У серпні політичне життя в Україні впала в літній анабіоз, не рахуючи хіба що святкування Дня Незалежності, коли мало не кожен політик мріяв бачити себе на гострібуне поруч з Януковичем і Ко. А ось простий народ хоч і проклинав спеку, російські ліси, вітчизняні торфовища і сміттєві звалища, але все-таки активно ліз у воду в очікуванні прохолоди, яку, на жаль, знаходив не скрізь.
В принципі, серпень пройшов так, як і завжди: політичне затишшя, вже з'явилася смуток за який пішов льоту і тремтіння в колінах у передчутті незрозумілого майбутнього. Особливо після того, як наш Президент Віктор Янукович замість звичайного "ми" у зверненні до народу використовував особистий займенник "я", умовляючи нас повірити в те, що президентська влада, затиснута в одному кулаці, набагато крутіше всієї тієї демократії, яка налічує без малого 400 років. І яку, пам'ятаючи слова Черчілля, замінити поки що нічим. Ну, а тепер - ближче до серпня.
Про обіцянки
У серпні обіцяли багато. Так, ми знову почули, що Україна може отримати від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) кредит у розмірі 450 млн євро на облаштування автодорожніх під'їздів до Києва та завершення реконструкції автодороги Київ - Чоп. Відповідно до проекту, загальна вартість робіт оцінюється в 1,15 млрд євро, і, крім ЄБРР, такий самий кредит в 450 млн євро надасть Європейський інвестиційний банк. Позичальником в черговий раз виступає держава Україна. Платником ж за кредитами буде не хто інший, як її народ, хоча одержувачем (а заодно і "дистриб'ютором" коштів) виступає Державна служба автомобільних доріг (Укравтодор).
Крім того, нам по лінії МВФ і Світового банку пообіцяли в черговий раз 15-мільярдний кредит. І не тільки пообіцяли, але й дали два мільярди. Куди вони пішли - поки що не відомо, чи так як наша система оповіщення громадськості про витрати і доходи держави залишається туманно-хмарної і непередбачуваною.
Обіцянки сипалися як з рогу достатку і з вуст нашого гаранта. У всякому разі він запевнив усіх малозабезпечених, що ті не відчують на собі всіх тягот і злигоднів, які гарантують умови кредиту. Тобто платити за них будуть люди, все-таки примудряються якось зводити кінці з кінцями. Більше того, Віктор Федорович пообіцяв, що все буде кльово, якщо йому як Президенту віддадуть всі кермо влади. Тобто для "кайфу" загальнодержавного масштабу нам потрібен один імператор, один Президент в одній особі. Чи зможе Віктор Федорович з усім цим впоратися? Питання спірне. Але, як показують його звернення до народу і звернення його найближчого оточення, у них є впевненість в тому, що Януковичу світить і другий, і навіть третій виборчий термін.
А тим часом що проголосив себе імператором України-Руси (щоб "не дати Путіну загарбати Україну") пенсіонер з Нової Каховки Орест Карелін стверджує, що "єдиним законним великим князем Московії є Віктор Янукович".
Про ПОЛІТИЧНОМУ
Що таке політика? Це лише відображення економічної складової країни, яка вирішила нагородити себе верховними володарями і позбутися хаосу і анархії. У серпні анархія почила в бозі, втім, як і опозиція, яку як не хотіла Юлія Володимирівна підняти з колін, організувавши дві тисячі людей на мітинг біля пам'ятника Шевченку біля КНУ, нічого путнього не вийшло. Постояли, поговорили, послухали і розійшлися: одні думали про те, наскільки їх залишилося мало, а інші обговорювали нову косу "леді Ю".
З великим політичним напруженням проходили розбирання навколо місцевих виборів в райради. У Києві дійшли до того, що вирішили цей невеликий, хай і не найкращий оплот демократії і народного волевиявлення демонтувати, як пам'ятники Леніну. Сказати "ні" тому, що за законом належить народу, влада зважилася лише тому, що з її крихкими колінами не все так добре, як хотілося б.
Про екологічну
У серпні горіло все: починаючи від ковток і закінчуючи лісами під Москвою, торфовищами під Києвом, мусорки під Вишгородом і заповідниками в Криму. У столиці вперше за останні двадцять років народ побачив справжній зміг і зміг вдихнути цю суміш газів, диму і водяної пари. А ось постраждалі від надлишку води жителі Західної України пожеж, на щастя, не побачили і не відчули. Дав Бог шматок щастя. Але на цьому воно й закінчилося, так як сонця він теж дав їм в економ-варіанті. Тоді як Південно-Східна та Центральна Україна знемагала від спеки, на Заході народ ходив в теплому і чи то заздрив, чи то радів.
Про ЛЮДСЬКОМУ
У Києві в 55-й раз відкрили виставку квітів. Над неповторними квітковими вишивками три тижні працювали 300 майстрів.
За цей час у кожній з композицій вони висадили від 100 до 300 тис. квітів. Для кожного візерунка використано по півсотні сортів рослин різних кольорів. Кожен з учасників створив клумбу з квітковою скульптурою, спираючись на історичні традиції вишивання рушників різних регіонів України у різні часи. Якщо врахувати, що середня вартість однієї пахучої композиції складає 300 тис. гривень, то в цілому на виготовлення усіх композицій цьогорічної виставки витрачено близько 3 млн гривень. А ви говорите, що грошей нема!
У тій же столиці, на Михайлівській площі близько ста активістів громадської ініціативи "Оновлення країни" на честь Дня українського прапора зшивали шестиметровий український стяг, що символізує об'єднання України. А в Тернополі розтягнули державний прапор завдовжки дев'ять з половиною кілометрів.
В Івано-Франківську та Луцьку пройшли паради вишиванок. Гуцули і волиняни вирішили показати, що живуть не тільки сьогоднішнім днем, а й традиціями. У столиці Волині дійшли до того, що нагороджували грошовими призами тих, хто відзначився своїми вишиванками. А в Івано-Франківську всіх "вишіванщіков" возили безкоштовно громадським транспортом.
І тільки ціна на гречку зіпсувала свято. Народ кинувся її скуповувати, запасатися про запас. Але, як знову обіцяє уряд, все це тимчасово. Ось тільки тимчасовість всіх наших "негараздів" боляче вже відрізняється своєю сталістю.
Джерело: "CN-Столичні новини"