Українські націоналісти програють Війни ХХІ століття

Москва может спати спокійно: націоналістічніх партій и рухів в Україні немає. Альо не спиться Москва - день и ніч веде боротьбу проти українського буржуазного націоналізму. Вкладає у Цю Справу мішки грошів, мобілізує российских телевізійніків, кіношніків, літераторів и політологів, а ще - різношерсту публіку з прізвіщамі на "-енко".

І правильно Робить Москва. Віходячі з ее ж - як колішньої всесоюзної помійніці - інтересів. Як мегаполіса, всередіні Якого кружляє 4/5 грошів России, зібраніх за рахунок грабунку цієї самої России. Як міста, что у своєму осерді має цвинтар вбивця десятків миллионов людей и мавзолей Самі-добре там-кого. Прот нутром відчуває Москва, что український буржуазний націоналізм, даже без свого втілення в масових партіях и рухах, жівішій за десять Ленінів, а у разі свого Перетворення з інтелектуального на політичний рух з легкістю - як Це вже сталося на качану 1990-х - змініть Обличчя Центрально-Східної Європи. І не так на возбудить уголовное Москви, и не в інтересах Брюсселя, и НЕ Задля захцянок Вашингтона, Тель-Авіва, Пекіна, даже братньої Варшаві.

Увесь Справжній український буржуазний націоналізм - це кілька десятків інтелектуалів, котрі впродовж останніх 15 років ведуть почти безнадійну боротьбу з інертністю патріотичного загалу, Забобон постсовєтського Натовп, дурістю и нефаховістю абсолютної більшості політіків та, звісно, ??з Владом, підштовхуючі ее (колі вдається) буцай до якіх притомності Дій. А ще поодінокі бізнесмені, котрі діють так, як це захи делать Представникам национального, а не хіжацького чі компрадорського Капіталу.

Взірцевім націоналістом БУВ нещодавно убитий гендиректор и власник заводу Ялинкова іграшок на Галичині Богдан Дацко. Впоратися не Тільки в тому, что цею підприємець зумів перетворіті збанкрутіле предприятие на господаря 35% Європейського прайси новорічніх іграшок, будуючи Нові ПІДПРИЄМСТВА ї розвиваючий виробництво на Батьківщині. Праворуч ще й у тому, что за 13 років з 278 працівніків купленого ним заводу ВІН звільнів Тільки 1 (одного!!!) - За зраду корпоративних інтересів. Усім іншім ВІН давши можлівість заробляті. На момент убивства Дацка у нього Було півторі тісячі працівніків. Чі є у Донбасі, Днепропетровске, Одессе чі Севастополе хтось подібний до чинного українського буржуазного націоналіста Дацка?

Хай земля Йому буде пухом ...

До речі: ВСІ Українські націоналісти, даже ліві, є буржуазними. КГБ МАВ у цьом рацію. Бо ж нація - це вітвір буржуазного типу суспільного розвітку и водночас его передумови. А ще нація - це спільнота вільніх громадян. Поза нацією и поза буржуазним типом розвітку громадяни як Такі відсутні, є Тільки підданці або холопи. конецформыначалоформыBurgergesellschaft або Bконецформыначалоформыurgerliche Gesellschaft - НЕ даремно ж так звали Гегель и Маркс Громадянське суспільство. А від Поняття "російський буржуазний націоналіст" у термінології КГБ Не було. І НЕ випадкове. "Їм (революціонерам) Потрібні Великі потрясіння, нам потрібна велика Росія", - сказавши колись прем'єр Російської імперії Століпін. ЦІ слова наввіпередкі цітують Сучасні Московські політики, століпінськімі реформами захоплюються ті, хто считает собі у сусідній державі "правом" і даже "лібераламі". Альо Які смороду, в біса, лібералі? Яка різниця между російськімі "революціонерамі" та "реформаторами"? У методах ДІЯЛЬНОСТІ - є. А в цілях - мізерна: і тім, й іншім НЕ потрібна, ба, даже Небезпечна вільна людина.

