В Україні збираються накрити інтернет
Нова редакція Закону України "Про інформацію" може встановити тотальний контроль над усіма Інтернет-сайтами в українському сегменті Мережі. Міністерство юстиції України винесло на громадське обговорення проект Закону України "Про внесення змін до Закону України" Про інформацію " - фактично, нову редакцію, підготовлену фахівцями міністерства на виконання доручення прем'єр-міністра за Указом президента України "Про план заходів щодо виконання зобов'язань і обов'язків України , що випливають з її членства в Раді Європи ". (Тут і далі переклад на російську мову - неофіційний, - ред.)
Декларована мета нового документа - "покращення правового регулювання доступу до інформації, чіткого виконання статті 34 Конституції України стосовно свободи інформації під час засекречування документів, які були закриті для загального доступу з порушенням законодавства".
Мета, право слово, благородна. Не можуть не радувати і такі формулювання як, наприклад, стаття 31: "Заборона цензури та заборона втручання в професійну Діяльність журналістів та ЗМІ з боку органів державної влади або місцевого самоврядування, їх посадових осіб ...".
Але не дарма кажуть, що "диявол в дрібницях". Такий "дрібницею" у нашому випадку є визначення ЗМІ в статті 13 "Масова інформмаціі та її засоби", п.3 якої говорить: "Аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис, веб-сайти в мережі Інтернет тощо "
Враховуючи, що серед визначень законопроекту поняття веб-сайту відсутня, а серед законів, перелічених у ньому як мають відношення до зачіпає предмету, "Закон про телекомунікації" не числиться, - поняття "веб-сайту", по-перше, схильне як завгодно широкому і вольному тлумаченню: від новинного порталу до домашньої сторінки.
По-друге, сайти - навіть суто текстові, - віднесені саме до категорії аудіовізуальних творів, прирівняні до телерадіомовлення: більше аудиторія - жорсткіше нагляд.
А тепер прочитаємо з урахуванням цієї "дрібниці" деякі на перший погляд розсудливі статті законопроекту.
Наприклад, докладемо положення ст. 32 "Відповідальність за порушення законодавства про інформацію" (відповідальність може бути дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної), п.2, до власника домашньої сторінки, особистого сайту, аккаунта в якому-небудь з "живих журналів":
Виступаєш під псевдонімом? - "Умисне приховування інформації".
Розповів про будь-випадку так, як сам його бачиш? - "Поширення недостовірної інформації".
Видалив _на своєму ресурсе_ коментар представника якої-небудь партії? - "Безпідставна відмова від поширення ..."
Зламали твій журнал або сторінку? "Порушення порядку зберігання інформації".
Видалив свій розділ, статтю, малюнок? "Умисне знищення інформації".
Визначив свій блог як "friends only"? - "Необгрунтоване віднесення інформації до категорії повідомлень з обмеженим доступом".
Навіть враховуючи список випадків, в яких, за трактуванням ст. 33, можливо звільнення від відповідальності (і які, за винятком "оціночних суджень", вимагають експертного або судового встановлення), - легко зрозуміти, що при бажанні того чи іншого чиновника або партійного бонзи і наявності "співчуваючих" йому посадових осіб з силових і судових структур, - "взяти за шкірку" будь-якого не те що інакомислячого, а просто комусь чимось завадять громадянина не становить праці, - використовуючи як шкірку його особистий Інтернет-ресурс.
А що це у нас? А це у нас чергове "весняне загострення" влади.
Попередня спроба відбулася в березні минулого року (нині весна пізня - вибори і дощі затримали). Міністерством транспорту та зв'язку України. Це був проект Наказу про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів. Завдяки спільним зусиллям асоціацій, що працюють на ринку ІКТ, а також правозахисних груп, проект не був реалізований. Але ідею, як бачимо, не залишили, і все ж вирішили протягнути - "не києм, то палицею", замаскувавши між рядків такого європейського законопроекту.
Вважаю, розробники цього документа врахували і нестерпне бажання власників та керівників низки політичних Інтернет-видань України - неодмінно рахуватися ЗМІ. Улещений ("нас порахували!"), - Раптом вони і не помітять, як свободу слова в українському сегменті Інтернет прийде тихий каюк? Тим більше, що сліпе виконання цього документа, якщо він стане законом, завдасть удару насамперед по так званої "народної" або "тотальної" журналістиці (блогам, "живим журналам"), тиск сукупної інформаційної потужності яких випробовують "справжні ЗМІ".
Я не закликаю до вседозволеності де б то не було, - і не в останню чергу, в Мережі. Але відповідальність за інформацію на особистих ресурсах їх творець повинен нести як громадянин, а не як "власник ЗМІ". Відчуйте різницю. Інакше ми отримаємо таку глибину втручання держави в особисте життя та спілкування, якого не було навіть у "страшні-престрашнючих радянські часи".