ПР + БЮТ: вихід чи глухий кут?

Незважаючи на заяви регіоналів про те, що вони тільки сьогодні ввечері прийме офіційне рішення про формат своєї участі в можливій коаліції, з табору БЮТ вже просочилася інформація: всі необхідні погоджувальні документи підписані. Якщо вірити словам тих же, буквально дмуть на молоко джерел, завтра в Раді буде створена коаліція ПР і БЮТ. А це - конституційна більшість, необмежена міць якого може стати великим випробуванням як для менеджерів і рядових учасників цього об'єднавчого проекту, так і для всієї країни.

З одного боку, коаліцію БЮТ і ПР варто трактувати як порятунок для України і можливість: а) зробити парламент легітимним, б) розблокувати прийняття чергових антикризових законів, в) збалансувати владу в країні. З іншого боку, союз необхідно розглядати і під призмою чергової загрози, яка має небезпеку: а) згортанням демократії, б) створенням двопартійної системи, в) необмеженим дерибаном ресурсів на двох.

Треба визнати, що охочих давати прогнози, як на той, так і на інший рахунок, предостатньо. Однак щоб не говорили і не пророкували сьогодні штатні політологи з СП, БЮТу чи ПР, щоб не писали журналісти і не передчували самі політики, навряд чи хтось буде заперечувати, що у договірних сторін з'явився унікальний шанс залишити свій слід в українській історії.

Так чи інакше, але в управлінні у лідерів Партії регіонів і БЮТ виявилася доленосна стрілка, яку вони вже завтра можуть перевести так, що український склад на шаленій швидкості помчить в заданому ними - не президент - напрямку. І це колосальна відповідальність, логічним наслідком якої може стати грандіозний успіх, що підтверджує здатність домовлятися Тимошенко-Януковича і неспроможність деструктивного Ющенко. Не виключений, проте, і провал, що гарантує останньому правомочний привід віщати нації про антиконституційний змові і знищенні політичної конкуренції в країні. І, повірте, деструктивний Ющенко тільки на цій тезі зможе зібрати другий Майдан. З силовиків в тому числі.

Третій зайвий

Якщо ПР і БЮТ про все домовилися, то чи не краще було діяти вже на вчорашньому засіданні ВР і голосувати? Цей логічне запитання собі і один одному задають прихильники загальновідомою версії про те, що, незважаючи на гучні заяви та підписи, процес переговорів "всіх з усіма" не припиняється ні на хвилину. Вони ж вважають, що вже завтра в залі парламенту розклад може змінитися з точністю до навпаки. Так, "антиконституційну змову" ПР і БЮТ одним поступається дзвінком Президента може бути замінений "рятівним об'єднанням заради країни" тих же Регіонів, але вже з "Нашою Україною" (плюс Литвин). Або ж чиїсь титанічні зусилля виявляться в стані за хвилину до голосування підняти на ноги мертвого "демократа" у форматі (БЮТ - НУ-НС - Блок Литвина). Деякі стверджують також, що чутки про нібито вже стовідсоткової домовленості трійки (Тимошенко - Ахметов - Янукович) розпускають самі бютівці і регіонали, бажаючі приструнити і дістати шарахатися Президента з його сахається фракцією. І схоже, що ця теза в історії з "третім зайвим", яким Ющенко таки може завтра виявитися, - ключове.

Всі останні дні, спостерігаючи за діями і заявами Віктора Андрійовича, а також його правою партійної руки В'ячеслава Кириленка, не можу позбутися думки, що пани самі себе загнали в пастку. Виділю два моменти. По-перше, Ющенко офіційно очолив партію і демонстративно підтримав усі категоричні заяви Кириленко щодо неможливості співпраці ні з "прокремлівськими Регіонами, ні з непослідовним БЮТ". Треба сказати, що в контексті можливих здогадок Кириленко про домовленості ПР і БЮТ його репліки можна було б вважати цілком логічними. Проте в контексті тривалого розвитку політичної ситуації і власного наполегливого позиціонування Кириленко як самовідданого борця з Регіонами - повним політичним фіаско.

