Короткий курс газових конфліктів в СНД

1,3 т.
Короткий курс газових конфліктів в СНД

"Газовий" конфлікт по осі Росія-Україна після переговорів паливних міністрів у Москві 12 листопада, здавалося, ослаб. Але вже наступного дня розгорівся з новою силою. Із заяв "Газпрому" стала зрозуміло - газова війна неминуча. Цього разу росіяни спробували отримати страховий поліс в Європі (врахували побажання Європейської Комісії під час білоруської газової війни) - попередили ЄС про те, що можуть урізати експорт газу з 1 січня 2006 р., якщо Україна не погодиться платити за ринковими цінами. Також "Газпром" хоче переглянути "транзитне" угоду з Україною і готовий виключити з нього пункт про постачання газу для України. Всю відповідальність за скорочення поставок до Європи "Газпром" покладає на Україну. Українська сторона перейшла до обговорення теми скорочення військово-технічного співробітництва між двома країнами. При таких заявах знову виникають сумніви в доцільності подальшого проведення переговорів на будь-якому рівні, виключаючи президентський.

Позиції сторін. Що ж так жорстко відстоювали Україна і Росія впродовж трьох місяців? Коротко розглянемо початкові позиції. Минулого тижня Україна погодилася на ринкові умови при розрахунках за газ, але з перехідним періодом. Деталі української пропозиції невідомі, але зараз це вже неважливо - "Газпром" не тільки не прийняв українську пропозицію, а й підвищив ціни до $ 220-230. Аналіз первісних позицій сторін сьогодні важливий радше для судових розглядів.

Безумовно, за сухими цифрами і загальними заявами стоять різні цілі, засобом досягнення яких є поставки газу. У позиціях Росії як претендента на геополітичне лідерство переважають геополітичні цілі, України - переважно економічні. Кожна зі сторін має певним набором економічних "інструментів", який в тій чи іншій мірі може впливати на дотримання балансу інтересів. Безсумнівно, "інструменти" Росії більш вагомі.

Юридична оцінка позицій сторін. Українська сторона апелює до Додатку № 4 до контракту між НАК "Нафтогаз України" і "Газпромом" про обсяги й умови транзиту російського газу територією України в 2003-2013 рр.. від 21 червня 2004 Там чітко записано, що протягом 5 років (по 2009 р. включно) умови транзиту газу не підлягають зміні.

До речі, свого часу підписання цього документа викликало негативну реакцію з боку українських націонал-демократичних політиків і, на їх думку, було зроблено під тиском "Газпрому". Ті ж умови незмінності схем розрахунків за транзит газу містяться і в міжурядовому протоколі на 2004 р. і 2005 р.

Зміна механізму оплати транзиту вимагає анулювання Додатки № 4, яке зафіксувало незмінність механізму розрахунків за транзит на 5 років, або, скоріше розриву відповідного Міжурядової угоди.

Російська сторона посилається на Міжурядову угоду про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського газу територією України від 15 жовтня 2001 Там записано: "Обсяги транзиту російського газу через територію України, а також розмір платежів у грошовій формі та / або обсяги поставок газу в рахунок оплати транзиту будуть уточнюватися на підставі щорічних Міжурядових протоколів на відповідний рік ".

Посилання "Газпрому" на цей документ не витримує критики. Виходячи з цього формулювання, уточнення можуть стосуватися лише обсягів газу, що поставляються в рахунок послуг з транзиту, і платежів у грошовій формі, тому що з кожним роком обсяги транзиту ростуть, а значить, - змінюється (росте) обсяг газу за послуги з транзиту (2004 р. - 23 млрд куб. м; 2005 р. - 24 млрд куб. м), а також грошові платежі (понад зазначені обсягів газу). Таким чином, в документі нічого не говориться про зміну механізму розрахунків.

Нагадаємо, що основна ідея цього Міжурядової угоди полягала у виплаті Україною боргу за спожитий російський газ (реструктуризації боргу) шляхом випуску облігацій. Надалі, за пропозицією "Газпрому", відмовилися від такого шляху виплати українського боргу, замінивши його щорічним зменшенням обсягів газу, в рахунок оплати послуг з транзиту саме на період з 2005 по 2009 рр..

