Мінські угоди: плюси, мінуси та загрози для України

Підписані в результаті переговорів у Мінську документи дають шанс на мир на Донбасі, але містять у собі ряд спірних моментів.

З одного боку, це не перший договір по сходу України, і у нас вже є досвід порушення миру російською стороною. З іншого, - шанс на припинення бойових дій та вирішення конфлікту дипломатичним шляхом з'явився. "Обозреватель" проаналізував по пунктах плюси і мінуси підписаного в Мінську "Комплексу заходів з виконання мінських угод".

Першим йде зобов'язання негайного і всеосяжного припинення вогню і його суворе виконання, починаючи з півночі (київський час) неділі, 15 лютого. Це - ключовий пункт, який може стати реальним шансом на те, що бої припиняться, а мирні люди і військові перестануть гинути. Водночас виникає питання, чому вогонь не припиняється негайно. А в світлі інформації штабу АТО про вхід в Україну нової військової техніки з Росії, є тривожні очікування щодо загострення ситуації в найближчі дні.

Другий пункт передбачає відведення всіх важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення безпечної зони. Сили АТО від цього, схоже, не програють - Україна повинна відводити війська від фактичної лінії зіткнення, а терористи - від лінії зіткнення, згідно мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року. Враховуючи те, що здебільшого лінія фронту у порівнянні з вереснем 2014 була зрушена вглиб української території, силовикам це вигідніше, хоча і доведеться відходити. Але знову-таки можлива активізація боїв, наприклад, в районі Дебальцеве. Підтвердження такого побоювання - те, що зараз війна на Донбасі і обстріли тривають.

Третій пункт передбачає моніторинг виконання перших двох із застосуванням всіх необхідних технічних засобів, включаючи супутники, безпілотники і радіолокаційні системи. Це, безумовно, важливо, от тільки дані з супутників з російським озброєнням на Донбасі оприлюднювалися вже неодноразово, що не заважало Кремлю говорити, що армії РФ в Україні немає.

Читайте: Чи перемогла Україна на мінських переговорах: думки за і проти

Четвертий пункт даємо, як він є в документі, без змін і скорочень: "У перший день після відводу почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України" Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону". Вибори - пункт важливий. З одного боку, він повертає окуповані райони Донбасу під юрисдикцію українських законів. А, з іншого, ті, кого зараз Україна називає терористами і бойовиками, цілком можуть стати легітимною владою. Швидше за все, стануть.

Цей же пункт передбачає створення на підставі рішення Верховної Ради до 14 березня чітко визначеної території з тимчасовим порядком місцевого самоврядування. З одного боку це добре, оскільки внесе визначеність у стан справ на сході України, але з іншого - це може бути перший крок для створення ситуації, схожої з Абхазією або Придністров'ям. Хоча автоматично "сіра зона" на території України і не з'являється, загрозу потрібно враховувати.

П'ятий пункт зобов'язує Україну провести амністію. Тут просто потрібно дивитися на конкретну реалізацію, і на те, скільки колишніх терористів, які вбивали мирних жителів і українських військових, залишаться без покарання. Швидше за все, це була вимога російської сторони, від якої вона ніяк не хотіла відступатися, або по якій Путіна не вдалося дотиснути, тому поступилася Україна. Здавалося б, у цьому немає нічого особливого, але все ж такі поступки не вписуються в європейський принцип рівності всіх перед законом.

Шостим пунктом передбачається обмін усіма заручниками і "незаконно утримуваними особами", який повинен бути завершений не пізніше, ніж через п'ять днів після відводу важкого озброєння. Позитивна сторона цієї норми зрозуміла без зайвих слів, крім того, вона, можливо, дає шанс на звільнення Надії Савченко. Хоча тут є багато "але". По-перше, дефініція "незаконно утримувані особи" - що це значить, і де гарантія, що Росія не скаже, що Савченко або ряд інших полонених затримані на абсолютно законних підставах, що дозволяє не звільняти їх, не порушуючи при цьому угоди? По-друге, навіть якщо утримання Савченко буде визнано незаконним, і вона потрапить в список звільнених, є ризик, що терміни виявляться нестерпними для неї. Відведення озброєння - два тижні, починаючи з 15 лютого, плюс п'ять днів на обмін полоненими - це ще 22 дні голодування до наявних на даний момент 63-х.

До речі, Росія вже заявила, що про звільнення Савченка в Мінську ніхто не домовлявся. З іншого боку, керівник Центру з обміну полоненими Володимир Рубан вже назвав "Обозревателю" конкретні терміни можливого звільнення всіх заручників - до 3 березня.

Пункт сьомий звучить так: "Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання і розподіл гуманітарної допомоги нужденним на основі міжнародного механізму". Ідея, звичайно, блага, але немає відповіді на ряд питань. Хто повинен забезпечити зберігання і розподіл? Не терористи чи що? І який міжнародний механізм мається на увазі? Так, всі ми, звичайно ж, подумали про попередню перевірку "Червоним хрестом", але, повірте, при бажанні Кремль знайде кілька механізмів, що мали місце в історії міжнародної доставки "гуманітарки", які будуть підходити під його цілі. І чи не привезуть "гумконвоі" з РФ нові снаряди?

Восьмий пункт передбачає, що українська влада відновить соцвиплати на Донбасі, а натомість отримає "своєчасну оплату комунальних послуг" та поновлення оподаткування на цих територіях, згідно з українським законодавством.

