Американський історик: я попереджав про проект "Новоросія" ще в лютому 2014 року. У Обами не повірили
Американський військовий історик Едвард Люттвак ще в лютому 2014 попереджав Рада з національної безпеки при Білому домі і журналістів про підготовлювану анексії Криму і захопленні Донбасу, проте йому не повірили.
Співрозмовники всі як один заявили: "It's far-fetched", що в перекладі означає приблизно наступне: "Історія є надуманою".
Про цей інцидент зокрема, а також принципи підходу американської адміністрації до конфлікту Києва та Москви військовий історик і консультант багатьох урядових відомств розповів в інтерв'ю Радіо "Свобода".
За словами Люттвака, на самому початку лютого 2014 року, тобто за кілька тижнів до окупації Криму російською армією, його покликали на звану вечерю в Лондоні:
"Серед гостей був мій добрий приятель з Москви, політичний консультант, який має хороші зв'язки у вищих ешелонах російської влади, але абсолютно далекий від усіляких військових справ. Абсолютно відкрито і нібито між іншим, не беручи з нас обіцянки про нерозголошення, він розповів присутнім про проекті "Новоросія", який виношує Кремль. І який московська політична еліта обговорює так само спокійно і невимушено, як ми тут в Лондоні. Він розповів, що вже ніби готовий ескіз поштової марки з географічною картою новоутворення. "Новоросія", за планом, повинна була увібрати в себе всі українські території на схід від Дніпра, включаючи Крим. Одеса, хоча і "російське" місто, залишалася за Україною, оскільки розташована на захід від Дніпра.
Додому до Вашингтона я повернувся, принаймні, за півтора тижні до захоплення Криму. Подзвонив до Ради з національної безпеки при Білому домі і попросив про зустріч. На якій поділився інформацією, почутою в Лондоні. Людина, з якою я розмовляв, працівник апарату президента, не поцікавився, чим займається мій московський приятель і чи можна йому довіряти. На почуте він відповів коротко - і це точна цитата: It's far-fetched. - Мовляв, історія надумана, притягнута за вуха, вигадка, одним словом. - Чому? - Тому, що, як відомо кожному школяреві, державні кордони в Європі в наш час за допомогою сили не змінюються. Грузію, таким чином, він вивів за межі Європи. Що до пересувань російських військ у Криму і навколо півострова, то це, за оцінкою мого співрозмовника, було покликане лише утримати Україну від деяких поспішних, необдуманих кроків.
Те, що це не суб'єктивний погляд, а якась вкорінена установка, яку розділяє важлива частина істеблішменту, я зрозумів, коли написав статтю про проект "Новоросія" і відправив її в "Нью-Йорк таймс". Яка завжди з задоволенням бере мої матеріали. Але цього разу редактор відділу коментарів майже дослівно повторив вердикт, винесений помічником Обами. Ясна річ, з ним не змовляючись: it's far-fetched. І мій матеріал був відхилений. Після чого я переслав статтю у французьку "Монд", яка її надрукувала під заголовком Premiere etape de la "nouvelle Russie, але, на жаль, тільки 5 березня, після того, як окупація Криму стала вже доконаним фактом. Момент був упущений, поки я чекав рішення "Нью-Йорк таймс".
Якщо американська розвідка пройшла повз тієї інформації, з якою зі мною поділилися на прийомі в Лондоні, то це означає, що за останній час вона стала ще більш некомпетентною, ніж була раніше. А про міру її некомпетентності ми можемо судити зараз вельми точно після розсекречення багатьох документів епохи холодної війни, що проливають світло на те, що наше розвідспівтовариство думало про Радянський Союз. Але я не можу собі уявити, що ЦРУ взагалі прогавив інформацію, яку нам спокійнісінько без всякої конспірації розкрив у Лондоні московський політконсультант, що не відомий своїми зв'язками зі спецслужбами. Я також впевнений, що якби ЦРУ спробувало передати ці відомості в Білий дім, то зіткнулося б з тією ж реакцією, що і я: кордони в Європі за допомогою військової сили більше не змінюються.
Сьогодні вибір американської адміністрації в підході до кризи в Україні обмежений двома принциповими можливостями. Перша: організувати не спорадичну, а злагоджену систему допомоги Україні в обсязі післявоєнного плану Маршалла, який врятував Європу від перетворення на сталінського васала. Направити в країну сотні своїх адміністраторів. Інтегрувати її в Євросоюз і НАТО. По-справжньому допомогти Україні наростити потужність держінститутів, включаючи збройні сили, навчити і забезпечити їх зброєю, щоб вони змогли повернути Києву контроль над Донбасом. Другий варіант: чесно і прямо заявити Путіну, що Америка виключає застосування військової сили в Україні, бо в Європі ми зобов'язані діяти узгоджено з партнерами по НАТО, які й чути не хочуть про силові сценарії. Ось вам, пане Путін, олівець і карта, позначте на ній, яку частину території України ви хочете забрати, а решту відпустіть в Європу. Стратеги, що визнають реальність, не обманювали б себе щодо наявності у них інших дієвих підходів. Але адміністрація Обами чинить опір у небажанні мислити стратегічно і тому пішла третім шляхом: передоручити все, що пов'язано з Україною, Брюсселю, єдиним європейським структурам. Брюссель в тій самій мірі, що і Вашингтон, відмовляється визнавати реальність стратегічних альтернатив щодо України: новий план Маршалла, або угода з Путіним. І теж нічого суттєвого робити не хоче. У результаті ми маємо під рискою деморалізацію уряду в Києві, відсутність безпеки і стабільності і тривання кровопролиття.
Сучасну Росію не зрозумієш, і не сприймеш належним чином важливу розвідувальну інформацію про неї без погляду в минуле. Я б порадив людям в Білому домі, щоб обзавестися експертною інтуїцією, ознайомитися з патріотичною лірикою Пушкіна, Лермонтова, Тютчева. Путін діє дуже обачно, як личить діячеві традиційної закваски. У його випадку - імперської. Він не заявляє народу, що зробить його багатим, а обіцяє йому лише реставрацію імперської величі, яку у нього нібито грубо відняли наприкінці минулого століття недалекі й наївні правителі. Ви ніколи не будете такими елегантними, як італійці, як би говорить Путін; у вас ніколи не буде такою вишуканої кухні, як у французів, або такого ж матеріального достатку, що в американців. Але у вас була найбільша імперія на Землі, і я вам її поверну в колишньому масштабі. А може бути, навіть трішки більше ".