Женевська декларація: перемога чи поразка?

Женевські переговори стали першим офіційним розмовою про наболіле між Росією і Україною з моменту зміни влади в нашій країні. Вони проходили у форматі чотиристоронньої зустрічі без залучення в якості самостійного суб'єкта переговорів представників південно-східних регіонів України, на чому наполягала Росія. Водночас у декларації, підписаній усіма сторонами переговорів, немає ні визнання агресії стосовно України, ні реальних дієвих кроків для припинення заворушень у країні, збереження незалежності та територіальної цілісності. "Обозреватель" зібрав думки експертів, що представляють собою женевські домовленості насправді.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ України

Фото: day.kiev.ua

Чи є женевські домовленості перемогою або поразкою? Я б не став так різко формулювати питання. Думаю, це просто певний етап, через який ми повинні пройти для того, щоб мати можливість рухатися далі. На превеликий жаль, поки ми спостерігаємо деяку розгубленість у державному управлінні з боку наших державних структур. Тому певний час для того, щоб прийти в себе і спробувати сконцентруватися, вирішити хоча б організаційні моменти, є дуже корисним. У цьому плані женевська декларація дає певний шанс саме для такої перепочинку. Буде вона тривалої чи ні - сказати складно. Але, як мінімум, на короткий проміжок часу Україна її отримає.

Що ж до того, проживе чи довго ця декларація, тут у мене є дуже великі сумніви. Тому що стороною цієї угоди є РФ, яка вже продемонструвала, що міжнародне право для неї - порожній звук. І тому документи, які вона підписує, насправді не можна вважати такими, що діятимуть і виконуватися РФ. У цьому проблема. Але, з іншого боку, це певний шанс ще раз показати, що цивілізований світ об'єднується, ну а Росія залишається на своїх дикунських позиціях.

Сторони, думаю, будуть трактувати його по-своєму. Як українська, так і російська. У цьому його слабке місце.

Документ насправді дуже компромісний, обтічний і його десь розривати на частини, що ось цей параграф мені подобається, а цей - ні, навряд чи можна. Він є результатом дуже серйозного компромісу. Є речі, які можна було б прописати краще або гірше. Це зрозуміло. Але в тому і сенс цього документа, що він хоча б дав якийсь певний шанс на допідготовку для української сторони.

Те, що в ньому немає багатьох потрібних нам речей, свідчить лише про те, що переговори були ультимативними. І Росія ці ультиматуми традиційно використовувала. Питання стояло таким чином: або буде хоча б ось така - обтічна і дуже узагальнена декларація - або її не буде взагалі. Напевно, три сторони - Україна, ЄС і США вирішили, що краще мати хоча б такий документ, ніж ніякого.

Думаю, будуть продовжені пошуки способів введення наступних санкцій. За моїми відчуттями, Росія і керовані нею терористи, які сидять у східних областях, безумовно, припиняти цю всю агресію не будуть. А оскільки ми чули, що керівники і США, і Німеччини, і Великобританії відразу після зустрічі мали телефонні дзвінки і в черговий раз підтвердили, що санкції будуть, якщо Росія не зупиниться, то я думаю, що протягом 7-10 днів ми прийдемо саме до цієї частини. До формулювання нових санкцій та вимог до Росії.

Олексій Мельник, експерт Центру Разумкова з питань зовнішньої політики і міжнародної безпеки

Фото: razumkov.org.ua

Я назвав би декларацію максимумом можливого, що можна було досягти. Разом з тим, найбільший позитив - те, що ці переговори відбулися. Ну а, власне, позиції, які там закладені - вони не мають ні прямої дії, ні великої цінності. Крім того, що українській стороні (напевно, на вимогу західних партнерів) вдалося уникнути включення в текст цього спільної заяви вимог, на яких так наполягала Росія: і щодо федералізації, і про надання статусу другої державної російській мові.

Це, очевидно, той максимальний компроміс, якого можна було досягти. Адже це спільну заяву. Для того, щоб усі сторони поставили під ним свої підписи - необхідно, щоб усі сторони з цим погодилися. У такому випадку застосовується принцип "найменшого спільного знаменника".

Звичайно, українській стороні можна було наполягати на визнанні окупації Криму, але хто може уявити, щоб під цим підписалася Росія?

Найпозитивніше в декларації - те, що туди не потрапили тези, на яких наполягала Росія. А негатив - це, напевно, те, як реагувала сьогодні Партія регіонів разом з комуністами. Замість того, щоб підтримати цю заяву і дати хоч якийсь поштовх до врегулювання конфлікту, вони її використовували для блокування всіх зусиль по деескалації. Тобто ми маємо всі підстави стверджувати, що зараз ці дві політичні сили діють явно не в інтересах збереження незалежності та цілісності України і стабілізації ситуації. Який сенс збирати на найвищому рівні, відривати керівників зовнішньополітичних відомств від роботи, якщо українська сторона, українські політики ведуть себе абсолютно безвідповідально?