Звучить добре, але знову ж своєчасність і повнота оплати податків і компослуг підприємствами - дуже комплексний механізм, і продовжуючи вилучати неофіційну "мзду" з бізнесу, терористи можуть сказати, що вони не винні в тому, що підприємства ухиляються від сплати податків України - це ж приватний бізнес, і ні РФ, ні терористи змусити їх не можуть. А ось пенсії українській владі платити, щоб не бути звинуваченими у порушенні угоди, і тим самим дати привід Росії знову ввести війська.

Втім, українська влада говорить, що виплати будуть відновлені після проведення на Донбасі місцевих виборів.

Дев'ятий пункт обіцяє "відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту". Чудово, чи не так? Але далі йдуть терміни цього відновлення.

"... Повинно початися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання ...". Вибори передбачається провести до кінця 2015 року. Тобто, по суті, ми щонайменше ще рік будемо терпіти терористів і російських військових на східному кордоні України, більше того, під час виборів воно буде під їх контролем (ймовірно, на випадок неправильного результату голосування), і тільки потім почнеться відновлення контролю владою України.

А от термін, коли воно закінчиться - зовсім казковий - "після всеосяжного політичного врегулювання". Ми всі вже багато разів бачили, як вперто і не напружуючись над пошуком аргументів, Путін вміє не допускати цього самого політичного врегулювання. Відзначимо, що зараз неконтрольований кордон - одна з головних причин того, що ситуація на Донбасі настільки складна.

"Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп", - йдеться в пункті десятому. Це дуже хороший пункт, якщо Росія його виконає. Але чи не забули українські переговорники, які підписують документ, що в АТО беруть участь маса збройних формувань, які де-юре вважаються незаконними? А саме до правових норм апелює даний пункт. Та й, справедливо кажучи, такі формування багато чого зробили для протистояння терористам, щоб тепер бути ганебно викинутими за борт героїв цієї війни. Плюс головний момент - Росія продовжує публічно заперечувати присутність своїх військ на Донбасі, тому тут можуть виникнути серйозні проблеми.

Одинадцятий пункт передбачає проведення до кінця 2015 року конституційної реформи в Україні, "яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів)". Пункт правильний, і децентралізація Україні потрібна, хоча побоювання викликає те, які особливості і вимоги можуть бути висунути представники "ДНР" та "ЛНР".

Цим же пунктом передбачається створення на постійній основі фактично особливого статусу окремих частин Донецької та Луганської областей, який включає в себе, згідно з документом:

- Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей. Пункт про дискримінацію може послужити погану службу Україні через суб'єктивність цього поняття, адже офіційно Росія почала конфлікт на Донбасі саме за дискримінацію і утиск російської мови, хоча цього там і близько не було.

- Право на мовне самовизначення. Це набагато краще за війну, тим більше, що більшість українців цю ідею вже сприйняли.

Читайте: Експерти про результати мінських переговорів: підпис Путіна мало чого вартий

- Представники "ДНР" та "ЛНР" хочуть брати участь у призначенні прокурорів і суддів у своїх регіонах. Це погано для реформ і для боротьби з корупцією. Та й взагалі, віддавати їм під контроль силовий блок - велика помилка, адже, крім цього, документ передбачає "створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей". Тобто документ, по суті, може узаконити банди озброєних "народників" на Донеччині та Луганщині.

- Українська влада повинна сприяти економічному та соціальному розвитку регіонів, тобто залишати їм податки (після децентралізації), але платити соцвиплати і пенсії, і, в той же час, не заважати "транскордонному співробітництву окремих районів Донецької та Луганської областей з регіонами Російської Федерації". Документ не уточнює, про яку співпрацю йдеться: економічну чи політичну? І це дуже погано. Як показав досвід, з Путіним треба уникати подвійності трактування будь-якого слова в договорі, а тут - взагалі роздолля для трактувань.

- Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою відповідно до закону про особливий статус, не можуть бути достроково припинені. У цьому пункті проглядаються далекосяжні плани Росії, адже можна ж купити цих депутатів, і вони наоб'являють ще "ДНРів", "ЛНРів", а повноваження достроково припинити не можна, адже тоді Україна порушить домовленість, і Росія кинеться на танках знову "рятувати "Донбас від" хунти".

Читайте: Порошенко: Путін теж відповідає персонально за мінські угоди

Дванадцятий пункт передбачає консультації щодо процесу проведення виборів з представниками терористів. Це порушує вимогу про незалежність виборів, і, природно, підвищує ймовірність фальсифікацій. Хоча сторони також домовилися про те, що вибори будуть проходити під спостереженням ОБСЄ - це "плюс", який, звичайно ж, навряд чи приборкає фальсифікації з боку терористів, але забезпечить інформованість Заходу про те, як, насправді, пройде голосування.

Останній, тринадцятий, пункт передбачає, що виконання угоди ляже на плечі представників тристоронньої контактної групи, діяльність якої має бути інтесифікована з можливим збільшенням чисельності.

Як бачимо, договір дає шанс на припинення війни, але в ньому багато неоднозначного. Зрозуміло, що головне зараз - зупинити війну, але надалі Україні доведеться ще багато попрацювати, щоб дотримати свої інтереси і не дозволити Донбасу перетворитися на "сіру зону" й інструмент, за допомогою якого Кремль буде втручатися в наші справи.