Прощаючись зі "Свободою"

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" скромно мовчить про результати свого лідера на президентських виборах. Тому що і результати теж досить скромні. Неповних два роки відділяють електоральний тріумф "трипалих" на парламентських виборах в 2012р. від фіаско на виборах президента. Партія не витримала бігу на таку коротку дистанцію - тому що біг виявився з перешкодами.

Що запропонувала ВО "Свобода" Україна в 2012р.? Радикальну риторику і етнічний націоналізм. Що ми мали на той момент? А мали ми мляву, безпорадну опозицію, яку мав сильний, упевнений в собі і вільний від усіляких обмежень Янукович.

Віктор Федорович демонстрував всевладдя, проти якого була безсила звичайна політика. Саме тому радикальна риторика "Свободи" знаходила відгук у серцях багатьох і багатьох інфантильних українців, спраглих змін "тут і негайно".

Читайте: Тягнибок вимагає від Ради терміново заборонити комуністів і регіоналів

З метою мобілізації свого електорату Партія регіонів у 2012р. активно розігрувала карту російської мови і педалювала тому подібні вульгарності кшталт "антифашизму". Всі пам'ятають закон Ківалова-Колесніченка, даремний як юридичний документ, але ефективний як засіб стравлювання українських громадян між собою. А тому незадоволений Януковичем і Партією регіонів електорат, бачачи, що творить з країною, економікою та бізнесом шалена зграя опереткових "антифашистів", недовго думаючи віддав голоси настільки ж оперетковим "фашистам" - така собі ответка регіональним безпредєльщиками.

Біда "Свободи" в тому, що оперетку, яка мала успіх на виборах, після виборів народ став приймати все більш прохолодно. А нічого іншого "трипалі" запропонувати не могли. У результаті партія "Свобода" в парламенті, як співав незабутній Єгор Лєтов, "розклалася на цвіль і на липовий мед".

Читайте: "Свобода" вважає безглуздим проведення всеукраїнського консультативного опитування

"Липа" полягала в різких популістських заявах з трибуни, в хрипкому реві "Ук-ра-їн-ська!" у відповідь на демонстративно російськомовні виступи регіоналів і комуністів. "Липа" - в парламентських бійках - брак творчих ідей "трипалі" успішно компенсували парламентським спарингом. "Липа" шелестіла в самозабутніх промовах Ірини Фаріон, якої від уваги преси рвало дах, і без того перекошену в сторону етнічної винятковості. Солодкуватим ароматом "липи" віяло від расистських заяв свободівців Мірошниченко та Сиротюка на адресу артисток Міли Куніс і Гайтани відповідно. Саме пролобійований ними закон про мови спровокував хвилювання на сході, які переросли в повноцінні військові дії. Іншими словами, ВО "Свобода" вела себе як якийсь колективний Ляшко.

Якась частина електорату на цю "липу" велася. Але все менше і менше.

А поки "Свобода" липовим медом намагалася склеїти розповзався електорат, "цвіль" підточувала репутацію партії зсередини. Цвіль - це бізнес, яким партія займалася весь той час, поки виборці дивилися на "липові" оперетки з життя національної революції.

Це і "фуфломіціновий" скандал навколо Олега Тягнибока. Це і боротьба за екологію Західної України, яку вела Ірина Сех, у той час як близький їй бізнес наживається на торгівлі карпатським лісом . Це і каламутні угоди з комуністами на ниві столичної нерухомості. Це і дерибан землі на Західній Україні. І "хатинка" Олега Тягнибока. І багатій спонсор партії Ігор Кривецький , який став сірим кардиналом націоналістів ...

Перераховувати можна довго - всі ці "негаразди" накопичувалися, відкладаючись в пам'яті українців. Моментом ж істини став Майдан, на якому "Свобода" поволі, але вірно втрачала авторитет і вплив на процеси. Якщо в грудні Тягнибок ще якось кермував ситуацією, координуючи дії підконтрольної йому частини "Самооборони Майдану", то чим далі, тим частіше він, як і інші діячі опозиції, опинявся в хвості подій, і на тлі стрімко радикалізується Майдану виглядав все більш поміркований і помірніше. Факельні ходи - яскраві та безглузді, як і належить всякої наці-показухи, аж ніяк не рятували ситуацію.

Читайте: Тягнибок хоче укласти військовий союз з США і Великобританією

Взагалі, Майдан завдав по позиціях етнонаціоналісти дуже серйозний удар. Безумовно, Майдан був націоналістічен. Але він був на третину російськомовний, і націоналізм його був націоналізмом громадянським і економічним, а зовсім не етнічним або мовним. Лінія розділу громадян на "наших" і "не наших", запропонована "Свободою", виявилася незатребуваною. Поділ пройшло зовсім по іншій лінії.

Участь у "тимчасовому уряді" не додало "Свободі" нічого, крім нової хвилі критики. Чи жарт, генпрокуратура під керівництвом "свободівця" не сподобилася притягнути до відповідальності жодного хоч трохи помітного діяча полеглого режиму.

На ниві політичної радикальної клоунади "Свободу" закономірно обійшов Ляшко - його популізм, вульгарний і примітивний, але не обтяжений інтелігентським расизмом і етноцентризм "трипалих", припав куди більше до душі невимогливому і спраглому зовнішніх ефектів електорату.

Політичне небуття "Свободі" передбачати поки зарано. Партія ще побореться на парламентських виборах. Але у неї виросли конкуренти, і тепер зовсім не факт, що для "Свободи" ці вибори будуть хоч скільки-небудь успішними. Зовсім не факт. І заслужено.