Сомалі на Донбасі

"Обозреватель" продовжує розповідати про терміни, що несподівано увірвалися в наше життя. У попередніх матеріалах ми розкрили багатьом очі на те, що насправді означають нові для нас слова "хунта" та "сепаратизм". Тепер йтиметься про невизнані держави.

Ситуація на сході України напружена до краю. Псевдореферендуми, створення "ДНР" з "ЛНР" та антитерористична операція ясності поки що не внесли: що буде далі з Донбасом?

Влада України наполягає: Донецька та Луганська області – територія єдиної та неподільної країни, "ДНР" та "ЛНР" нелегітимні, терористи повинні скласти зброю, звільнити захоплені міста та будівлі, і тоді можна буде говорити про децентралізацію, статус російської мови та інше.

Україну підтримали всі провідні країни світу, які в унісон заявили, що псевдореферендуми на Донбасі – "фарс, який ніхто і ніколи не визнає". Не кажучи вже, про "нелегітимні республіки". І навіть Кремль, який раніше трубив про самовизначення Донбасу, заявив лише, що "з повагою ставиться до референдуму", але офіційно ні це папір, ні "ДНР" з "ЛНР" не визнав.

Такий від воріт поворот – , особливо з боку Росії, – серйозно спантеличив терористів і сепаратистів усіх мастей. Тому вони заспівали нову пісню: мовляв, краще жити у світовій ізоляції, у невизнаній республіці, ніж в Україні; і далі – мовляв, коли Донецьк із Луганськом перестануть годувати Київ та інших, то заживуть багато – і тоді всі самі попросять дружбу водити... Воно, звичайно, мріяти не шкідливо! Але ми не зараз переконуватимемо або в сотий раз розповідати достеменно відомий усім факт, що Донбас – дотаційний регіон і давно "нікого не годує". Просто – у науку – розповімо про таке сумне "явлення" у світоустрої як...

Невизнані держави – загальна назва регіонів, які проголосили суверенітет і мають такі ознаки державності, як наявність населення, контроль за територією, системи права та управління, але водночас не мають дипломатичного визнання з боку ООН.

Зараз у світі налічується близько 120 невизнаних держав, розкиданих по територіях 60 країн. Пік народжуваності "самопроголошувачів" припав на останні чверть століття, коли на уламках СРСР, Югославії та Сомалі з'явилися численні нові утворення. Одні потім зникали, влившись до інших держав – як Сербська Країна чи Гагаузія. Але натомість з'являлися нові – як Сирійський Курдистан чи Джубаленд.

Є також частково визнані держави – , вони не визнані ООН, але визнані деякими державами – членами ООН. Це, наприклад, Абхазія та Південна Осетія. Першу вважають повноцінною країною Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру, Вануату та Тувалу. Другу – та сама компанія, тільки без Вануату. Шикарна географія...

НЕВИЇЗНІ

Однак як би держави не називалися – невизнані або частково визнані – суті це не змінює: живеться ним як непросто. Вони практично ізольовані від процесів у світовій політиці та економіці, не можуть реалізовувати багатосторонні інвестиційні, інфраструктурні, соціальні та культурні проекти. Досить поглянути на "активність" наших сусідів по колишньому СРСР – Придністров'я, Абхазію та Південну Осетію.

Існування цих республік безпосередньо залежить від допомоги з Росії, але фінансові та товарні потоки з кожним роком дедалі менше. Про сумну долю Абхазії "Обозреватель" розповідав у статті "Росія та Крим: війна та ціна". Не краща ситуація і у побратимів на нещастя. І не лише економічна.

Тамтешні президенти літають на переговори лише до Москви, а громадяни зі своїми паспортами навіть поїхати туди не можуть. Так, формально Кремль підтримує Абхазію та Південну Осетію, але щоб потрапити на територію РФ, абхази та південноосетини повинні отримати або закордонний паспорт своєї республіки, або російське громадянство. Вони, природно, можуть отримати і закордонний паспорт Росії, але це не гарантує вільне переміщення світом. Більшість посольств – зокрема, США та країн Євросоюзу – просто не дають візи абхазьким та південноосетинським росіянам. Але такий паспорт дозволяє без проблем відвідати Венесуелу, Нікарагуа та інші "співчуваючі" країни.

Свій "паспортний" головний біль у громадянина Придністров'я. Візи до інших країн вони можуть отримати лише у Молдові. Але та не визнає придністровські документи, тому мешканці республіки (навіть мають громадянство України чи Росії) для отримання візи повинні спочатку отримати вид на проживання в Молдові.

