У п'ятницю, 6 лютого, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд після переговорів з Петром Порошенком, що відбулися в ході їх візиту до Києва, відбувають до Москви.
Там вони мають намір зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним і обговорити з ним всі можливі варіанти мирного врегулювання ситуації в Україні.
Про те, чого варто очікувати від цих переговорів, в бліц-інтерв'ю виданню "Обозреватель" розповів російський політолог і публіцист, директор "Інституту національної стратегії" Станіслав Бєлковський.
- Пане Бєлковський, як по-вашому, що означає для Путіна сьогоднішній приїзд до Москви канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда?
- Путін, природно, хоче прямих переговорів. Для нього Україна - це не кінцева мета його зусиль, а лише привід для торгу з Заходом.
- І які ж пункти будуть в цій "торговельній угоді"?
- З одного боку, Європа хоче припинення війни за будь-яку ціну. Водночас Захід боїться Путіна і тих ексцесів, які він може утнути.
З іншого боку, зрозуміло, чого хоче Путін. Тактично його цікавить створення нового Придністров'я в Донецькій і Луганській областях, тобто формування там невизнаних де факто держав. Ще йому важливо життєзабезпечення Криму: він хоче, щоб гарантії життєзабезпечення Криму дала Україні, тому що у нього немає ні сил, ні можливостей зробити туди коридор з Росії, тобто окупувати територію між Луганськом і Херсоном він не в змозі фізично. Також йому потрібна гарантія життєзабезпечення Придністров'я, в цьому випадку вже справжнього, того, що на кордоні з Молдовою. І, нарешті, Путіну потрібні гарантії позаблокового статусу України.
Читайте:
Дипломат розповів про ультиматум, який можуть пред'явити Путіну Меркель і Олланд
Власне, торг і відбуватиметься в межах цих параметрів.
- Навряд чи Олланд і Меркель влаштують такі умови.
- Чим би не завершилися сьогоднішні переговори, абсолютно очевидно, що між їх учасниками немає довіри, а будь-яка домовленість повинна грунтуватися на довірі, і не може бути досягнута, якщо цієї довіри немає. Тому мені здається, що якщо навіть сьогодні ввечері Путін "на тлі" Олланда заявить, що він про все домовився, ця домовленість буде вельми крихкою, і сторони будуть сприймати її по-різному.
- Європейські лідери сподіваються, що Путін буде дотримуватися умов угоди, яке вони з ним збираються укласти в ході переговорів?
- Все-таки вони не ідіоти. Зрозуміло, що у них не може бути такої впевненості.
Політика їх полягає в тому, що Олланд виступає з позиції Заходу - оскільки він зараз один з останніх світових лідерів, хто готовий спілкуватися з Путіним постійно. Ангела Меркель як лідер Євросоюзу фактично не довіряє Путіну, її багато чого в ньому розчарувало. Тому мені здається, що коли сьогодні європейські лідери будуть посміхатися перед камерами і повідомляти про підсумки переговорів, то посмішки ці будуть коштувати їм занадто дорого.
- Чи є такі заходи впливу, які надали б на Путіна тиск і він змінив би рішення?
- Немає ніяких. Він абсолютно запустив справи. За своїм психотипом це людина, яка абсолютно болісно ставиться до будь-якого тиску, що здійснюється на неї. Він не приймає рішень під тиском, і робить рівно протилежне тому, чого хоче від нього джерело тиску. До великих матеріальних втрат Росії в результаті санкцій він готовий, це не є для нього чимось несподіваним або напряжним. Тому поки Путін залишається при владі, можна очікувати відновлення війни в будь-який момент, незалежно від домовленостей, які будуть досягнуті в той чи інший день.
- По-вашому, як довго ще Путін буде залишатися при владі?
- Це невідомо абсолютно, це вирішує тільки Господь Бог. Поки Путін захоче залишатися при владі, він і буде залишатися. Силовики йому вірні, у нього є полк особистої охорони. Можливий, звичайно, палацовий переворот, але це така подія, яку неможливо передбачити. Бо якщо про палацовий переворот стане відомо Путіну, він його просто не допустить.
- А як по відношенню до Путіна налаштовані російські політичні еліти?
- Негативно. Точніше, політичних еліт в Росії немає, тому що у нас немає публічної політики. Вся політична еліта сконцентрована в одній людині - Володимирі Путіні. Економічні еліти, загалом, не задоволені тим, що відбувається, їм не подобається ця справа. Але технології поміняти щось - у них немає. Вони не можуть переконати Путіна.