Приватизаційні скандали вдарили по іміджу Пінчука

Богдан Гаврилишин - єдиний українець, який дружить з колишнім президентом Європейської комісії Романо Проді та особисто знає колишнього президента Франції Валері Жискар д'Естена. Свої європейські контакти він не раз використовував, щоб допомогти членам українського уряду в міжнародних переговорах ...

У різний час Гаврилишин був радником президента Леоніда Кравчука, прем'єрів Ющенка, Кінаха, Януковича, голів Верховної Ради Мороза, Плюща і Литвина.

У 1968 році Гаврилишин став директором Міжнародного інституту менеджменту в Женеві. За час роботи в МІМ-Женева Гаврилишин виростив фахівців вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі - від Мексики до Індії та від Швеції до Японії. У 1971 році цей інститут до 25-річчя своєї роботи організував Європейський форум менеджменту, який поклав початок всесвітнього форуму в Давосі.

- Ваше останнє призначення в уряді України - пост позаштатного радника прем'єр-міністра, а раніше ви були радником Віктора Януковича?

- Будучи прем'єром, Юлія Тимошенко просила мене бути її позаштатним радником. Крім цього, я продовжую бути радником голови Верховної Ради Володимира Литвина. Щодо Януковича, то після його призначення прем'єром він взяв участь в економічному форумі в Давосі. Посол України мене попросив влаштувати, щоб кілька важливих бізнесменів прийшли на зустріч з Януковичем під час сніданку. Після цього Віктор Федорович мені подзвонив подякувати. Він зазначив, що "труднощі в тому, що я вас знаю, а ви мене не знаєте, і був би радий, якби ви завтра поїхали зі мною з Цюріха до Києва, щоб ближче познайомитися". Потім планувалася поїздка прем'єр-міністра до Європейської Комісії. Мені подзвонив Романо Проді з питанням, чи повинен він зустрітися особисто з Януковичем. Я відповів, що повинен, тому що Янукович - прем'єр України, і якщо він його прийме, я готовий приїхати, щоб допомогти досягти взаєморозуміння. Після цієї поїздки особливих контактів з Януковичем не мав.

- Чи можливо було включити до складу першого уряду президента Ющенка представників сходу України?

- Це стало б кращим доказом того, що Віктор Ющенко - президент всієї України. Людей можна залучити на свою сторону. Якщо ти їх критикуєш, знайди спосіб показати їм, що ти дбаєш про всю Україну. І уряд слід було створювати за таким принципом, а не в залежності від того, хто і як приймав участь у "помаранчевій революції".

- Як ви оцінюєте твердження про те, що політична боротьба в Україні - це часто боротьба різних економічних епох і систем управління або ж боротьба різних регіонів?

- Я не думаю, що є навмисне прагнення до цього. Сам Ющенко, наприклад, із Сумщини, але вчився в Тернополі, і це змістило акценти для нього. У Ющенка є певні цінності або ідеї, зокрема, українська мова та культура повинні мати гідне офіційне положення в українській державі, чого де-факто немає. І тому спонтанно так виходить, що йому легше працювати з людьми, які поділяють цю точку зору і вважають, що в Україні має бути одна офіційна мова, які погоджуються з ним у тому, що Україна повинна прагнути в ЄС, а не ЄЕП. Наше пострадянський спадщина - регіональні відмінності - спонтанно і гостро проявилося під час "помаранчевої революції".

- Сьогодні підприємства Східної України - це промислові гіганти, з досить жорстким стилем управління, який формується складністю виробництва. Чи не здається вам, що цей стиль намагаються перенести в політику?

- Стиль управління великим підприємством легше перенести в політику в Росії. Ця різниця між Росією і Україною помітна. У Росії авторитет сприймається без застережень. Путін - президент, тому більшість росіян приймають його авторитет. В Україні ж авторитет потрібно заробити, він не виникає автоматично. Треба знайти авторитет, якось заробити його.

- Чи означає це, що на сході України потрібно застосовувати стиль управління, близьке до російського?