Таким чином, виходячи з практики останніх кількох років, а також з того, що Додаток № 4 Не анульовано і має юридичну силу, в 2006 р. немає юридичних підстав для зміни механізму розрахунків за транзит газу. Для його зміни необхідна згода обох Сторін (або вихід однієї з Сторін з Міжурядової угоди), що спричинить за собою перегляд всієї договірної бази двох країн у газовій сфері. В цілому, юридична позиція України виглядає явно сильніше.

Уразливі місця позицій сторін. Позиції обох сторін неконструктивні. Ціни на газ в Європі за рік зросли приблизно в 1,7 рази - як наслідок прив'язки до вартості нафти (нафтопродуктів). Це ігнорувати Україна не може, як і можливість виходу Росії з низки двосторонніх угод, про що вже заявив "Газпром", і що неминуче спричинить за собою необхідність підписання документів на нових умовах. Однак протягом кількох останніх місяців ціни на нафту на світовому ринку стали знижуватися, і є прогнози про подальше їх істотному зниженні. Застосування фіксованої ціни на газ на тривалий період (навіть на 1 рік) недоцільно. Бо, якщо, наприклад, ціна на нафту до кінця 2006 р. впаде, умовно, вдвічі, то Україна буде платити за газ більше низки європейських держав, оскільки у неї ціна газу не прив'язана до ціни нафти або окремому виду нафтопродуктів.

І для України доцільно використовувати механізм ціноутворення (або скоріше формулу ціни на газ), прив'язуючись, наприклад, до ціни мазуту, який котирується на одній з європейських бірж (можливий вибір маркерного сорти нафти "Brent" або російської нафтової суміші "Urals") як бази для внесення коригувань протягом року.

У двосторонніх документах у газовій сфері між Україною і Росією немає посилання на те, що виниклі суперечки вирішуються в міжнародних судах. У них записано, що "суперечки, що стосуються тлумачення і застосування угод, вирішуються шляхом консультацій між Сторонами". Також Росія не є Стороною Європейської Енергетичної Хартії (не ратифікувала її), яка чітко визначає шлях вирішення таких конфліктів. Незважаючи на те, що Україна не має контрактів з європейськими країнами на транзит газу (тільки з "Газпромом"), спроби звернення "Газпрому" в міжнародні суди не виключені.

Таким чином, основний шлях до вирішення конфлікту - двосторонні переговори з взаємними компромісами, що можливо лише за наявності політичної волі.

Ціна питання. Вкрай важко оцінити ціну питання і ще важче дати точне і прораховане техніко-економічне обгрунтування вибору цін і транзитних тарифів. Навіть не тому, що немає детальної інформації про пропозиції сторін, просто єдино правильного варіанту вирішення газової проблеми не існує. Економічне рішення має бути знайдено шляхом болісного пошуку взаємних поступок.

Приблизний розрахунок буде виглядати наступним чином:

- В 2005 р. Україна отримає близько 25 млрд куб. м газу, що при ціні газу в $ 50 за 1000 куб. м складе $ 1,250 млрд - це зароблене на транзиті газу (без урахування внутрішніх витрат);

- Збільшення Україною транзитного тарифу, наприклад, з $ 1,09 до $ 2,5 (тобто в 2,3 рази) дасть можливість заробити в 2006 р. вже $ 2,9 млрд;

- На купівлю 25 млрд куб. м російського газу в 2006 р. за новою ціною в $ 160 буде потрібно $ 4,0 млрд плюс ПДВ 18% (у разі прийняття Держдумою Росії законодавчих поправок про стягування ПДВ на поставки газу в Україну), що складе $ 4,8 млрд.

Таким чином, додаткові витрати на купівлю газу складуть: $ 4,8 млрд-$ 2,9 млрд = $ 1,9 млрд.

Однак, в свою чергу, Росія може симетрично збільшити транзитний тариф (до $ 2,5) на транспортування туркменського газу через свою територію (600 км) і, можливо, - через територію Казахстану (1300 км) і Узбекистану (460 км). Газотранспортні підприємства в Казахстані та Узбекистані належать цим державам, але "Газрі" цього року підписав з ними договори на використання експортних трубопровідних потужностей, що робить дуже ймовірним такий хід подій.

