Чому між Росією і Україною спалахнула газова війна?
Виграти - значить не програти
У російсько-українському театрі газових військових дій боротьба ведеться з перемінним успіхом при загальному тактичному перевазі Росії. Як же Україна може переломити хід бою? Спеціальний військовий кореспондент "АіФ" Петро Рівного передає з газових фронтів: кожна зі сторін впевнена, що поразка буде означати для неї втрату влади в своїй країні.
Європейська асиметрія
Українському президентові доводиться вибирати "менше зло": або різке підвищення цін на газ, або передача газотранспортної системи "Газпрому". Щоб перемогти в газовому протистоянні, В. Ющен-ко повинен забезпечити країну енергоресурсами до закінчення виборів, витримати інформаційний тиск Росії і створити антігазпромовскую міжнародну коаліцію. З перерахованого найлегше забезпечити остання умова. Київ шукатиме союзників на Заході. Справа в тому, що монополістів в Європі не жалують. Зовсім недавно Єврокомісією-ся змусила німецьких, французьких та італійських енергетичних гігантів погодитися на поділ на дрібніші компанії: є побоювання, що вони з часом поставлять під контроль всю промисловість Європи. Українська ситуація - показова модель захоплення великою компанією контролю над країною, чого так бояться європейці. Більш того, це означає зменшення можливостей Європи торгуватися з Росією про поступове підвищення цін на газ у найближчі 10 років.
Економічні аргументи проти посилення "Газпрому" підкріплюються політичними симпатіями до Києву. В інтерв'ю "АиФ" екс-комісар ЄС із закордонних справ, лорд Кріс Паттен зазначив, що "політична еліта Європи завжди буде на боці більш демократичної країни". Дійсно, Євросоюз уже відмовився допомогти Росії схилити Україну до невигідного договору. ЄС підписав з Україною Енергетичний меморандум про виняткову роль України для забезпечення майбутньої енергетичної безпеки Європи. Україна зв'язала себе зобов'язаннями по стабільним поставкам енергоносіїв до країн ЄС, демонструючи готовність грати за європейськими правилами навіть на шкоду власним інтересам. У відповідь на лояльність Києва ЄС готовий надавати на Росію асиметричне політичний тиск. Про це вже свідчить критична інформаційна кампанія в європейських ЗМІ, спрямована проти Путіна, Шредера і Північноєвропейського газопроводу.
Тим часом Україна здатна і самостійно нанести ряд ударів в інформаційній війні з Росією. Це стосується ЧСФ в Севастополі і двох станцій раннього протиракетного попередження в Криму і Закарпатті. За підрахунками українського МЗС, Росія платить 15-20% від реальної суми оренди РЛС. Що стосується флоту, то за договором вартість оренди прив'язана до ціни на газ. П'ятикратне збільшення ціни буде означати п'ятикратне подорожчання оренди. Крім того, Україна за своїм розсудом може виставити ціну за електрику і житлово-комунальні послуги для ЧСФ. Зрештою, акваторія Севастополя може бути передана нової адміністрації порту, яка встановить європейські ціни за прохід кораблів забезпечення, або взагалі заборонить захід кораблів з ??паливом для ЧСФ у зв'язку з гострою екологічною ситуацією. По суті, тепер уже Кремлю доведеться вибирати "менше зло". Але якщо Україна теоретично може отримувати газ з Туркменістану, то у Росії в найближчі 10 років бази рівноцінної Севастополю не з'явиться. Нарешті, Київ тримає в своїх руках нитки від ситуації в Придністров'ї. Україна може відмовитися прокачувати дешевий газ для Тирасполя. А ще - об'єднатися з Молдавією, щоб скуповувати весь газ на російському кордоні і продавати його Придністров'ю вже за європейськими цінами.
Між Вашингтоном і Ашхабадом
Складніше за все справи йдуть зі стабільним забезпеченням України енергоресурсами. Оскільки Росія погрожує санкціями за відбір газу, перед Києвом стоїть завдання переконати Захід у тому, що Росія діє з метою політичного тиску. Зокрема, Україна може апелювати до Договору про гарантії безпеки Україні 1994 року. Згідно з документом, США, Росія, Франція, Великобританія і Китай відмовилися від права здійсню-шествлять тиск на Київ. Довести, що такий тиск з боку Рос-ці має місце, можна на тлі пільгових цін на газ, встановлених для Білорусії та Вірменії. Вашингтону, за великим рахунком, зараз тільки потрібен привід, щоб обсмикнути Росію. Газовий тиск на Україну може стати для Вашингтона вагомою підставою для відмови від ідеї проведення чергового саміту Великої сімки в Москві, до речі, присвяченого енергетичним питанням. США можуть підтримати Японія, Великобританія, Канада, що означатиме великий дипломатичний програш Кремля і особиста поразка В. Путіна.
Прихильність європейських столиць потрібна Києву на випадок можливого судового процесу проти Росії про невиконання контрактних зобов'язань. Справа в тому, що Росія вимагає підписання міжурядового договору про транзит, однак жоден такий договір протягом 2002 - 2005 рр.. не чинив, оскільки не був ратифікований парламентами обох країн. Газ прокачувався за контрактами між "Газпромом" і "Нафтогазом". І якщо в 2006 році "Газпром" відмовиться виконувати вже підписані контракти і поставляти Україні газ в рахунок оплати транзиту, у "Нафтогазу" будуть сильні аргументи для будь-якого арбітражного суду Європи.
Щоб зберегти свою ГТС недоторканною, Київ може запропонувати продати 49% "труби" консорціуму європейських і американських компаній. Маючи блокуючий пакет, іноземці не дозволять "Газпрому" диктувати умови. Крім того, позиції України в міжнародних судових інстанціях значно посиляться: "Газпрому" доведеться судитися не тільки з "Нафтогазом", а й з рядом могутніх компаній. Україна також може запропонувати частку української ГТС Туркменістану і створити спільне підприємство з продажу туркменського газу до Європи. Ця пропозиція, швидше за все, змусить С. Ніязова розірвати домовленості з Москвою про постачання газу до 2020 року виключно "Газпрому". У такому випадку, Кремль не просто втрачає контроль над туркменським газом, а й отримує сильного конкурента в особі України на європейських ринках. Правда, поки в Кремлі розраховують на те, що з початком активної виборчої кампанії, керівництву України буде не до складних схем, а головним питанням стане політичне виживання і навіть політичні гарантії Ющенка у разі його відставки під тиском обуреної зростанням цін і холодом "вулиці".
"Аргументи і Факти"