Візит Мельниченко в Генпрокуратуру збігся з "роздвоєнням" відомства
Як не старалися деякі політки і політологи запевнити громадськість, що касетний скандал себе вичерпав, перша ж прес-конференція колишнього президентського охоронця Миколи Мельниченка повністю спростувала всі їхні аргументи. Мельниченко і його соратник - колишній народний депутат Олександр Єльяшкевич, відразу опинилися в центрі уваги ЗМІ. Однак нові викриття майора затьмарила ситуація, що склалася в Генпрокуратурі.
Подумати тільки: в Україні довгих п'ять років чекали, коли Мельниченко повернеться і дасть свідчення.
Після дивної смерті екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка вважалося, що свідчення Мельниченка є чи не єдиною можливістю назвати замовників вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. І ось у день, коли Мельниченко готовий був постати перед генпрокурором, їх в Україні виявилося відразу два!
Розслідування гальмує Литвин
Значна частина виступу була присвячена викриттю Володимира Литвина, який був співучасником злочинів Кучми, а тепер гальмує розслідування вбивства Георгія Гонгадзе. Мельниченко нагадав, що саме Литвин, якщо робити висновки із записів, зроблених у кабінеті Кучми, підбурював тодішнього президента "розібратися" з журналістом Георгієм Гонгадзе. Також екс-охоронець стверджує, що у Литвина були особисті мотиви до підбурювання вбивства журналіста. При цьому він зазначив, що на сьогоднішній день з етичних міркувань не хоче говорити про ці мотиви, однак Генпрокуратура про них знає. Дещо більшу ясність вніс Єльяшкевич, який додав, що йдеться про відносини з жінкою. (Зазначимо, що така версія давно обговорювалася в журналістки-політичних колах, але одна справа - здогадки і зовсім інша - офіційна заява власників "піддиванним фонотеки").
Великий ажіотаж викликало також заяву про те, що у фонотеці є зроблені в президентському кабінеті записи розмов Віктора Медведчука і Євгена Марчука. З незрозумілої причини, досі розшифровки бесід цих політиків з Кучмою не оприлюднювалися.
Відповідаючи на запитання журналістів, Мельниченко сказав, що не попередив Георгія Гонгадзе про підготовлюваний на нього замах, оскільки в розмовах вищого керівництва країни не було чіткої вказівки про вбивство. На плівках мова йшла тільки про те, щоб "розібратися" з Гонгадзе.
"Всі ці питання спеціально задаються для того, щоб сказати, що записи - правдиві, але Георгія Гонгадзе вбили інші", - додав Мельниченко. За його словами, будуть спроби звинуватити його в тому, що він передав інформацію про підготовку замаху на журналіста, і його вбили зовсім не ті, чиї голоси були записані на плівках. Однак на сьогоднішній день вже затримані представники правоохоронних органів, які зізналися у вбивстві Гонгадзе.
Плани на майбутнє
Як бачимо, повернулися з США герої касетного скандалу готові попсувати нерви не одному політичному діячеві. Може бути, саме тому сам Мельниченко передумав ставати депутатом, заявивши, що у нього "немає ніякого бажання йти у Верховну Раду і бачити обличчя Володимира Литвина, Григорія Суркіса, Олександра Волкова і ще особи 283 депутатів", а краще він буде дивитися по телевізору, як вони піклуються про Україну.
Увечері того ж дня ЦВК підтвердив своє рішення відмовити Мельниченко в депутатському мандаті. Хоча Європейський суд і визнав його право стати народним обранцем за списком СПУ, а фракція соціалістів підтвердила готовність поступитися йому кріслом, вітчизняне законодавство не передбачає такої процедури. Втім, за колишнім охоронцем визнали право балотуватися наступного року.
За словами Мельниченка і Єльяшкевича, вони повернулися в Україну, щоб довести боротьбу з режимом Кучми до переможного кінця, а самого екс-президента і ряд інших осіб притягнути до відповідальності. Вони також дали зрозуміти, що готові діяти у форс-мажорних обставинах, які, до речі, не забарилися відразу ж матеріалізуватися.
Колишні співробітники стали противниками
Треба сказати, що частина журналістів не могла потрапити на прес-конференцію не тільки по спричинили до малої місткості конференц-залу агентства "Інтерфакс-Україна". Як мінімум, цілий перший ряд зайняли колишні колеги Мельниченко по службі держохорони, які, зокрема, спробували спростувати твердження Мельниченка про те, що він особисто задумав і здійснював запис розмов в президентському кабінеті (на підтвердження майор прокрутив якісь неясні звуки, названі скрипом пружин того знаменитого дивана, під який ховали диктофон).
