов представили нові оздоблення студій. У першому випадку проявилося прагнення до камерності, довірливості - крісла гостей склали в невелике коло і змусили ідейних супротивників сидіти упереміж: мовляв, всі ми - одна країна, і якщо не настав ще годину брататися, то пару годинок попротірать штани, відчуваючи плече опонента, цілком допустимо. У Кисельова ж глядацькому оку був запропонований неосяжний простір - відчуття знаходження чи то на площі перед собором Святого Петра в Римі, чи то на Червоній площі в Москві, куди, власне, згодом постійно зносило програму.

Передачі пішли під Незмовкаюча супровід тапера, на повну котушку став розкручуватися ефектний реквізит - прозорий кубометр газу, решітка перед Радою, апельсини зі шприцами, в честь російських виборів по студії бродив гігантський ведмідь. Втім, після Нового року пристрасть до помпезного антуражу зійшло нанівець: видать, зрозуміли, що гра не варта свічок - витрати чималі, а пуття кіт наплакав.

Лише Андрій Куликов відмовився від формотворчих революцій - та ж студія, той же набір експертів, ті ж делегати від провідних політичних сил. Але експерти, схоже, відчувши свою силу, взялися смикати політиків більш прискіпливо і цілеспрямовано, не обмежуватися ляпасами, а бити прямо під дих. Хоча в цілому наші журналісти продовжують страждати невмінням задавати точні точкові питання, ставлять інтерв'юйованого в глухий кут - їх розпирає від бажання вивалити на політика все разом, що дозволяє тому лавірувати і залишати найнеприємніше без відповіді.

"Велика політика" цього сезону стала ну дуже великий. Програму розпирало від коментарів на всі випадки політичного життя і не тільки, фінал потопав у глибокої ночі. Спершу Кисельов перейнявся особливою любов'ю до дівчат з Femen, в тому ж скандальному руслі не зміг пройти повз гострої теми одностатевого кохання, але до кінця сезону по вуха загруз в Росії і в історії. Так в чомусь простіше - легше бути принциповим і безкомпромісним, але глядачеві-то більше хочеться рідного і гаряченького.

Фіолетову свиню підклав програмами Євро. "Велика політика" зі "Свободою слова" продовжували борсатися в ефірі, безуспішно намагаючись скласти конкуренцію матчів, а Шустер попросту дав драла до Польщі і припинив випуск програми на період чемпіонату.

Ми великі таланти, але зрозумілі і прості

За винятком цього періоду політичні сили жодною мірою не втрачали інтересу до ток-шоу. І хоча у багатьох глядачів настирливо складалося враження, що в ефір лізуть одні й ті ж (а часто політики, видно, відчуваючи свою неповторність і незамінність, влаштовували перебіжки від Шустера до Кисельова за моделлю "Фігаро тут, Фігаро вже там", благо тимчасові рамки дозволяли), насправді сформувалася досить значна компашка говорять політиків - отак десятків вісім набиралося.

Зрозуміло, лише дюжина з них могла претендувати на ролі цвяхів програми - тобто тих, хто готовий розтлумачити, що і як, а то й наставити на шлях істинний. Цю компанію обраних можна розділити на торкайтеся і недоторканих. Перші потрапляли під бомбардування журналістів у Кисельова, експертів у Куликова або колег у Шустера, муки ж другий обмежувалися причіпками ведучих. Втім, перстом недоторканності або неприкасаемости були відзначені одиниці - одного разу Азаров (це було у Шустера, а до цього прем'єра неабияк поматросілі Киселевського журналюги), незрозуміло чому - Богатирьова і зрозуміло чому - Ющенко (вже точно - на ньому журналісти живого місця не залишили б, а до минулого треба ставитися дбайливо).

У ролі торкайтеся за рік встигли побувати той же Азаров, Бойко, Колесников, Табачник, Хорошковський та інші птахи високого польоту. Ірина Акімова особливо жалувала "Свободу слова", що цілком зрозуміло: після традиційного соло залишається не так вже багато часу для відповідей на запитання колег та експертів - відбивши парочку атак можна благополучно злиняти в рекламну паузу, що дасть право вчасно не почухати опонентам ображено поскаржитися: я тут підготував зубодробильний питання, а ім'ярек вже встиг втекти.

Майстром на всі руки, а тим більше програми виявився Сергій Тігіпко - він побував усюди, причому неодноразово, пояснив усе, потявкался з усіма. Ніяких претензій - чистий перед глядачем і народом! Кілька разів з відкритим забралом зустрічав питання про те, де податки від продажу ТАС, і безкомпромісно залишав їх без відповіді.

Досить частим гостем у Шустера і Куликова був Петро Порошенко - лише Кисельов ігнорував політика-бізнесмена. А даремно, оскільки Петро Олексійович завжди готовий компетентно пояснити саму хитромудру політичну та економічну ситуацію, не забувши згадати свої заслуги на високих державних постах і повсякденну турботу про трудящих на його солодких підприємствах, скажімо, зведення неповторного вінницького фонтану. Слід віддати належне щирості і відвазі Порошенко, який у Шустера чесно визнав помилковість своїх прогнозів про декриміналізацію статті, за якою засудили Тимошенко. Бачити українського політика, відкрито визнає свою помилку, і справді в дивину ...

