Хто ми є? "Післямова" до Волині

70-ті роковини Волинської трагедії актуалізують Одне Вкрай ВАЖЛИВО питання, напряму не пов'язане з подіямі 1943 року. Питання це звучить так: "хто ми є?".

Відома формула, запропонована Кваснєвськім для примирення поляків та украинцев, Полягає у словах "пробачаємо и просимо пробачення". Додамо Займенники и отрімаємо "МІ пробачаємо и просимо пробачення у ВАС". Хто такі ВОНИ - в загально рісах зрозуміло. Альо Хто такі МІ?

Відповідь на це питання має горизонтальний та вертикальний ЗРІЗ. Вертикальний - тієї, что Йде вглиб десятіліть. У Палаюча, страждаючу, розіп `яту та згвалтовану Волинь. Чі ототожнюємо ми собі з усіма учасниками тодішніх подій, представлених русски стороною? Підкреслюю: УСІМА. І Тімі, хто пав жертвою, и Тімі, хто "жертвопріносів"?

Позаяк польська сторона - вустами історіків та публіцістів - й сама візнає, что Свідомо накопічувала критичність масу невдоволення в середовіщі упокорення (як їй здавалось) та віднесеніх до другого сорту украинцев. Тут и мовний закон 1924 року, и пацифікація 30-х, и Концтабір у Березі Картузькій, и примусове окатоличений, и діскрімінація за національною Ознакою при прійомі на роботу.

Одначе я Свідомо НЕ Хотіла б загліблюватісь в україно-польські стосунки 20-40-х років. Чи не вірішеною лишається проблема української самоідентіфікації, а без цього годі й сподіватіся найти Взаєморозуміння з іншімі націямі.

Саме тому я й повторами питання: чи ототожнюємо ми собі з волиняки 1940-х рр.? Без усвідомлення, что смороду були Старшого гілкою Спільного родового древа, ніякого примирення буті НЕ может. І Річ тут не в поляках. Вся справа в нас самих. Бо за чужих людей не вібачаються. Їхній Біль - далека невіразна емоція. Вона НЕ пропікає наскрізь, що не віклікає спожи каяття, сорому чи жалю.

Чужі то є чужі. За них не несуть відповідальність, хоч їхні страждань теж чіпляють за живе, віклікаючі суто Людське, ойкуменічне (ВСІ ж бо живемо в одному просторі та часі!) Співпережівання. Саме тому звернення 148 народніх депутатів України (!) До польського Сейму з пропозіцією Визнати події 1943-го геноцидом польського народу - взагалі поза межами добра и зла.

ЦІ 148 персон даже НЕ розділілі украинцев на "поганих" і "добрих" (тихий, хто поліг від руки поляків, загінув Виключно через національну пріналежність), смороду просто стерли свою націю Цілком. Тут даже Не було іманентного Співчуття до тихий, хто тяжко страждав за ЖИТТЯ І упосліджується по смерти.

Майже півторі сотні дорослих людей, таких, что мают до своих услуг всю історічну спадщину на будь-яких носіях, Безумовно, Ніколи в житті НЕ утруднювалі собі обсервацією написаного про Волинь. А передусім - самими поляками. Пріміром, Гжегожем МОТІК, Котре наводити у розвідках Спомини польських поліцаїв про їхню "пацифікацію".

" Село Підлужне оточене и Спалене, мешканців розстріляло. Злазне Спалене дощенту. Нападаємо Раптово з лісу и робимо грунтовні чистки. В кожному селі самперед Спалюємо Мліні та церкви, отож невдовзі на протязі кільканадцяті кілометрів вже немає жодних млина, жодної церкви, жодних попа. Так саме зніщуємо могили и пам ` ятники ".

Це, підкреслю, пише ПОЛЯК. А ось і другий автор - Влодзімєж Менджецкі. Перепрошую за чималий цитату, вона варта прочитання:

" Чі ми, поляки, як панівній народ и господар у державі Зробили все можливе у міжвоєнному часі, аби пом'якшити Конфлікт? Відповідь, напевно, буде негативна. Переважно більшість поляків признал, что польсько-українську Суперечка розв ` язано остаточно, І що цею устрій існуватіме всегда. Відтак поважаю, что Завдання польської держави Полягає в тому, щоб скористати перемогою и Забезпечити польськість Польщі від Бидгоща до Заліщік. І польські урядовці наполеглива над Цім працювать.

Польська інтелігенція и Дрібне міщанство у своїй масі теж НЕ були позбавлені одного з найбільшіх гріхів - гордіні, что виявляв у згірдлівому почутті віщості перед селянами - як польськими, так и непольськімі. Таке Ставлення спричиняв чимало конфліктів среди самих поляків, прот у Стосунки до украинцев та білорусів воно принесло однозначно важчі Наслідки ".

Чомусь авторові ціх сильних и безжальніх до "найбільшіх гріхів" власної нації рядків не спала на мнение ініціюваті звернення до Верховної Ради України - з Проханов Визнати ВОЛИНСЬКИЙ трагедію геноцидом украинцев.

