"Окопна" війна

'Окопна' війна

Скандальна канонада у зв'язку із створенням за указом президента "Укроборонпрому" не змусила себе довго чекати. У бій включилися мас-медійні "пушки", заговорили експертні "автоматники". Їх висновки - що розстрільна стаття: якщо втілювати задумане в життя, країна втратить оборонно-збройового комплексу і виявиться на задвірках збройового бізнесу. Підтвердження цьому - зрив "Укрспецекспортом" поставок до Іраку літаків і бронетранспортерів на суму в 500 млн. долл. на чи так це?

За логікою противників новацій все у нас погано: експортні контракти "Укрспецекспортом" зриваються, показники оборонки погіршуються, на чолі концерну некомпетентні люди. Загалом, здавайся без бою ... "Ні, хлопці, все не так ..." Ми, зізнатися, спочатку теж піддалися легкій паніці. Але журналістська цікавість і професійна заповідь - все піддається сумніву - взяло верх. І відразу стали тріщати по швах наспіх збиті деякими експертами та ЗМІ конструкції звинувачення - держкомпанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" не зриває контракти на постачання військової техніки Іраку, а допомагає їх виконання; компанія не погіршує фінансові показники діяльності, як про це почали раптом хором твердити деякі експерти, а покращує їх. Вчора "Обозреватель" вже повідомляв коротко про це - зростання доходів "Укрспецекспорту" з дочірніми компаніями за дев'ять місяців 2010 р. виріс на 7,3 % порівняно з аналогічним періодом попереднього періоду, а річні обсяги торгово-посередницької діяльності збільшилися, за попередніми даними, на 180 млн. дол Словом, лопаються як мильні бульбашки взяті зі стелі дуті цифри і виявляються неспроможними тиражовані в мас-медіа дискредитують факти. Прямо як у Висоцького: "Ні, хлопці, все не так. Все не так, хлопці ... " Що опинилися ж у "Оглядача" документальні факти - листування чиновників Кабміну з Адміністрацією президента - дозволяють зазирнути всередину збройно-підготовчої кухні і панують там звичаїв. "Прогрес" гарантує ... регрес Насамперед, проблемних контрактів, про яких сьогодні пишуть, було два. У першому йшлося про постачання в Ірак літаків АН 32Б. І був він укладений в травні 2009 року, тобто більш ніж за рік до зміни керівництва "Укрспецекспорту". Нагадаємо, тоді його главою був Сергій Бондарчук. Укладала контракт "дочка" державної компанії - ДП "Прогрес". І в контракті цьому, підписаному заступником голови "Прогресу" Тарасом Шийко, було прописано, що всі агрегати і комплектуючі літаків повинні бути не старше 2009 року.

Саме це і стало пізніше каменем спотикання, коли іракська делегація прилетіла дивитися перший літак і виявила, що цілий ряд агрегатів датується аж ніяк не 2009 роком. Що ж, виробник літаків завод "Антонов" порушив умови договору? Ні. У договорі, підписаному між "Антоновим" і "Прогресом", немає ні слова про комплектуючих. Тому з авіабудівників хабарі гладкі. А от з "Прогресу" - аж ніяк. Тому що договір з "Антоновим" був підписаний раніше, ніж контракт з Іраком.

Про що думало керівництво "Прогресу", підписуючи контракт із завідомо нездійсненним умовою? Це питання явно не до нинішнього керівництва "Укрспецекспорту" на чолі з Дмитром Саламатіним.

Як виявляється з листування, нове керівництво компанії зробило все для того, щоб вирішити проблему. І якщо іракці наполягають на буквальному виконанні умов контракту - то це не вина Саламатіна, а природне право замовника.

А ось чого добився гендиректор "Укрспецекспорту". Листування чиновників свідчить: у вересні 2010 року замість розриву контракту послідував переговорний процес, головне і чимале досягнення якого - готовність шукати вихід із ситуації в рамках виконання контракту. Це означає, що 99 мільйонів доларів ще не втрачені, як не до кінця втрачено і довіру іракської сторони.