- Я не кажу, що він повинен бути ближче, я пояснюю, чому він є таким. Дійсно, жорсткий стиль управління підходить важкої промисловості, але він абсолютно не прийнятний для наукоємного виробництва. Тут потрібно більше свободи, більше горизонтальної комунікації на противагу вертикальній. Зміна структури економіки неодмінно принесе інший стиль управління. Але зверніть увагу на те, що, незважаючи на близькість до Росії, на Донбасі немає значних російських інвестицій. Там не дуже-то відкривалися для них.

- Після парламентських виборів може повторитися ситуація, коли стиль управління великим підприємством буде переноситися в політичну сферу, адже Партія Регіонів, популярна більшою мірою на сході України, лідирує зараз у виборчих рейтингах ?

- Ризик є, але ж деякі з цих людей мали можливість побачити інший стиль управління. Віктор Янукович, приїхавши з Донецька до Києва, зрозумів, що між ними є різниця. Зараз же, коли під час кампанії потрібно вести агітацію і зустрічатися з людьми, у нього є можливість зрозуміти різницю між різними регіонами. Це повинно б підштовхнути його до зміни стилю керівництва.

- На вашу думку, Ющенко зміг торік використовувати повноваження, які йому давала Конституція?

- Якщо ви пам'ятаєте, перед виборами 2002 року головною ідеєю Ющенко було обговорення і національний діалог на противагу політичної поляризації. Це було в його характері. Тобто для нього це завжди було головним бажанням, і в цьому немає ніякої пропаганди. Після всіх подій президентської кампанії, і особливо отруєння, він став лідером, але не став вести себе жорсткіше, по характеру не змінився, не зміг вести себе гостріше як президент. А загалом, Ющенко буде легше бути президентом саме після політреформи, коли його повноваження обмежені і немає такої відповідальності. Для Януковича ж це навпаки важче.

- Чи міг Ющенко уникнути помилок у наданні повноважень людям зі свого оточення?

Після виборів занадто багато рішень потрібно було приймати швидко. Ви пам'ятаєте, як - формувався Кабінет Міністрів, Секретаріат президента. Відразу ж після інавгурації потрібно було їхати за кордон. Це створило певні обмеження. Але після цього я не знаю, хто був винен у цьому - пан Третьяков чи пан Порошенко, але доступ до президента після цього став "фільтрованим". Коли ж президент вирішив їх звільнити, то зробив це, нібито вибачаючись. Це виглядало дійсно недобре з боку. У тій ситуації було два варіанти - або президент не звільняє цих людей, тому що довіряє їм і вважає їх порядними людьми, або звільняє з обгрунтуванням і впевнено.

Зараз же перед Ющенком стоїть дилема. З одного боку, у нього ще чотири роки президентських повноважень попереду, і потрібно багато зробити у сфері євроінтеграції та утвердження демократії. З іншого боку, якщо ми звернемося до міжнародного досвіду, то побачимо, що мати президента з дуже сильними повноваженнями - дуже ризиковано для країни. Виходить гра в рулетку: якщо президент компетентний і має хороші особисті якості - це щастя, але ситуація, коли доля нації залежить від однієї людини, дуже небезпечна. Наприклад, в США, коли президентом був Трумен, був реалізований план Маршалла, який відродив Європу після Другої світової війни. Зараз вибрали Буша, і це принесло шкоду та Америці, і всьому світу. Ющенко патріот і хороша людина, не думаю, що він свідомо зловживав би своїми обов'язками.

- Чому зарубіжні інвестори злякалися спроб української влади провести ревізію порушень при приватизації часів Леоніда Кучми?

- Бізнесмени в Європі не знали про те, що приватизація в Україні часто відбувалася з порушенням закону. Вони не всі стежили за тим, як все це відбувалося. Хоча, наприклад, найбільший приватний банк Швейцарії ще в 1994 році робив підрахунок, за які суми продають в Україні підприємства, і порівнював їх з вартістю схожих підприємств у Європі. Тоді це була 1/25 або навіть 1/50 вартості.

Зарубіжних інвеститорів злякало те, що прем'єр-міністр Тимошенко заявляла, що будуть реприватизовані 3000 підприємств. Реприватизація "Криворіжсталі" була зрозумілою. Адже при її першому продажу були інші пропозиції, вдвічі вище (ніж заплатили Пінчук і Ахметов. - "ДЕЛО").