Додаткові витрати на транзит туркменського газу, таким чином, можуть зрости майже на $ 2 млрд, якщо умовно вважати, що компанія "РосУкрЕнерго" використовує парітететний тариф $ 1,09 (насправді, він досягає $ 1,5).

Отже, сумарно, дуже приблизно, додаткові витрати для України можуть скласти в 2006 р. близько $ 3,9 млрд.

Не факт, що симетричний зростання тарифів відбудеться по всьому шляху транспортування туркменського газу. Проте, пропозиції деяких експертів підвищити транзитний тариф до $ 3, $ 4 або більше призведе до великих втрат для України, ніж для Росії, оскільки плече транзиту по трьох країнах більше в 1,9 рази. Доцільним бачиться збереження транзитних тарифів на транспортування туркменського газу в 2006 р. через територію Казахстану та Узбекистану для того, щоб не розбалансувати експорт газу у всьому регіоні. Наприклад, якщо Узбекистан і Казахстан приймуть в 2006 р. транзитний тариф на рівні європейського, то, природно, у цих країн буде бажання застосовувати його і для "Газпрому" після 2006 р., коли практично весь туркменський і узбецький експортний газ буде купувати Росія. Що невигідно вже Росії.

У 2007 р. Україна купуватиме газ тільки в Росії, не менше 45 млрд куб. м, що за новою ціною складе $ 7,2 млрд плюс ПДВ $ 1,3 млрд - лише $ 8,5 млрд; плата за транзит складе - $ 2,5 x 1200км х125 млрд куб. м/100 = $ 3,75.

Отже, за вирахуванням оплати послуг за транзит, доведеться заплатити за російський газ $ 4,75 млрд. Разом з тим, в 2007 р. за відсутності великих обсягів туркменського газу (Не буде симетричного підвищення тарифу Росією) можливе зростання українського транзитного тарифу, наприклад, до $ 2,7, як зараз у Польщі чи Австрії.

Незалежно від того, на які компроміси підуть боку, ціна питання - мільярди доларів.

Сценарії розвитку ситуації на короткострокову перспективу. Ніхто в Білорусі не прогнозував можливість повного відключення газу взимку 2004 Що стосується України, то і для неї такий варіант теоретично можливий, однак важко реалізуємо технічно (75% російського експорту газу проходить через Україну). Враховуючи відсутність реального прогресу на україно-російських переговорах, можна прогнозувати негативний розвиток ситуації з різними масштабами збитку.

Руйнівний сценарій. "Газпром", а значить, Росія, 1 січня 2006 починає знижувати постачання газу для українських потреб до їх повного припинення, зберігаючи обсяги експорту в Європу; Україна обмежує внутрішнє споживання газу, але частково використовує транзитний газ, виробляючи "технічний" відбір газу; європейські країни недоотримують суттєві обсяги російського газу. Значні економічні втрати понесуть Росія, Україна і країни Європи, постраждає населення - частково буде відключено опалювання; постраждає імідж Росії і України як надійних партнерів.

Негативний сценарій. З 1 січня подача газу для України скорочується значно, але дозволяє забезпечувати газом населення, соціальну сферу і безперервні промислові виробництва, оборонні об'єкти; всі споживачі російського газу зменшать його споживання. Економічні втрати будуть помірними.

Помірно негативний сценарій. З 1 січня подача газу для України скорочується незначно, що дозволить забезпечувати більшу частину потреби країни; всі споживачі російського газу зменшать його споживання. Економічні втрати будуть незначними.

У всіх трьох сценаріях європейські країни подають позови в міжнародні і національні суди проти "Газпрому" (спільні підприємства "Газпрому" є майже в кожній західноєвропейській країні). Росія приваблює Україну в якості третьої сторони за судовими позовами або сама звертається до міжнародних судів.

У будь-якому випадку Росія і Україна приречені на підписання домовленостей і налагодять нормальні поставки газу до Європи, але, мабуть, за допомогою зовнішнього арбітражу.

Володимир Саприкін, Центр ім. Разумкова

"ГраніПлюс"

www.grani.kiev.ua