Як виграти мільйон?
Колекціонер лотерейних квитків з багаторічним стажем цього не знає
Вже не знаю, чому, але нас прийняли за везунчиків.
"За виграшем прийшли?" - Запитала миловидна дівчина на прохідній в офіс "Української національної лотереї". Побачивши посвідчення кореспондентів, вказала у бік ліфта.
Як виявилося, ненавмисні мільйонери тут зовсім не рідкість. За словами Олени Ручко, бренд-менеджера цього всеукраїнського оператора, джек-пот "зривають" приблизно раз на 2 місяці. Востаннє щасливчиком виявився житель Чернівців, який виграв у "6 ??із 49" 8 млн 100 тис. грн. Причому в його ігровій практиці це вже другий, випадок! Примітно, що в стінах "Української лотереї" улюбленці долі не падають в непритомність і не сходять з розуму від звалилося щастя. Гроші відвозять спокійно, по-діловому, іноді з найнятої охороною.
"Як правило, за призами до нас приходять люди з солідним ігровим досвідом, - каже Олена. - Бувають тут і новачки, але не більше 20% від загального числа призерів.
Як же виграти мільйон? З таким нагальним питанням ми звернулися до Михайла Гайдуку, колекціонеру, располагающему, мабуть, найбагатшим зборами лотерейних квитків в Україні.
- Змушений вас засмутити, але в лотерею ще при Радянському Союзі я виграв 3 рубля, і на цьому мій ігровий досвід вичерпався. Я дослідник, а не гравець.
Михайло Степанович в минулому - військовослужбовець, нині на пенсії. Лотерейні квитки почав колекціонувати через їх унікальності та здатності передавати достовірну інформацію про епоху, в яку вони були випущені.
- Вважається, що лотерея з'явилася в Європі в XV столітті. Спочатку в Голландії, потім в Італії, Франції та Німеччини. У XVIII столітті вона з'явилася в Росії. Спочатку "щасливі квиточки" розігрувалися серед придворних в якості розваги, надалі держава поставила лотерею на службу вітчизні. У 1829 р. уряд встановив 5-відсотковий збір з сум, на які влаштовується лотерея, з метою збору коштів на допомогу постраждалим ... від лотереї. Справа в тому, що новомодне захоплення настільки розпалювало азарт дворян, що вони примудрялися програватися в пух і прах, змушуючи свої маєтки. Було навіть видано указ, згідно з яким "лотереї можуть бути дозволені нечасто і лише в особливих випадках для допомоги людям, яким не можна в їхніх потребах зробити іншого посібники".
І своє завдання по збору благодійних коштів лотерея успішно виконувала. На зібрані у населення гроші будувалися притулки, велася боротьба з голодом і неврожаєм. Гарантом виконання взятих державою зобов'язань часто виступали сам цар і члени його сім'ї. Вони ж забезпечували призовий фонд цінними виграшами. При Миколі II можна було виграти дорогоцінний кольє з діамантами, вироби з золота і срібла роботи відомих майстрів або, скажімо, пару верхових коней.
До речі, про призи. Чого тільки коштує лотерейку 1922 вартістю в три курячих яйця, на яку можна було виграти сокиру, вила чи живого козла, а якщо пощастить - снопов'язалки, на ті часи речі вельми "дефіцитні", що давали людям чи ледве ні єдину можливість вижити.
А в 1933 р. лотерея ОЗЕТ (суспільства земельного устрою трудящих євреїв. - Прим. авт.) давала можливість двом щасливчикам виїхати на пару місяців в Біробіджан, і ще 10 виграли могли насолодитися морським подорожжю до Західної Європи.
Це вже потім, в застійні роки, лотерейні квитки давали на здачу в магазині або видавали як частина зарплати. До речі добровільно-примусовий характер поширення був відзначений ще при благодійному зборі на споруду Прилуцької гімназії в 1876 р. Градоначальнику найвищим указом "рекомендували" реалізувати лотерейні квитки серед населення, в іншому випадку ... придбати їх самому.
Найбільш масово, що називається нарозхват, лотерейні квитки продавалися під час війни. Скажімо, ОСОАВИАХИМ в 1941 р. розповсюдив їх 70 млн штук. Художнє оформлення не залишало сумнівів у необхідності збору коштів: "Боєць! На мушку гадину лови! Багнетом коли! Гранатою рви - будь-що зупини! ". Пожертвування допомогли сформувати 31б-ю мотострілецьку дивізію генерала Панфілова, зупинивши німців під Москвою. Тоді про виграш у вигляді каракулевого пальто навряд чи хто з учасників замислювався всерйоз.
"У сучасній Україні немає благодійних лотерей, - з жалем зазначив Михайло Гайдук. - Якщо й розігруються якісь миттєві, то про адресність зібраних коштів, тобто про те, кому, коли і в якій кількості вони будуть передані, фактично нічого не відомо. А адже за допомогою лотереї завжди можна зібрати кошти для вирішення, можливо, невеликий, але актуальною для суспільства проблеми.
А й справді, чому б не випустити державну лотерею на закупівлю, припустимо, апаратури стеження за рухом автотранспорту, коль вже ДАІ собіраються скасувати? Або, скажімо, будівництва колонії для безпритульних у Кончі-Заспі? Чому б не випустити лотерею, присвячену помаранчевої революції? Поки не знаю, на що можна було б пустити гроші від такої акції (допомога жертвам? Нагородження учасників?), Але точно знаю - такий лотерейний квиток багато розповів би нащадкам про нас з вами.
Юрій ПОЛІЩУК, "ВВ"