Заручники в білих халатах

Загострення протистояння між Майданом і владою торкнулося і медичну сферу. Адже після початку силових дій протиборчих сторін на вулиці Грушевського число поранених давно вже перевищила кілька сотень людей. І всім їм необхідно надавати медичну допомогу.

Проте якість останньої для постраждалих міліціонерів і активістів все ж відрізняється. Чи не ступенем уваги і професіоналізмом лікарів, звичайно, а пильною увагою правоохоронних органів до поранених евромайдановцам. За повідомленням на форумах і в ЗМІ багатьох з них затримують прямо на приймальних відділеннях лікарень, навіть не давши їх оглянути лікарям.

Міліція, щоправда, факти чи не "викрадення" активістів без надання їм медичної допомоги категорично заперечує. Наголошуючи на тому, що доктора самі дають санкцію на виписку таких потерпілих з лікарень, що означає для них практично неминучий арешт .

Останній факт викликає особливо обурення опозиційно налаштованої громадськості. Мовляв, як можна так забувати клятву Гіппократа і ставати на одну сторону з "катами Майдану", віддаючи їм на розправу бійців опору? Закидають людям у білих халатах і "стукачництво", що виражається в повідомленнях правоохоронцям про надійшли на лікування травмованих активістів. Щодо цього один з лідерів опозиції Олег Тягнибок навіть пригрозив головним лікарям відповідальністю після того, як "влада перейде до народу". Втім, не виключено, що помста погрозами або навіть більш "матеріальними" шляхами може очікувати керівників охорони здоров'я (а то, і рядових лікарів) і раніше.

Повідомлення про кримінальної травмі: донос - або громадянський обов'язок?

Але спробуємо розібратися - хто винен в сформованому стані речей? Невже тільки "бандитська влада" і її вірні клеврети на місцях, в даному випадку - в медичних закладах? На жаль - ні. І понині чинний спільний наказ МВС та МОЗ № 307/105 з'явився на світ Божий аж 10 травня 1993 року. Україна не встигла відсвяткувати ще й другу річницю незалежності, президентом тоді був дуже навіть прозахідний і патріотичний Леонід Макарович Кравчук.

Наказ зобов'язував всі лікувальні установам (до речі, незалежно від форми власності!) "Повідомляти в чергові частини органів внутрішніх справ про всі факти звернення громадян з вогнепальними і ножовими пораненнями, а також іншими тілесними ушкодженнями насильницького характеру, якщо є підстави вважати, що вони отримані в результаті правопорушень. " І цей документ успішно пережив керівництво і Кравчука, і Кучми, і Ющенка (при двічі прем'єрстві Тимошенко) - а Янукович прийняв його, так би мовити, у спадок.

Зрозуміло, що з точки зору опозиції активісти Евромайдана - не злочинці, а герої. На жаль, опозиція тому і називається опозицією, що при владі не знаходиться. А правоохоронні органи і всі держустанови (включаючи і лікарні) контролюються саме їй. І вона ж визначає, кого вважати злочинцем, а кого ні. Зобов'язати вважати також і всіх, що знаходяться на держзарплату, включаючи і лікарів.

А, взагалі, дана норма (до речі, існувала і в радянському законодавстві) насправді є практикою більшості цивілізованих держав! У тому числі - і "всесвітньої цитаделі демократії" США. Там лікарі теж зобов'язані повідомляти про всіх підозрілих травмах в поліцію. А при вступі громадянки, що зазнала згвалтування, навіть не мають права почати її оглядати і надавати допомогу (за винятком загрози життю, звичайно), поки з поліцейської дільниці в медустанову не прибув черговий офіцер.