Андрій Ілларіонов, екс-радник Володимира Путіна (дану позицію він озвучив у своєму блозі)

Фото: svoboda.org

Картина виглядає наступним чином: Путін отримав все, що хотів. Схоже, навіть більше. Україна де-факто погодилася на "зовнішнє управління" - питання, що відносяться до виключного відання національних властей у внутрішній політиці, тепер будуть вирішуватися зовнішніми стосовно України силами. Цими зовнішніми силами є Захід і Росія ... Іншими словами, зазначеною заявою легалізується де-факто зовнішнє управління Україною.

Відсутня вимога вивести з території України російські війська, включаючи спецназ ГРУ, ФСБ, ССО та інші. Тобто їх присутність в Україні тепер де-факто легалізовано. Взагалі не говориться про російську агресію. У ньому немає ні слова про війну, що ведеться путінським режимом проти України. Тобто тепер навіть сам факт російської агресії легалізований.

У документі немає ні слова про збереження територіальної цілісності України. У ньому навіть на рівні заяви представники нинішнього російського режиму не гарантували міжнародно визнані кордони України. Іншими словами, легалізовано їх порушення. Немає ні слова про Крим. Тобто захоплення, окупація, анексія Росією Криму де-факто легалізовані міжнародною угодою за участю українських властей (оскільки українська влада підписала заяву разом з агресором після дати анексії їм Криму).

Конституційний процес в Україні тепер піде по "інклюзивної формулою за участю регіонів", тобто він дає легальну основу сепаратистам ліквідувати унітарний характер української держави. Всі сепаратисти отримують амністію.

"Інклюзивний за участю регіонів" процес підготовки Конституції зумовлює федеративний характер України, що не користується скільки-небудь помітної публічною підтримкою ні в цілому в країні, ні в одному регіоні України і неминучий її розділ.

Наслідки - лідери сепаратистів вибираються в органи регіональної влади і потім (за допомогою або без допомоги російських командос) повторюють у своїх регіонах добре відомий кримський сценарій. Результат процесу федералізації - створення навіть не Федеративної України, а Новоросія ("від Харкова до Одеси"), яку настільки натхненно оспівував Путін.

Проведення президентських і парламентських виборів документом не гарантовано. А скільки-небудь серйозні організовані сили, здатні протистояти російській агресії (Самооборона Майдану, Автомайдан, Правий сектор) підлягають роззброєння. В результаті в України не залишається взагалі нікого, здатного її захистити.

У той момент, коли підтримка в Україні вступу країни в НАТО різко зросла, а за деякими опитуваннями вже перевищила 50% навіть на Півдні та Сході, українські влади підписалися під позаблоковим статусом країни. Тобто гарантували нові агресії та інтервенції східного сусіда за його примхи.

Іншими словами, у вас не тільки віроломно і підло відібрали Крим. Зараз у вас на очах у всього світу під гарантії Заходу і за згодою нинішніх українських властей "абсолютно легітимно" забиратимуть Новоросію (на жаль, це тепер вже навіть не Федеративна Україна, і з цим вже де-факто погодилися нинішні українські влади), різати країну , вбивати патріотів, ліквідувати, нехай віддалений і слабкий, але шанс на участь у системі колективної безпеки, знищувати можливість хоч якогось захисту від жодного хамського "брата", і в іншому по дрібниці - займатися вашим "зовнішнім управлінням".

Борис Нємцов, російський опозиційний політик

Фото: lenta-ua.net

Якщо ці угоди будуть виконані - то це плюс. Це добре. Тому що в цих угодах є три, на мій погляд, гранично важливих пункти. Це роззброєння незаконних формувань, звільнення захоплених будівель і амністія для тих, хто не скоював злочинів. Я думаю, що виконання цих трьох умов - це добре. Я не впевнений, що вони будуть виконані, але якщо слідувати Женевським угодам, то це однозначно прогрес.

Чому Лавров пішов на деякі поступки? Я думаю, що там причина економічна в основному. Справа в тому, що "Газпром" і "Роснефть" повинні величезні гроші західним банкам (близько 50 і 75 млрд доларів відповідно). Я думаю, що Керрі просто пригрозив, що ніяких шансів отримати кредити у цих компаній більше не буде, і вони збанкрутують.

У тому, що написав Ілларіонов, багато справедливого. Але дивіться - це угода на одному листочку. Питання, які він піднімає, вони, безумовно, важливі зі зрозумілих причин. Оскільки вони вже викликали суперечки. Але не можна на одному аркуші всі питання вирішити, правильно? Я, проте, вважаю, що зараз ключовим питанням є саме роззброєння незаконних формувань і звільнення будівель. Це абсолютно ключовою базове питання. Якщо він буде вирішено - можна інші питання ставити. Але неможливо всі питання ставити - визнайте наші вибори, ще щось там таке зробіть ... неправильно це

Очевидно, що Путін не залишив надії анексувати схід України. І проте, будь-які переговори - вони не можуть вирішити всі проблеми одночасно. Тому я вважаю, що початок руху, якщо воно буде проходити відповідно до Женевських угод - це крок у правильному напрямку.