Вочевідь, тому, что є колосальний різніця между Поиск свідоцтв, співставленням Фактів, встановленного історічної правди и запопадливо заграванням з іншою стороною конфлікту. Зрадніцька и дікунська Вимога піддаті моральному остракізму Україну та украинцев НЕ має Нічого Спільного з любов `ю до істини.

А найбільш цінічне тут ті, что цею випада депутатів від Партії регіонів та КПУ МАВ ціллю аж Ніяк НЕ налагодження добросусідськіх відносін з Польщею. Польща тут взагалі ні до чого. На меті Було у чіткій та недвозначній способ Якраз и відмежуватіся від того МІ, про Яку я писала на качану.

Прінаймні 148 громадян України Вже публічно зрекліся будь-яких "пуповиною" зв `язків Із тім, что творять на їхній землі 70 років тому. Відкінулі ВСІ узі, обтрусілі попіл. Вертикальний ЗРІЗ давши тріщіну, а за ним подавиться и горизонтальний. Бо 148 підпісантів порвали й з Тімі, хто живе в Україні у наш час.

Не знаю, чи цею ментальний розбрату поспріяв того, что президент Польщі Броніслав Коморовський назвавши ВОЛИНСЬКИЙ трагедію "злочином з ознакой геноциду". Чи не можна Сказати, что теперішній керманич Польщі є поборником тієї толерантності, якові сповідував Олександр Кваснєвській. Та хай бі что не здавалося пан Коморовський, в Україні всегда знайдуться ті, хто піде далі и втоптуватіме русский націю у больше багно І з незрівняно більшою Насолода.

Один з "групи 148", нардеп Вадим Колесніченко, розпісуючі поїздку до Польщі, вжіває слова "Східні Креси" (дивовижності, что ВІН НЕ йменує Волинь "Малопольщі", проти, як кажуть на мовній Батьківщині Колесніченка, "добрий початок"), а такоже клянемося на ВСІ заставки "злочинні організації ОУН і УПА".

Коментарі и ламентації тут зайві. Мі Вже проходили заперечення Голодомору, Позбавлення ДОНЕЦЬКА судами звання "Герой України" Бандери та Шухевича, вимоги комуністів позбавіті субвенцій области, де встановлені Пільги для вояків УПА.

Нічого нового та шокуючого Вадим Колесніченко не сказавши. Шокує Хіба что ті, что за 22 Останні роки ми НЕ піднеслі "українскість України" (перефразовуючі Менджецкі) на Жоден п `єдестал. Не стали нацією, яка на тлі темпоральність та локальних відмінностей все ж плекає систему універсальніх цінностей. Чи не Вихована розумну гордість и піднесеність духу вместо дрібного стукацтва та постійного свербіжу буті чіїмось "рабами, підніжкамі и бруд".

"... Особливо ганебнім и покритием таємніцею фрагментом польської истории є антіукраїнські Акції качана 1945 року. Десь від 15 лютого на теренах від Любачева до Сянки Щодо українського населення Було здійснено Багато жорстокости масових вбіств. (...) На мою мнение, у 1943-1948 рр. , себто за весь Период збройно польсько-українського конфлікту, від польських рук погибли 15-20 тисяч украинцев ", - пише Гжегож Мотика.

І додає: " Падіння комунізму відкріло можлівіть вільно, хоч и не без емоцій, діскутуваті на Цю тему. заразилися вже Ніхто з польських історіків НЕ заперечує, что поляки вдаватися до акцій безжальніх и Кривава ".

За МОТІК и поляків можна позбав порадіті - для них комунізм "впавши", відкрівші масу можливіть. Зокрема, й Говорити про Волинь-1943 - спокійно, Відверто, чи не чекаючі удару в спину від тих, з ким ти, як гадалося, однієї крові. Українцям до цього ще далеко. Втім, я, мабуть, дарма ширше Цю дефініцію на панів колесніченків. Можливо, смороду відносять себе до Малопольщі чі Велікоросії. Хай там як, а смороду точно не прічетні до становлення Бажанов и очікуваного МІ.

Чимаев невірішеніх протіріч - від онтологічніх до дріб `язкових - роз` єднують соціум. Над всім Цім тяжіє невмирущого Ностальгія за радянщини и комуністічнім минулим. Небажаним Вчитися и розвінчуваті міфи Робить незрозумілою фразу з листа Андрія Шептицького. У 1942-му, за рік до качана Волинських подій, предстоятель УГКЦ писав у листі до Папи Пія XII таке: "німці й далі застосовують, ширяти и погліблюють БІЛЬШОВІЦЬКУ систему".

Шептицький Хотів Цім вказаті на справжнього ворога всех народів и всех часів. Ворога двуєдіного, безжального и Кривава. Аджея далі ВІН говорити й поготів пророчі слова: "Мі передбачаємо, что система терору обернеться однозначно більшою мірою проти українських та польських християн".

Все так и сталося. Це добре Було б зрозуміті шкірному, хто планує, "круглі" столи, Спільні жалобні заходь абощо. Спокутування ПОЧИНАЄТЬСЯ з Прийняття непростого емоційного спадку. Добросусідтво и плідні взаємовідносіні - з самоповагі. Майбутнє зароджується там, де впорядковано минуле. Цього слід буті свідомімі и нам, українцям.

Позбулося Тільки віднайти самих себе.