Між Гіппократом і Фемідою

Звичайно ж, у зазначених цивілізованих державах зовсім не йдеться про якесь "заборону лікарям на виконання клятви Гіппократа". Вони можуть і повинні надавати свій професійний обов'язок всім: і законослухняним громадянам, і правопорушників. Просто при цьому, бути не тільки лікарями, а й громадянами. А тому і повідомляти правоохоронцям про можливий злочин, виявивши хоч жертву, хоч злочинця. Останнього, при такому розкладі, зрозуміло, вилікують. Але після вилікування він вийде з лікарні вже в наручниках, після цього забувши про свободу на більш-менш довгий термін.

Чи є це обставина негуманним у ставленні до лиходієві? Безсумнівно! Тому що багато поранені злочинці бояться звертатися до лікарні до останнього, побоюючись врятувати життя, але втратити свободу. Що може закінчитися для них і трагічно.

Але ось один альтернативний приклад - з російського досвіду. Нещодавно гарнізонним судом Владивостока був засуджений головний травматолог Тихоокеанського флоту Євген Білоусов. Його провина полягала начебто як раз в "виконанні клятви Гіппократа". Правда, небезвозмездно - у березні 2009 року він зробив операцію пораненому в плече ватажкові бандитів, в травматологічному відділенні військового госпіталю, за 25 тисяч рублів. А зцілений бандит, про який "гуманний" ескулап владі не повідомив, після цього скоїв з подільниками наліт на трьох бізнесменів, один з яких був убитий. Така ось "гуманність з душком".

Судили лікаря за статтею російського УК "зловживання посадовими повноваженнями". Є така норма в Кримінальному Кодексі та України. Але, при бажанні, відмова про повідомлення правоохоронцям про надходження пацієнта з травмами кримінального характеру можуть кваліфікувати і як "недонесення про злочин, що" або навіть в категоріях того чи іншого "співучасті".

Як медиків змушують виконувати накази начальства

Втім, найчастіше жорсткі норми кримінального права до лікарів і головним лікарям застосовувати і не потрібно. Якщо вони не виконують офіційно діючий наказ свого міністерства - значить, вони порушують посадові інструкції. За що будь-якого працюючого - в будь-якій сфері - можна запросто звільнити "за службову невідповідність".

Тим часом, після розпочатої медичної реформи, після звільнення зі стаціонару, досвідченому лікарю хірургічного профілю добре, якщо пощастить влаштуватися на роботу хірургом в поліклініку - "чиряки" розкривати. За півтори тисячі гривень на місяць "чистими". Замість того, щоб на колишньому місці, в якості шановного фахівця, отримувати "конверти" якщо не від кожного першого, то від кожного другого пацієнта. Без яких на вищезазначені півтори тисячі гривень в стольному граді Києві не те, що сім'ю не прогодуєш, а й сам ноги протягнеш. А бажаючих зайняти твоє місце багато - "оптимізованих" вузьких фахівців, яким наказано терміново перекваліфіковуватися в "сімейні лікарі, як на Заході", хоч греблю гати.

А якщо вже говорити про головлікар лікарні, то їм загрози опозиції щодо майбутнього звільнення не дуже актуальні. Тому що вони і так знають - у разі зміни влади їх все одно звільнять. Практика, розпочата в 2005 році після перемоги Ющенка, коли в країні поміняли практично всіх керівників не тільки вищої, але і середньої ланки, без урахування їх професіоналізму, просто, щоб звільнити місце для "своїх", давно позбавила медичний менеджмент від всяких ілюзій. Якщо "чужі" тебе виженуть точно, то вже краще зберігати лояльність "своїм", нинішній владі, так є шанс утриматися на посаді в разі її перемоги над опозицією. В іншому ж випадку твою посаду все одно займе інший ...

Чи можуть лікарі врятувати поранених активістів від арешту?

