Вибори в Україні - на рівні Африки
Офіційний результат першого туру виборів президента України стане відомий тільки до кінця тижня. Так само, як в Україні, вручну голоси рахують тільки в країнах СНД, Африки та середньої Азії.
Про це пише видання "Дело" .
Рядовий естонець входить в Інтернет, заходить на сайт місцевого Центрвиборчкому, вводить свій особистий ідентифікаційний номер і голосує за свого кандидата, не виходячи з дому. При цьому він може зробити це за тиждень до виборів і при бажанні в день голосування може обрати іншого кандидата. Українці ж по-старому пробираються крізь замети на виборчі дільниці , а держава і кандидати оплачують кожному працівникові виборчої комісії по 800 грн за безсонну ніч ручного підрахунку голосів.
Розвинені країни, колишні радянські республіки Росія, Білорусь і Казахстан, і навіть Індія з Венесуелою давно перейшли на електронну систему виборів, що дозволяє "на льоту" підраховувати голоси виборців , при цьому автоматично відсіваючи некоректно заповнені бюлетені. У підсумку результати стають відомі через кілька миттєвостей після того, як проголосував останній виборець, а ймовірність фальсифікацій, зокрема "каруселей" і вкидання бюлетенів, зведена до мінімуму. Самою примітивною системою є електронний підрахунок голосів за допомогою оптичного сканера - опускається в урну бюлетень сканується, апарат запам'ятовує результат і передає його в Центрвиборчком. Дана система повсюдно використовується в більшості розвинених країн світу.
"Якби у нас була така система, то вже о восьмій годині вечора ми б знали результат голосування", - розповідає заступник голови Секретаріату Президента, екс-голова Комітету виборців України Ігор Попов. Ця система вважається найменш витратною і найбільш практичною. "Такий сканер коштує $ 250-350. На кожну ділянку можна поставити по одній машині. Для порівняння, за звичайну урну для голосування у нас платили по $ 100 ", - продовжує він.
Широко використовуються, зокрема на місцевих виборах в декількох регіонах Росії в 2009 році, і апарати для електронного голосування touchscreen (схожий на платіжний термінал для поповнення рахунку мобільного зв'язку). Така система вже 10 років функціонує в Бельгії. Однак ця система дорожче, ніж оптичні сканери, - за один апарат touchscreen потрібно буде заплатити близько $ 400, а на кожну ділянку їх знадобиться 3-5 штук.
"Для України необхідно буде закупити близько 100 тис. таких машин (в Україні працює 33,6 тис. виборчих дільниць). Все це обійдеться близько $ 40 млн ", - підрахував Ігор Попов. Набагато більшу суму заплатили в 2000 році США. На організацію системи електронного голосування вони витратили $ 3,8 млрд. Важливим моментом є той факт, що вся апаратура для електронного голосування - багатократного використання, а не купується, як урни для голосування, під кожні вибори. Крім того, під час кожних виборів лише на друк бюлетенів витрачається 100 млн грн. "Якщо врахувати, що вибори у нас проходять практично щороку, впровадження електронної системи голосування окупиться протягом двох виборчих кампаній ", - констатує начальник управління інформатизаційній системи ЦВК Валерій Стриганов.
Найбільш просунуті країни - Австралія, Канада, Естонія, США, Швейцарія - практикують на виборах голосування за допомогою Інтернету і SMS. Зроблено це багато в чому для того, щоб залучити на вибори молодь. Для електронного голосування через Інтернет або SMS виборець отримує ідентифікаційну карту, яка функціонує за принципом "відкритого" і "закритого" ключів. Виборець реєструється на сайті за допомогою виданого йому ЦВК "відкритого" ключа. Результат же голосування шифрується унікальним для кожного виборця "закритим" ключем, який не дозволяє простежити, хто і за кого проголосував.
Віддають перевагу ручному підрахунку голосів тільки в Нігерії, Зімбабве, Киргизії, Узбекистані та інших країнах третього світу. Чому ж український уряд ніяк не зважиться на перехід до електронного голосування, якщо воно настільки вигідно і економно? Формальним приводом є той факт, що Україна сильно відстає від інших країн світу в технологічному процесі. "Спочатку наших людей потрібно привчити до Інтернету (ним користуються тільки близько 22% всього населення України), і лише потім дати їм можливість голосувати", - пояснює позицію представників влади Ігор Попов.
Експерти запевняють, що ввести систему не складе труднощів. Технічно це питання реалізовується швидко. За півроку можна розробити програмне забезпечення і протестувати його. Причому своє програмне забезпечення зробити простіше і вигідніше, ніж закуповувати вже існуючі зарубіжні аналоги і адаптувати до вітчизняних реалій.
Насправді питання полягає в тому, що владі вигідна існуюча система, адже вона дозволяє маніпулювати результатами виборів в ту чи іншу сторону. Ніхто не збирається піднімати питання переходу до електронного голосування. Тому що на наших виборах зручно фальсифікувати - кажуть в неофіційних бесідах представники влади. "На цих виборах використовуються різноманітні технології порушень, щоб уникнути яких необхідна саме електронна система голосування", - акцентує кандидат на посаду президента Людмила Супрун. Застосування IT-технологій зводить можливість маніпуляцій з бюлетенями на виборах до мінімуму, за всю історію було всього два випадки, коли були допущені фальсифікації під час електронного голосування, і то вони були незначними.