Коровай № 223: кого хочеш вибирай
Коли на поєдинок не є один з боксерів - перемогу зараховують його суперникові. Але вибори - не бокс, і неявка одного опонента може виявитися не удачею, а нещастям для іншого. Фаворит нинішніх виборів - свободівець Юрій Левченко, схоже, залишився без очікуваного спаринг-партнера, але зате у нього за даними на 6 листопада цілих 54 опонента, з яких хіба що троє можуть претендувати на скільки-небудь значну кількість голосів.
Я прийшов - тебе нема
Округ № 223 в Києві повинен був стати ареною реваншу свободівця Левченко в боротьбі проти Пилипишина, з яким вони не поділили перемогу рік тому. Тим часом, Пилипишин пообіцяв не балотуватися, якщо не буде рішення суду по порушеній проти нього кримінальній справі. А рішення суду до 14 листопада може і не бути. І це, всупереч напрошується висновок, зовсім не означає, що у Левченко немає реальних конкурентів.
Насправді, реваншистів Левченко без Пилипишина боротися складніше. Тому що всі ті хукі і апперкоти, які кандидат від "об'єднаної опозиції" приготував для Пилипишина, можуть і не знадобитися в боротьбі з іншими кандидатами.
Одна справа - битися з колишнім головою району, за яким ЗМІ вже закріпили репутацію підсудного дерибанщика і кандидата від влади. Голосування на виборах мало стати протестним і, як наслідок, принести ефектну перемогу Левченко. Але Пилипишина в списку немає, а значить, немає і протестного голосування. А змагатися з куди менш могутніми, але зате і не афільованний з владою кандидатами - це зовсім інша справа. Здавалося б, вибір вирішений наперед - але втома і розчарування виборців у ВО "Свобода" можуть серйозно зіпсувати результати фавориту минулорічних виборів. Зрештою, що, крім неабияк подувядшего рейтингу своєї партії, може запропонувати виборцям майстер праворадикальної політичної демагогії і любитель демонстративно поламати паркани навколо незаконних будівництв?
Наздогнати Левченко
У відсутність Пилипишина основними опонентами кандидата "Свободи" стануть ще не зареєстрований виборчкомі екс-нардеп Юрій Гримчак, адвокат Тетяна Монтян і письменник Олесь Бузина. Причому основну загрозу "об'єднана опозиція" відчуває саме з боку Гримчака. Його вже охрестили "прихованим провладним кандидатом" і посилено роблять вигляд, ніби він для Левченко не конкурент.
Гримчак родом з Донецька, колишній соціаліст, колишній зам глави Донецької облдержадміністрації, колишній народний депутат шостого скликання (пройшов за списком НУНС), колишній член партії "Народна Самооборона", колишній соратник Юрія Луценка. Обвинувачений у кримінальній справі про димові шашки в парламенті. Балотується від партії УП "Собор" і обіцяє зняти свою кандидатуру, якщо за два тижні до виборів не стане найбільш рейтинговим опозиційним кандидатом. До речі, на минулих виборах УП "Собор" знялася з виборчих перегонів на користь об'єднаної опозиції. Також зняв свою кандидатуру і один з її вождів Анатолій Матівенко, підтримавши на одному з вінницьких округів ставленика Петра Порошенка - кандидата від Об'єднаної опозиції Заболотного.
На відміну від Гримчака, що пройшов до парламенту за партійним списком, двоє його конкурентів мають вже досвід боротьби на мажоритарних округах - причому з непоганим результатом.
Адвокат і громадський активіст Тетяна Монтян на минулих виборах балотувалася по округу № 212 і набрала 9%. Затята поборниця місцевого самоврядування та реформи ЖКГ, вона використовувала трибуну кандидата для пропаганди своїх ідей: громадяни повинні брати в свої руки управління житлом, створюючи ОСББ - мовляв, хто не може взяти на себе відповідальність за свій будинок, той не гідний жити в нормальній країні. Така тематика разюче відрізнялася від традиційних пустопорожніх промов "за долі батьківщини", і вона знайшла своїх прихильників - на жаль, менше ніж хотілося б: більшість киян продовжують розраховувати на нардепа-батюшку, який вирішить їх проблеми. Таких Тетяна Монтян, не соромлячись, посилає по матінці.
