Пірати XXI століття. Біля берегів Сомалі захоплено 22 українця - держава вичікує

Подія

18 жовтня 2005 в 90 милях від східного берега Сомалі піратами був захоплений теплохід "Рanagіa" (прапор Ліберії, команда - 22 людини, всі - громадяни України), який виконував комерційний рейс з вантажем вугілля з Південної Африки до Туреччини. Станом 21 жовтня судно стояло на якорі в двох милях від східного берега Сомалі. Міністерством закордонних справ України було встановлено зв'язок з капітаном екіпажу. За останньою інформацією, всі українські громадяни живі. Члени екіпажу мають можливість переміщатися по судну під контролем піратів. Відомо, що злочинці вимагали викуп у розмірі $ 700 тис.

За цікавим збігом, буквально днями уряд Сомалі закликало сусідні країни направити бойові кораблі в сомалійські територіальні води для боротьби з піратами. За даними міжнародних організацій, тільки за останні сім місяців пірати, що орудують з портів Сомалі, здійснили 22 напади на торгові судна і навіть бойові кораблі іноземних держав, які проходили поблизу сомалійського узбережжя Індійського океану.

З метою захисту прав та інтересів українських громадян 18 жовтня міністр закордонних справ України Борис Тарасюк доручив посольствам України у Великобританії, Франції та США звернутися до міністерств закордонних справ і оборони цих країн з проханням сприяти у пошуку можливих шляхів вирішення проблеми, пов'язаної із захопленням судна і членів екіпажу.

Аналогічне звернення також було передано в штаб-квартиру НАТО в Брюсселі. Посольствам України в Ефіопії, Кенії та Малайзії було доручено вжити заходів для з'ясування долі судна та екіпажу. Врегулювання ситуації із захопленням судна ускладнюється тим, що на території Сомалі нині ведеться збройна боротьба між різними угрупованнями за контроль над столицею та південними регіонами країни. Діючих іноземних дипломатичних або консульських установ в Сомалі на даний час немає.

Таким чином, перед українською владою в черговий раз виникла задача оперативного прийняття необхідних заходів щодо забезпечення безпеки своїх співгромадян, що опинилися у критичній ситуації.

Приклади по темі

Багато країн світу у своїй історії неодноразово стикалися з необхідністю порятунку своїх громадян, які відмовилися заручниками різних злочинних угруповань, починаючи від терористичних, і закінчуючи, як зараз, піратськими.

Так, наприклад, в 1980 році з метою звільнення американських громадян, які опинилися на положенні заручників у посольстві США в Тегерані, була підготовлена ??широкомасштабна спеціальна операція американських спецслужб і збройних сил. І хоча шанси на її успіх були мізерно малі навіть для американців, вони пішли на це.

На початку 90-х років минулого століття ми маємо позитивний подібний приклад уже з боку Росії. Для порятунку персоналу російського посольства в Кабулі в умовах загрози захоплення міста талібами, також була зроблена операція з евакуації російських громадян. У кабульському аеропорту, вже прострілював бойовиками, приземлилися російські Іл-76, з яких висадилося підрозділ російських "спецназівців". Вони фактично "пробили" коридор через некерований місто, в якому вже не діяла жодна влада і вивели своїх співвітчизників в аеропорт. Досить сказати, що літаки злітали під вогнем бойовиків і один з них був втрачений, але люди були врятовані. Характерно, що цю операцію російське військово-політичне керівництво проводило в далеко не найкращий період історії своєї країни, бо багато хто до цих пір пам'ятають перші роки після розпаду Радянського Союзу.

У наші дні буквально тижнем раніше також в Росії, в общем-то в провінційному місті Нальчику була зроблена спроба збройного нападу значних сил бойовиків на це місто. Але вони отримали гідну відсіч, так як дії підрозділів силових структур, дислокованих у місті та регіоні, були заздалегідь підготовлені, скоординовані і в цілому цілком адекватні ситуації, що склалася. Причому кількість постраждалих серед мирних громадян мінімально.

Потенціал

У контексті даної події виникає закономірне питання про можливості нашої країни вирішити проблему звільнення своїх громадян силовим шляхом. Побіжний огляд нашого потенціалу дозволяє стверджувати, що, незважаючи на ряд проблем, країні є кого направити в "гарячу точку" світу для порятунку своїх громадян. Причому для цього не обов'язково мати авіаносні з'єднання і стратегічні бомбардувальники за прикладом американців, які мають "звичку" оперативно направляти їх в ту точку земної кулі, де під загрозою опиняються американські інтереси.