У піку доморощеним віщунів, лякаючим зміцненням патріархату в нашій політиці, слід відзначити активну участь в ток-шоу прекрасних дам - ??своїми каблучками вони переконливо пройшлися по полам всіх трьох студій. На захист влади підставили свої тендітні плечі Інна Богословська та Олена Бондаренко, і варто було пожаліти опонентів, які потрапили під уколи їх гострих мов. А вже основи влади неодноразово приймалися хитатися від іскрометного обстрілу Наталії Королевської та Ірини Геращенко (нічого, що перша була віддана остракізму опозицією і змушена крокувати вперед по своїй власній стежці, а друга викрита в пристрасті до зміні партнерів - від Ющенка до Кличка).

Разючу активність у відстоюванні вірного курсу влади проявив Володимир Олійник - його обличчя буквально не зникало з ефіру. І завжди без страху і докору він вставав на захист своїх ідей, навіть якщо і з аргументами, і з мотивуванням бувало слабенько.

Клеймящую мечем опозиції продовжував залишатися Сергій Соболєв - він навчився зменшувати обороти, і деколи його одкровення вже не перетворювалися на істерики. Вірними лицарями європейської ідеї залишалися Микола Катеринчук і Валентин Наливайченко. Нічого, що на програмах Шустера, які, здавалося, і не могли відбутися без їх присутності, вони обмежувалися фразою або пасажем, не справляють враження на публіку - виглядали на цій самій публіці вони класно! Ось кого частіше треба запускати в Європу для реклами нашої Неньки ...

Незнищенних гостем у Шустера і Кисельова був звернений в політики політолог Вадим Карасьов, який здатний по будь-якому приводу вставити свої не тільки п'ять копійок, але і двадцять п'ять центів, та ще так спритно перевести їх у гривні, що вирвати мікрофон у нього вдавалося лише з великим працею. Серед його всезнаючих колег помітно набирав очки Андрій Окара, який без розгону готовий був пришпилити опонентів ніцшеанської-вагнерівської іпостассю Гітлера, сливанием пасіонарних ідей, а то й того чистіше.

Ми співаки та музиканти, акробати і блазні

Не варто забувати, що шоу залишається шоу, незважаючи на "ток". А для заманювання і розваги глядача потрібні артисти, а то і клоуни. Доводиться їх шукати серед політиків, оскільки запрошувати з боку виявляється собі у збиток. У цьому сезоні, схоже, навіть Кисельов зрозумів, що робити ставку на Сергія Пояркова нерентабельно, а попросту поганий тон. Якщо раніше так званий художник з квартирою в Нью-Йорку був невід'ємним елементом шоу, підскакує на трибуні з мікрофоном в очікуванні слова, як учень молодших класів, випрошувати у вчителя дозволу вийти по маленькому, то поступово його перевели в режим коментарів, а появи в студії стали окказіональнимі. Навесні Кужель в обличчя назвала його клоуном і порекомендувала НЕ махати пальчиком, навіть Кисельов визнав, що хлопець перебрав.

Втім, наші політики не одним ликом шиті й здатні завести аудиторію так, що ніяким Поярковим не снилося. Та ж Олександра Кужель в парі з Інною Богословською представили восени у Шустера такий дует, що пальчики оближеш. І не вставним номером, а протягом всієї програми так Матрос один одного - любо-дорого було дивитися, навіть Лук'янов трохи по довбешці від Кужель не отримав.

А ось Вадиму Колесніченко не пощастило, ангели-охоронці його НЕ обереглі. То на нього накинулася розлютила Олександра Шевченко - добре хоч не з оголеним бюстом, - то йому взявся навісити стусанів В'ячеслав Кириленко.

Що ж до словесного рукоприкладства, то пак гострої риторики, коли суперника можна оглушити НЕ лопатою або монтуванням, а живим словом, то я б особливо відзначив наступальну активність Андрія Іллєнка (схоже, Олег Тягнибок передав йому нашийник гарчить пса - захисника національної ідеї, сам перейшовши на легку форму звинувачень без піни у рота) і Геннадія Кернеса, закликаємо на підмогу з Харкова та мочівшего на славу, без оглядки на особистості і правила граматики. На зміну порядком пошарпаний В'ячеславу Лук'янову і Михайлу Чечетову прийшли луджені глотки Євгена Царькова і Олега Ляшка - хлопці, схоже, здатні поливати кого завгодно і скільки завгодно, чи не глядючи на партійну і статеву приналежність ...

Що до сприйняття ток-шоу, то часом на мову просилося лікующее "Віват!", Губи приймалися шепотіти: а все-таки вона крутиться! Не дарма ж від цих програм так балдіють колеги-журналісти з посадженої на замок путінської Росії ... А траплялося, на розум приходять інші пасажі, хоч і прекрасні в своїй поетиці, але залишають мало надії. Скажімо, подібні цим, з Новели Матвєєвої:

З тієї пори всі забули, хто вкрав, а хто вкрадений,

І одна попона пилу на коні і конокрадів,

Нікому з них не страшний ніякий недуга, ні хмизу,

Ночами співають і танцюють, та в багаття кидають хмиз ...

Ось така у нас еліта, і свобода слова їй не страшна ...

До речі про ночі. По суті справи, за часом показу з трьох програм вдало влаштувався лише Шустер. Скоротивши шоу до двох з половиною годин, він завбачливо втиснувся до опівночі - навіть на метро можна встигнути. А ось посунути розважалівкою Кисельов перевалює за дві години ночі. І це в п'ятничний вечір!

Залізно уподобаний Куликовим понеділок також викликає деяке здивування. Намагаєшся уявити роботягу чи бізнесмена після першого трудового дня, який без чверті одинадцять влаштовується біля телевізора, щоб попереживати за долю країни до першої години ночі, коли завтра з ранку оранка.

Хоча у них є простий вихід: не вставляти розпірки в слипающиеся очі, а на ранок спокійно почитати звіт про програму на "Обозревателе" ...