Тепер адвокат має намір спробувати удачі в окрузі № 223. На адресу своїх опонентів вона традиційно не вибирає виразів - особливо дістається "Свободі", яку вона інакше як "сволоту" не називає. Втім, її агресію можна зрозуміти: політики вважають за краще займатися боротьбою за владу, а проблеми ЖКГ котрий рік залишаються невирішеними, що, власне, мало б серйозно дратувати не тільки Тетяну Монтян.
Олесь Бузина, як і Юрій Левченко, балотується по округу № 223 вже вдруге. Рік тому він набрав більше 8%. Проте, кандидату від ВО "Свобода" не доводиться скаржитися на Бузину: у Левченко скандальний письменник не забрав жодного голосу. Бузина балотувався від партії "Російський блок" і своїми скандальними публікаціями давно заслужив собі славу завзятого українофоба. Він бажаний гість на політичних ток-шоу - завдяки добре підвішеним язиком і готовності голосно, хльостко і з викликом проголошувати вельми і вельми спірні тези.
На відміну від Тетяни Монтян та Юрія Гримчака, Бузина для Левченко не конкурент - і тому що апелює до проросійського електорату, і тому, що ліміт підтримки з боку любителів політичного епатажу він вже вичерпав рік тому, і навряд чи зможе додати щось до колишнього результату. Особливо якщо врахувати, що любителів поепатіровать на окрузі № 223 в порівнянні з минулим роком значно додалося.
"Полюби меня такой ..."
Наталія Окунська, мабуть, вирішила, що публічні конфлікти з колишнім чоловіком Сергієм Власенко дають їй достатньо підстав поборотися за місце в парламенті. В інтернет-голосовалку вона зараз на третьому місці, пропустивши вперед тільки Левченко та Монтян - але ми-то знаємо, наскільки можна довіряти таким голосовалку. Який толк від скандальної гламурної діви у Верховній Раді, ніхто поки пояснити не зміг. Ще в травні поточного року Окунська заявила, що балотуватиметься по тому округу, по якому піде в депутати Сергій Власенко. Однак відбувся збій, Власенко не балотується, а Окунська, схоже, йде на вибори по інерції - їй там нема з ким воювати.
Олег Ляшко штовхнув на вибори іншу скандально відому даму - дніпропетровську журналістку Вікторію Шилову, яка до зустрічі з Ляшком встигла посотруднічать і з помаранчевими, і з біло-блакитними, і з "Громадою" Павла Лазаренка. З ПР її виключили "за адміністративний тиск в особистих цілях і за розпалювання міжнаціональної ворожнечі". Шилова прославилася закликами "народжувати тільки від чоловіків слов'янської національності, для забезпечення чистоти крові". Також, будучи журналісткою і керівником "51-го каналу", Шилова примудрилася потрапити в рейтинг "ворогів преси". Тепер у неї своє іменне "Соціальний рух" під гаслом "Правда. Православ'я. Правосуддя", коса навколо голови "а ля Юля" і вила - одні на двох з лідером Радикальної партії.
Партія "Братство" висунула в депутати перевіреного вуличного бійця з екзотичним ім'ям Аттіла-Дюло Селлеі-Довженко. Він вміє кидатися в людей майонезом, і цього, в принципі, достатньо для того, щоб комфортно почувати себе в сесійній залі Верховної Ради.
З інших кандидатів можна виділити хіба що відомого столичного фрика Геннадія Гаянского. Він любить прикрашати навколополітичні тусовки своєї розкішної чорною бородою, свідчити про висадку інопланетян в Україні і пропагувати такі дрімучі тексти, що в порівнянні з ним професор Валерій Бебик з його "глобальної української цивілізацією" виглядає зразком адекватності.
Про решту можна хіба що вигукнути: "Хто всі ці люди!?" Серед цих людей - чотири члени Партії регіонів, правда всі вони - нікому не відомі самовисуванці. Одинадцять людей висунуто партіями - крім Левченко ("Свобода"), Бузини ("Російський блок"), Гримчака (УП "Собор"), Селлеі-Довженко ("Братство") і Шилової ("Радикальна партія"), своїх кандидатів висунули Компартія Україна, Слов'янська партія, Блокова партія (що це взагалі!?), Інтернет-партія, Ліберальна партія, партія "Молодь до влади", Народно-екологічна партія. Будемо сподіватися, що всі ці партії і кандидати зроблять хороший гешефт на продаж своїх квот спостерігачів тим, хто їх потребує.