В Україні за останні роки було проведено і достатньо освітлене в ЗМІ низку навчань різного роду, на яких відпрацьовувалися питання протидії терористичним актам, боротьби з незаконними збройними формуваннями, звільнення заручників і т.п. У їх числі на пам'ять приходять вересневі навчання української армії "Реакція - 2005", березневі вчення правоохоронних органів в столичному аеропорту "Бориспіль" зі звільнення захопленого терористами літака. Більш того, в 2003 році під керівництвом Антитерористичного центру СНД на поромній переправі в місті Керч була проведена завершальна силова фаза міжнародних антитерористичних навчань "Азов - антитерор", коду одночасно з повітря, води і суші був проведений штурм захопленого терористами судна.

Вищесказане дозволяє припускати, що в силових структурах країни фахівці думають над даною проблемою і в підрозділах спеціального призначення проводиться відповідна підготовка їх особового складу. Причому до даної тематики найбільш близькі підрозділу "спецназу" української армії, СБУ і внутрішніх військ МВС. Якщо ж це не так, то виникає питання доцільності наявності в країні різних "спецназів" у складі практично всіх силових структур.

Захоплене судно, що стоїть на якорі в 2 милях від берегової лінії, для професіоналів велике проблеми не становить, якщо підрозділ "спецназу" вже розгорнуто в даному регіоні. Фахівці знають безліч способів, як непомітно пробратися до мети і блискавично штурмувати корабель.

Також не потребує реклами потенціал України в питаннях перекидання підрозділів збройних сил на інші континенти по повітрю. Наші важкі транспортні літаки "Мрія" і "Руслани" здатні оперативно перекинути в потрібне місце не тільки особовий склад, але і вертольоти, бронетехніку і все інше, необхідне для проведення подібної операції.

У чому причина?

Добре, що дипломати українського зовнішньополітичного відомства першими зробили необхідні дії в межах своєї компетенції з надання допомоги нашим співвітчизникам.

Але волає здивування мовчання інших владних структур, бо подібна подія, за визначенням, має отримати відповідну публічну оцінку з боку перших осіб держави, за якими повинні послідувати жорсткі та адекватні практичні дії. Станом на 21 жовтня позицію висловило лише Міністерство закордонних справ України на своєму офіційному сайті. Причому, пересічному громадянину країни було прикро дізнатися, що заклики про допомогу прозвучали до міністерств оборони таких країн, як США, Великобританія і Франція.

Потрібно зрозуміти, що зараз відбувся саме той випадок, коли потрібно вміти оперативно прийняти на рівні країни відповідний нормативний акт про направлення підрозділів своїх збройних сил і правоохоронних органів за кордон, що, безумовно, ставитися до компетенції парламенту і президента країни.

Говорити про норми міжнародного права у цій ситуації важко, так як захоплене судно знаходиться в територіальних водах держави, яка зараз можна з великою натяжкою віднести до числа країн, в яких реально діє легітимна влада. Швидше за все, ситуація зараз дуже близька до ситуації десятирічної давності в Кабулі, коли афганський уряд вже не могло впливати на процеси відбуваються в своїй країні, а російських громадян потрібно було реально рятувати. Але навіть зараз влада Сомалі запросили іноземні бойові кораблі у свої територіальні води для боротьби з піратством.

Також питання стоїть про надання відповідного повітряного коридору для українських літаків, їх посадки на одному з довколишніх аеродромів, з якого можна вже вертольотами або іншими транспортними засобами перекинути спецпідрозділу якомога ближче до об'єкта штурму. Що також виглядає цілком реальним.

Те, що сталося змушує задуматися про те, що в осяжному майбутньому нашій країні доведеться протистояти так званим асиметричним загрозам своїй безпеці. Мова вже не йде про загрозу збройної агресії проти нашої країни. Мабуть, нам потрібно більше бути готовим протистояти терористичної небезпеки, інформаційно-психологічному впливу та іншим подібним загрозам, в яких питання про прямому збройному протиборстві в звичному для нас класичному розумінні вже не варто.

Також мова йде про репутацію країни в очах світової спільноти. Вжиті рішучі дії в даній ситуації здатні змусити говорити про Україну як про сильну країні, в якій права і свободи її громадян не є порожнім звуком. Бездіяльність в даній ситуації також впливає на наш імідж, тільки вже в протилежному напрямку.

Події, що відбулися наштовхують на думку про наявність політичної волі у наших лідерів для допомоги своїм співвітчизникам, що опинилися в скрутному становищі. Бо національна безпека держави складається з реально забезпеченої безпеки окремо взятих її громадян.