Російський газ дорожчає для всіх, тільки Україна поки комизиться

Російський газ дорожчає для всіх, тільки Україна поки комизиться
Російський газ дорожчає для всіх, тільки Україна поки комизиться

"ЕНЕРГЕТИЧНА ПОСТІЙНА"

Нинішні наші проблеми з російським газом в останні дні перестали бути всього лише переговорними труднощами. Йде повновага "холодна війна" з застосуванням важкого ідеологічного озброєння - масованої істерії в ЗМІ обох країн, непримиренних наскоків політиків один на одного, апеляцією до "здоровому глузду" в особі міжнародних інстанцій.

Однак незважаючи на всю гостроту нинішніх газових проблем, їх важко назвати безпрецедентними. Відносини України і Росії у сфері поставок енергоносіїв ніколи не відрізнялися симетрією і взаєморозумінням. Незважаючи на унікальний статус міжнародного транзитної держави, Україна не змогла використати цю активну позицію в "енерговідносин" зі "старшим братом". Історія наших відносин - це ланцюг поразок української держави (див. "Хронологія поступок України в енергетичному протистоянні з Росією та країнами її сфери впливу").

І ставлення російської владної еліти до "помаранчевого" режиму Ющенка "тут зовсім ні при чому. Наприклад, в кінці 2002 р. переговори щодо постачання російського газу в Україну провалилися без жодного участі цього режиму: Президентом тоді був, якщо хто пам'ятає, Леонід Кучма, а прем'єром - Анатолій Кі нах. Не зайвим буде також згадати тривалу полеміку щодо використання українського нафтопроводу Одеса - Броди, яку при Президентові Кучмі і прем'єрі Вікторі Януковичі зуміли виграти росіяни, зафрахтувавши всі українські нафтові труби.

І сьогодні не варто перебільшувати політичну складову і вважати основною причиною протистояння персональні образи російських держдіячів на "помаранчевих". З 1 січня 2006 р. "Газпром" різко підвищує газові ціни відразу для декількох колись братніх держав: Молдавії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, країн Балтії.

ОСТАННІ ДНІ

БІЗНЕС давно передчував багатосерійну епопею з цінами на російський газ (див., наприклад, № 35 від 29.08.05 р., стор.77). На позаминулому тижні в процес включилися президенти обох країн. 7 грудня 2005 вони поспілкувалися по телефону, запевнивши один одного в тому, що проблема розв'язана. Проте їх діалог, судячи з пізнішим висловлюванням цих же президентів, був схожий, швидше, на заклинання стихії і мало вплинув на "перебіг хвороби". 8 грудня Віктор Ющенко повідомив, що "Україна готова розраховуватися за газ виключно на ринкових засадах, проте з поступовим перехідним періодом", а Володимир Путін висловив повну впевненість в тому, що українська економіка винесе підвищення газової ціни і що ніяких "розстрочок" подорожчання не потрібно .

12 грудня 2005 голова правління РАО "Газпром" Олексій Міллер запевнив усіх, що без контракту на постачання газу в Україну в 2006 р. подача газу нашій країні буде припинена. 13 грудня 2005 пройшли закриті переговори міністра палива та енергетики України Івана Плачкова з міністром промисловості і енергетики Росії Віктором Христенко. Пан Плачков запевнив громадську думку, що переговори пройшли успішно: "Я думаю, що до Нового року ми обов'язково знайдемо якусь загальну позицію, будуть підписані відповідний міжурядовий протокол, відповідні договори між НАК "Нафтогаз Украта" і "Газпромом".

Однак навряд чи можна назвати процес успішним, якщо вже 15 грудня 2005 р. Президент України і Росії знову спілкувалися в телефонному режимі. Прес-служба Президента Росії повідомляє, що розмова відбулася за ініціативою Ющенка і що Путін задоволений "принциповою готовністю української сторони до лібералізації цін на російський газ". Проте ніяких офіційних повідомлень про прогрес газових переговорів не надходило. Дуже схоже, що переговори так і залишаються в глухому куті, і ймовірність того, що вони завершаться до 2006 р., стала просто-таки примарною.

Швидше за все, остаточні домовленості з'являться вже в 2006 р. Велика ймовірність, що "Газпром", розуміючи роль України як великого торгового партнера РФ, всупереч висловлюванням його керівників, не припинить поставки газу в Україну, а запропонує тимчасово перейти на короткострокові (скажімо, тижневі ) контракти з оплатою за фактом поставки.

Що ж, значить, і наступний тиждень (а може, і багато наступні) дасть журналістам приводи виливати жовч і праведний гнів на політиків обох країн, запускати найнеймовірніші "качки" (на зразок повідомлення про те, що Україна, мовляв, збирається підвищити вартість оренди для російського Чорноморського Флоту). Добре, що самі ж росіяни в особі їх міністра оборони Сергія Іванова спростували цю страшилку: "Українська сторона останні дні не висувала вимог про збільшення орендної плати".

НАСЛІДКИ

За даними Держкомстату, імпорт природного газу в січні - жовтні 2005 р. в грошовому обчисленні збільшився на 2,25%, порівняно з аналогічним періодом 2004 р., і досяг $ 3,265 млрд. Обсяг імпорту природного газу в січні - жовтні в загальному обсязі імпорту в грошовому вираженні склав 11,17%. Ці дані показують, що роль імпортного газу в нашій економіці величезна.

Отже, за умови збільшення ціни з $ 50 до $ 160 за 1 тис.куб.м газ подорожчає в 3,2 рази і доведеться на стільки ж підвищувати внутрішні ціни? Ні. Населенню постачають газ українського видобутку (який поки не дорожчає). Крім того, аж ніяк не весь газ, споживаний в Україну, - російський. Його лише 30,7%. Тому внутрішні ціни на газ зовсім не зростуть пропорційно подорожчанню російської сировини.

Правда, Туркменбаші, натхненний живим прикладом росіян, теж вирішив взяти за газ з України та Росії (хоча контракт з Україною давно підписаний) побільше - не $ 44, а $ 60 за тисячу "кубів". Це підвищення виглядає цілком невинно. Проте варто пригадати загальноукраїнський баланс природного газу: частка туркменського газу в цьому балансі - 48%. Якщо припустити, що з 01.01.06 р. російський газ коштуватиме $ 160 за 1 тис. куб.м, а туркменський - $ 60 за 1 тис.куб.м, то в середньому вартість всього імпортного газу в Україну зросте приблизно в 2,14 рази.

Наслідки подорожчання тільки російського газу для всієї української економіки підрахував Володимир Путін: загальна сума української газової "економії" за рахунок РФ, на його думку, становить $ 4,6 млрд. Але навіть ця величезна сума не враховує зниження рентабельності українських підприємств у результаті подорожчання газу. Фахівці Світового банку вважають, що при незмінних світових цінах на нафту і 100%-ном зростанні ціни на газ темпи зростання ВВП України в перший рік будуть на 4% менше очікуваних, а в другий рік - на 3%.

Сергій Шаренко, "Бізнес"

http://business.ua