Майдан як поле медіа-битви

Київський Майдан ось уже майже місяць продовжує залишатися подією номер один в інформаційному просторі України. Журналісти щасливі - замість того, щоб складати черговий рейтинг новорічних салатів олів'є в київських ресторанах і в сто двадцять п'ятий раз писати про традиції святкування Різдва в різних країнах світу, вони можуть займатися справжньою роботою. Провідні видання кожен день поміщають на передовиці фотографії страхітливих барикад на Хрещатику, натовпів "Беркута" і бійців внутрішніх військ, і що розносить чай і гречану кашу учасниці всесвітнього конкурсу краси.

Крім того, Майдан став справжнім полігоном для відпрацювання передових медіа-технологій. За акцентам, розставлених в тому чи іншому матеріалі того чи іншого видання чи телеканалу можна практично з 100%-й упевненістю визначити, на чий млин ллє воду вся редакція і окремо взяті журналісти. Але якщо позиції, наприклад, 5-го каналу та "Української правди", з одного боку та Першого національного телеканалу з іншою і раніше не викликали ніяких питань, то Майдан, як лакмусовий папірець, одразу визначив "політичну платформу" тих медіа, які раніше намагалися дотримуватися нейтралітету.

Наприклад, заголовки газети "Вести", яку з ким тільки не пов'язували експерти, у найспекотніші дні Майдану настільки перегукувалися з меседжами російських федеральних телеканалів, із захватом розповідали про навислу над Україною загрозу громадянської війни, що всі питання відпали самі собою. А адже навіть у Росії експерти визнають, що в російських ЗМІ, особливо на державних каналах, нерідко виходять явно тенденційні сюжети про українські події. "Те, що показували на російських каналах і писали в російській пресі, не мало нічого спільного з тим, що ми бачили своїми очима. Нам здається, що та преса, яка працює і в Києві, і в Москві, повинна максимально об'єктивно висвітлювати те, що відбувається ", - заявив в інтерв'ю" Голосу Америки "член Ради з прав людини при президенті РФ Андрій Юров.

Про те, як змінився ракурс висвітлення поточних подій в вважалися раніше еталонами виваженості "Кореспонденті" і Forbes після покупки їх Сергієм Курченко можна судити по масового результату звідти провідних журналістів.

"Вододіл", що накрив українські медіа, видно навіть в освітленні, здавалося б, рядових питань - таких, як робота комунальних служб. Співчуваючі Майдану ЗМІ лають комунальників за те, що вони погано прибирають випав як завжди раптово сніг і протиставляють йому чистоту в таборі мітингувальників, а провладні видання напирають на те, що саме неподобства в столиці заважають нормальній життєдіяльності міста.

Кількість різноманітних "вкидань" в пресу також зашкалює. Напередодні мітингу прихильників Януковича, що пройшов у минулі вихідні в Києві, ЗМІ до такої міри наелектризували інформпростір даними про підготовлювані провокації спецслужб і "тітушек", за якими неминуче піде розгін Майдану і введення надзвичайного стану, що багато киян на повному серйозі йшли на чергове Віче опозиції з молотками і ніжками від табуреток в рюкзаках.

Традиційно не обійшлося і без несамовитих історій про те, як влада перешкоджає громадянам з провінції дістатися до столиці для участі в акціях протесту. За матеріалами у ЗМІ та записам у соцмережах іноді складалося враження, що на Майдан готова приїхати половина України, але їм всім заважає ДАІ, яка загортає цілі колони автобусів і приватних автомобілів на півдорозі до Києва, і орди "тітушок", ріжучих колеса і б'ють камінням лобові стекла.

Дивно, але в цей раз ЗМІ якось обійшли увагою залізницю, яку раніше під час масових акцій в чому тільки не звинувачували - і що вона скасовує потяги на Київ, і мало не висаджує серед ночі в чистому полі пасажирів зі Львова та Тернополя . Ще в травні цього року - коли в столиці проводилася акція опозиції "Вставай, Україно" - численні публікації в пресі (як правило, на підставі записів у соцмережах) змушували виправдовуватися Укрзалізницю, що жоден поїзд не був скасований. А жовтні Держслужба з питань захисту персональних даних разом з Українською гельсінської групою звинувачували УЗ в тому, що вона збирає і зберігає всю інформацію про пасажирів в якоїсь таємничої базі даних, створеної спеціально для таких випадків. Мовляв, коли в країні будуть відбуватися гарячі політичні події, на підставі цих даних можна буде обчислювати і не пускати до Києва мітингувальників. Залізничники тоді пояснювали, що не можуть зберігати персональні дані пасажирів просто тому, що не отримують їх при оформленні квитків, для покупки яких навіть документи не потрібно показувати. Днями Держслужба офіційно це підтвердила .

Однією з причин, чому звинувачення пресою залізниці у блокуванні переміщення мітингувальників припинилися, є те, що зараз таке блокування стало складно здійснити суто технічно. Все більше поїздів переводять на електронні квитки, що фактично виключає живий контакт пасажира і Укрзалізниці до моменту його посадки в поїзд. Звичайно, теоретично можна просто поскасовувати всі поїзди на Київ, але Укрзалізниця ніколи на таке не піде, тому що залізниця - це чітко налагоджений механізм, порушивши один гвинтик якого можна обрушити всю систему. Всі поїзди їздять за суворим графіком, і практики скасувань ніколи не було. Може бути навпаки: якщо є великий попит - призначаються додаткові склади, але якщо попиту немає - то навіть напівпорожні потяги, які є в графіку, Укрзалізниця змушена ганяти собі на збиток.

Але журналістам навряд чи варто впадати в смуток. Майдан продовжує протестувати, і кожен день на ньому і біля нього відбувається безліч цікавих подій. І поки люди продовжують на нього приїжджати, соціальні мережі підкажуть, хто всіма правдами і неправдами намагається їм перешкодити, розігнати або блокувати. А значить - буде про що писати. Адже для журналіста найголовніше це інформаційний привід. А на їх нестачу найближчим часом розраховувати точно не доводиться.