Подумайте самі, Президент, весь останній рік кулуарно і перманентно домовляються з ПР про умови співпраці і поваленні Тимошенко, при цьому зробив все можливе для розвалу демократичної коаліції, від своєї ж правої руки отримує буквально кулю в скроню. І справа не в тому, що Балога не зміг вписати в список Блоку Ющенка свій ЄЦ виключно завдяки позиції Кириленко. Справа в тому, що Кириленко своїми заявами підірвав весь механізм можливої ??співпраці Ющенка з Регіонами. Як у нинішньому, так і майбутньому парламенті. Звичайно, не перехворіла помаранчевої романтикою (та тільки чи залишилися такі?) Тут в пору б аплодувати принциповості В'ячеслава Анатолійовича. Щепленій революцією краще задати принципове питання: а де ви були, шановний лідер фракції, коли Ющенко і Балога власними, в тому числі і вашими, і Яценюка руками розвалювали демократичну коаліцію? Чому мовчали, коли Президент, він же - почесний голова НУ, знищував Кабмін, рвав на частини губернаторів і порушував Конституцію? Про що думали в той момент, коли разом з Віктором Андрійовичем звинувачували прем'єра у державній зраді, а потім демонстративно, працюючи на що залишився електорат, вимагали зберегти коаліцію? Де, вибачте, була ваша принципова позиція? Думка? Громадянська совість, нарешті?

Чи ви вже тоді, навесні, розгледіли, що уряд не справляється з економікою і веде країну до руїни? Тоді дозвольте вас запитати, чому не вийшли з коаліції і чесно не заявили про те, що Тимошенко слабка як прем'єр? Чому не визнали, що її і ваша команда не справляється із наступом кризою і що заради країни вам потрібен або інший прем'єр в рамках демократичної коаліції, або ви виходите з коаліції для того, щоб дати парламенту можливість створити нову?

Проте такий діалог з громадськістю та між собою могли б вести тільки справжні політики, які розуміють, що не в кольорі бренду і не в назві коаліції справу. А тим більше не у власному політичному рейтингу. Говорити так, чесно і відкрито, стало б більшою відвагою Президента і його політичної сили, готових будувати країну з будь-яким професійним прем'єром. Нехай навіть і з Януковичем, якщо він здався актуальніше Тимошенко. Однак здатні на маленькі зухвалості не здатні на великі відваги. Наші політики загрузли в зухвалістю та інтригах по відношенню один до одного. У хід пішли кулуарні домовленості, вересневі спілки та голосування, чергові незрозумілі поступки, перевибори, їх блокування і навіть економічна криза ...

Апогеєм нездатності влади, в тому числі верховної, адекватно поводитися в ситуації, що склалася особисто для мене став останній президентський ефір на ICTV, за який хочеться сказати каналу та Андрію Куликову окреме спасибі. Підбір експертів, а також їх коректні, але глибокі питання поставили Президента на місце. І їм був зовсім не черговий трон. Для цього виявилося достатньо трьох розумних тез. Олександра Пасхавера, делікатно нагадав ВАЮ про те, що в Україні так і не сталося обіцяних вже третім Президентом економічних реформ. Андрія Єрмолаєва, який констатував кризу національного лідерства і запропонував Президенту взяти на себе відповідальність за ці неслучівшегося реформи. Олексія Гараня, який порадив Віктору Андрійовичу для початку навести порядок у власному Секретаріаті. Прикро, але Ющенко нічого було відповісти цим мудрим мужам. А мудрим мужам більше нічого було питати у Президента, і вони могли спокійно позіхати всі залишилися 2:00 ефіру. Що стосується порушеної електорату, все ще клює на словеса ВАЮ і Ко, то очевидно, що нашим сайтам, каналах і газетам ще тільки належить навчитися "підбирати експертів", готових поставити своєчасне питання і тим самим пояснити людям, що ж насправді відбувається в цій країні.

І ось тільки тому, що нашому Президенту нічого відповісти на питання про неслучівшегося реформах; тільки тому, що він - гарант Конституції, наділений правом законодавчої ініціативи і всіма інструментами, здатними налагодити систему влади в країні при будь-якому уряді, цього не зробив; тільки тому, що він опустився до рівня примітивних розборок з політичними опонентами, мені не шкода покласти Президента на вівтар об'єднання БЮТ і ПР. Проте буде дуже шкода, якщо деструктивний і слабкий Віктор Андрійович у результаті діяльності такого союзу має отримати ідеальну можливість знову піти "рятувати демократію".

Коаліція антагоністів

Давно відомо, що вся стратегія Партії регіонів звелася до підсвідомого вибору: Ющенко менше зло, ніж Тимошенко. Тільки тому ПР перманентно шукала контактів з ВАЮ, сподіваючись якомога швидше повернутися до влади. Опозиція ПР катастрофічно не влаштовувала. Однак Ющенко занадто затягнув з виправданням надій своїх потенційних партнерів. Зараз згадую річний розмова з Олександром Єфремовим, в той самий момент, коли ПР знімала Тимошенко в розрахунку на обіцяні голоси ЄЦ. З ЄЦ тоді не склеїлося. І Єфремов виголосив пророчу фразу про те, що тепер Президенту доведеться сильно потрудитися для того, щоб повернути нашу довіру. "Тепер ми подивимося, як він буде сам знімати Тимошенко" - сказав тоді Єфремов. Тому що (але це вже не Єфремов) не знімати її він психологічно не може.