Окреме питання - чи можуть перешкодити лікарі изьятие міліцією травмованих активістів з медичних установ в СІЗО? В принципі, сказати слідчому "мій пацієнт все ще потребує інтенсивному лікуванні", звичайно, можна. Але якщо правоохоронцю ще можна "навішати на вуха локшини", нехай і з благородно-гуманістичної метою - то своє начальство обдурити навряд чи вдасться. Зрештою, хоч медицина і не точна, а гуманітарна наука, але певні стандарти, в тому числі і для оцінки стану здоров'я, в ній є. В іншому випадку, нині будь-який бажаючий вже мав би ту чи іншу групу інвалідності з додається пенсією - завдяки суб'єктивну думку "підмазаних" докторів з МСЕК.

Так що затримати на пару-трійку днів у відділенні потрапив "під міліцейський ковпак" повстанця, звичайно, можна, але потім все одно доведеться сказати правду. А, взагалі, якщо такі затримки стануть повторюватися, служителю Гіппократа, як у випадку з тими ж суддями, правоохоронці можуть ненав'язливо нагадати про деякі делікатних моментах.

Наприклад, звідки у нього при зарплаті, на якій можна перебиватися лише з хліба на воду, непогана іномарка, припаркована під вікнами лікарні? І натякнути, що один з наступних конвертів від вдячних пацієнтів може виявитися з "міченими купюрами". На корупцію в тих чи інших сферах для того і закривають очі - щоб можна було тримати співробітників цих сфер "на короткому повідку", в тому числі, і на випадок форс-мажорних для влади обставин, подібних до нинішніх ...

Але, найголовніше, що лікарняні лікарі при захисті поранених активістів Евромайдана від міліції їх приховати все одно не зможуть. Тому що ПІБ "підозрілого" для влади хворого, його діагноз і так занесені у всю медичну документацію, доступну правоохоронцям. А тому потерпілий уже у неї "на гачку", уникнути якого можна, хіба що, перейшовши на "нелегальне становище". Або, наприклад, виїхавши на кордон. Якщо, звичайно, перемога опозиції не "анулює" всі претензії колишньої влади.

Як уникнути арешту в лікарнях активістам Евромайдана?

Але що ж можуть зробити керівники Майдану для захисту своїх постраждалих в сутичках з "Беркутом" соратників? Везти поранених у Львів, де правоохоронці бояться висунути носа за межі своїх баз, а не те, що перевіряти лікарні? Варіант, звичайно, непоганий, але аж надто накладний. Державна "Швидка" адже за сотні кілометрів хворого не пощастить - їй ніхто не дасть ні шляхового листа, ні бензину. Ну, або це буде останній рейс для працюючої на цій кареті "бригади", а, може бути, і для її начальства на підстанції.

Та й який-небудь "Борис" візьме гривень п'ятсот за годину своєї роботи - з урахуванням дороги туди і назад. Везти ж більш-менш серйозно пораненого без медичного супроводу - це вже загрожує небезпечними ускладненнями, та й просто втраченим для почав лікування часом.

Більш блізлежашіе до Києву лікарні для госпіталізації активістів всерйоз розглядати не варто. Хоча, в принципі, чим далі від столиці лікувальний заклад, тим з більшою ймовірністю слідчі, викликані черговим лікарем, повірять "легендою" постраждалого про те, як його, що знаходиться в туристичній поїздці в їх славне містечко, невідомі хулігани звірячому побили, завдавши готівку рани .

Найбільш же реальним виходом для Майдану могла б стати організація власної повноцінної медичної служби. Тільки не тих наметів, в яких ентузіасти-лікарі надають допомогу постраждалим в "військово-польових умовах". А, скажімо, після вигнання того чи іншого "відділу штабу опору", скажімо, з парочки поверхів Будинку Профспілок, розгортання там цілком добротного госпіталю ..

Благо, ліків і медичного обладнання - від ліжок до найдорожчих приладів, у тому числі і на київських складах, можна купити, скільки завгодно - були б гроші. От за що б узятися того ж Олегу Тягнибоку, хірургу за основним утворенню до відходу в політику - замість того, щоб загрожувати своїм залишилися в медицині колегам за "нелояльність" до повстанців.