Крім реприватизації, є інші причини для занепокоєння. Україна виглядає політично нестабільною, законодавство країни незрозуміло, високий рівень корупції, а юридична система дуже слабка. Мова не тільки в компетентності суддів, а в тому, що кожне рішення суду повинно автоматично виконуватися, чого в Україні немає.

- Після повторної приватизації ситуація на "Криворіжсталі" досить складна - час від часу профспілка підприємства критикує нового власника ...

- Нинішні конфлікти робітників з новими господарями підприємства явно стимулюються ззовні, щоб показати: ось, мовляв, до чого призвела продаж підприємства іноземцям. Але для України цей продаж була фантастично вдалим подією.

- Як позначилася історія з "Криворіжсталлю" і поведінка Віктора Пінчука на сприйнятті України за кордоном?

- Купувати цей комплекс за такі гроші ($ 800 млн. - "ДЕЛО") - це не було порядно. Я зустрічався з Віктором Пінчуком кілька разів. Це людина, яка дуже багато знає і у якого є хороші контакти за кордоном, але він і політик, і бізнесмен. А політику слід навчитися відокремлювати від бізнесу. Я думаю, що його престиж за кордоном сильно впав після скандалу з "Криворіжсталлю". Це був факт корупції, коли батько його дружини фактично подарував йому підприємство. За Пінчуку завдала удару не тільки втрата "Криворіжсталі", а та сума, за яку вона була знову продана ($ 4,8 млрд. - "ДЕЛО").

- Як вплинули на інвестиційне майбутнє України конфліктні відносини з Росією, зокрема щодо газу?

- Наша позиція в цих переговорах була не дуже конструктивною. Не варто було заявляти по телебаченню, що, мовляв, ми поїдемо в Росію і будемо домовлятися на наших умовах, тому що у нас в руках великий козир - наша газотранспортна система. З іншого боку, для Росії газова суперечка теж мав негативні наслідки. Європейські лідери не робили гучних заяв з приводу цієї угоди, але це якраз той випадок, коли значення мають дії. А Європейський Союз уже створив спеціальну комісію, яка повинна шукати шляхи послаблення залежності від поставок газу з Росії. Одним словом, це абсолютно не допомогло Путіну чи Росії збільшити свій авторитет стабільності й порядності їхньої політики.

- Цього року президент не поїхав на економічний форум в Давос. Там також не було офіційної делегації від України. На вашу думку, чи усі шанс пояснити позицію України щодо газового питання?

- Цього року на форумі Україна вже не викликала такого інтересу, як рік тому. Рік тому не тільки Віктор Ющенко був героєм для світу, героями були всі українці. Я включений до книги "100 людей, які складають Женеву" вже багато років тому, але торік я став надзвичайно популярний у своєму тенісному клубі тільки тому, що я - українець.

Це був не найкращий час для поїздок президента в Давос. Газове питання не було остаточно залагоджено, не ясно, який у нас зараз конституційний лад, не зрозуміло, як працює уряд - є воно чи у відставці. Але відсутність великої української делегації в Давосі - це помилка. Адже, крім офіційної програми, Давос - це спілкування з керівниками великих компаній.

- Зараз ви входите до Ради конкурентоспроможності України, розкажіть про цю організацію та її плани.

- Ми плануємо проводити аналітичну роботу з оцінки конкурентоспроможності промисловості України. Ідея конкурентоспроможності - це те, що може сьогодні консолідувати країну. Мова і культура в Україні цього зробити не можуть. Кожен член ради робить те, що він може найкраще робити. Наша порада буде інструментом, каталізатором цього процесу. Одночасно подаються конкретні документи, певні факти, аналітичні матеріали, досвід.

Досвід використання ідеї конкурентоспроможності є в багатьох країнах. Після війни, програвши США, японці вирішили, що повинні перемогти в іншій сфері. Японія створила центр продуктивності. Подібні інститути працювали в Кореї і на Тайвані.

Надруковано в газеті "ДЕЛО" http://delo.ua/ № 78 від 15 лютого 2006р.