А ось інша історія з тими ж дійовими особами. У документах повідомляється, що 25 вересня 2009 року "попереднім керівництвом ДП" Прогрес "було укладено договір з Міністерством оборони Ісламської Республіки Ірак на поставку несертифікованих БТР-4 на загальну суму 457,5 млн. дол США". Виконувати цей контракт надлежадо "Харківському конструкторському бюро ім. Морозова "(ХКБМ). Але ось які виявилися "технічні неполадки". У момент підписання договору існував тільки демонстраційний зразок БТР-4. Крім того, "фактично відсутній конструкторсько-технологічна документація на зазначену машину". Тобто, серійного зразка БТР-4 до цього часу не існує, а зібрані машини не уніфіковані. Чому така практика, з'ясовували ми у експертів. Виявляється, раніше в торгівлі ОВТ головне було - роздобути контракт. 2009 ускладнювався зниженням рейтингу України, давав про себе знати фінкриза, а в боротьбі за позитивну динаміку госпдіяльності підприємства пускаються часом у всі тяжкі. А потім доводиться за це розсьорбувати "Укрспецекспорту" - як уповноваженому державою посереднику. Однак у даній ситуації там не сиділи склавши руки. "Після призначення нового керівництва компанії (її очолив Дмитро Саламатін - Прим. авт. ) було здійснено ряд заходів щодо активізації процесу виконання контракту щодо виробництва БТР-4 ", - значиться в одному з листів. В інших - численні звернення в Кабмін, Рада нацбезпеки та оборони з категоричною вимогою "врегулювати ситуацію" і вплинути на ХКБМ. "Під керівництвом гендиректора ДК" Укрспецекспорт "було проведено ряд нарад, в ході яких керівництво ХКБМ запевняло в безумовному дотриманні термінів відвантаження першої партії виробів - до 28 листопада 2010 року ", - наголошується в одному з документів. З нього випливає, що "на нарадах в ДК" Укрспецекспорт "було приділено важливу увагу питанню укладення ХКБМ договорів з підприємствами-суміжниками на поставки комплектуючих для БТР-4". З цією метою "Прогрес" перерахував ХКБМ передоплату у розмірі більше 70 млн. дол США, "але до цього часу освоєна менше половини цих коштів". У підсумку ХКБМ зірвав поставку першої партії БТР-4 ... На думку харків'ян, це сталося не в останню чергу й тому, що їх підвели суміжники з Кам'янець - Подільського. Проте експерти вважають: у цілому виявилася неспроможною і система управління цими підприємствами з боку Агентства з питань оборонно - промислового комплексу. А тепер порівняємо все це з фігурують у ЗМІ звинуваченнями: "Відповідальність за зрив контракту лежить на державній компанії" Укрспецекспорт "; "Ця компанія намагалася забрати у своїх дочірніх структур серйозні контракти"; "Керівництво" Укрспецекспорту "намагається витіснити з угоди посередника, що має міцні контакти з іракською владою". ... Ірак і Україна обмінюються делегаціями для ознайомлення з виробничими потужностями, на яких буде кувати його оборонна міць. Робочий процес входить в нормальне русло. Більше того - Ірак відклав терміни поставки на кінець лютого. І в цьому не тільки і не стільки добра воля і безтурботність Багдада, скільки переговорні зусилля нинішнього керівництва "Укрспецекспорту".

Чому ЗМІ так наполегливо просувають ідею про відповідальність команди Саламатіна за нинішній плачевний стан іракських контрактів? Підкреслимо ще раз: обидва контракту були укладені в 2009 році. Обидва контракти спочатку були з "мінами сповільненої дії". Обидва контракту не виконувалися з самого моменту їх укладення, і лише в останні півроку робота за контрактами була активізована. Обидва контракти укладав не "Укрспецекспорт", а ДП "Прогрес" - та сама "дочка", яку, якщо вірити повідомленням ЗМІ, збиралася закрити компанія-"мама". Її дійсно найпростіше закрити - з урахуванням висять на "Прогресі" судових позовів на суму більше 40 млн. доларів.

Разом з "дочкою" і судовими позовами можна було б "поховати" і обидва іракських контракту, від яких сьогодні головного болю набагато більше, ніж вигоди. Це було б з боку "Укрспецекспорту" логічно і природно. Однак замість того, щоб полегшити собі життя, компанія забирає обидва "напівмертвих" контракту і бере на себе відповідальність за їх виконання. Директора-"госкнязькі" не здаються Ми спробували з'ясувати, звідки ноги ростуть у нинішнього інформобстрела. Для початку зауважимо "Укрспецекспорт" - це не виробник, а уповноважений державою посередник, контролер, продавець і покупець озброєння, військової техніки (ОВТ) в одній юридичній особі. Він також увійшов до складу "Укроборонпрому" і теж з сімома дочірніми компаніями. Спеціалізація "Укрспецекспорту" була продиктована тим, щоб підприємства оборонки не вели експортно-імпортну політику всяк на свій лад - НЕ демпінгували на ринку озброєнь, не конкурували один з одним і не підставляли підніжки. Одним словом, щоб була зважена, продумана, а головне - ефективна державна політика на світовому ринку ОВТ. Що вийшов указ про створення "Укроборонпрому" - концерну, що з'єднує під одним крилом виробників і продавців ОВТ, покликаний зробити роботу у виробництві та управлінні всього оборонно-збройового комплексу ефективнішою, а у фінансових результатах - набагато прозоріше. Остання обставина для багатьох керівників підприємств, так званих спецекспортерів, які увійдуть до складу концерну, буде те саме що "взяття в полон". Ще б! Фінансові інтереси окремих "госкнязьков", що мають дах у контролюючих міністерствах, ущемляються кардинально. Мало того, що контрактна практика буде визначатися з єдиного центру і розглядатися під збільшувальним склом держінтересів, відтепер і фінансова діяльність стане моніторитись у відповідному департаменті "Укроборонпрому". Звідси очевидний висновок: поява критичних висновків у численних публікаціях у зв'язку з реорганізацією оборонного комплексу - це перша реакція организующегося для "окопної" війни директорату проти "Укроборонпрому". Легко припустити, що після другого етапу виведення з-під міністерської і відомчої опіки інших держпідприємств для концерну, його керівництво на чолі з гендиректором Дмитром Саламатіним буде під дулом не тільки обвинувальних черг, а й піддасться масованому "дискредитує" артобстрілу.