Зізнаюся, що в контексті цієї розмови з лідером фракції мені в якийсь момент навіть здалося, що вересневий союз ПР і БЮТ був всього лише додатковою страхітливою стимуляцією Президента для більш рішучих дій у напрямку до інтересам ПР. Показавши, що "ми тебе, якщо що, однією рукою в 300 голосів ...", регіонали мотивували Ющенко. Можливо, саме тому, а не тільки через "шельфу і труби", яку Тимошенко не захотіла поступитися потенційним союзникам, Янукович припинив у вересні переговори з БЮТ. Ющенко ж, як відомо, за традицією звинувативши всіх в антиконституційному змові, почав робити найрішучіші дії, за якими Регіони уважно стали спостерігати. Він оголосив перевибори, пішов вперед і ... запнувся, знову-таки про БЮТ ... Все, що було далі, відомо. Ющенко в черговий раз виявився не в змозі допомогти Регіонам очистити Кабмін від Тимошенко. Він втратив вплив у фракції, віддавши одну її частину в жертву Балозі, іншу - Тимошенко, третє - особистим амбіціям Кириленко, всі дії якого нагадують сьогодні дії одного безпідставно упертого індивідуума. І в цьому, мені здається, велика драма цього ще молодого і колись перспективного політика.

Однак якщо у Ющенка, завдяки власному ж поведінки, можливість політичного маневру тепер сильно обмежена, демократичну коаліцію Президент теж не сприймає (вже почала діяти передвиборна виборча машина з тезою про погане прем'єрі Тимошенко, розвалити країну), то у ПР, як найбільшої фракції, можливість цього маневру залишалася завжди. ПР знову подумала про БЮТ. Стратегія ж "сердечних" (про що ми неодноразово писали), героїчно протистоять перевиборів, в тому й полягала: ПР, незадоволена слабкістю Президента, виявився нездатним повернути силу Януковича до влади шляхом перевиборів, повинна знову подумати про БЮТ. І треба сказати, що думка Регіонів настільки закрутилася, що одним з ключових її виразників за столом переговорів став Рінат Леонідович Ахметов.

Мотивація Ахметова? Все банально. Якщо валити країну разом з Тимошенко, то можна з необережності завалити і власні "заводи і пароплави". При цьому, за словами одного з бютівців, з переговорів якось автоматично випала "група Фірташа". "Нам вдалося з'ясувати, що" страшну групу олігарха ", - говорить джерело, - яка зіграла свою фатальну роль у вересні, представляють лише три людини - Льовочкін, Бойко і родичка одного з них. Решта депутатів тримають ніс за вітром. А вітер, як відомо, в ПР поки направляє пан Ахметов ".

Проте деяким бютівцям все ще властиво перебільшувати роль Фірташа в ПР зокрема й української історії взагалі. По-перше, в кулуарах Ради активно мусуються чутки про 7-мільярдному кредиті НБУ для нового придбання олігарха - банку "Надра" - у форматі рефінансування. Без відповідних зобов'язань. Тобто куди підуть гроші (на кредитування економіки, як наказує МВФ, або на покупку долара), не зовсім зрозуміло. Можливо, це зрозуміло Президенту, який став, за твердженням багатьох, практично "дахом" не надто зрозумілих валютних операцій НБУ.

По-друге, розповідають, що саме група Фірташа буде вживати ті самі титанічні зусилля для того, щоб зірвати "вже підписані" домовленості БЮТ і ПР. Сьогоднішнє скасування засідання фракції ПР, а також остання заява Єфремова про те, що Рада завтра знову піде на перерву, мабуть, з цієї опери. Справа раніше в РУЕ і майбутній газовому договорі України та Росії. Головне - змістити Тимошенко до цього ключового моменту, щоб залишитися на посредническом ринку. У цьому зв'язку навіть ходили розмови про ймовірну коаліцію ПР і НУ-НС і можливе прем'єрство Бойко. Однак ця інформація, очевидно, не сильно сподобалася Віктору Федоровичу. Та й, схоже, Рінату Леонідовичу.

