Наступним об'єктом диверсії терористів може стати ядерний реактор

Де чекати нового удару терористів?

Вчорашня серія терористичних вибухів у Лондоні показала високу вразливість навіть тих країн, де спецслужби найбільш ретельно прагнуть контролювати ситуацію. Відбувається своєрідна трансформація тероризму в напрямку здійснення широкомасштабних дій з використанням сучасних технічних засобів. Таким чином злочинці прагнуть викликати масові втрати серед мирних громадян і зруйнувати найважливіші об'єкти соціально-економічної інфраструктури.

Зростає рівень і різнобічність підготовки терористів, оснащення бойовиків - часто релігійних фанатиків, здатних на акти самопожертви. Але особливо насторожує наступне: все частіше увагу ватажків і ідеологів тероризму приваблює зброю масового знищення. З їх точки зору, техногенні катастрофи найбільшою мірою сприяють залякуванню населення. Спецслужби зафіксували прямі спроби оволодіння екстремістами ядерним, хімічним, радіологічним та біологічною зброєю, а також проведення диверсій проти потенційно небезпечних об'єктів.

Тим часом група вельми авторитетних американських учених проаналізувала стан безпеки дослідницьких ядерних реакторів і опублікувала відповідну доповідь в "Science and Global Security". Зроблені ними висновки дуже тривожні. Один з них полягає в тому, що загальне поліпшення системи ядерної безпеки в даний час в набагато меншій мірі торкнулося дослідницьких реакторів, які знаходяться на території більш ніж 40 країн. Настільки серйозна заклопотаність пояснюється насамперед тим, що дані реактори є основними невійськовими споживачами високозбагаченого урану (ВЗУ). Сумарний обсяг високозбагаченого урану, сконцентрованого в наукових організаціях, дозволяє виготовити до однієї тисячі боєзарядів.

Як вважають вчені, така ситуація склалася насамперед у результаті недооцінки ступеня небезпеки дослідних реакторів з точки зору можливості здійснення проти них диверсій з боку терористів.

Підвищений ж увагу терористів до дослідницьких реакторів пов'язано не тільки з уразливістю цих об'єктів, а й з можливими дуже небезпечними наслідками диверсій. Екстремісти ставлять завдання отримати "велику брудну бомбу", яка здійснить викид в навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.

Класичним прикладом можливих наслідків важких аварій на об'єктах ядерної інфраструктури є катастрофа на Чорнобильській АЕС. Зрозуміло, масштаби аварії на якому-небудь дослідницькому реакторі будуть значно менше, проте і в цьому випадку в її сферу може бути залучено чималу кількість людей, які зазнали відчутного радіаційного і особливо глибокому психологічному впливу, на що й робиться основна ставка.

Розглядаючи реальність проведення диверсій проти дослідницьких реакторів, потрібно звернути увагу на ту обставину, що на відміну від АЕС до них забезпечується доступ досить широкого кола користувачів, а їх відносна відкритість для відвідувань поєднується з меншою кількістю і ефективністю проведених заходів щодо забезпечення безпеки. До того ж дослідницькі реактори, як правило, розташовуються в межах міста або поблизу університетських містечок. У цьому і полягає підвищена небезпека можливих диверсій.

Причому ядерні наукові центри можуть піддатися одночасної атаці з декількох сторін груп диверсантів, в тому числі що використовують важкі транспортні засоби, завантажені вибуховими речовинами, і до того ж спираються на сприяння одного з працівників персоналу. Інший з можливих сценаріїв подібного диверсійного акту полягає в намірі групи терористів таємно розмістити вибуховий пристрій (також при можливої ??допомоги одного зі співробітників) поблизу активної зони реактора і привести його в дію з дистанційного пульта. В результаті вибуху в навколишнє середовище буде викинуто значну кількість радіоактивних матеріалів.

Фахівці вказують і на можливість використання терористами реактивного протитанкового зброї для нанесення удару по найбільш важливих систем забезпечення безпеки реактора. Зокрема, на вантажівці вони можуть розмістити ракети, які будуть запущені по реактору на дальності прямої видимості і виведуть з ладу його систему управління. Це може призвести до відмови системи охолодження об'єкта і зростанню реактивності (інтенсивності ланцюгової ядерної реакції), в результаті чого відбудеться розплавлення активної зони реактора і викид з нього продуктів розпаду. Не можна також виключити ймовірність застосування терористами-смертниками захопленого літака з повними паливними баками для нанесення потужного удару по дослідному реактору.

На думку вчених США, не в останню чергу на вибір терористами об'єкта удару вплине і загальний рівень культури безпеки, характерний як для потенційних об'єктів атаки, так і країни в цілому. Очевидно, що чим більш всебічно відпрацьована практика забезпечення безпеки на об'єкті з дослідницьким реактором, тим менш привабливою метою він буде для екстремістів.

Володимир Білоус, провідний науковий співробітник ІСЕМВ РАН, член-кореспондент АВН, генерал-майор у відставці

http://www.ng.ru