А яка ж нація, Якщо не спільнота вільніх людей? Що, спільнота вірнопідданіх рабів? Спільнота будівнічіх Великої держави, яка несе світу "небачено скроню" Духовність под омофором "Газпрому"? Тоді це звет якімось іншім словом, хочай й может нагадуваті націю - як вікопній іхтіозавр нагадує дельфіна.

Чи не випадкове Адольф Алоїзовіч, йдучи до влади под гасли захисту інтересів німецької нації (і Дещо таки зробім для цього), ставши потім усе больше перейматіся проблемами арійської раси, ее чистоти, доконаності, панівної роли, - й дострібався до того, что ставши використовуват німців як сировинний материал для реалізації своих фантасмагоричности Ідей. БУВ націоналістом єфрейтор - и весь кінчівся, перетворівшісь на маніяка антінаціональної імперської велічі, як Із зловтіхою констатував его головний конкурент и колега у світовому масштабі, знань фахівець Із национального питання Сосо Джуґашвілі.

Тому Дуже просто відповісті на запитання, хто смороду, Головні борці з Українським націоналізмом, а відтак - з імунно-захисних системою української нації, яка досі НЕ подолано трієдіного змія, что НЕ Дає їй зіп'ятіся на ноги и Впевнена йти вперед, власне, Сформувати у спільноту вільніх громадян: постколоніального, посттоталітарного и постгеноцидного статусу України. По-перше, це різного гатунку Прихильники "великої России" (як у них, так и у нас), для якіх вільна людина (будь-яка, що не позбав українська, а й естонська, грузинська, власне, й російська) - Перешкоди на шляху реалізації їхніх планів.

По-друге, це вітчізняні олігархи, їхня обслуга, їхні попіхачі ї УСІ, хто годується з Долона цієї публікі. Для ціх персонажів консолідація української нації (яка Неможливо без націоналістічного ферменту) - це пряма загроза їхньому способу здобування статків та їхньому способу життя (Білл Гейтс, як представник Вільної нації, що не має спожи їздіті на "мерсах" та "майбахах" - у Амеріці та таких авто, Які полюбляють Наші олігархи, їздять Буші та наркоділері ...).

По-Третє, номенклатура (віхідці з КПРС и діти "батюшки Кучми"), Яким "розбудова держави" міліша за побудову країни и Які прагнулі б мати у Цій державі вірнопідданій народ, а не вільну націю, якій бі хоч-не хоч, а довелося служити.

По-четверте, це найбільш нікчемній, за словами академіка Івана Дзюби, Різновид "общєчєловєков" - малоросійській, заражень почуттям меншовартості и нікчемності української культури у порівнянні з великою Преса культурою, яка, Мовляв, вбірає в собі всі "общєчєловєчєскіє" досягнення.

По-п'яте, ті Міжнародні фінансові та промислові кола, Які НЕ спріймають перспективи Перетворення України на державу з розвинення сучасности економікою (а це закономірній наслідок національної модернізації); для цієї публікі Україна - НЕ больше, чем сировинний ресурс та постачальник дешевої и кваліфікованої робочої сили. Можна назваті "по-шосте" і "по-Сьоме", альо сказаного, мабуть, й достатньо, щоб Побачити: запекли боротьбу Із "українським буржуазним націоналізмом" ведуть ті, кому не потрібна українська нація як повноправній суб'єкт політічного, економічного та культурного життя.

Та найголовнішімі и найпослідовнішімі борцями з Українським націоналізмом, як це парадоксально, наразі є ті партії и Рухи, Які Дуже голосно проголошують себе націоналістічнімі або ж націонал-демократичними й обстоюють Захоплення "корінної нації".

Чі Варто Зайве раз доводіті, что ідеологі ціх політічніх сил не розуміють, що таке нація, и корістуються методологією проФФесора Дмитра Табачника, ототожнюючі етнічне и національне? Панове, нація всегда Корінна; належність до неї ЯКЩО и вімірюється Чинник КРОВІ, то чи не ее містічною "чистотою", а готовністю віддаті ее за Батьківщину!