"Уявіть, як співробітники охорони заходили в кабінет президента, - заявив полковник Володимир Косарєв, який був заступником коменданта в адміністрації президента. - Одна людина була на дверях, Мельниченко заходив туди раз на три дні, а може, і раз на тиждень заходив технічний персонал. У присутності мого людини вони оглядали кабінет. Скажіть, як він міг засунути під диван диктофон? .. Це - по-перше. А по-друге, дорогий мій, ти мені не моргай тут, як дівчині, а то він підморгує і усміхається ", - заявив полковник, дивлячись на Мельниченка.
Напевно, присутність колег нервувало майора. Більшу частину прес-конференції він мовчав, а говорив переважно Єльяшкевич, який хвацько відбивався від випадів з боку співробітників держохорони і каверзних запитань журналістів, і щедро сипав звинуваченнями в недармове прислужництві режиму Кучми.
Після прес-конференції співробітники держохорони ще деякий час викривали Мельниченко.
Чесно кажучи, склалося враження, що співробітники держохорони взяли на себе функції адвокатів Кучми і Литвина. Чи це вже не державна служба, а особиста гвардія Литвина?
На щастя, припущення про можливе фізичне усунення Мельниченко відразу після його прибуття в Україну поки не підтвердилися, проте в наявності спроби дезавуювати будь-які його заяви.
Генпрокурори двояться
Після прес-конференції до Мельниченко звернувся чоловік, який назвався помічником генпрокурора Піскуна Альфредом Білецьким, і повідомив, що Печерський суд призупинив дію указу президента про призначення Олександра Медведька генеральним прокурором. У зв'язку з цим Піскун в якості генпрокурора просить Мельниченка прибути на зустріч. Правда, не було уточнено, в будівлю Генпрокуратури або якесь інше місце. Після прес-конференції Мельниченко, втім, для початку спробував зустрітися з Медведьком, однак зустріч не відбулася з причини нібито відсутності генпрокурора-2.
Тим часом прес-служба ГПУ повідомила, що генпрокурором продовжує залишатися Медведько, а рішення суду - оскаржене.
У свою чергу Святослав Піскун на прес-конференції заявив, що правова колізія в Україні закінчена, і єдиний легітимний генеральний прокурор - це він. За його словами, у нього була коротка зустріч з Мельниченком і Єльяшкевичем, які звернулися до нього ("... як до генпрокурора", - важливо підкреслив Піскун) з метою посилити їх охорону. У цьому зв'язку він звернувся з листом до голови СБУ Ігоря Дріжчаного. Він також повідав, що судді Києва звернулися до президента з проханням звільнити Сергія Головатого за те, що той своїми заявами чинить тиск на суди. І ось, не чекаючи, якими будуть підсумки розгляду апеляції, Піскун оголосив себе вступив на посаду. Насамперед він підписав розпорядження про звільнення цілого ряду своїх заступників і призначив на їх місце нових. При цьому Піскуна не хвилює, чи буде він допущений в будівлю ГПУ, оскільки посада його і не зобов'язує там перебувати.
На прес-конференції нового-старого генпрокурора супроводжував політичний соратник - депутат-регіонал Тарас Чорновіл (як відомо, Піскун отримав місце у виборчому списку Партії регіонів). Останній заявив, що в ситуації зі звільненням генпрокурора президент Ющенко показав себе правовою нігілістом. За словами Чорновола, після всіх подій Партія регіонів по-новому подивилася на Святослава Михайловича. А останній, у свою чергу, дав зрозуміти, що теж готовий не давати в образу друзів Януковича.
***
Всі надії на те, що з поверненням Мельниченко внесе більше ясності в розслідування справи Гонгадзе та встановленні замовників вбивства журналіста, повністю нівельовані відверто абсурдною ситуацією навколо посади генпрокурора. Додатково ситуацію ускладнює і те, що раніше Мельниченко не раз виступав з викривальними заявами на адресу Піскуна. У такій ситуації касетний скандал в цілому і справа Гонгадзе зокрема можуть розвиватися в самому несподіваному напрямі. Але сумнівно, щоб цей напрямок вело до розкриття найгучніших злочинів, скоєних колишньою владою.
Іван ЧУГА, "ВВ"