Радченко не подобається ті, хто дав слово туркменської опозиції
Новопризначений віце-прем'єр-міністр України Володимир Радченко вважає, що країна перебуває в "досить тяжкому стані".
Про це він заявив в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" .
"Я дійсно сподіваюся на встановлення взаєморозуміння не тільки між різними гілками влади - президентом, урядом і парламентом, а й між політичними партіями. Це необхідно, оскільки країна справді перебуває в досить важкому стані ", - підкреслив він.
Як приклад він навів статтю, опубліковану на ОРД польською мовою, де містилася пропозиція про розмежування Сходу і Заходу України із закликом опісля ходити одне до одного в гості. Таку пропозицію Радченко вважає небезпечним, "яке тхне викликом національній безпеці".
Він також назвав ряд інших викликів національній безпеці України: "Легіонери невідомої сторони відкрито виступають на нашому телебаченні, що ставить нам в докір один з найважливіших партнерів, у зв'язку з чим Україна ризикує залишитися без енергоносіїв; на місцях, зокрема в Харкові, відбуваються масові безладдя, яких в подібній якості країна не знала з 2001 року; Крим як і раніше залишається дуже складною територією і т.д. і т.п ".
Віце-прем'єр також спростував чутки, що ще до його призначення в Кабмін між Президентом і Прем'єром були досягнуті домовленості, згідно з якими Радченко мав очолити СБУ в обмін на те, що Борис Тарасюк збереже за собою посаду глави МЗС.
"Я не мав наміру повертатися в СБУ, про що сказав раз і назавжди. Причина одна - п'ятий раз в одну й ту ж річку не входять. Моя присутність в СБУ можлива лише в ролі радника голови, яким я і був до вчорашнього дня ", - підкреслив Радченко.
Також неважко здогадатися про які "легіонерів невідомої сторони" говорив Радченко. П віслюку смерті Сапармурата Ніязова в Україну зі Швеції прилетіли представники туркменської опозиції, яких на батьківщині п'ять років тому заочно судили за підготовку замаху на Ніязова. В інтерв'ю "Обозревателю" представники опозиційного руху "Ватан" ханум і Оразов сказали, що планують повернутися на батьківщину, проте після декількох днів змушені були виїхати до Європи, щоб не повторити долю узбецьких опозиціонерів.
"Обозреватель" першим надав слово туркменської опозиції. Надалі він має намір також регулярно надавати слово і російської опозиції.