Є думка також, що до цієї історії політико-бізнесових взаємодій мають найбезпосередніше відношення і останні події, пов'язані з боргами НАКу "Газпрому". Знаючі люди стверджують, що в грі з курсом сьогодні зацікавлені не тільки металурги Ахметова, а й люди Фірташа. Фішка в тому, щоб не дати НАКу вчасно виплатити заборгованість росіянам. Ні виплат - немає договору. У цьому контексті цілком з'ясовно недавню заяву глави компанії про те, що НАК на коливаннях курсу вже втратив більше 600 млн. Я про всяк випадок зателефонувала деяким фінансовим експертам, і вони підтвердили здогади політиків: посередникам, у тому числі і газовим, сьогодні дуже вигідні коливання курсу. І навряд чи Президент - визнаний фінансист - про це не знає, публічно списуючи все на психоз і паніку. Не по державному, однак, веде себе Віктор Андрійович ...

фото УНІАН

Так чи інакше, але на сьогодні БЮТ і ПР - потенційні союзники. ПР, схоже, готова поступитися Тимошенко посаду прем'єра. Як уже встиг заявити регіонал Єфремов, Янукович може на це піти і погодитися на спікера хоча б з тієї причини, що "нікуди подіти недепутати Тимошенко". Не дивно, що в цей же час пані Герман продовжує "бити" на прем'єрські амбіції Януковича. І такі різні підходи свідчать лише про одне - питання ще не вирішене остаточно.

Тепер найголовніше. Що, в разі союзу, ПР і БЮТ будуть робити з країною? Зрозуміло, що дискусії з цього приводу також не припиняються. Основне - Конституція. Як нам стало відомо, "варіант Медведчука", розглянутий фракціями навесні і восени, як і раніше актуальне. Баланс влади - це добре, в яку б сторону, парламентську чи президентську, її в результаті не балансували. А ось двотурові вибори до парламенту, після чого набрав 226 голосів автоматично формує Кабмін, - не дуже. За нашими відомостями, ця сприйнята і БЮТ, і ПР норма також залишається актуальна. Вибори Президента в парламенті в порівнянні з нею - свята невинність. Особливо в контексті парламентської республіки, яка робить цю норму цілком логічною і може зробити Януковича Президентом автоматом. До того ж джерела стверджують, що партійні монстри не збираються знижувати прохідний бар'єр. Не мають наміру вони також відкривати списки і змінювати виборче законодавство. І тут досить показова позиція ПР і БЮТ по відношенню до Литвина, який виявився тепер не потрібен. Як стверджують самі литвинівці, серйозних переговорів на рахунок такого широкого формату коаліції з ними ніхто не вів. "Значить, будуть ділити на двох". Вже сьогодні подібне ставлення до малих фракціям насторожує.

Таким чином, якщо зафіксувати сьогоднішній стан переговорів, то цей союз не може не турбувати. Справа, як завжди, у політичній та державної відповідальності. Справа в тій самій хворобі, яку одного разу вже перенесла країна і ім'я якої - запаморочення від успіхів. Конституційне ж більшість - це великий успіх. І питання в тому, наскільки занесе БЮТ і ПР у разі, якщо голосування завтра відбудеться і союз стане реальним. Що в підсумку в цій історії переважить - державний інтерес або комерційний (у поєднанні з особистим)? Адже губських, яценко, Жеваго, ахметових, жваво, клюєвих і Ко в списках ніхто не відміняв. Втім, як і їх інтересів. Часто, зауважимо, що виходять за межі України. Малі фракції, віддаючи належне необхідності консолідувати сили перед обличчям кризи, кажуть, що "подібний союз двох антагоністичних правд може породити велику державну брехня. Коли за рахунок простих людей і криза подолають, і капітали збільшать, і назавжди цю країну поділять, не залишаючи навіть і натяку на народження думок, відмінних від лінії партії. Не кажучи вже про якісь інші лідерах ".

І ще, дуже не хочеться дати привід кому б то не було, в тому числі Президенту, потрапити на "зелену хвилю" і вже завтра почати відігравати заготовлений сценарій "Україна в небезпеці". Включивши в нього Грузію, Крим, Росію, НАТО, мову ... Щоб цього не сталося, потрібно тільки одне: після закінчення переговорів і оголошення коаліції, якого б формату вона не була, ми повинні отримати чіткий і прозорий відповідь на питання - що вони все- таки збираються робити з країною? Тільки тоді у нас буде можливість впливати на події. А не бігати як Тузик в кулуарах за Шушукаються депутатами, залежними від верховної волі лідера і часто вже після нас, журналістів, котрі дізнаються, що відбувається в їх власній фракції.