Російський газ дорожчає для всіх, тільки Україна поки комизиться
"ЕНЕРГЕТИЧНА ПОСТІЙНА"
Нинішні наші проблеми з російським газом в останні дні перестали бути всього лише переговорними труднощами. Йде повновага "холодна війна" з застосуванням важкого ідеологічного озброєння - масованої істерії в ЗМІ обох країн, непримиренних наскоків політиків один на одного, апеляцією до "здоровому глузду" в особі міжнародних інстанцій.
Однак незважаючи на всю гостроту нинішніх газових проблем, їх важко назвати безпрецедентними. Відносини України і Росії у сфері поставок енергоносіїв ніколи не відрізнялися симетрією і взаєморозумінням. Незважаючи на унікальний статус міжнародного транзитної держави, Україна не змогла використати цю активну позицію в "енерговідносин" зі "старшим братом". Історія наших відносин - це ланцюг поразок української держави (див. "Хронологія поступок України в енергетичному протистоянні з Росією та країнами її сфери впливу").
І ставлення російської владної еліти до "помаранчевого" режиму Ющенка "тут зовсім ні при чому. Наприклад, в кінці 2002 р. переговори щодо постачання російського газу в Україну провалилися без жодного участі цього режиму: Президентом тоді був, якщо хто пам'ятає, Леонід Кучма, а прем'єром - Анатолій Кі нах. Не зайвим буде також згадати тривалу полеміку щодо використання українського нафтопроводу Одеса - Броди, яку при Президентові Кучмі і прем'єрі Вікторі Януковичі зуміли виграти росіяни, зафрахтувавши всі українські нафтові труби.
І сьогодні не варто перебільшувати політичну складову і вважати основною причиною протистояння персональні образи російських держдіячів на "помаранчевих". З 1 січня 2006 р. "Газпром" різко підвищує газові ціни відразу для декількох колись братніх держав: Молдавії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, країн Балтії.
ОСТАННІ ДНІ
БІЗНЕС давно передчував багатосерійну епопею з цінами на російський газ (див., наприклад, № 35 від 29.08.05 р., стор.77). На позаминулому тижні в процес включилися президенти обох країн. 7 грудня 2005 вони поспілкувалися по телефону, запевнивши один одного в тому, що проблема розв'язана. Проте їх діалог, судячи з пізнішим висловлюванням цих же президентів, був схожий, швидше, на заклинання стихії і мало вплинув на "перебіг хвороби". 8 грудня Віктор Ющенко повідомив, що "Україна готова розраховуватися за газ виключно на ринкових засадах, проте з поступовим перехідним періодом", а Володимир Путін висловив повну впевненість в тому, що українська економіка винесе підвищення газової ціни і що ніяких "розстрочок" подорожчання не потрібно .
12 грудня 2005 голова правління РАО "Газпром" Олексій Міллер запевнив усіх, що без контракту на постачання газу в Україну в 2006 р. подача газу нашій країні буде припинена. 13 грудня 2005 пройшли закриті переговори міністра палива та енергетики України Івана Плачкова з міністром промисловості і енергетики Росії Віктором Христенко. Пан Плачков запевнив громадську думку, що переговори пройшли успішно: "Я думаю, що до Нового року ми обов'язково знайдемо якусь загальну позицію, будуть підписані відповідний міжурядовий протокол, відповідні договори між НАК "Нафтогаз Украта" і "Газпромом".
Однак навряд чи можна назвати процес успішним, якщо вже 15 грудня 2005 р. Президент України і Росії знову спілкувалися в телефонному режимі. Прес-служба Президента Росії повідомляє, що розмова відбулася за ініціативою Ющенка і що Путін задоволений "принциповою готовністю української сторони до лібералізації цін на російський газ". Проте ніяких офіційних повідомлень про прогрес газових переговорів не надходило. Дуже схоже, що переговори так і залишаються в глухому куті, і ймовірність того, що вони завершаться до 2006 р., стала просто-таки примарною.
Швидше за все, остаточні домовленості з'являться вже в 2006 р. Велика ймовірність, що "Газпром", розуміючи роль України як великого торгового партнера РФ, всупереч висловлюванням його керівників, не припинить поставки газу в Україну, а запропонує тимчасово перейти на короткострокові (скажімо, тижневі ) контракти з оплатою за фактом поставки.
Що ж, значить, і наступний тиждень (а може, і багато наступні) дасть журналістам приводи виливати жовч і праведний гнів на політиків обох країн, запускати найнеймовірніші "качки" (на зразок повідомлення про те, що Україна, мовляв, збирається підвищити вартість оренди для російського Чорноморського Флоту). Добре, що самі ж росіяни в особі їх міністра оборони Сергія Іванова спростували цю страшилку: "Українська сторона останні дні не висувала вимог про збільшення орендної плати".
НАСЛІДКИ
За даними Держкомстату, імпорт природного газу в січні - жовтні 2005 р. в грошовому обчисленні збільшився на 2,25%, порівняно з аналогічним періодом 2004 р., і досяг $ 3,265 млрд. Обсяг імпорту природного газу в січні - жовтні в загальному обсязі імпорту в грошовому вираженні склав 11,17%. Ці дані показують, що роль імпортного газу в нашій економіці величезна.
Отже, за умови збільшення ціни з $ 50 до $ 160 за 1 тис.куб.м газ подорожчає в 3,2 рази і доведеться на стільки ж підвищувати внутрішні ціни? Ні. Населенню постачають газ українського видобутку (який поки не дорожчає). Крім того, аж ніяк не весь газ, споживаний в Україну, - російський. Його лише 30,7%. Тому внутрішні ціни на газ зовсім не зростуть пропорційно подорожчанню російської сировини.
Правда, Туркменбаші, натхненний живим прикладом росіян, теж вирішив взяти за газ з України та Росії (хоча контракт з Україною давно підписаний) побільше - не $ 44, а $ 60 за тисячу "кубів". Це підвищення виглядає цілком невинно. Проте варто пригадати загальноукраїнський баланс природного газу: частка туркменського газу в цьому балансі - 48%. Якщо припустити, що з 01.01.06 р. російський газ коштуватиме $ 160 за 1 тис. куб.м, а туркменський - $ 60 за 1 тис.куб.м, то в середньому вартість всього імпортного газу в Україну зросте приблизно в 2,14 рази.
Наслідки подорожчання тільки російського газу для всієї української економіки підрахував Володимир Путін: загальна сума української газової "економії" за рахунок РФ, на його думку, становить $ 4,6 млрд. Але навіть ця величезна сума не враховує зниження рентабельності українських підприємств у результаті подорожчання газу. Фахівці Світового банку вважають, що при незмінних світових цінах на нафту і 100%-ном зростанні ціни на газ темпи зростання ВВП України в перший рік будуть на 4% менше очікуваних, а в другий рік - на 3%.
Сергій Шаренко, "Бізнес"