НЕМАЄ НІЧОГО БІЛЬШЕ ПОСТОЯННОГО...

До речі, у всіх трьох невизнаних державах на зорі їхнього народження вважали, що цей статус буде тимчасовим, і незабаром республіки стануть повноцінними членами світової спільноти. Але, як відомо, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Абхазія та Південна Осетія тішаться суверенітетом вже 16 років (навіть Росія визнала їх лише 2008-го), а Придністров'я – 18! І перспектив на зміну статусу поки що не видно.

Абхазії. Занедбаний санаторій на березі Чорного моря

Можна, звичайно, заперечити, що Донецька та Луганська області (а надто – вони разом узяті), порівняно зі згаданими невизнаними державами-карликами – справжні гіганти і за кількістю населення, і за територією, і за економічним потенціалом. Але для міжнародного права вони такі самі суб'єкти, як і крихітна 70-тисячна Південна Осетія. Абсолютно такі ж!

При цьому невизнані держави наштовхуються ще й на правову колізію, дивним чином (або навпаки – умисно, підізнай) прописану в статуті ООН. А саме: з одного боку – народи та нації мають право на самовизначення та створення незалежної суверенної держави, а з іншого – є принцип недоторканності державного суверенітету. Таке замкнене коло виходить.

І в цій ситуації для невизнаних країн важливо, чиєю підтримкою вони заручилися і які завдання ставлять їхні союзники (або патрони). Так, коли у 2008 році Косово проголосило незалежність, республіку підтримали США та більшість країн Євросоюзу. І зараз, хоча країна і перебуває під міжнародним управлінням (згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН), її вже визнали 108 держав.

Інша справа – невизнані сателіти Росії. На думку експертів, кремлівська влада не ставить перед собою завдання досягти визнання "підкаблучних" держав. РФ вигідно та зручно контролювати процеси в цих регіонах і в той же час – не нестиме жодної юридичної відповідальності за них.

ДОГОНЄМО І ПЕРЕГОНИМО СОМАЛІ?

Втім, судячи з того, як розвиваються події у "ДНР" та "ЛНР", самопроголошувачам (навіть якщо вони зможуть вийти зі складу України) "не світить" ні придністровський, ні тим більше косовський сценарії.

Президенти та уряди донбаських псевдореспублік, які самі себе призначили, контролюють ситуацію хіба що у власних кабінетах. Навіть у тих регіонах, де нібито вже діє влада "ДНР" чи "ЛНР", насправді правлять балом місцеві князьки або, простіше кажучи, главари тамтешніх терористичних угруповань. Нещодавній конфлікт між самопроголошеним мером Слов'янська та урядом "ДНР" – зайве тому підтвердження. Координуються центри з регіонами поки що лише з однієї причини – не допустити повернення до регіону легітимної української влади. Якщо ж мета буде досягнута, "ДНР" та "ЛНР" розваляться, як карткові будиночки.

...І тоді на порядку денному з'явиться страшний сценарій Сомалі.

Африканська республіка Сомалі внаслідок громадянської війни та діяльності сепаратистів розпалася на кілька частин. Наскільки точно важко навіть порахувати. Тому що кількість "країн та держав" на території Сомалі постійно змінюється. Є там більші автономії – Джубаленд і Пунленд, Маахір і Халмудуг... На території Халмудуга є напівавтономія Хіман-Хеб... А ще є дві автономії практично без кордонів – Ахлюс-Суанна та Емірат Сомалі, які "плавають" по уламках інших територій , Залежно від того, скільки там мусульман проживає в даний момент.

Ці автономії практично не мають централізованої влади. Керують ними главари місцевих бандитів чи піратів. Власне, і громадяни країни займаються здебільшого саме цими промислами. Більшість тамтешніх "президентів" та "прем'єрів" призначили себе самі. Там, де люди сумнівалися у новій владі, умовляннями займалися "міністри" з автоматами. У деяких "республіках" навіть референдуми за суверенітет відбулися. Десь підняттям рук на центральній площі міста чи пострілами з автомата у повітря. У найпросунутіших автономіях голосували бюлетенями, надрукованими на ксероксі. Знайома картина, чи не так?

Сомалі / Фото ЕРА

Як живеться зараз людям у Сомалі? Самі здогадуєтеся. Адже наприкінці 1980-х років, до початку громадянської війни, країна вважалася досить просунутою – як для Африки, але все-таки. А в транспортних перевезеннях Сомалі взагалі були серед лідерів на континенті.

Яке майбутнє у Сомалі зараз? Коментувати нема рації. Натомість є сенс нам усім замислитися. Особливо донеччанам та луганчанам...