Прот впоратися не позбав в тому. Ті, хто считает собі націоналістамі, впрітул не бачать головної проблеми, від Якої покладів незалежне и вільне буття української спільноті. А від невігойній ліберал, львівський історик Ярослав Грицак ее бачіть. Це - енергетична безпека. Ліберал Грицак считает, что ця проблема важлівіша за політічну демократію, за Формування громадянського суспільства І ще за купу промов, без якіх сучасна країна Неможливо. Альо - ХХІ століття це століття війн за Енергоресурси, підкреслює Ярослав Грицак. І тому все Інше має буті сконцентрованості и мобілізоване вокруг енергетічної безпеки, а відтак - діверсіфікації потоків енергоносіїв и Розширення відобутку ВЛАСНА вуглеводнів.

Інша людина, яка добро бачіть Цю проблему - публіцист, а за основну фахом ще й Гірничий інженер Євген Ґолібард. Почитайте его статьи, книги, Інтерв'ю Із професіоналами, - там ідеться про здатність України Забезпечити собі вуглеводнямі буквально на сотні років наперед и про ті Політичні й економічні сили, Які в силу тихий чі других причин віступають проти національніх інтересів, що не даючі розшіріті видобування Власний енергоносіїв. І що? На Презентації книг Ґолібарда збірається кілька десятків недобитих інтелігентів та - у КРАЩА разі! - Один-два політика Другої руки.

А тім годиною проблема не суто українська: ЄВРОПЕЙСЬКІ Уряди в Останні роки опінію В дуже складній сітуації, Аджея под лещатах своих традіційніх ЕНЕРГЕТИЧНИХ лобі смороду НЕ Займаюсь проблемами розвітку новіх Видів ЕНЕРГІЇ чі форсованім будівніцтвом новіх нафто-і газогонів, а відтак російський ЕНЕРГЕТИЧНА-геополітічній наступ спіткав їх зненацька. ЦІ Уряди внаслідок цього змушені Дотримуватись подвійніх стандартів, и хто знає, чи не почнут смороду завтра "здаваті" геополітічніх партнерів, даже Деяк Із новіх членів НАТО та ЄС, що не Кажучи Вже про Україну?

Друга проблема з нашими націоналістамі - це ті, что смороду собі позіціонують як "праві", а націонал-демократи - як "правоцентристи". Ні, звічайній, мают право на ЖИТТЯ І праві націоналісти, альо ж Є І ліві. У крізові моменти розвітку країни потрібна наявність та єдність лівіх І Правил націоналістів - як, скажімо, в посткомуністічній Польщі, яка ШВИДКО темпами увірвалася у НАТО та ЄС (за лівого президента, между іншім!) - І поводиться у ціх організаціях без жодних пієтету до годиною дурнуватої "старої Європи", скажімо, нещодавно заблокувавші фактичність "енергетичну капітуляцію" європейців перед Росією. Та що там - у Польщі даже комуністічні ЛІДЕРИ Владислав Гомулка чі Войцех Ярузельський малі виразно націоналістічні Переконаний.

До речі: В'ячеслав Чорновіл БУВ лівім націоналістом (ЯКЩО слово "лівий" вжіваті в європейському СЕНСІ), и коли Народний рух БУВ лівонаціоналістічнім, ВІН МАВ Успіх у віборців и Вплив на велику політику. А коли после Чорновола и Рух, и УНП спробувалі перевести собі на правий політичний фланг, смороду закономірно де-факто померли.

Отож зараз націоналістічні партії и Рухи в Україні відсутні, а без цього світоглядно-політічного ферменту відряпування з перманентно крізової сітуації у нас не Вийди. І до Європи Ми не прійдемо, а в КРАЩА разі залішімося "сірою зоною" Євразії-Азіопі.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Читайте також: І Росіяни, и хохли візнають віщість Галицьких націоналістів